Велика Британія в 1815-1870-х рр.

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ У 1815-1870 РОКАХ

Терміни та поняття, які варто знати й розуміти: Парламентська демократія — (від поєднання слів «парламент» і «демократія»); державне правління, за якого урядовців призначають депутати парламенту, причому главі держави належать обмежені (представницькі чи церемоніальні) повноваження. Професійна спілка — (від слів «професія» і «спілка»); громадська організація, що об’єднує працівників певної галузі для захисту їхніх інтересів та прав. Чартистський рух — (від англійського «чартер»— «хартія»); у Великій Британії — масовий рух робітників, які в 30-40-х рр. XIX ст. домагалися демократизації державного устрою.

Політичне та суспільне життя Великої Британії. На початок XIX ст. Об’єднане Королівство сформувалось остаточно. Це відбулося внаслідок уній із Шотландією (1707 р.) та Ірландією (1801 р.) Наполеонівські війни, які спустошили Європу, не завдали британцям відчутної шкоди. Понад те, Велика Британія відіграла провідну роль у повоєнному облаштуванні світу, й надалі залишаючись «володаркою морів». Капіталізм, що лише вкорінювався в країнах Європи, уже процвітав на її просторах, де завершувався промисловий переворот. Як ви пригадуєте, у добу Середньовіччя в англійців діяв парламент. Із 1837 р. і аж по 1901 р. Великою Британією правила королева Вікторія, тому «її» період часто називають «вікторіанською епохою». Саме тоді в державі утверджувалася парламентська демократія.1707рік1801 рік

Торі(поч. ХІХст.)Віги (1830р.)Скасували особисту недоторканність. Увели цензуру. Проводили обшуки й арешти невдоволених Заборонили мітинги та страйки. За руйнування машин карали смертю Запровадили «хлібні закони», що припиняли ввезення збіжжя до країни. Дозволили застосовувати зброю проти бунтарів. В 1832 р. вони провели виборчу реформу (за її умовами мешканців так званих «гнилих містечок» (знелюднених міст, що підтримували землевласників) позбавили 143- х депутатських місць)Також знизили майновий ценз, завдяки чому підприємці набули права голосувати. Відтоді буржуазія отримала доступ до парламенту. Не боронили створювати робітничі спілки, не карали за страйки. Зрівняли у правах вірян різних релігій Скасували рабство в колоніях, Розширили свободи друку, зборів Однак часто ігнорували проблеми тих, хто на них працював.

 У капіталістичному суспільстві формувалися нові суспільні стани, яким належало якось співіснувати. Позаяк британська буржуазія домоглася визнання парламентським шляхом, робітники вирішили чинити так само. В Англії ще давніше створювали тред-юніони — професійні спілки. Їхні очільники виступали за поліпшення умов праці, підвищення заробітної плати, соціального забезпечення. Упродовж 1825-1830 рр. робітничі об’єднання ливарників, лудильників, ткачів стали звичним явищем. Виборча реформа 1832 р. не задовольнила вимог профспілок, а «Закон про бідних» 1834 р. тільки ускладнив ситуацію. Він узаконював так звані роботні доми, які ставали фактично тюрмами для збіднілих робітників. Ці обставини спровокували чартистський рух за політичні та соціальні права. буржуазіяробітники

Основних вимог було шість:виборче право для всіх чоловіків, яким виповнився 21 рік; таємне голосування; скасування майнового цензу для депутатів; чіткий термін їхніх повноважень; рівні виборчі округи і рівне представництво. У чартистів помітну роль відігравав Вільям Ловетт. Першу петицію вони надіслали до парламенту в 1839 р. Проте крайнього розмаху рух досяг у 1848 р., коли країнами Європи прокотилася хвиля революцій. Виступи відбулися в найбільших містах Англії. В Лондон навіть увели війська, лідерів чартистів затримали. Щоправда, збройного протистояння вдалось уникнути. Але і влада сповна відчула міць робітників. Тому в 1867 р. торі провели другу виборчу реформу. Зменшили майновий ценз, таким чином збільшивши число виборців із 600 тис. до 2 млн (за рахунок дрібних підприємців та кваліфікованих високооплачуваних робітників). Звичайно, більшість чоловіків (а тим паче жінок) залишалася поза політикою. Та все ж британській владі вдавалося досягати компромісів із громадянами.

 Економічний розвиток Великої БританіїУ 1815—1816 рр. Велику Британію охопила економічна криза. Вона ускладнювалася тим, що кількість безробітних у країні збільшилася за рахунок майже 300 тис. демобілізованих солдатів і матросів. Економіка потерпала також від спадів, пов’язаних із кризами перевиробництва, що відбувалися в 1825, 1836, 1847 рр. У 30—40-х рр. XIX ст. у Великій Британії завершилася промислова революція, унаслідок якої країна посіла перше місце у світі за рівнем розвитку промисловості. У 1840 р. в країні вироблялося 45% усієї світової промислової продукції. Провідною галуззю англійської промисловості була текстильна, де працювало майже 200 тис. робітників. Стрімко розвивалися важка й вугільна галузі. У 1834 р. виробництво заліза досягло 700 тис. тонн. Сформувалися нові промислові райони: металургії — Бірмінгем і Шеффілд, вугільної промисловості — Уельс, бавовняної промисловості — Ланкашир і Йоркшир. Одночасно із завершенням промислової революції в країні розгорнулося будівництво залізниць.

Уряд Великої Британії усвідомлював, що економічні досягнення королівства дозволять випередити інші країни у світовій торгівлі, і тому в інтересах держави не втручатися в розвиток економіки. Це сприяло виникненню руху британських політиків — прибічників фрітредерства. Фрітредерство — напрямок в економічній теорії та політиці, що характеризується вимогами вільної торгівлі та невтручанням держави в економічне життя країни. Стрімкий економічний розвиток країни супроводжувався боротьбою робітників проти неналежних умов праці, низької заробітної плати й безробіття. Унаслідок завершення промислової революції Велика Британія першою в Європі перетворилася з аграрної на промислову країну. У 1841 р. селяни становили лише 21% її населення. Провідні позиції в соціальній структурі суспільства посіли представники фінансово-промислових кіл і робітники фабрик та заводів.

Чартистський рух. Обмеженість першої парламентської реформи 1832 р. обумовила продовження боротьби за перегляд виборчої системи, яка набула загальнонаціонального характеру. Активну участь у ній брали британські робітники, які прагнули провести своїх представників до парламенту та здійснити реформи, що змінять на краще їхнє становище. Чартизм - рух робітників за впровадження загального виборчого права розгорнувся в 1836 р. Вимоги чартистів (витяги з «Народної хартії», схваленої на громадському мітингу в лютому 1837 р.)... Сполучене королівство має бути поділено на 200 виборчих округів із можливо рівною кількістю мешканців у кожному...24 червня кожного року повинні призначатися загальні вибори... {Участь у виборах беруть усі чоловіки, які досягли 21 року. ) Для кандидатів у палату громад не має бути жодних майнових цензів... Кожному члену палати громад має виплачуватися щорічно з державної скарбниці винагорода в розмірі 400 фунтів стерлінгів. Чартисти виступали виключно за мирні, законні засоби досягнення своєї мети. Значення чартистського руху :він започаткував виникнення в британських робітників розуміння необхідності масовими акціями чинити тиск на владу, вимагати від неї здійснення реформ, уникаючи революційних заворушень. У другій половині XIX ст. основні положення «Народної хартії» були реалізовані урядами лібералів (вігі) і консерваторів ( торі).

 Зовнішня політика Великої БританіїПротягом 19 століття Англія проводила агресивну зовнішню політику, втручаючись в військові конфлікти по всьому світу. Участь у Кримській війні проти РосіїПідтримка Італії в боротьбі з Францією, опіумні війни в КитаїЗахоплення Гонконгу. Війни в Ірані, БірміСпроби посилення впливу в АфганістаніКолоніальні війни в АфриціПридушення повстання сипаїв в ІндіїКолонізація Канади, Тасманії, Нової Зеландії, Австралії. В колоніях, де мали перевагу вихідці з Британії (Європи), англійський уряд дозволяв обмежений суверенітет – домініони. Цілями колонізаторської політики було захоплення ринків збуту товарів, доступ до природних ресурсів, контроль за світовими торговими шляхами та розташування військових баз, поширення християнства, переселення та наділення земельними ділянками на території колоній, виселення злочинців в колонії.

Висновки : У 1815—1847 рр. у суспільно-політичному житті Великої Британії відбувалося становлення демократичних засад та основ правової держави. У Великій Британії поступово формувався механізм розв’язання соціальних суперечностей шляхом компромісу, без застосування насильницьких методів боротьби. У результаті завершення промислової революції Велика Британія стала першою у світі країною, де сформувалося індустріальне суспільство.

https://learningapps.org/display?v=pu2d8zts224