Від проголошення Незалежності до нової України.

Про матеріал

Ознайомити учнів з основними державотворчими подіями становлення незалежної України, засадами демократичного та суспільного ладу України, її досягненнями за останні роки; розширити поняття про єдність, незалежність і суверенність нашої держави. Закріпити знання про державну символіку (Герб, Прапор, Гімн, Основний Закон України – Конституцію); про такі поняття та категорії, як народ, нація, етнос, держава, громадянин, громадянські права та обов'язки.

Перегляд файлу

 

 

 

 

 

Відкритий урок на тему:

«Від проголошення Незалежності до нової України»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Від проголошення Незалежності до нової України.

 

Мета. Ознайомити учнів з основними державотворчими подіями становлення незалежної України, засадами демократичного та суспільного ладу України, її досягненнями за останні роки; розширити поняття про єдність,  незалежність і суверенність нашої держави. Закріпити знання про державну символіку (Герб, Прапор, Гімн, Основний Закон України – Конституцію); про такі поняття та категорії, як народ, нація, етнос, держава, громадянин, громадянські права та обов'язки.

Розвивати в учнів бажання брати посильну участь у розбудові та зміцненні єдності України; наполегливо вчитись, щоб принести якомога більше користі Батьківщині.

Формувати в учнів активну громадянську позицію щодо єдиної, цілісної держави та захисту її кордонів. Виховувати почуття особистої відповідальності за долю своєї держави та українського народу.

 

Тип уроку: усний журнал.

 

Обладнання: тематичні виставки «Відомі українці», «Україна історична»; текст Конституції України; державна символіка України; записи пісень про Україну; карта України; плакат «Україну,яку я люблю»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хід усного журналу

 

Викладач.                    Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, —

Оці степи, це небо, ці ліси —

Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе як є дорога, явори,

Усе моє, все зветься Україна.

Л. Костенко

 

Викладач. Ми недарма розпочали перший урок піснею про Україну. Двадцять п’ять років тому, як вінець багатовікових державотворчих пошуків українців, на політичній карті світу постала незалежна держава. Це був справді епохальний прорив України до нового політичного буття, який започаткував новітню сторінку історії нашого народу. Тож  сьогодні ми будемо говорити про свою Батьківщину. До вашої уваги усний журнал «Від проголошення Незалежності до нової України» (до 25-ї річниці незалежності України)!»

Ви подорожуватимете разом з нами захоплюючим світом історії, яка мов той безкінечний шлях, брала свій початок із сивої давнини і сягає у світле майбутнє. Перед вами відкриватимуться сторінки становлення нашої держави, ім’я якій – Україна. Ви дізнаєтеся, яка прекрасна наша земля і яка тяжка доля випала нашому народові в його прагненні бути вільним і незалежним, мати своє обличчя, свою мову і культуру, свою самостійну державу. Я впевнена, що доля України не залишить вас байдужими і навіки проросте у серці любов’ю до Батьківщини.

Декламатор 1.


Люблю тебе,

 Вітчизно, мила Україно,

 Бо щастя жити ти мені дала.

 Для мене ти одна і рідна, і єдина,

 Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

 Я - твій громадянин, я прагну підростати,

 Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла,

 Моя свята і рідна, Україно-мати,

 Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Н. Красоткіна

 

 

 

 


 

 


 


Сторінка І

«Наша держава – Україна. І ми – українці…»

Викладач. Ми гордимося тим, що є українцями. Наша країна неповторна. Україна! Скільки глибини у цьому співочому слові... Це золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих небес, тихі плеса річок, сині очі озер та ставків. Про Україну ходять легенди. Послухайте одну з них.

 

Легенда про Україну

Як тільки Господь Бог створив на Землі народи, вони відразу почали просити в нього найкращі землі для поселення. Не поспішали тільки українці. Вони були козаками, мандрували по землі, милувалися красою світу і нікому не заважали. Якось роззирнулись і побачили, що повсюдно снують люди, обживають займані місцини. Тоді пішли й вони до Господа. Побачив Сотворитель чубатих вояків і здивувався:

  1. А чого вам треба, хлопці? - запитав.
  2. Та землі-материзни хочемо, Боже.
  3.                   Буде вам земля. Ідіть і осідайте он на тому клаптику між морями, – показав пальцем униз.
  4.                   Та там уже іспанці, Боже!
  5.                   Ага, то біля них селіться.
  6.                   Не можемо, Господи, там французи, а далі німці і ще якихось людей повно.

    Подивився Бог згори і переконався, що все вже роздано. А козаки йому дуже сподобались і не хотів Творець залишати їх без землі.

 Гаразд, сказав Господь. Віддам я вам он той куточок понад Дніпром, що залишив собі на земний рай. Земля там пахне медом, вода як молоко, а з неба в душу людей ллється пісня. На той куточок будуть зазіхати нечестивці, тому його треба пильнувати та боронити. Якщо будете завжди такими відважними лицарями, як мені видається, то на тій землі станете господарями, а як ні то рабами нечестивців.

     Дякуємо, Господи! Буде так, як кажеш. Благослови в дорогу!

Поблагословив їх Сотворитель і провів до райських воріт. Відтоді господарюють козаки в райській країні і захищають її від усякої нечисті. З того часу називають цей райський куточок Україною, а народ українцями.

                                                                                  (За С. Плачиндою)

Викладач. Коли вперше згадується Україна в писемних пам’ятках?

Учениця. Уперше назва «Україна» з’явилася наприкінці ХІІ століття в Іпатіївському літописі в 1187 році у зв’язку зі смертю в Переяславі князя Володимира Глібовича. За часів Галицько-Волинського князівства його землі дістали назву Україна.

Викладач. Поясніть походження назви «Україна».

Учень. Українські історики переконливо довели, опираючись на багатий документальний матеріал, що назва «Україна» походить від слова «край», «країна».

Учень. Складний шлях пройшла рідна ненька Україна. Топтана, різана, сплюндрована, принижена, але не скорена! Яка багатюща її біографія, який прекрасний її народ!

Викладач. Мабуть, найкраще про свою нелегку долю розповість сама Україна. Запросимо її до слова.

(Входить дівчина Україна. У руках у неї калина й колоски пшениці.)

 

Україна.


 Я Україна, я страдниця-мати,

 Яка споконвіку була у ярмі

 Турецькім, російськім...

 Та всіх не назвати,

 Бо зайди є різні, а муки одні.

 Не тільки чужинці мене шматували,

 Були і свої в нас жорстокі тирани.

 Вони видавали укази й закони,

 Тому і загинуло люду мільйони.

 Немов маля, що в муках народилось,

 У долі, радості і різних неладах,

 Так я з неволі відродилась

 І намагаюся стояти на ногах.

 Ще зовсім молода та непокірна,

 А на чолі ж бо – синьо-жовтий стяг,

 Прошу мені служити вірно,

 Нехай Господь благословить мій шлях.


 Декламатор 1.


Моя домівка – Україна


На світі все проходить, гасне,

Що забувається, що ні.

Не щезне з пам’яті прекрасне,

А також горе на землі.

 

Та що заходити далеко

Чи залітати у блакить,

Де високо летять лелеки

І вітер весело шумить.

 

Бо я не пташка, я – людина.

В людини ж має бути дім.

Моя домівка – Україна,

Де мир у небі голубім.

 

Де сонце лагідне, як мати,

Де річки тихої вода,

Де зелені чудові шати.

І не потрібна нам біда!

 

 

Настали дні, коли сміливо,

Без страху, болю і жалю,

Ми з гордістю, а не тремтливо,

Вкраїну славимо свою.

Н. Дуброва


 


Сторінка ІІ

«Є на світі Україна! Не грудка, а земля з народом є!»

Викладач. Відомий німецький учений  Гельмут Коль у 1841 році писав: «Немає найменшого сумніву, що колись Україна стане вільною державою. Час цей наближається поволі, але неухильно. Українці є нація з власною мовою, культурою та історичними традиціями. Україна роздерта поміж сусідами. Але матеріал для Української держави готовий: коли не нині, то завтра з'явиться зодчий, що збудує з тих матеріалів велику незалежну українську державу».

 

Бесіда з учнями

 

Викладач. Коли ж  настав цей довгожданий час?

Учениця. 16 липня 1990 року Верховна Рада Української республіки прийняла важливий документ – Декларацію про державний суверенітет України. Декларація стала першим кроком до незалежності нашої держави, відчутним рушієм у боротьбі за волю.

Викладач. Давайте переглянемо відео про цю історичну подію.

(Перегляд відео про здобуття незалежності.)

Викладач. Так, Україна здобула волю і незалежність. Перед усім світом постала держава з давньою славною історією, оригінальною духовною культурою, зі своїми символами, мовою, чесними, працьовитими, миролюбними людьми – українським народом. І сьогодні хочеться сказати словами відомого прикарпатського поета Степана Пушика: «...Є на світі Україна! Не грудка, а земля з народом є!»   А чи могло бути інакше?

Учень.  Ні, інакше бути не могло. Не могла бути марно пролита кров тих, хто боровся за волю і незалежність, тих, хто вірив у перемогу, і тих, хто вірив у воскресіння. Хіба міг не почути Всевишній тих молитов, з якими звертався до нього славний син Тарас Шевченко:


Молю, ридаючи, пошли,

Подай душі убогій силу,

Щоб огненно заговорила,

Щоб слово пламенем взялось,

Щоб людям серце розтопило,

 І на Украйні понеслось,

І на Украйні освятилось...


 

(Перегляд відео Молитви за Україну.)

Викладач. Україна – це отча земля, рідний край, де ми народилися. Столиця України – Київ. Широкі і чарівні простори, прекрасні села і міста. Могутньо котить до Чорного моря сиві хвилі найбільша річка України – Дніпро. Буйною зеленню шумлять на його берегах сади, ліси. Золотистим морем розливається безкраїми нивами жито-пшениця.

 Простір землі, заселений нашим народом, великий. Щоб його перетнути, потрібно пішки йти із заходу на схід 90 днів, долаючи щодня по 30 км.

Викладач. Віддавна на території України існували держави скіфів, сарматів, готів та інших народів, але відправним пунктів української державності і культури вважається Київська Русь (ІХ-ХІІІ століття).

Формування новітньої нації припало на часи визвольної війни 1648-1657 років під проводом Богдана Хмельницького проти Речі Посполитої. Результатом війни стало заснування в України козацької держави – Війська Запорозького.

У ХУІІІ столітті козацька автономія була ліквідована. Під час української революції початку ХХ століття постало декілька національних держав: Українська Народна Республіка, Українська Держава, Західноукраїнська Народна Республіка.

У 1919 році відбулося возз’єднання українських земель, проголошено Акт злуки. У 1922 році Українська республіка ввійшла до складу Радянського Союзу. Сучасна держава Україна утворилась у результаті розпаду Радянського Союзу 1 грудня 1991 року.

24 серпня 1991 року проголошено Акт про незалежність України, який завершив тисячолітні прагнення українського народу до волі, до створення своєї суверенної держави.

Україна – унітарна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень і не володіють суверенними правами.

(Розповідь супроводжується слайдами.)

 

Викладач. Звичайно, ми згадали тільки деякі важливі події з життя  нашої країни. Але сьогодні з гордістю можемо сказати: так, є незалежна Українська держава з своєю землею, своїм народом, своїми символами, своєю рідною мовою, традиціями і культурою  і, нарешті, з своїм Основним Законом – Конституцією.

Сторінка ІІІ

 «У символів країни — довгий стаж. Це дійсно: і минуле, і сучасне...»

Учень. Розповім вам ще одну легенду, яка дійшла до нас з глибини віків. Жила собі жінка. І мала вона трьох синів, які зростали чесними, сміливими, дуже любили свою неньку і готові були віддати за неї своє життя.

Виросли сини і розійшлися по світах, прославляючи свою матір. Найстаршому ненька подарувала на згадку про себе золоту корону з трьома промінцями. Корона зігрівала людей, вела вперед, показувала шлях до кращого життя. За цю трипроменеву корону люди дали першому синові ім'я Тризуб.

Середньому сину мати дала в дорогу синьо-жовтий одяг. Сміливий і сильний був середній син, і прославив він свою матір добрими звитяжними вчинками. Люди запам'ятали його і назвали Прапором.

А найменший син отримав у дарунок від матері соловейків голос. І де б він не був, усюди лунала його дзвінка урочиста пісня. За цей голос і величний спів люди дали йому ім'я Гімн.

Так і донині по всьому світу золотий тризуб, синьо-жовтий прапор і урочистий гімн прославляють рідну неньку Україну. Вони стали державними символами незалежної країни. Кожна держава світу обов’язково має свої символи. Україна – не виняток. Державні символи України – Герб, Прапор, Гімн.

Що означає державна символіка України ?

(Бесіда супроводжується слайдами.)

Учень. Герб нашої держави – тризуб – має глибокі історичні корені, належить до часів князювання в Києві Володимира Великого (980–1015 рр.). Він символізує ту ж трійцю життєтворчих енергій, що і хрест, – Мудрість, Знання і Любов, які виходять з одного джерела. Ми можемо пишатися нашим Гербом як символом загальнолюдських цінностей, що мають історичні корені.

Учениця. В зображенні тризуба можна побачити триєдність життя: батько - мати - дитина, котрі символізують силу, мудрість і любов.

Викладач. Усе, що ви зараз говорили, має право на існування. Адже тризуб ще й відображає і єднання трьох стихій: земля - вода - повітря. Без жодного із цих трьох складових просто неможливо уявити собі життя!

Декламатор 3.


Наш герб – тризуб.

Це  воля, слава й сила.

Наш герб – тризуб.

Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є,

Ми завжди будем,

Добро і пісню

Несемо ми людям.


Викладач. Давайте тепер поведемо мову про другий символ державності – прапор.

Учениця. 2 вересня 1991 року над будинком Верховної Ради України було піднято синьо-жовтий прапор – символ незалежності та суверенітету нашої держави. А 28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила Державним прапором синьо-жовте полотнище. Синій колір символізує чисте небо, мир; жовтий – достаток і працелюбність.

Учениця. Прапор є офіційною емблемою, символом суверенітету України. Тому  23 серпня 2004 року на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки України Указом Президента України було встановлено відзначати щорічно  23 серпня День Державного прапора України.

Декламатор 2.


У прапорі, мов неповторна мить,

Два кольори, та в них є все, що треба:

Це золото ланів, Дніпра блакить,

Це українське синє-синє небо.

Бо синє небо – спокій на землі,

Достаток – колір жовтого колосся...

Нехай часи нас обминають злі,

Аби страждати людям не прийшлося.


Викладач. Що ж, тепер ми знаємо історію прапора. Лишається гімн...

Учень. Гімн України – це головна пісня, яка виконується на всіх урочистих подіях. У його основу покладено мелодію пісні композитора ХІХ століття Михайла Вербицького на слова Павла Чубинського « Ще не вмерла України…»

Учениця. А коли виконується гімн нашої держави, то треба підвестися й слухати його стоячи!

Степів Таврійських і Карпатських гір

З’єднався колір синій і жовтавий.

Тож встаньмо разом в цю врочисту мить:

Звучить гімн нашої держави

Ми віримо, що нас вже не збороть,

І долучаємось усі ми до добра і слави,

Хай будуть з нами Правда і Господь –

Вшануємо гімн нашої держави.

Вадим Крищенко

 (Звучить Гімн України.)

Викладач. Крім державних символів, Україна має ще й народні.  Це і рушники, і мальви, і чорнобривці, і верба з калиною. Люди говорять: «Без верби й калини нема України!» І це дійсно так, бо ростуть  вони майже біля кожної оселі, дарують радість і заспокоюють у горі, зберігають пам'ять.

Декламатор 1.


Нема на світі України

Без хвиль могутнього Дніпра,

Як українця – без калини,

Без солов’я і рушника.

Народ, що вік при бурі й сонці,

Віддав землі, як мати доньці,

Всі сили, працю і любов,

Щоб Україна знов і знов,

Росла, цвіла!.. Щоб твердо стала

На шлях, який собі обрала.

І в незалежному житті

Долала всі шляхи круті.


 О. Шелест

 

Сторінка ІV

 «Незалежність починається з мови»

Викладач. Відомий український письменник XIX ст. Панас Мирний писав: «Найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздуми, досвід, почування».

Учениця. Наша мова успадкована від мов племен, що населяли Київську Русь. Але ж коли вона виникла? Точної відповіді на це питання немає. У IV ст. було винайдено письмо, складена слов'янська азбука (її авторами були Кирило й Мефодій).

Учень. Але володіли нею спочатку церковнослужителі. З'явилась писемна церковнослов'янська мова. За записами нею ми можемо приблизно визначити, коли ж з'явилась українська мова, — очевидно ще до XI ст.

Учениця. До нашого часу зберігся збірник Святослава  1073 р.,  в якому зустрічаються   українські   слова,   форми   слів.   На стінах Софії Київської – відомого всьому світу собору – збереглися викарбувані церковнослов'янською мовою написи,  де теж є  свідчення  існування  української мови в XI ст.

Учень. Сучасна українська літературна мова остаточно склалася на початку    XIV ст. Зачинателем її був   І. П. Котляревський, а основоположником – Т.Г. Шевченко.

У 10 статті першого розділу Конституції України записано: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».

Декламатор 2.


Ще жива ти, Україно,

Ще не вмерло слово,

Встань, прокинься, пробудися,

Рідна наша мово!

 Не одне лихе століття

Тиранів терпіла,

Та жила серед народу

І людям світила,

Квітла, мов лілея ніжна,

Лютою зимою,

Знала, певно, що народ твій

Завжди із тобою.

Збереглася в вишиванках,

В золотому житі,

У простій бідняцькій хаті

Та в мужицькій свиті.

Тож давайте, українці,

Мову поважати,

Що пройшла через тортури

Та залізні грати!

Що створила, наче долю,

Пісню калинову,

Встань, прокинься, пробудися,

Рідна наша мово!


 

Сторінка V

«Хай світ пізнає Україну!»

Викладач. А що ви знаєте про Україну?

1-й учень. Україна — одна з найбільших Європейських держав. ЇЇ площа 604 тис. кв. км.

2-й учень. Чисельність населення України становить 43, млн. мешканців.

3-й учень. На території України проживає понад 110 національностей.

4-й учень. Столиця України м. Київ. 

5-й учень. За час своєї незалежності Україна подолала шлях від формальної республіки у складі колишнього СРСР до відомої у світі держави, – більше 120 країн визнали її, а майже з 90 країнами встановлено дипломатичні відносини.

Викладач. До вашої уваги відомі мальовничі місця України.

(Показ відомих мальовничих місць України.)


Декламатор 1.


Моя Вкраїно, вистраждана доле,

 Тобі б до сонця гордою рости.

 Тебе ж із дому нелюди вигонили

 І мусила свій хрест тяжкий нести.

 

 Тебе з корінням — та на попелище.

 Тебе у воду з каменем тяжким.

 А ти злітала усе вище й вище,

 Не скорена й не зламана ніким.

 

 Із серця слово рідке виривали,

 Палили вроду у сліпім вогні.

 А ти весною знову зацвітала

 У вишитім вкраїнському вбранні.

 

 Тебе топтали, били, розпинали,

 Стріляли у калину і пісні

 А ти співала, як же ти співала!

 Й верталися до саду солов'ї.

 

 Моя Вкраїно, гарна, як тополя,

 Я — українка із прапрадідів.

 Схиляюсь в молитовному поклоні,

 Щоб наш не перевівся родовід


 


 

Сторінка VІ

«Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її»

 


Викладач. Нам є з кого брати приклад і в наш час – це герої «Небесної сотні», яких значно більше полягло під час акції протесту на Євромайдані у грудні 2013 та лютому  2014 роках. Зараз справжні патріоти в складі Національної гвардії та українського війська безстрашно воюють за цілісність кордонів нашої держави. Давайте хвилиною мовчання пом’янемо всіх тих, хто віддав своє жит


тя за нашу єдину країну.

(Усі піднімаються. Хвилина мовчання).

Викладач. Зараз Україні, як ніколи, потрібно бути єдиною та згуртованою. На цілісність нашої держави посягнули  вороги і багато наших земляків на сьогодні мобілізовано до лав українського війська.

Тільки людина з добрим і чуйним серцем, роботяща і вольова може бути справжнім патріотом і громадянином своєї держави, по-справжньому любити і захищати, відстоювати її інтереси і приносити велику користь.

Учень. Патріотизм виявляється в любові до Батьківщини, свого народу, турботі про його благо, сприянні становленню й утвердженню України як суверенної, правової, демократичної, соціальної держави, готовності відстояти її незалежність, служити і захищати її, повазі до українських звичаїв і обрядів, усвідомленні спільності власної долі з долею Батьківщини.


 


Викладач. Пам'ятаймо: патріотизм – звичайний стан повсякденного життя лю­дини, який по-особливому проявляється не тільки в надзвичайних ситуаціях.

Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. А ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної, демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки.


Декламатор 3.


Не ділімо цю землю,

Не ділімо це небо,

Не ділімо хатини

Й сім'ї не ділімо!

Бо ми – браття, єдині

В українському слові,

В українськім корінні,

В українській любові!


 

(виступ бібліотекаря Юхно Л. П.)

Викладач. Українська земля пройшла війни та мир, поразки та перемоги, пишалася вірними синами та доньками, чарувала світ своїми запашними паляницями та мелодійними піснями. Вона була і залишається вірною матір'ю українців, які свято шанують і люблять її.

                      Про Україну Василь Симоненко писав:

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину...

                   Як і матір ми не вибираємо, так не можемо вибрати і Батьківщину, одна вона у нас, одна у цілому світі. Тут наше коріння, тут наша доля.

 

(Звучить пісня  «Заспіваймо пісню за Україну»)

 

Викладач. Шановні, першокурсники! Учіться пишатися своєю справою, вивчайте таємницю обраної професії. Пам’ятайте, що працелюбність – основа життя людини. Тож успіхів вам у навчанні та трудових здобутків на благо нашої квітучої України! Будьте патріотами нашої Вітчизни і живіть з Україною в серці!

На цьому наш урок закінчено. Дякуємо за увагу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

docx
Додав(-ла)
Улізько Марина
Додано
12 березня
Переглядів
198
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку