Видатні постаті Донеччини

• Планування та проектування – розробка плану або проекту на основі заданих умов.
• Самопізнання – будь-які аспекти дослідження особистості.
• Компіляція – трансформація формату інформації, отриманої з різних джерел.
• Творче завдання – творча робота у певному жанрі – створення п‘єси, віршів, пісень, відеороликів.
• Аналітичне завдання – пошук і систематизація інформації.
• Досягнення консенсусу – вироблення рішення з проблемного питання.
• Журналістське розслідування – об'єктивний  виклад інформації (розподіл думок і фактів).

 

 

Предмет: історія України.

Тема уроку: Видатні постаті Донеччини.

Мета:

навчальна: вчити учнів аналізувати життєвий і творчий шлях історичних діячів, розкрити їх місце в історії в суспільно-політичних процесах початку ХХ –ХІХ ст.

розвивальна: розвивати вміння аргументувати власне розуміння життєвих кроків політика; вдосконалювати вміння  користуватися комп’ютером та роботою в мережі Інтернет.

виховна: виховувати патріотизм, любов до своєї Батьківщини; формувати повагу до національних символів держави.

Тип уроку: засвоєння нових знань, формування вмінь, урок – Веб-квест.  

Методи, прийоми роботи: наочні методи (ілюстрація, демонстрація); словесні (бесіда, розповідь-пояснення); перегляд відеороликів, робота з візуальними та історичними джерелами.

Обладнання: комп’ютер, програмне забезпечення для демонстрації відео, слайд-шоу, мультимедійний проектор, архівні світлини, історичні документи тощо.

 Міжпредметні зв’язки: історія, українська література.

 

Хід уроку:

І. Організаційний момент (1 хв.)

ІІ. Оголошення теми і мети уроку (1 хв.)

Вчитель. У кожного народу є свої історичні постаті першої величини, яких не в змозі прикрити пил віків. До таких велетнів Донецького краю, сьогодні піде мова.

Донецький край для кожного з нас рідний край, завжди залишається неповторним місцем, де він народився, де пройшло його дитинство, життя.

Але насамперед наш край відомий людьми, що народились тут та своїм життям, діяльністю та досягненнями прославили його та Україну. І сьогоднішній квест-урок піде про тих представників Донецької землі, які змогли довести, що наш край був, є і буде українським.

 

 ІІІ. Мотивація навчальної діяльності (2 хв.)

Перед початком я хочу поставити запитання – кого саме Ви знаєте з відомих особистостей, наших земляків? Кого ви впізнаєте на цих світлинах? (слайд 1)

Добре, дякую всім за відповіді. (Олекса Тихий, Надія та Іван Світличні, Василь Стус, Іван Дзюба, Микита Шаповал, Петро Григоренко, Володимир Рибак., Микола Федорович Чернявський, Василь Голобородько, Емма Андієвська Євген Левченко)

Про багатьох з цих людей, про яких буде йти мова ви дізнаєтесь із шкільної програми, або багато чули про них із інших джерел, тому увагу зосередимо на їхніх справах та вчинках, якими вони прославили рідний край.

 

 Щоб краще зрозуміти матеріал ми поділимося на 3 групи: «Патіоти країни», «Діячі культури та мистецтва», «Спортсмени Донеччини». Кожна група отримає відповідне завдання.

Завдання для групи «Діячі мистецтва та культури»: патріотів та борців за вільну Україну.

(слайд 2)

№	Запитання	Відповідь
1	Дайте короткий психологічний портрет.
2	Де навчався і де після працював?
3	За що отримав 7 років таборів?
4	Яке життєве переконання мав?

 

 

Олекса Тихий (слайд 3)

Людина залізної волі, рідкісної толерантності, доброзичливості й виняткової терпимості. Видатний мовознавець, публіцист, правозахисник, педагог, який замість викладацької діяльності на кафедрі пройшов «університети каторги».

(слайд 4) Народився у маленькому селі Іжевці між Костянтинівкою та Дружківкою.

Батько був робітником, мати селянкою. (слайд 5)

Навчався в транспортному та сільськогосподарському інститутах. Закінчив філософський факультет Московського університету.  (слайд 6)

(слайд 7) Міг би мати стрімку кар'єру, але повернувся в село, до школи, де викладав історію, працював завучем. Його знали як чесну та порядну людину.

Коли у 1956 році танки радянських окупаційних військ почали вводити до Угорщини, Тихий написав лист про свій протест проти агресії та відправив його в Москву. За такий "наклеп" Олекса Тихий отримав 7 років таборів. Після закінчення строку ув’язнення працював слюсарем, вантажником.

(слайд 8) Олекса Тихий, учитель з Донеччини, один із засновників Гельсинської групи. А 4 лютого 1977 року його та письменника Миколу Руденка заарештували за звинуваченням у "зведенні наклепницьких вигадок, що паплюжать радянський державний та суспільний лад".

Він вважав, що через мову та культуру українці мають право вибороти свою незалежність, взяти відповідальність за своє майбутнє та майбутнє свого народу, країни на себе. Під час праці у школі Тихий для своїх учнів збирав вислови видатних людей про мову, уклав словник української мови. Водночас був переконаний, що без навчання, пізнання світу завдяки творам світових класиків, вивчення іноземних мов, мандрівок та нових ідей, неможливо виховати достойних людей.

У своїх статтях він писав про те як  він любив свою рідну Донеччину:

 «Любив завжди, люблю сьогодні, як мені здається, в годину негоди, асиміляції, байдужості моїх земляків-українців до національної культури, навіть до рідної мови (...) А що не маю хисту, таланту, щоб ще більше прославити її, – то не моя вина і, сподіваюся, то мені буде вибачено.»

Слово вчителя (слайд 9)

До 90-річчя з дня народження Олекси Тихого в нашій області створили 50-кілометровий проспект, названий його іменем з наскрізною нумерацією будинків. Проспект пролягає через Костянтинівку, Олексієво-Дружківку, Дружківку, Краматорськ та Слов’янськ.

 

 

Василь Стус (слайд 10)

Борець за незалежність України у ХХ сторіччі, український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник, представник українського культурного руху шестидесятників. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка, Герой України.

(слайд 11) 

Про Василя Стуса писали так: «То був чоловік, який говорив і писав за будь-яких обставин ясно, як перед Богом, і платив за це життям».

(слайд 12)

Його життя і творчість - яскравий приклад для нас. Василь Стус все своє життя вів боротьбу з радянським режимом.

Його вислови завжди били в ціль: «Чесність виростає тільки на грунті свободи. Морально високою може бути тільки людина вільна, коли в неї залишається бодай часточка індивідуальної волі».

(слайд 13)

У своїх листах до партійних органів Стус критикував правлячу систему СРСР, яка після Хрущовської відлиги стала знову повертатися до тоталітаризму; був проти відновлення культу особи та порушення прав людини, протестував проти арештів своїх колег (слайд 14)

За власні переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була заборонена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі в яких він провів 13 років свого життя де і загинув. Василь Стус не міг зробити по іншому.

Слово Вчителя

(слайд 15) Боровся до кінця, але життєвих сил не вистачило, щоб дожити до омріяного часу, коли українці врешті не проголосять себе незалежними. Пам’ять про Василя Стуса завжди буде в наших серцях

Дмитро Чернявський.

Людина з активною життєвою позицією. Герой України. Герой «Небесної Сотні».

(слайд 16) Родом Дмитро із селища Артемівське, Артемівського району. Закінчив Донецький національний університет, вчився у магістратурі Львівського Національного Університету ім. Івана Франка, працював помічником-консультантом народного депутата. Був єдиним сином у родині.

(слайд 17) В школі захоплювався історією і неодноразово перемагав на обласних шкільних олімпіадах. (слайд 18) Під час навчання у Донецькому національному університеті приєднується до проукраїнської роботи.

(слайд 19)

Вступає до лав Всеукраїнського об’єднання «Свобода».

(слайд 20)

Дмитро вважав, що Донбасу потрібно повернути його справжнє - украЇнське обличчя та мріяв, що його рідне місто Артемівськ  поверне собі свою історичну назву - Бахмут.

(слайд 21)

Але не судилося… Наприкінці 2013 – початку 2014 року в Києві відбулась Революція Гідності. Навпроти, в Донецькій області навесні 2014 року все більше стали звучати заклики про відділення Донбасу від України. Небайдужі до долі рідного краю люди почали виходити на мітинги за єдність України, а Дмитро разом із товаришами в лавах місцевої самооборони захищали їх від нападів проросійськіх активістів.

(слайд 22)

13 березня 2014 року на площі Леніна у м. Донецьку, проросійські активісти напали на учасників українського мітингу.

(слайд 23)

Діма з товаришами по самообороні прийняли цей удар на себе. Дмитро отримав удар ножем. Тоді вперше в Донбасі пролилася кров за Україну. Дмитру було 22 роки…

Слово вчителя

(слайд 24) У лютому 2015 року Дмитро Чернявський посмертно присвоєно звання Героя України, а школа у м. Бахмуті, де він навчався, названа на його честь.

Кабінет Міністрів України 15 листопада 2017 року заснував стипендію імені Дмитра Чернявського за спеціальністю «Економіка».

Степан Чубенко (слайд 25)

Український школяр і патріот, розстріляний бойовиками ДНР за проукраїнську позицію, народний Герой України.

Вчився Степан у Краматорській школі № 12.

(слайд 26) Захоплювався футболом, захищав ворота юнацької команди «Авангард» м. Краматорська, мріяв стати професійним воротарем. Вболівав за донецький «Шахтар».

(слайд 27) Навесні 2014 року Степан з друзями брав участь в мітингах за підтримку цілісності України, які проводилися в Краматорську. Коли російські бойовики захопили місто, мати відвезла Степана до своїх батьків в Росію.

(слайд 28)

Вже через місяць він повернувся, заявивши, що не хоче ховатися «як пацюк» у важкі для країни часи. Серед друзів став відомим тим, що зняв з міської площі прапор невизнаної республіки.

23 липня 2014 року Степана затримали в Донецьку на залізничному вокзалі (який вже був окупований), тому що на рюкзаку десятикласника помітили синьо-жовту стрічку, а серед речей знайшли шарф футбольного клубу "Карпати" - цього виявилося достатньо. Додому, в Краматорськ, Степан вже більше не повернувся.

Його мати відразу почала пошуки сина. Ціною неймовірних зусиль та небайдужості людей, його тіло було знайдено лише у вересні 2014 р. Перепоховали Степана Чубенка 08 листопада 2014 року в його рідному місті

(слайд 29)

У 2017 році, у Краматорську, біля входу на стадіон «Авангард» відкрили пам’ятну дошку  загиблому воротареві молодіжної збірної ФК «Авангард» Степану Чубенку. (слайд 30)

28 червня 2017 року Степана Чубенка посмертно нагороджено Орденом «За мужність» ІІІ ступені.

(слайд 31)

В пам'ять про 16-річного Степана Чубенко в липні 2018 року на футбольному полі школи № 12 Краматорська вже 4 рік поспіль відбувся черговий футбольний турнір на його честь. Слайд 32

У ньому взяли участь футбольні команди з міст Краматорська, Костянтинівки, Кропивницького та команда військовослужбовців 81-ї окремої аеромобільної бригади. Слайд 33

Переможці турніру мали змогу отримати кубок з рук матері Степана - Сталіни Чубенко.

Вчитель

Слайд 34

Давайте вшануємо хвилиною мовчання пам’ять загиблих героїв, наших земляків, які віддали своє життя за наше майбутнє, за вільну Україну.

Дякую.

 

Завдання для групи «Діячі мистецтва та культури»

Слайд 35

Архип Куїнджи

Куїнджи з переводу турецькою означає ювелір. У живописі Архип Куїнджи показав себе справжнім ювеліром.

 Народився майбутній художник під Маріуполем у с. Карасівці. Прізвище його батька Івана Христофоровича, шевця, Еменджі з татарської означала «трудяща людина». Архип осиротів рано, у 4 роки, на виховання його забрали брат та сестра батька. Під час навчання грецькій граматиці його захопленням стає малювання. У віці 14 років пішки добирається до Крима в Керч з надією зустрітись з Айвазовським. Але не застає відомого мариніста у місті та 4 місяці під наглядом копіїста Фесслера тре фарби, копіює картини Айвазовського. Далі доля закинула Архипа до Одеси, де він працює ретушером фотографій. Слайд 36 Цією працею він заробив собі невеличкий капітал та відправляється до Петербургської Академії мистецтв, Слайд 37

де стає вільним студентом, в якій знайомиться  з  Репіним, Васнецовим, Савицьким. У 27 років отримує звання «вільного художника» та бере собі прізвище «Куїнджи».

Слайд 38 Слава прийшла до художника у 1876 році після демонстрації картини "Українська ніч". 1878 року картини Куїнджі мали прийом на Всесвітній виставці в Парижі.

Слайд 39 Сенсацією в Петербурзі стала виставка однієї картини "Місячна ніч на Дніпрі".

Слайд 40 Із Вірою Шаповаловою, дочкою відомого маріупольського купця Архип Куінджи познайомився ще у віці 17 років. Але ще стільки ж часу йому довелось чекати на благословення батька, який постійно ставив умови для парубка, останньою з яких була набуття їм імені та статків. Архип дотримався цих умов і вже у віці 34 років одружився на своїй коханій Вірі, яка дочекалась свого обранця.

Слайд 41 Викладач у Петербурзькій Академії Мистецтв, професор, дійсний член Академії, керівник художньої майстерні, надзвичайно добрий Архип Іванович завжди прагнув допомогти кожному морально та матеріально.

Слайд 42 Його пейзажні картини користувались великим попитом. За своє життя він створив майже 200 творів. Куїнджі підтримав студентські виступи проти царського режиму, був засуджений на два дні домашнього арешту та звільнений від викладання.  Куїнджи продовжив заняття з учнями приватним чином і навіть влаштував їм стажування за кордоном (за власний кошт).

 Слайд 43 Коли студенти задумали створити Товариство імені Куїнджи, художник передав у його власність усі свої картини та гроші (понад півмільйона рублів, що на той час було величезною сумою), а також землі в Криму, що належали йому. Слайд 44

Відомі твори Архипа Івановича:  «Вечір в Україні» 1878-1901 рр., «Дніпро вранці», 1881 року, «Березовий гай», 1879 року, Слайд 45  «Чумацький шлях у Маріуполі», 1875 року.

На батьківщині у м. Маріуполі встановлено монумент молодому художнику, а художній музей м. Маріуполя названо на честь А. І. Куїнджи.

Слайд 46

Володимир Миколайович Сосюра

Відомий український поет радянського періоду.

Народився поруч станції Дебальцеве. Початкову освіту здобував під опікою батька. З одинадцяти років хлопець пішов працювати до помічником бондаря содового заводу, потім телефоністом, чорноробом. Про свої дитячі роки в селі над берегом Дінця Сосюра образно розповів у автобіографічному романі «Третя Рота».

Слайд 47

У 1921 році вийшла перша збірка поета «Поезії». Цього ж року виходить поема «Червона зима», яка зробила Сосюру знаменитим.

Слайд 48

Друга книга поезії Сосюри — книга про Україну. Образ Вітчизни у творах Сосюри поступово розростається — від маленької Третьої Роти через степове роздолля Донеччини — до всього українського світу з неодмінними «ясними зорями» й «тихими водами». Саме за незгасну любов до України неповторному Володимиру судилося зазнати найбільше прикрощів, але жодні приписи чи й навіть вироки не змусили його відректися найдорожчого.

Слайд  49 Вірш «Любіть Україну!», написаний ще у 1944 році та який у 1951 році став причиною найгостріших звинувачень поета в націоналізмі, його твори перестають друкувати.

Слайд 50

Живе під прямою загрозою арешту, яка зникає тільки після смерті Сталіна у 1953 році. Цей період  дуже вплинув на поета, він починає хворіти та майже відходить від творчої діяльності.

Слайд 51

Анатолій Солов’яненко

Народився Анатолій Солов’яненко у Донецьку. Батько Борис Степанович родом із Харківщини, а мати Ольга Іванівна із Черкащини. Поєднавши свої долі в шахтарській столиці, вони завжди скрашували своє скромне сімейне життя піснею.

 Саме від батьків перейнявся співом і Анатолій. 

Слайд 52 Анатолія Солов'яненко називали українським соловейком і одним з найкращих тенорів у світі. Він виступав на сценах «Метрополітен-опера», «Ла Скала», Великого театру та багатьох оперних майданчиках світу. Йому пропонували залишитися в Італії і Росії, але серце Анатолія Борисовича назавжди було віддане Україні. Тому проміняти Київ, який відкрив перед ним двері для самовираження, Анатолій не зміг. 30 років він прослужив у Національному театрі опери і балету.

Слайд 53

Характерною рисою його було те, що де б він не виступав з концертами, неодмінно включав до свого репертуару українські народні пісні. Слайд 54 У кожного народу пісня виражає ті ж почуття, що й у нас, — любов до батьківщини, до дівчини, до матері, до природи... Недарма кажуть, що пісня не має кордонів».

Слайд 55 Донецький театр опери та балету перейменовано на його честь, а поруч на площі встановлено пам’ятник почесному донеччанину.

Слайд 56

Леонід Биков.

Леонід Биков - видатний актор, режисер, людина з великим серцем.

Леонід Биков народився у Слов’янському районі. Через рік сім’я переїжджає до Краматорську. Під час війни сім’ю було евакуйовано до Алтаю. Після закінчення війни сім’я повернулась назад.

Слайд 57

Мріяв стати льотчиком, але в училищі не пройшов медичну комісію. Тому вступив до Харківського державного театрального інституту, на акторський факультет, який закінчив у 1951 році.

Слайд 58

Наш земляк  запам’ятався по таких ролях у кіно, як Максим Перепелиця з однойменного фільму, Альошка із фільму «Алешкина любовь», капітан Тітаренко «Маестро» з фільму «В бой идут одни старики», єфрейтор Святкін із «Ати-бати, шли солдати». Слайд 59 У двох останніх він був ще й кінорежисером. У своїх ролях та кінострічках завжди намагався висловити любов до своєї Неньки - України.

Фрагмент фільму

Слайд 60

Є такий факт, що зразком для пам’ятника військовим льотчикам, відкритого у 2001 році в Києві, став кінообраз Леоніда Бикова із стрічки «В бой идут одни старики».

 

Завдання для групи  «Спортсмени Донеччини».

Слайд 61

 

Слайд 62

Сергій Бубка.

З дитинства займався у спортивних школах, спочатку м. Луганська, потім м. Донецька. Саме під час свого життя у Донецьку Сергій Бубка домігся своїх спортивних висот.             

У Бубки безліч титулів: чемпіон Європи, багаторазовий чемпіон світу, олімпійський чемпіон, 35-разовий рекордсмен зі стрибків з жердиною.

Слайд 63 Свій рекорд на відкритих аренах він встановив ще в 1994 році. З того часу нікому зі стрибунів не вдалося навіть наблизитись до позначки 6 м 14см!

Бубка поставив світовий рекорд в стрибку з жердиною в закритих приміщеннях (6,15 м) у 1993 році. Аж до 15 лютого 2014 року цей рекорд залишався за ним, поки його не побив француз Рено Лавіллені.

Слайд 64 Сергій Бубка - Герой України, почесний громадянин багатьох міст світу, найперше – Донецька. Президент Національного олімпійського комітету України. Президент Міжнародного олімпійського комітету назвав його найвидатнішим спортсменом сучасності.

Слайд 65

 Наразі Сергій Бубка займає місце старшого віце-президента Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій.

Слайд 66 У Сергія Назаровича чудова сім’я.  Двоє синів Віталій та Сергій як і батьки також пішли спортивною стежиною, тільки свою перевагу у виборі виду спорту віддали великому тенісу. Поруч із Сергієм завжди знаходиться любляча дружина.

Слайд 67

Лілія Подкопаєва.

З рідним краєм, м. Донецьком її пов’язує початок спортивної кар’єри та успіхи на гімнастичних майданчиках. У дитинстві була дуже активною дитиною. Це бабуся угледіла у своїй рідній онуці майбутню зірку та відвела її у віці 5 років до секції спортивної гімнастики. А через тринадцять років на олімпійських іграх у Атланті вона принесла рідній країні дві золоті олімпійські нагороди. ЇЇ подвійне сальто вперед із поворотом на 180^о досі не може повторити жоден спортсмен. Слайд 68  Завдяки своєму таланту та неймовірної працьовитості Лілія набула тільки на міжнародній арені 45 золотих, 21 срібну та 14 бронзових медалей.

Слайд 69 Лілія Подкопаєва створює на рідній Донеччині мережу гімнастичних шкіл. Є засновницею міжнародного благодійного фонду. Організує гімнастичний фестиваль «Золота Лілія».

Слайд 70 Як мати двох своїх чудових дітей, вона мріє про те, щоб її діти були здорові, щоб виросли справжніми людьми з великим серцем і душею.

Слайд 71 Як громадянин України мріє та вірить в мир у рідній країні, щоб Донбас перестав здригатися від вибухів та мир прийшов на українську землю. Як тренер мріє про те, щоб наші тренери працювали на рідній землі, щоб їх робота цінувалася.

Слово вчителя

Лілія Подкопаєва, як справжня українка,  переживає за бійців збройних сил України, які воюють на Сході. Коли має нагоду, обов’язково навідується до поранених воїнів у шпиталях.

Слайд 72

Олег Верняєв.

Так вже повелось, що в наші часи здебільшого зірки спорту роблять нашу країну відомою у світі. Ось ще черговий тому приклад.

Слайд 73 Уродженець  м. Донецька, вихованець місцевої спортивної школи - наша гордість, атлет зі спортивної гімнастики Олег Верняєв.

Слайд 74 Олег - олімпійський чемпіон Ріо 2016 року. Чемпіон світу, неодноразовий золотий медаліст Універсіад, чемпіонатів Європи, в активі якого також безліч срібних та бронзових нагород різних першостей.

Слайд 75 Після Лондонської олімпіади його переманювали в Азербайджан, Росію. Олег Верняєв сказав, що не має наміру змінювати українське громадянство і буде продовжувати виступати за Україну.

Слайд 76 Згадує, що з 2012 року не був на батьківщині, в рідному Донецьку. Сумує, що там залишилися дідусь з бабусею, багато друзів ...

Слайд 77

Євген Левченко.

 Наш земляк, уродженець Костянтинівки. Колишній гравець збірної України з футболу.

 Батько Євгена Віктор Левченко був завзятим фанатом футболу, Слайд 78 а в своєму синові швидко угледів майбутню зірку, тому не вагаючись віддав його до Донецького спортивного інтернату.

 В 15 років Євген Левченко вже виступає за Костянтинівський «Металург», резерві донецького «Шахтаря», переходить до московського ЦСКА, а в віці 18 років вже виступає за професійні клуби Нідерландів. Слайд 79 В цій країні Євген проведе більшу частину своєї спортивної кар’єри. Під кінець Євген Левченко виступає в професійній футбольній лізі зеленого континенту, за клуб «Аделаїда Юнайтед».

Слайд 80 За збірну України провів 8 матчів, а всього за його кар’єру їх було 303 та 40 забитих м’ячів.

Слайд 81 Підтримав Євромайдан під час Революції Гідності. Постійно підтримує Батьківщину у ці нелегкі часи.

Слайд 82 Євген Левченко одружен на Вікторії Кобленко, нідерландській телеведучій з українськими коріннями. Слайд 83   

Слайд 84 Євген Левченко відомий благодійними акціями в Україні та Голландії. У 2012 році виступив спонсором книги «Голеадори», автором якої став спортивний журналіст Віктор Хохлюк. Виручені від продажу гроші переведені в Міжнародний Дитячий Фонд «Breath» («Свіжий вітер»). Завдяки йому в Україні та на Донеччині (Покровську) відкрито дитячі будинки

сімейного типу.

  Слайд 85

VІ. Закріплення вивченого матеріалу (5  хв.)

Тест кахоот

Слово вчителя  Слайд 86

Звісно, що розповісти про всіх видатних людей Донбасу за короткий час неможливо. Це і відомі вчені й лікарі, науковці та художники, люди інших професій. Не можна назвати якусь сферу діяльності, де б наші земляки не залишили свій яскравий слід.

 Люди, мова про яких сьогодні йшла, своїми вчинками та справами доказали, що вони насамперед громадяни і патріоти своєї держави, які люблять свою родину, країну, поважають український народ. Які не дивлячись на мінливість долі з честю і гідністю доводять усьому світу про те, що «Донбас - це Україна».