"Видатні українські перекладачі і перекладачки"

Видатні українські перекладачі й перекладачки

Вони перекладали українською безліч світових шедеврів, аби вітчизняний читач розширив свої літературні горизонти. Незважаючи на цькування та критику, українські літератори продовжували свою нелегку, але таку потрібну справу. Ці перекладачі дали змогу українцям насолодитися світовими скарбами літератури.Єфім Еткінд казав: «Україна може пишатися тим, що вона має таких стовпів художнього перекладу…Жодна європейська країна не може похвалитися перекладачами такого штибу, які б перекладали з понад трьох десятків мов. Тут Україна тримає першість».

Пантелеймон Куліш(1819 – 1897)Пантелеймон Куліш здійснив перший повний переклад Біблії українською мовою. Переклав майже всього Шекспіра, Гете, Джорджа Байрона, зокрема поеми «Паломництво Чайльд Гарольда», «Дон-Жуан», балади А. Міцкевича «Русалка», «Химери», «Чумацькі діти».

Іван Франко(1856 – 1916)Видатний український письменник, літературний критик, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч. Перекладав Гомера, Софокла, Горація, Вергілія та інших античних авторів. Винятковою працею Франка є переклад «Фауста» Гете з ґрунтовними коментарями. Також він переклав «Слово о полку Ігоревім». Франко перекладав українські твори на польську та німецьку мови, зокрема твори Шевченка та Куліша; є автором ґрунтовних праць про теорію перекладу.

Леся Українка(1871 – 1913)Українська письменниця, перекладачка та культурна діячка. У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України. Письменниця вільно володіла українською, французькою, німецькою, англійською, польською, російською та італійською мовами. Вона перекладала твори світових класиків, як-от Джорджа Байрона, Вільяма Шекспіра, Генріха Гейне, Миколу Гоголя, Віктора Ґюго, Адама Міцкевича, «Божественну комедію» Данте Аліг'єрі.

Ірина Стешенко(1898 – 1987)Українська драматична акторка, письменниця, яскрава постать українського перекладу XX ст. Була онукою Михайла Старицького, небогою Миколи Лисенка. З юного віку демонструвала схильність до вивчення мов. Серед її робіт – переклади шекспірівських п’єс «Ромео і Джульєтта», «Отелло», «Багато галасу даремно», комедії Мольєра – «Міщанин-шляхтич», «Хворий та й годі», «Пригоди Гекльберрі Фінна» Марка Твена, оповідання Джека Лондона, окремі твори Гі де Мопассана, Генріка Ібсена.

Максим Рильський(1895 – 1964)Неперевершений перекладач і теоретик перекладацької справи. Переклав понад двісті тисяч поетичних рядків, надавши їм класичної вишуканості. Значущість доробку Рильського у перекладі справді вражає: «Пан Тадеуш» та лірика Міцкевича, «Орлеанська діва» Вольтера та «Мистецтво поетичне» Буало. Максим Рильський перекладав Шекспіра «Король Лір» та «Дванадцята ніч», Мольєра «Мізантроп», Гете та Гейне, Неруду та багато інших.

Микола Платонович Бажан (1904 – 1983)Український поет, перекладач, культуролог, енциклопедист, філософ, громадський діяч. Протягом усього життя М. Бажан серйозно та плідно займався художнім перекладом, подарувавши українському читачеві майстерно відтворене слово Й. Ґете, А. Міцкевича, Д. Гурамішвілі, А. Навої, P. М. Рільке, Ш. Руставелі, Р. Тагора га інших. Зокрема, його переклад Ш. Руставелі «Витязь у тигровій шкурі» визнано найкращим із перекладів слов'янськими мовами.

Леонід Соломонович Первомайський (1908 – 1973)Український письменник, поет, перекладач. Завдяки його невтомній праці українською мовою побачили світ твори Франсуа Війона, Шандора Петефі, Юліуса Фучика, Нізамі Гянджеві, Генріха Гейне, балади слов'янських та інших народів світу.

Микола Олексійович Лукаш(1919 – 1988)Український перекладач, мовознавець і поліглот, за громадянською позицією – шістдесятник. Лукаш вважається одним з найвидатніших українських перекладачів – перекладав художні твори з 20 мов. Йому властива феноменальне лінґвістичне обдарування і дивовижна ерудиція в галузі зарубіжної літератури. Він переклав «Фауста» Гете, «Мадам Боварі» Флобера, лірику Шиллера, «Декамерон» Бокаччо та багато іншого.

Борис Тен(1897 – 1983)Український поет і перекладач. Літературний псевдонім походить від стародавньої грецької назви річки Дніпро — Бористен. Перекладав твори Есхіла, Гете, Міцкевича, Шекспіра, Шиллера, Пушкіна… Упродовж 31 року працював над перекладом «Одіссеї» та «Іліади» Гомера. Жертва російсько-більшовицького окупаційного терору, в'язень ГУЛАГ СССР.

Дмитро Васильович Павличко(1929 – 2023)Український поет, один із найвизначніших українських перекладачів, літературний критик, громадсько-політичний діяч, Герой України. Перекладав з англійської, іспанської, італійської, французької, португальської, ідиш та багатьох слов'янських мов. Завдяки зусиллям Павличка вперше українською мовою з'явилося повне зібрання творів Шекспіра в шести томах. Своїми перекладами Павличко запропонував нове прочитання творів Данте, Петрарки, Ґете, Леопольда Стаффа та багатьох інших.

Агатангел Кримський(1871 – 1942)Український історик, філолог, дослідник староукраїнської мови, сходознавець, письменник кримськотатарського походження, один з організаторів Академії наук України (1918). Жертва сталінського терору. Агатангел Кримський був видатним перекладачем, який перекладав як східну, так і західноєвропейську літературу, володіючи понад 60 мовами. Він здійснив численні переклади творів з арабської, перської, турецької та інших мов, зокрема «Тисяча й одна ніч» і твори Омара Хайяма, а також переклав українською мовою твори таких європейських авторів, як Гете, Гейне, Байрон та Сапфо. Крім того, він перекладав твори Тараса Шевченка турецькою мовою.

Григорій Кочур(1908 – 1994)Український перекладач, поет, літературознавець, громадський діяч, шістдесятник. Кочур став жертвою радянських політичних репресій, був засуджений до ув'язнення за свою громадську діяльність та переконання. Володів понад 30 мовами, перекладав твори авторів з багатьох країн, зокрема Шекспіра, Едгара По, Альфонса Доде, Анатоля Франса, Марка Твена, Ібсена, Адама Міцкевича , відзначаючись лаконізмом, філософічністю та культурною точністю.

Микола Зеров(1890 – 1937)Видатний український поет, літературознавець, перекладач, літературний критик, полеміст, професор, лідер «неокласиків», майстер сонетної форми та перекладач античної поезії, знавець 20 мов. Багаторічну роботу над «Енеїдою» Вергілія закінчував 1937 року в таборі на Соловках. Того ж року разом з багатьма іншими представниками української культури був розстріляний.