Виділення. Терморегуляція

Система органів виділення. Терморегуляція

Сечовидільна система. Система органів виділення. Будова нирок. Виділення — процес, який забезпечує виведення з організму продуктів обміну речовин, які не можуть бути використані організмом. Виділення продуктів обміну речовин здійснюється різними органами:через легені з організму людини видаляються вуглекислий газ і пари води;через потові залози виводяться вода, сечовина, амоніак, солі;через кишечник (з калом) з організму видаляються солі отруйних важких металів.

Система органів виділення. Сечовидільна система складається з нирок, сечоводів, сечового міхура і сечовипускального каналу (сечівник, уретра).

Нирки — парні квасолеподібні органи, розташовані біля задньої стінки черевної порожнини на рівні 1-го і 2-го поперекових хребців. Увігнутий край нирок звернений до хребта. У цьому місці в нирку входять і виходять з неї кровоносні судини. У нирці розрізняють зовнішній кірковий і внутрішній мозковий шари. Покрита нирка сполучнотканинною і жировою оболонками. До верхнього полюсу нирки прилягають наднирники (це залози, що належать до ендокринної системи).

Сечовід являє собою тонку довгу трубку діаметром 6 - 8 мм і довжиною 25 - 30 см з пружними м'язовими стінками. По сечоводам (від правої і лівої нирки) сеча стікає у сечовий міхур. Сечовий міхур — порожнистий м'язовий орган, який виконує функцію накопичення сечі і виділення її назовні по сечівнику. Його об'єм у дорослої людини становить 300 - 700 мл. Сечовий міхур розташований в області малого тазу. У нижній частині сечовий міхур звужується і переходить у сечовипускальний канал. Товста гладком'язова стінка сечового міхура розтягується при його наповненні сечею і скорочується, коли відбувається сечовипускання. Виходи з міхура і сечовипускального каналу мають потовщення (сфінктери). При наповненні сечового міхура його стінки розтягуються, сфінктер розслаблюється, сечовипускальний канал відкривається, випускаючи сечу назовні.

У маленьких дітей сечовипускання відбувається рефлекторно: до центральної нервової системи від рецепторів сечового міхура надходить сигнал про те, що його стінки розтягнуті (значить, накопичилося багато сечі), і з нервової системи приходить відповідний сигнал, що змушує стінки міхура скоротитися і позбутися від сечі. У процесі дорослішання цей рефлекс стає підконтрольним вищим відділам мозку (головного мозку), і сечовипускання робиться довільним (тобто піддається контролю свідомості). У нормі у дорослої людини бажання спорожнити сечовий міхур виникає, коли у ньому накопичується близько 0,5 л сечі.

Будова нефрона. Механізм утворення сечіНефрон — це структурна одиниця нирки, де відбувається фільтрація крові та утворення сечі.

Утворення сечіСеча утворюється в нирках з крові, якою нирки добре забезпечуються. Утворення сечі відбувається у два етапи — фільтрації і зворотнього всмоктування (реабсорбції). На першому етапі плазма крові фільтрується через капіляри мальпігієвого клубочка у порожнину капсули нефрона. За рахунок високого тиску крові у капілярах клубочків вода і невеликі молекули різних речовин, що містяться у плазмі крові, надходять у щілиноподібний простір капсули, від якої починається нирковий каналець. Так утворюється первинна сеча, близька за складом до плазми крові (вона відрізняється від плазми крові відсутністю білків) і містить сечовину, сечову кислоту, амінокислоти, глюкозу, вітаміни. За добу утворюється близько 150 л первинної сечі і близько 1,5 л вторинної сечі, що становить приблизно 1 % об'єму первинної сечі. Таким чином необхідні організму речовини повертаються у кров, а непотрібні виводяться. Вторинна сеча надходить з канальців в ниркову миску, а потім по сечоводу стікає у сечовий міхур і по сечівнику виводиться назовні.

Захворювання органів сечовидільної системи та їх попередження. Ознакою захворювань нирок є присутність в аналізі сечі білка, підвищення кількості лейкоцитів або еритроцитів крові. Сечокам'яна хвороба. Одним із захворювань органів сечовиділення є сечокам'яна хвороба. Це захворювання, викликане порушенням обміну речовин, і камені з'являються у тих випадках, коли сеча перенасичена солями, або в ній не вистачає тих речовин, які перешкоджають утворенню каменів. Це захворювання характеризується сильними болями в області нирок, утрудненим відтоком сечі. Найчастіше камені складаються з солей Кальцію. Камені ускладнюють відтік сечі з нирок, їх гострі краї подразнюють слизові оболонки сечовивідних шляхів, викликаючи сильний біль. Камені сильно розрізняються за величиною і можуть бути як зовсім маленькими (пісок), так і дуже великими, що заповнюють усю ниркову миску. Великі камені доводиться витягувати хірургічним шляхом або дробити ультразвуковими хвилями.

Пієлонефрит. Якщо в нирки проникають хвороботворні бактерії, вони можуть викликати запальне захворювання пієлонефрит. Характерними симптомами цього захворювання є часте і хворобливе сечовипускання, підвищення температури тіла, біль у попереку, сонливість, нездужання. При запальному процесі в нирках може руйнуватися одношаровий епітелій капсул нефронів, і з крові у сечу починають проникати великі молекули і клітини крові (таким чином у сечі з'являються білки, еритроцити, лейкоцити — тобто з'являється кров у сечі). У той самий час при пошкодженні стінок ниркових канальців погіршується зворотне всмоктування у кров необхідних речовин, зокрема солей (ці речовини виводяться із сечею, що викликає їх нестачу в організмі).

Цистит. Цистит — це запалення оболонки сечового міхура. У здорової людини сеча стерильна, проте бактерії можуть потрапляти у сечовий міхур по сечівнику і викликати інфекційний процес. У жінок цистит виникає частіше, оскільки сечовидільний канал у них є коротшим. Симптомами цього захворювання є часті позиви до сечовипускання під час якого відчувається біль, свербіж, печіння.

Будова і функції шкіри. Гігієна шкіри. Будова і функції шкіри

Епідерміс утворений багатошаровим епітелієм. Верхні його шари роговіють і утворюють міцні покриття (на долонях, підошвах, тощо). Зовнішній роговий шар утворюється мертвими клітинами, які постійно злущуються. Він захищає живі клітини, що лежать глибше, від впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища. Дерма, або власне шкіра, складається зі сполучної тканини і має складну будову. Клітини гладкої м'язової тканини, колагенові і еластинових волокна надають шкірі пружність і міцність. У дермі розташовані численні нервові закінчення і тактильні, холодові, теплові рецептори, що дозволяють сприймати сигнали навколишнього середовища. У середньому на 1 см3 припадає до 5000 чутливих закінчень, 200 больових, 12 холодових рецепторів, 2 теплових і 25 рецепторів, що реагують на тиск. Нервові рецептори в шкірі розділені нерівномірно. Найбільшою чутливістю до дотиків володіє шкіра на кінчиках пальців, потім іде кінчик носа і середина долоні.

Захворювання шкіри

ДЯКУЮЗАУВАГУ!!!!