Відкрита виховна година у 2 класі Тема: Живи добріше, будеш всім миліше.

Відкрита виховна година у 2 класі

Тема: Живи добріше, будеш всім миліше.

Мета: навчити «творити» добро через добрі справи, розвивати уявлення про такі поняття моралі, як доброта, чуйність, уважність, доброзичливість, співчуття; виховувати прагнення творити добро, цінувати його, прагнення співчуття до ближніх.

Обладнання: паперові долоньки, сонечко, замок країни Доброти , вислови про добро, мультимедійний екран, презентація.

                                                      Хід уроку:

І. Організаційний момент.

 Нумо, діти, підведіться.

Один одному всміхніться.

Чули, вже дзвенів дзвінок –

Починаємо урок.

– Добрий день!

1. Оголошення теми уроку.

До всіх сердець, як до дверей,

Є ключики малі,

їх кожен легко підбере,

Якщо йому не лінь.

Ти, друже, мусиш знати їх,

Запам'ятать неважко

Маленькі ключики твої —

«Спасибі» і «Будь ласка».

Ключики ці дійсно є чарівними. Вони відкривають людські серця.

Сьогодні ми і поговоримо про чемність та доброту. Адже це одні із найважливіших рис вихованої людини. З добрими, чуйними та ввічливими людьми завжди хочеться спілкуватися, бути поруч із ними. Тож так і звучить наша тема «Живи добріше, будеш всім миліше».

ІІ. Основна частина.

1.  «Жителі міста Доброти»

Сьогодні ми з вами потрапили до міста Доброти. Жителі  цього міста: Щирість, Співчуття, Людяність, Щедрість, Повага, Милосердя, Чуйність, Доброзичливість, дадуть вам кілька уроків доброти. Кажуть, що весь світ стоїть добром людського серця. Злі, недобрі почуття- пригнічують та нівечать наші душі. А доброта творить, відроджує, лікує.

У цьому місті – скрізь веселий сміх,

І чути гомін дітвори усюди

Адже творити добрі справи-це не гріх,

І дяка від усіх людей вам буде!

Ти озирнись: довкола квіти й трави

Чекають сонечка промінчика ясного.

Отак від нас нехай виходить доброта,

Як промінь сонця весняного!

У цьому місті кожен другу рад,

У цьому місті ні образ, ні смутку.

Добро і мир шикуються у ряд,

Щоб були добрими у всіх стосунки.

Давайте разом будем мандрувати

У світ добра, і злагоди, і миру.

Давайте всім заповідать:

«Робіть  життя своє щасливим!»

- А що таке доброта? З чим можна порівняти  доброту? (Із  сонечком, бо від доброти, як від сонечка, стає тепліше).

- Є таке прислівʼя: «Доброта, що сонце».От і в нашій подорожі нам допоможе сонечко. Воно своїм промінчиком вказуватиме нам шлях і зігріє у важку хвилину

     1. «Сонце» (дидиктична гра)

- Діти, ось наше сонце, але мені здається, що йому чогось не вистачає.

- Для того, щоб доповнити сонечко промінчики вам потрібно назвати риси вашого характеру, які притягують ваших друзів.

Дотепністю; розумінням; турботою; ніжністю; добротою; надією; повагою; людяністю; мудрістю (На дошці вивішується сонечко і прикріплюються промінчики)

2. Конкурс «Народна мудрость»

Ми маємо провести конкурс знавців українських прислів’їв та приказок на тему доброти. Давайте розділемося на  групи і виконаємо це завдання.

Прислів”я

-                     Як доброму навчився , то недарма на світ народився.

-                     З добрим здружись, а лихого стережись.

-                     Рідна земля і в жмені мила.

-                     Ласкаве слово – що весняний день.

-                     Ввічливе слово - цілюще повітря.

-                     Від теплого слова і лід розмерзає.

-                     Шабля ранить голову, а слово душу.

-                     Дурний язик голові не приятель.

-                     За добро – добром платять.

Це ще далеко не всі прислівя про добрі вчинки та добрі слова.

       3. Квіткова галявина настрою

 - Ми потрапили на квіткову галявину .Чи подобається вам галявина? Чому? Спробуємо передати настрій, який у вас зараз і тим самим доповнити нашу галявину.

(Червоний – мені весело; рожевий – я задоволений;жовтий – я здивований;синій – я спокійний;фіолетовий – мені сумно;чорний – мені не цікаво.)

  Кожний учень зафарбовує  чорно-білу квіточку галявини. (Квітів на галявині – по кількості дітей у класі ).

  -Нехай чудовий настрій супроводжує вас протягом всієї години спілкування.

V. Підсумки. 1. Вулиця «Красиві  слова і красиві вчинки»

Серед поля стоїть маленька хатинка. Її побудували, щоб у негоду люди могли сховатися і пересидіти у теплі.

Одного разу серед літнього дня захмарило, і пішов дощ.А в лісі було в цей час троє хлопців.Вони сховалися в хатинці і дивилися, як з неба ллє дощ, як з відра.

Коли бачать: до хатини біжить ще один хлопчик. Незнайомий. Мабуть, з іншого села.Одежа на ньому мокра, як хлющ. Він тремтить від холоду.

І ось один із тих хлопчиків, що сиділи в сухому одязі, сказав: «Як страшно опинитись у зливу серед поля! Мені шкода тебе!»

А третій не сказав ні слова.Він мовчки зняв із себе сорочку і подав її змокрілому хлопчику!Той скинув мокру сорочку та одягнув суху.

Гарні не красиві слова, а красиві вчинки!