Відкрите заняття із зарубіжної літератури на тему "Медицина в житті та творчості А.П. Чехова".

Міністерство охорони здоров’я України

Лебединське медичне училище імені професора М.І.Сітенка

 

 

 

 

 

 

 

Методична розробка

відкритого уроку з предмета

«Зарубіжна література» на тему

 

«Медицина в житті

та творчості А.П. Чехова»

 

 

 

Підготувала викладач вищої категорії, викладач-методист Корчменко Л.А.

 

 

 

 

 

 

 

 

Лебедин 2018

Тема: Медицина в житті та творчості А.П. Чехова.

 

Мета: підсумувати і узагальнити прочитане;

розвивати уміння висловлювати свої думки, аргументувати їх прикладами і цитатами з тексту, власними спостереженнями;

виховувати найкращі людські якості.

 

Тип уроку: урок позакласного читання

Епіграф уроку:

 

«Професія лікаря, медицина,

як і література, – подвиг.

Вона потребує самопожертви,

чистоти душі і чистоти думок,

не всякий здібний на це...».

А.П.Чехов

 

Хід уроку.

1. Мотивація навчальної діяльності та актуалізація опорних знань.

 

Вступне слово викладача.

Книги в нашому в житті – вони самі різні, смішні, цікаві, трагічні, але кожна з них написана письменником з метою примусити нас замислитися над життєвими проблемами, дати нам життєвий урок. Давайте повторимо раніше вивчене і постараємося дати відповіді на питання, чому вчить книга та письменники, яких ми вивчили в І семестрі.

Розпочнемо з традиційної розминки. (студентами підготовлені матеріали контролю: відеотести, анімація).

 

Приклади анімації, підготовлені студентом

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклади відеотестів, підготовлені студентами та завдання, які ставляться перед аудиторією:

Назвати письменника, країну, твір, головних героїв, тему твору та проблематику.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання до відеотестів «Чому навчає нас письменник, які життєві уроки його твору ви запам’ятали (приклади завдань):

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підведення підсумків опитування.

 

Оголошення теми та мети уроку

 

Слово викладача.

Сьогодні у нас особливий урок – урок медицини, який нам так потрібний. Адже ви прийшли в училище, щоб отримати одну із самих гуманних, благородних професій.

А.П.Чехов вважав, що молоді люди, які вибрали своєю справою медицину, повинні крім почуття милосердя до хворого, володіти ще й розумінням прекрасного, мати естетичні смаки. Природа наділила А.П.Чехова великим талантом. Він був гарним лікарем і талановитим письменником. Тому епіграфом нашого уроку будуть його знамениті слова: «Професія лікаря, медицина, як і література, – подвиг. Вона потребує самопожертви, чистоти душі і чистоти думок, не всякий здібний на це...».

Сьогодні на уроці ми пройдемося життєвими стежками А.П.Чехова як лікаря, зрозуміємо, чому хотів нас навчити великий письменник, від яких помилок застерегти.

Вдома ви опрацювали матеріал життєвого шляху письменника та прочитали його твори на медичну тематику. Я надіюсь, що даний матеріал дасть можливість дати відповіді на запитання, які життєві уроки ви отримали, чому навчив вас письменник?

Нерідко можна почути: «Нічого не можу з собою зробити: у мене такий характер!» Коли Ольга Леонардівна, дружина Чехова, написала йому, що в нього поступливий, м’який характер, Антон Павлович відповів: «Повинен сказати тобі, що від природи характер у мене різкий, я запальний та ін., але я звик стримувати себе, бо розпускати себе порядній людині не годиться...» Є чехівська школа в літературі. Є й інша чехівська школа — школа морального виховання. Обидві вони дуже важливі для нас. І про це йтиметься сьогодні на уроці.

Запитання до студентів

Як ви думаєте, чи може людина сама себе виховати, позбутися негативних рис, що дісталися їй, наприклад, у спадок, чи з’явилися внаслідок хвороби (нервовість, роздратованість, запальність, нестриманість, неуважність)?

(Студенти діляться своїми враженнями).

Приклад одного із творів.

«Як я розумію слова Чехова «Перемогти раба в собі».

Вивчаючи особистість Антона Павловича Чехова, його біографію, мене вразило поєднання душевної м'якості і делікатності з мужністю і силою волі в цій людині. Він виріс в оточенні, яке могло б занапастити його душу.

Дитинство письменника пройшло за працею в крамниці свого батька та співами в церковному хорі до пізньої ночі.

Гімназія, в якій він навчався 11 років нагадувала скоріше виправну колонію. Безглузде зубріння, муштра, шпигунство – все це протягом цих років отруювало молоду душу письменника.

Чехов з дитинства навчився по своєму захищатись від насильства, брехні і вульгарності – невичерпною життєрадісністю, іскрометним гумором, насмішкою над каліцтвами життя. Антон і старші брати розігрували веселі імпровізовані вистави. Хлопчик під регіт глядачів несмішливо зображував персонажів, наділивши їх характерними рисами, які він так добре підмічав в реальному житті.

А.П.Чехов, пройшовши нелегку школу життя, зумів перемогти в собі раба і стати тим, ким він став – талановитим письменником, загальновідомим класиком світової літератури

Слова Чехова «перемогти в собі раба», на мою думку, означають уміння піднятися не тільки над собою, своїми звичками, а й над обставинами, в яких ти знаходишся, та прожити достойне життя.

2. Слово викладача.

Хто ж він такий і яким він був, Антон Павлович Чехов? Як трапилося, що хлопчик, який зростав у дуже несприятливих обставинах, став — причому за дуже короткий строк — не просто талановитим письменником, а взірцем інтелігентної людини? Яким чином із учня грецької церковної школи, а потім таганрозької гімназії, що торгував у батьківській крамниці, співав за наказом батька в церковному хорі, виросла тонка, ніжна, нескінченно делікатна та уважна людина? Мабуть, ті вимоги вихованості, до яких Чехов спрямовував інших, він висував перш за все до себе.

Виховані люди…

Слово викладача.

Напередодні уроку ми з вами побували в будинку-музеї А.П.Чехова що знаходиться в місті Суми, і отримали завдання поділитись враженнями від екскурсії.

Студенти демонструють підготовлені презентації та відгуки від екскурсії.

(Зразки презентацій).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 (Для прикладу один із виступів студентів)

Мої враження від екскурсії до будинку-музею А.П.Чехова.

«У 1888-1889 роках на Луці, поблизу Сум, в маєтку дворян Лінтварьових, відпочивав видатний російський письменник – Антон Павлович Чехов. Йому ще не було тридцяти. Його знали, як автора гумористичних творів. Але він вже заявив про себе, як один з провідних серйозних письменників. Опублікував збірку оповідань «В сутінках», повість «Степ». Його п'єси ставили в багатьох театрах Росії.»

Відвідавши музей А.П. Чехова в Сумах, у мене зостались теплі, гріючі душу почуття. Ніби побувавши там кожен із нас забрав з собою дух цього прекрасного  письменника та доброго лікаря. Екскурсовод, добра жіночка, розповіла нам про перебування Антона Павловича в маєтку Лінтварьових, де він відпочивав разом зі своїм братом, мамою та сестрою. З розповіді, письменник приїхав в наші краї по рекомендації знайомих і не пожалів. Його вражала українська природа, тому чим довше він жив на дачі, тим більше закохувався в красу нашої природи. В одному із листів Чехов написав так: «Природа великолепна, всюду красиво, просторно, люди хорошие, воздух теплый,  тона теплые, мягкие».

Крім того, що Антон Павлович Чехов на Луці написав багато своїх прекрасних творів, він лікував мешканців цього селища. Він завжди був уважний та терплячий до своїх пацієнтів: ніколи не перебивав їх та слухав все, що вони йому говорили. До його дачі завжди хтось приходив, щоб «пожалітися» кваліфікованому лікареві на своє здоров’я. Антон Павлович дуже часто допомагав маленьким діткам, яких потім згадував у своїх листах. У практиці Чехову допомагали його сестра Марія Павлівна та Олена Михайлівна Лінтварьова, яка була жінкою-лікарем.

В завершення свого відгуку, хочу сказати, що Антон Павлович Чехов – людина надзвичайно великодушна та добра. Його доброта до людей вражає, а для нас, майбутніх медиків, ще й мотивує рівнятись на нього. Бути людиною з добрим серцем.

Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

Слово викладача.

Чехов – майстер короткого оповідання, і предметом дослідження в них найчастіше для письменника стає внутрішній світ людини.

Головне питання, яким задається А.П.Чехов протягом усього свого творчого шляху – це причини втрати людиною духовності, його моральне падіння. Найчастіше такими причинами виявляються схильність людини до середовища, в якій він веде своє існування. Не виключенням цього є головний герой оповідання «Іонич» Дмитро Старцев. Давайте згадаємо, як Старцев став рабом наживи, міщанства.

 

Демонстрація буктрейлера, підготовленого студенткою.

 

Слово викладача.

 

Закінчується буктрейлер словами:

1. Що трапилося з Старцевим?
2. На кого перетворився Дмитро?
3. Хто в цьому винен?

 

Творча група студентів підготувала відповіді на ці питання.

 

Розповідь студентів підтверджується відповідними сторінками презентації.

(Приклади презентації):

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Слова ведучого.

Слайд 1:

Доброго дня всім присутнім. Сьогодні ми поговоримо про один з найвідоміших творів великого письменника Антона Павловича Чехова «Іонич», який був написаний у 1898 році.

Слайд 2:

Прологом нашого відкритого уроку стане цитата також відомого письменника М.Гоголя «І до якої нікчемності, дріб'язковості, гидоти могла зійти людина! могла так змінитися! І схоже це на правду? Все схоже на правду, все може статися з людиною».

Темою нашого уроку буде «Деградація людини в оповіданні А.П.Чехова«Іонич».

А метою нашого  заняття - «Простежити, як змінюється герой і під впливом чого це відбувається». Іншими словами «Шлях від Старцева до Іонича» .

Слайд 3:

Ми поділимо життя головного героя на три етапи: 1. Дмитрій Іонич Старцев на початку твору; 2. Наш герой через 4 роки» Поляк надутий» 4. Іонич –«Язичний Бог» у кінці.  А давати характеристику героя і як він поетапно змінюється будемо за такою схемою.

1.Зовнішність героя,його духовний світ 

2. Старцев як лікар;

3. Кохання героя.

 

 

 

 

Від імені героя студент дає характеристику Дмитрію Іоничу Старцеву.

На початку твору

Я молодий лікар Дмитро Іонич Старцев. Усі дні сумлінно працюю, лікуючи хворих. Це моя робота і навіть сенс життя.

Я знаходжу привід для радості в усьому, бо люблю життя і людей. Мене молодого цікавлять література, мистецтво. Перед вами людина, не позбавлена добрих прагнень, серйозних інтересів. Я ходжу пішки, оскільки своїх коней у мене немає і це дає мені радість. Мене молодого лікаря зачарувало знайомство з родиною Туркіних.

І я закохався в Катерину Іванівну, у сім’ї її називали Котик, можно сказати, що це моє захоплення «єдина радість і... остання» в житті.

Проходить 4 роки (Слайд 13, 14)

У мене велика практика і дуже багато роботи.

Зявилася пара коней. І змінююсь я фізично: я все менше рухаюсь, багато їм і через це гладшаю. Раніше я відрізнявся від оточуючих мене людей життєрадісністю і щирістю почуттів. Жителі міста викликають в мені тільки роздратування.

Я знаю, що з жителями міста можна грати тільки у гвинт, закушувати і обговорювати тільки дуже прості речі. З часом я взагалі перестав відрізнятися від жителів міста, які оточювали мене.

Мені не подобалися їхні бесіди і тому часто я просто мовчав, за що і був названий «поляк надутий».

 

Через декілька років (Слайд 17, 18)

Я все більше повнію, стаю грубим і дратівливим.

Кожен день провожу в клубі, граю в карти і рідко розмовляю. Коли Котик розчарувалась у своєму талантів, вона повертається до мене в надії на любов, але вона не викликає в мене інтересу. Тепер я занадто спустошений духовно і фізично для любові, і часто згадую той випадок «добре, що я тоді ще не одружився».

У мої розваги входить постійне перераховування готівки та огляд своїх будинків. Іноді я сам не можу обгрунтувати свою жадібність до грошей . Пройшов час і мене починають називати просто Іонич, я старію, гладшаю, опускаюсь, тепер я навіть не намагаюсь відрізнятися від оточуючого середовища.

За такою ж схемою студенти дають характеристику Старцеву як медику (Слайди 10, 15, 19), та як змінюється ставлення його до Котика (Катерини Іванівни) (Слайд 11, 12, 16, 20, 21).

На питання, хто винен у деградації головного героя студенти дають відповідь (Слайд 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30).

У кінці презентації студенти роблять висновок.

Отже, можемо сказати, що Д.І.Старцев став рабом міщанства і наживи. А що міг зробити ще він, щоб не стати ним? Якщо навіть винні обставини, у яких йому довелось жити, то чому він не опирався? Хіба він робив спроби вибратись, коли почав тонути.

Будинки, маєтки замінили йому літературу, музику, театр. Він навіть не зробив спроби «видавити з себе раба».

Читаючи оповідання, майже кожен запитав у себе: а чи не живе Іонич у кожному з нас, зокрема у мені? Чи не є ми рабами поганих звичок, власної ліні, безкультур’я? І чи ми можемо хоча б по краплині видавити із себе раба? Звичайно, це важко, адже набагато легше списати домашнє завдання у товариша, ніж провести всі вихідні, вирішуючи незрозумілі задачі з математики чи вчити слова та правила з англійської мови? А що цікавіше – бездумно блукати по місту з друзями чи захоплено читати твори видатних письменників? Навчаючись у школі ми могли дозволити собі  таке поводження. Тепер дехто розуміє, що потихеньку ставав рабом звичайної ліні.

Але у декого це було доти, поки не з’явилася мрія. Звичайно, було важко, бо багато довелось надолужувати втрачене. Але мрія стати гарним лікарем, якому будуть вдячні люди., яким будуть пишатися рідні допомагає нам і зараз. Ми бачимо очі своєї мами, яка пишається своєю дитиною. Ми знаємо, що крок до здійснення своєї мрії ми вже зробили, вступивши до ЛМУ.

І нехай ми не до кінця видавили із себе раба, але, я думаю, що ми надалі будемо працювати над собою, хіба ми можемо зрадити свою мрію?

 

Тому ми хочемо закінчити урок фразою письменника (Слайд 32):

«Не заспокоюйтеся,

не давайте присипляти себе!

Поки молоді, сильні, бадьорі,

на втомлюйтеся робити добро»

 

 

 

Як підсумок роботи, студенти демонструють свої малюнки та відеотести за твором.

(Зразки малюнків та відеотестів).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Слова викладача.

Великою теплотою і симпатією говорить А.П.Чехов про лікаря Димова з оповідання «Вітрогонка». Щоб врятувати життя хлопчика, що хворіє на дифтерит, лікар іде на самопожертву: висмоктує дифтерійні плівки і сам помирає, заразившись цією страшною хворобою.

Знайомство з головним героєм твору лікарем Димовим йде шляхом представлення вирізок із кінофільму за твором А.П.Чехова (1955 р. Мосфільм). Студентка, що виконала дану роботу представляє матеріал «Димов як лікар». Перед студентами ставиться завдання, як Димов відповідає чеховському кодексу вихованих людей.

Студенти підтверджують характеристику Димова як справжнього лікаря і роблять висновок, що Димов відповідає емблемі медицини, що запропонував в XVII столітті знаменитий голандський лікар Тульпіус (свічка, що горить) «світячи іншим, згораю сам».

Великий сімейний урок отримують студенти, даючи характеристику Ользі Іванівні Димовій, дружині лікаря. Аналіз даної героїні розпочинається із презентації та буктрейлера що підготували студенти.

(зразки презентацій).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рольова гра:

Студентка від імені Ольги Іванівни розповідає про своє знайомство та життя з Димовим.

Вихід під відео Ольги Іванівни.

Попрыгунья Стрекоза

Лето красное пропела;

Оглянуться не успела,

Как зима глядит в глаза.

Доброго дня вам всім я Ольга Іванівна Димова

Ах, доля буває так химерна! Мій батько служив разом з Димовим в одній лікарні. Коли бідолаха батько захворів, я не спала ночі і сиділа біля нього ... Димов теж цілими днями і ночами чергував біля його ліжка, а потім – бац! - врізався в мене по самі вуха і зробив пропозицію ... як сніг на голову ...

Своїм життям я була задоволена.

Щодня, вставши годин в 11, я грала на роялі або, якщо було сонце, писала олійними фарбами етюди. Потім їхала до кравчині, потім до якої-небудь знайомої актриси, Далі я зазвичай заїжджала в майстерню художника або на картинну виставку, потім – до кого-небудь із знаменитостей, щоб просто поговорити, або віддати візит, або запросити до себе. Годині о 5 обідала з чоловіком, а ввечері – в театр, або на концерт, або на вечірку. Близько опівночі я поверталася додому.

У мене було гарне оточення.

О, це повинні бути люди прославлені, нехай навіть трошки: актори, музиканти, художники, читці, літератори ... Для мене будь-яке нове знайомство – свято! Я просто обожнюю знаменитих людей і пишаюся ними! Скажу вам по секрету, я їх навіть бачу уві сні! Правда, доводиться весь час шукати нових і нових великих людей, а це буває дуже виснажливо ...

У мене не було наміру стати дійсно професійної художницею, або співачкою, або актрисою.

Але багато говорили мені, що я подаю блискучі надії. Співак з опери стверджував, що я можу стати чудовою співачкою; віолончеліст мені відверто зізнавався, що я чудовий акомпаніатор, літератор хвалив мої п'єски ... своїх занять музикою, живописом і т.д.

Я шукала себе. Я співаю, граю на роялі, пишу фарбами, ліплю, беру участь в аматорських спектаклях ... і все це не як-небудь, а з талантом! Але найбільше мені, звичайно, подобається знайомитися і коротко сходитися зі знаменитими людьми. А мої таланти мені в цьому допомагають.

Я все життя шукала знаменитість,

Свого чоловіка я трішки соромилась. Він був гарною людиною. Матеріально мене забезпечував, потакав на всі мої примхи. Навіть відпустив мене з художником Рябовським в подорож по Волзі. Ох! Краще б він не відпускав.Так трапилось, що я закохалась в Рябовського і …любовний зв'язок закружляв мене так, що я забула про все на світі. Я забула про Димова.

А хто такий Димов? Лікарняшка. Простий і зовсім не знаменитий. Не розуміється в мистецтві.

Коли Рябовський розлюбив мене, я страшенно переживала. Бігала за ним. Умоляла не кидати.

А Димов?

Ви знаєте, він здогадувався про наш із Рябовським зв'язок, мовчав, не дивився мені в очі. Його благородство навіть дратувало мене. Коли я дізналась від Коростильова, товариша Димова, який внесок зробив Димов у розвиток медицини, який він був талановитий лікар, я зрозуміла, що справжню знаменитість я прогавила.

Ця знаменитість була поруч все моє життя та я цього не помічала.

Вирізки із фільму доповнюють характеристику пустої, легковажної вітрогонки.

Студенти представляють виконання опереджувальних завдань. (малюнки до твору, листи до головної героїні).

 

(Приклад одного із творів).

 

Лист до Ольги Іванівни Димової (За розповіддю Л.П. Чехова «Стрибуха»)

 

Пишу до Вас, Ольга Іванівна тому, що мене дуже обурила Ваша поведінка. Мені цікаво, як Ви уявляли своє шлюбне життя? Адже за Вашими щоденними справами можна подумати, що Ви незаміжня. Вас практично не буває вдома поруч з чоловіком. Складається враження, що Ви дама, яка вічно оточена талановитими людьми, не читала відому на весь світ епопею Л.М.Толстого «Війна і мир». Адже в ній він стверджує, що жінка – це оберіг сім’ї і що вона повинна піклуватися про чоловіка, про дітей, підтримувати сімейне вогнище.

Мене дуже здивував Ваш роман з Рябовским. Я не можу зрозуміти, навіщо ж треба було виходити заміж за Димова, якщо з Рябовским ви були знайомі і до хвороби батька. Ви, звичайно, бачили і знали, що у Димова зовсім інші погляди і переконання в житті, що він не розуміє мистецтва, а Ви не розумієте медицини. Я здивована, чому Ви вийшли заміж, розуміючи, що з чоловіком не знайдете спільної мови. Єдине мене радує у Вас те, що Ви осмислили свою помилку і зрозуміли, що біля Вас дійсно була рідкісна, незвичайна, велика людина.

На перший погляд Ви здалися мені вихованої жінкою, але потім переконали в протилежному. Виховані люди бояться брехні, як вогню, а Ви намагалися приховати правду від чоловіка. Він здогадувався, що Ви від нього приховуєте зраду, але оскільки Осип Степанович дуже добра людина, він був готовий пробачити Вам все, якби Ви підтримали його радість – захист дисертації. Але у Вас не було такого і на думці, Ви більше боялися спізнитися в театр.

Своєю поведінкою Ви вбили чоловіка. Це я Вам доведу. Кожна людина бачить сенс життя, поки він комусь потрібен, коли він знає, що його завжди чекають і підтримають.

Так і Димов, він втратив сенс життя і пішов на самопожертву, рятуючи життя хлопчикові. І я впевнена, він би цього не зробив, якби був щасливий. І в цьому Ваша провина. Ви зруйнували своє життя і життя свого чоловіка.

(Зразки малюнків).

 

 

 

 

 

 

Порівняльна характеристика Димова та Іонича.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Як підсумок студенти демонструють буктрейлер «Сучасна вітрогонка» та відеоролик «Що таке справжнє кохання». Тим самим усвідомлюють, що справжнє кохання – це бажання зробити кохану людину щасливою. Це здатність жертвувати заради коханого всим, у тому числі собою. Це здатність розуміти і пробачати. Роблять висновок, що по-справжньому Димов кохав свою дружину, а вона, на жаль, не змогла оцінити це.

Слово викладача.

Давайте познайомимося із іншими героями чеховських оповідань, наповнених гумором письменника.

Студенти представляють оповідання «Коротка анатомія людини».

 

(Приклади презентації).

 

 

За оповіданням А.П. Чехова «Хірургія» студенти створили буктрейлер і роблять висновок, що головне правило медицини «Не нашкодь», «Не вмієш – не берись!»

 

Підсумок уроку.

 

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

 

Перед студентами ставиться завдання подарувати «квіти письменнику А.П.Чехову».

 

Як зразок даються направлення:

• Я дарую квіти, тому що він мене навчив…
• Змусив задуматися…
• Після знайомства з Чеховим зробила висновок…
• Для мене відкрилося…
• Чехова я вважаю…
• Мене здивувало…