Державний навчальний заклад

Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного

 транспорту та будівельної механізації

 

 

 

 

 

Відкритий позанавчальний захід

на тему:

«Пам‘яті загиблих будьте достойні!...»

 

 

 

Підготувала:

викладач історії вищої категорії,

старший викладач, викладач-методист,

класний керівник групи № 11

Друщенко С.В.,

 

                                                         

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2019

Аннотація

У ході заходу учні приймають участь на рівні з організаторами, представляють власні матеріали, які вони підготували під час підготовчої роботи. Підготовча робота допомагає і дає обрати для себе роль у відповідності до здібностей та інтересів, щоб бути успішним і внести свій внесок у підсумкову колективну роботу.

Учні виконують доступні для себе, чітко визначені задачі на основі продуманого алгоритму дій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пояснювальна записка

Класний керівник та майстер групи повинен виховувати і розвивати учнів у позакласний час. Підготовка до таких заходів примушує їх систематично слідкувати за різними виданнями з виховної роботи, постійно поглиблювати професійну підготовку, покращувати свої знання, все це благотворно впливає на работу з учнями.

Захід є одним з циклу заходів, що проводиться у напрямку громадянсько-патріотичного виховання учнів Київського ДНЗ “МВПУ АТ БМ” і є складовим у місячнику суспільно-гуманітарних дисциплін. Захід створено у формі історично-літературно-музичної композиції для учнів І – VІ курсів. Форма проведення обрана не випадково, так як - це визнаний метод навчання і виховання, до якого входять навчальна, розвиваюча та виховна функції, що органічно взаємодіють.

Захід сприяє кращому засвоєнню матеріалу і розвитку навиків порівняння, класифікації, аналіза і синтеза. В рамках заходу учні навчаються використовувати сучасні ІКТ-технології, знайомляться та поглиблюють знання з історії нашої країни, навчаються працювати з додатковою літературою і застосуванням отриманих знань на практиці, розвивають творчі здібності.

Тема і зміст заходу є актуальними в громадянсько-патріотичному вихованні. Зміст заходу направлений на виховання інтересу до історії рідної країни. А також піднімаються и обговорюються питання “гордості за країну”, поваги до історії країни, її культури.

Мультимедійні презентації, що використані в цьому заході, а також підбірка віршів і музичногоного супроводу продумані і відповідають віковим нормам і є актуальними, на наш погляд, в громадянсько-патріотичному вихованні.

Можна використати запропонований нами алгоритм підготовчої роботи:

- за 1-2 тижні до позакнавчального заходу налаштувати учнів, попередити, що готується «година пам'яті», в якій бажаючий може взяти участь;

- завдання учня – знайти матеріал про бійця, який загинув на війні, коли і де загинув, де похований (запитати у батьків, сусідів, знайомих, можна взяти інформацію з газет, радіо, телебачення, інтернеті) для оформлення місця проведення позакласного заходу;

- призначити групу дітей, які підготують інформаційні повідомлення за матеріалами сценарію;

- за місяць визначити відповідальних за вернісаж малюнків до дня проведення заходу;

- запропонувати учням, хто вміє виразно читати, вивчити вірша з тексту сценарію;

- доручити кільком учням підготувати музичне оформлення позанавчального заходу: виконати пісні, задіяти у виконанні пісень викладацький колектив навчального закладу, підібрати музичний супровід, запросити гостей.

Даний матеріал можна використовувати у вихованні високоморального громадянина на основі загальнолюдських моральних цінностей, негативного відношения до війни і громадянсько-патріотичного виховання молоді.

Ця методична розробка була опробована як позанавчальний захід в Київському ДНЗ “МВПУ АТ БМ”. Ми вважаємо, що ця методична розробка допоможе класним керівникам чи вихователям організувати позакласний захід чи провести класну тематичну годину.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема: “Пам‘яті загиблих будьте достойні!…”

Мета:

•      методична:

• показати одну з форм проведення познавчального заходу;

навчальна:

• розширити знання учнів про Другу світову війну 1939 – 1945 рр. та німецько-радянську війну 1941 – 1945 рр., підвищити інформаційну культуру учнів;
• знайомство з героїчними сторінками історії нашої країни;

виховна:

• виховання в учнів почуття глибокої поваги і вдячності до ратного подвигу учасників Другої світової війни 1939 – 1945 рр. та німецько-радянської війни 1941 – 1945 рр., ветеранам та дітям війни, працівникам тилу почуття гордості за народ-переможець;
• формувати позитивну оцінку таких моральних якостей, як самопожертва, героїзм; формувати активну життєву позицію, спонукати учнів до активного інтелектуального опору спроб очорнити історію країни;
• виховання любові до рідної країни, виховувати повагу до героїчного минулого своєї країни, почуття патріотизму, емоційне стимулювання патріотичних почуттів учнів через залучення до військових традицій, виховання поваги один до одного, до старшого покоління;
• виховувати прагнення до згуртування колективу.

Задачі: 

Навчальні задачі:

• стимулювати інтерес до героїчного минулого свого народу.

Виховні задачі:

• сприяти вихованню загальнолюдських моральних якостей;

Развиваючі задачі:

• сприяти розвитку навиків спілкування, роботи в колективі, вміння аналізувати життєві ситуації і давати їм відповідну оцінку;
• розвивати творчі здібності учнів, навики усного мовлення, виразного читання;
• сприяти розвитку духовно-моральної самосвідомості вихованців.

Освітні технології: информаційно-комунікативні, ситуативні.

Форма: історично-літературно-музичний захід – година пам‘яті.

Обладнання: комп‘ютер, екран, мультимедійний проектор, декорації, квіти, плакати, записи пісень та відеороликів: “День Перемоги”, “Хлопчики, хлопчики...” “Нехай це буде не дарма...”, “У міському саду грає духовий оркестр”, “Довоєнний вальс”, “А зорі тут тихі…”, “Про ту весну...”, “Священна війна”, “Смуглянка”, “Катюша”, “Журавлі”, “Листи з фронту”, “Поверніть пам‘ять”, “Поклонимось великим тим рокам”.

Міжпредметні зв‘язки: література, музика, історія.

Підготовча робота: підбір і вивчення віршів, пісень про війну; написання листів до участників війни, створення презентації, присвяченої участникам Другої світової та німецько-радянської воєн, створення привітальних листівок дітям війни (запрошених на захід), участь в конкурсі малюнків «День пам‘яті – День Перемоги», бесіда.

Структура заходу:

1.Організаційний момент

2.Основна частина:

•       Початок війни;
•       Листи з фронту; 
•       Ми пам‘ятаємо! Ми пишаємося!

3. Рефлексія.

 

Народ вмирає, коли стає населенням. А населенням він стає тоді, коли забуває свою історію.

Абрамов Ф.

 

 

 

Хід заходу

       Лунає тиха музика. (“Поклонимось великим тим рокам”)

     Ведучий: Мені здається:

Як гримить салют,

По вулиці загиблії ідуть,

Живі неначе…

Тільки не співають,

І не тому,

Що не хочуть нам співать,

А тому,

Що мертвії мовчать…

Ведучий: Ми їх не бачим,

Ми не чуєм їх,

Але вони завжди серед живих.

Чекають в своїм вічнім сні:

Чи варті ми цього життя,

Чи – ні?..

                 

Ведучий: Є події, дати, імена людей, які ввійшли в історію міста, краю, країни і навіть історію Землі. Про них пишуть книги, розповідають легенди, складають вірші, музику. Головне те – що про них пам‘ятають! І ця пам‘ять передається з покоління в покоління і не дає померкнути далеким дням і подіям. Одними із таких подій стала Друга світова та німецько-радянська війни нашого народу проти німецько-фашистських загарбників.

Ведучий: У ці дні, коли оживає природа, ми гостро відчуваємо, яке прекрасне життя! Наскільки воно цінне! І розуміємо, що за все, що ми маємо – життя і свято в цьому житті ми зобов‘язані всім тим, хто воював, помирав, виживав в тих пекельних умовах, коли здавалося, що неможливо було вижити. І з почуттям глибокої вдячності ми звертаємося в цей день до наших ветеранів та учасників, що врятували мир від коричневої чуми, а наш народ від підкорення.  На жаль, ні світові, ні наші політики не хочуть враховувати уроки історії, маніпулюючи народами у власних інтересах. Але сьогодні не про це…

 

 

Ведучий: 9 травня - це особливий день. Це і день торжества, і день пам'яті. Цей день об‘єднує різних людей, людей різних національностей - всіх їх об'єднує спільне горе і спільна пам'ять про ту страшну війну. Але і той, для кого ця війна вже стала далекою історією, теж, хоча б на мить, обов'язково згадає сльози мам, бабусь, дідусів, коли почує знайомий дикторський голос: «Наступає хвилина мовчання...».

Ведучий: День Перемоги – це радісне і сумне свято, та воно і не може бути іншим, тому що не буває безхмарної радості без сліз і печалі.

На жаль, час невпинний і ми, мабуть, останнє покоління, хто має можливість дізнатись про цю війну не тільки з книжок, документів, фільмів, але і почути про війну словами учасників.

Ведучий: на нашому святі присутні учасники тих страшних подій, які, будучи дітлахами, замість безтурботливого дитинства зіткнулися зі страхітливими жахіттями війни, окупацією, а потім і радісною звісткою про Перемогу.

Ведучий: Разве для смерти рождаются дети,

Родина?

Разве хотела ты нашей смерти,

Родина?

Пламя ударило в небо —

Ты помнишь,

Родина?

Тихо сказала: «Вставайте на помощь...» —

Родина.

Мы от свинцовых розг

Падали в снег с разбега,

Но — подымались в рост

Звонкие, как Победа!

Как продолжение дня,

Шли тяжело и мощно...

Можно убить меня,

Нас убить — невозможно!

 

 

 

 

 

Ведучий: Кто прожил только десять лет,

Запомнит навсегда,

Как, потушив дрожащий свет,

Ходили поезда.

Во тьме на фронт везли войска,

Детей – в далекий тыл,

И поезд ночью без гудка

От станций отходил.

Тот не забудет никогда,

Хоть был он очень мал,

Как дорога была вода,

И не всегда была еда,

И как отец его тогда за счастье воевал!

Ведучий: Є така фраза: «на війні дітей не буває». Ті хлопці, що потрапили в війну, повинні були попрощатися з дитинством. Хто поверне дитинство дитині, яка пройшла через жахи війни?  Що вона пам‘ятає? Що може розповісти?

Запрошуємо до слова Павлюка Віталія Володимировича!

(Скільки Вам було років, коли розпочалась війна?

Де ви були у ту неділю 22 червня 1941 року?

Ви відчули жахи війни. Ви пройшли через кошмар війни, що б Ви хотіли побажати молодому поколінню сьогодні, в такий непростий для нас час?)

Пісня «Хлопчики, хлопчики» у виконанні учня.

 Учні вручають квіти дітям війни, запрошеним на свято.

Ведучий: Сьогодні ми подумки перенесемося в минуле. 1941 рік…

Трансляція відеоролику “Нехай це буде не дарма…”

Ведучий: Тієї пам'ятної червневої пори, як і завжди, догорав рожевий світанок в обіймах спраглої ночі, замріяно лунали останні звуки шкільного вальсу... Випускники 41-го кружляють парами, вони ще не знають, що через декілька хвилин о 4 годині ранку вони закружляють у кривавому танку війни...

Звучить вальс “У міському саду грає духовий оркестр” і на сцені з‘являється молода пара вальсуючих.

Стихає музика, (фоново тихо звучить “Довоєнний вальс”). Голос за сценою:

Ведучий: 1941 рік. Літній недільний мирний день 22 червня.

Спогади очевидців:

“В той день ми з хлопцями збиралися на річку ловити карасиків. Мама впіймала мене на вулиці, сказала, щоб спочатку поїв. Я пішов додому, поїв. Коли почав намазувати мед на хліб, пролунало повідомлення Молотова про початок війни. Після обіду я побіг з хлопцями на річку. Ми бігали по кущах і кричали: “Війна почалась! Ура! Ми всіх переможемо!” Ми абсолютно не розуміли, що це все означає…”

“Я відпочивала в дитячому таборі під Києвом. Там керівництво табору повідомило нам, що почалась війна з Німеччиною. Всі – вожаті і діти – почали плакати…”

“ Мы драли дранку во дворе, чтобы покрыть крышу. Окно кухни было открыто, и мы услышали, как по радио объявили, что началась война. Отец замер. У него опустились руки: “Крышу, видимо, уже не доделаем...”

“Ми жили недалеко від Хрещатику, на Сведлова. В той день сонця не було, небо було затягнуте хмарами. Я в дворі гуляв з хлопцями, ми ганяли м‘яч, зроблений з тряпок. І тут з під‘їзда вискочила моя мама в одній комбінації, босяком, біжить і кричить: “ Додому! Толя, бігом додому! Війна!..”

Трансляція відеоролику «Священа війна» (Лунає голос Левітана про оголошення війни: «22 червня, в 4 години ранку, без оголошення війни гітлерівськая Німеччина віроломно порушила кордони СРСР»)

(Слова до цієї пісні-воїна, пісні-пророка вперше з‘явилися на шпальтах газети “Вісті” 24 червня 1941 року. Це були вірші Василя Івановича Лебедєва-Кумача, а прозвучала вона вперше дякуючи композитору Александрову Олександру Васильовичу, що написав до віршів музику, на Білоруському вокзалі 27 червня 1941 року)

Музика стихає. Голос за сценою (спогади солдатки):

“Как только из репродукторов голос Левитана сообщил о начале войны, я с друзьями-студентами по авиационному институту побежала по военным академиям, мы требовали и умоляли перевести к ним из нашего института: чтобы быстро получить нужную армии специальность и - на фронт. Но только одному из нашей компании это удалось, и только потому, что у него отец был командиром Красной Армии. Многие боялись лишь одного: война закончится, и они не успеют совершить подвиги. Потому пытались попасть на войну "по блату". "Меня не взяли из-за того, что девчонка. Было очень обидно. Ну, раз так, думаю, пойду добровольцем. А в военкомате опять отказали, сказали - учись. Правда, к сентябрю, когда немец подошел близко к Киеву, в райкоме комсомола на меня посмотрели как-то странно и без проволочек дали направление в Третью дивизию народного ополчения. Я просилась в медсестры, но взяли в дивизионную разведку. Все эти люди поднялись над своими обидами, все бросили и пошли защищать Родину …”

Звучить пісня у виконанні майстрів в/н “А зорі тут тихі…”

Ведучий: Війна, що прийшла на українську землю червневим ранком 1941 року, увірвалася до кожної сім'ї, до кожної оселі, відібрала мільйони молодих життів, спотворила нашу чудову природу, перетворила у руїни тисячі міст і сіл. Проте наш народ залишився незламним у титанічній битві, якої ще не знала історія. Він боровся за свободу і переміг. Серед тисяч солдатських автографів на стінах Рейхстагу чимало українських імен.

Ведучий: Наш сьогоднішній захід - лише мала дещиця цього боргу. Давайте просто послухаємо, згадаємо, як це було…

Це на світанку сталося  колись:

Стривожений, із муками і жалем,

Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь,

Неначе розпанаханий кинджалом.

Війна назустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилась.

Лавиною металу і вогню

На нашу землю й долю навалились.

 

Ведучий: Июнь… Клонился к вечеру закат.

 И белой ночи разливалось море,

 И раздался звонкий смех ребят,

Не знающих, не ведающих горе.

Июнь. Тогда ещё не знали мы

Со школьных вечеров шагая,                

Что завтра будет первый день войны,

А кончится он лишь в 45- м. В мае.

Казалось, было холодно цветам,

И от росы они слегка поблёкли.

Зарю, что шла по травам и кустам.

Обшарили немецкие бинокли.

Такою всё дышало тишиной,

Что вся земля ещё спала, казалось,

Кто знал, что между миром и войной ,

Всего, каких-то 5 минут осталось.             

Ведучий: Лють і ніжність. Гнів, але не злість. Нещадність до нападників, але поблажливість до полонених. Разять ворога, але рятують з вогню його дітей. Стійкі у важкому бою, в несприятливій обстановці, нескінченно працьовиті в суворих умовах. Такими були наші солдати на війні. І перш за все, вони були людьми, переконаними в своїй правоті, в святості справи, за яку вони йшли на смерть. Але смерті так не хотілося… тому часто згадувалась рідна домівка, ріднесенькі: батьки, братики, сестрички, дружини і дітки…

Відеоролик «Листи з фронту»

Ведучий: Під час війни дітям складніше, ніж дорослим. Вони не розуміли, чому немає тата, чому мама постійно плаче, чому постійно хочеться їсти, чому по вереску сирени потрібно бігти у бомбосховище… Багато дитячих чому? Але дитячим чуттям вони розуміли, що прийшла біда. Велика біда. Кожній людині ясно: діти – це святе, вони не воюють, вони не озброєні. Вони беззахисні і ніякої небезпеки для німецького рейху не представляють. Однак фашизм їх по-звірячому знищував. Знищував з великим садизмом і жорстокістю, ніж дорослих.

Ведучий: У листах на фронт діти розповідають солдатам, як дома, в тилу, вони стараються їм допомогти. Довгоочікувані листи з дому… Як потрібні вони були бійцям перед складним боєм!  (зачитується лист)

«Привіт, татку! Давно не получав від тебе листів. Ми за тобою дуже скучаємо. Кожного дня по радіо ми слухаємо повідомлення про події на фронті, радіємо кожній маленькій Перемозі! Мама день і ніч працює на заводі. Бабуся Маша в‘яже рукавиці і шкарпетки для солдат. Минулого тижня ми з хлопцями і нашою вчителькою збирали посилки для бійців: мило і олівці. Дівчата шили кісети для табака. Ми тебе дуже любим і ждем. Повертайся скоріше з перемогою! Твій син».

Дитина: Рано утром в сорок первом

Началась война

Чтобы выбить супостата

Встала вся страна

Кто-то бился с ним в окопах

Кто-то хлеб растил

И в далёком сорок пятом

Всё же победил

И вот спустя десятки лет

У деда я спросил

Скажи отец откуда в вас

Нашлось так много сил

Ведь враг был техникой силён

Числом превосходил?

Но был разбит он в пух и прах

И голову сложил!

Старик немного помолчал

Слезинку обронил

Сказал: “Вся сила в том сынок,

Что РОДИНУ ЛЮБИЛ…”

Ведучий: Ні, ні нам, ні нашим дітям забувати про це не можна. 27 мільйонів загиблих за 1418 днів. Це значить 19 тисяч вбитих щоденно, 800 людей на годину, 13 чоловік кожної хвилини! Вдумайтесь! Кожний шостий мешканець нашої країни загинув під час війни!

Ведучий: Якщо за кожного загиблого у Другій світовій війні оголосити хвилину мовчання, то світ мовчав би 50 років.

Ведучий: Фашизм звинувачують газові камери концентраційних таборів смерті. Взивають про відплату бранці Бухенвальда, Дахау, Освенцима, загиблі Бабиного Яру, спалені заживо жителі білоруського села Хатинь.

Ведучий: Сп’янілі від воєнних успіхів, окупанти нестримно рвались до захоплення нової території. За всю свою історію не бачив сивий Дніпро такої битви, яка розгорнулася на підступах нашої столиці - міста Києва. Оборона Києва тривала 73 дні. Вона зіграла велику роль в зриві гітлерівського плану „блискавичної війни”. Київ нагороджено великим званням „Міста-героя”. За мужність і героїзм м. Керч і Одеса були удостоєні честі найвищої нагороди „Місто-герой”, 250 днів тривала оборона Севастополя. Втрати України дуже великі:  зруйновано 714 міст , 28 тис. сіл, 9 мільйонів українців загинуло в роки війни. Мільйони людей залишились без житла. Звичайні хлопці і дівчата ціною власного життя захищали свою Батьківщину! І від нас усіх залежить, щоб це залишилося у пам’яті наступних поколінь. Бо без пам’яті немає майбутнього. Уклонімося ж тим, хто поліг у бою… Хто покрив рідну землю собою.

Звучить пісня “Журавлі”, відеоролик

Ведучий: Вічна пам‘ять героям, що подарували нам життя ціною свого!

Помните!

Через века, через года — помните!

О тех, кто уже не придет никогда, — помните!

Не плачьте!

В горле сдержите стоны, горькие стоны

Памяти павших будьте достойны!

Вечно достойны!

Хлебом и песней, мечтой и стихами,

Жизнью просторной, каждой секундой,

Каждым дыханьем будьте достойны!

Ведучий:

Неугасима память поколений.
И память тех, кого так свято чтим.
Давайте, люди, встанем на мгновенье.
И в скорби постоим и помолчим.

 

Встаньте! І нехай ваше мовчання буде самим грізним протестом проти війни!

 (Хвилина мовчання. Звучить метроном.)

Ведучий: Спасибо вам за все, отцы, деды, прадеды!

Тем, кто врага штыком и пулей брал!

И тем, кто, приближая День Победы,

Неделями цеха не покидал.

Спасибо женщинам, трудившимся на нивах

Осиротевших сел и деревень.

Спасибо Вам за праздник наш счастливый,

За этот трудный и прекрасный день!

Відеоролик «Про ту весну…»

Ведучий: А бійці на фронті відважно захищали Батьківщину, вони сміливо йшли в бій, не шкодуючи не тільки свої сили, але і життя. Щоб їх підтримати і підняти бойовий настрій на фронт приїздили артисти. Вони співали, танцювали, показували різні номери для солдат.

Керівник ансамблю: Кто сказал, что нужно бросить

Песни на войне?

После боя сердце просит

Музыки вдвойне!

 

Пісня «Смуглянка…» (у виконанні ансамблю навчального закладу «Акцент»)

 

Ведучий: Ворог не жалів ні жінок, ні старих, ні дітей. Мільйони життів забрала війна!!!

Ведучий:

Еще не зная дня и часа,                              В дыму и прахе распростертый,          

Когда наступит торжество,                        Берлин лежит у наших ног.

Над Волгой и в степях Донбасса,              Не умолкает гром орудий,

Мы свято верили в него.                             Бушует пламя в дымной мгле,

Сквозь дни утрат, печали, скорби              И говорят друг другу люди: —

В пределы вражеской земли,                      Есть справедливость на земле!

Не отступаясь, плеч не горбя,

Мы эту веру пронесли.

Освистанные смертным ветром,

В буранах, ливнях и в пыли,

Мы километр за километром

К своей заветной цели шли.

Мы так неистово хотели

Приблизить долгожданный час,

Что ни снаряды, ни метели

Остановить не смели нас.

На рубежах весны четвертой,

В награду за года тревог.

Ведучий: Ми, молоде покоління України, завжди будемо пам‘ятати героїчні подвиги нашого народу в роки війни. Навічно залишаться в наших серцях імена героїв, що віддали своє життя за наше майбутнє. Ніколи не забудемо ми тих, хто, не жалкуючи свого життя, завоював свободу і щастя для майбутніх поколінь. А з нас – обіцянка: з натхненням вчитися, щоб бути достойними нашої героїчної Батьківщини, героїчного народу і пам‘яті поколінь.  Нехай 9 травня назавжди залишиться одним із самих великих і світлих свят, відмінити яке не дозволено нікому, навіть часу.

Ведучий: Десять годин вечора. На площі - музика, танці, пісні... На площу вливаються все нові і нові маси щасливих людей. Бузково-блакитні прожектори б‘ють в небо... Тридцять залпів з тисячі знарядь! Дощ ракет! Ось вона, наша Перемога!

Ведучий: И было торжество у всей страны.

И снова, отмечая праздник этот,

Героев вспомнить мы должны,

Призвавших недругов к ответу.

Рукой касаюсь мрамора могильных плит.

Здесь спят в боях погибшие солдаты,

Но наша память никогда не спит.

Никто не заставлял, они шли сами,

Хотя имели жизнь всего одну,

Но покидали мать, детей, жену,

Чтоб мы под мирным небом жили с вами.

 

Ведуча: Я родилась далеко после войны,

И выросла под мирным небом.

Каким живу духовным хлебом?

Чем дорожу я в эти дни?

Вот так как Вы я никогда не видела войны (лишь по наслышке и ТV)

И ужаса ее я в полной мере не представлю,

Но то, что мир наш хочет тишины,

Сегодня очень ясно понимаю.

Спасибо Вам, что нам (сидящим в зале, здесь) не довелось

Представить и узнать такие муки.

На Вашу долю все это пришлось

-Тревоги, голод, холод и разлуки.

Но знаю точно, (сегодняшние будни нам диктуют)

Что страшнее слова нету, чем “война”,

Которая уносит все святое.

Когда зловеще давит тишина,

Когда не возвратился друг из боя...

Спасибо Вам ещё за солнца яркий свет,

За радость жизни в каждом миге нашем,

За трели соловья и за рассвет,

И за пока поля цветущие ромашек.

Да! Позади остался страшный час.

И неизвестно, впереди ль страшнее,

Увы! Уж о войне и мы узнали не из книжек.

Так благодарны Вам, мы очень ценим Вас.

Поклон Вам от девчонок и мальчишек.

 

Демонструється відеоролик пісні «Поверніть пам‘ять»

Ведучий: Загальна біль, і спільне горе, і загальна радість Перемоги - все це і об'єднує людей різних національностей в один народ. Давайте прочитаємо слова, які ми визначили епіграфом нашого заходу -  письменника Федора Абрамова (Народ вмирає, коли стає населенням. А населенням він стає тоді, коли забуває свою справжню історію). Ось тому й святкують День Перемоги по всьому світу, тому й згадують героїв, місця боїв, тому і відновлюють поховання полеглих воїнів. Це потрібно не мертвим, це потрібно живим. Щоб залишатися народом, потрібно зберегти свою пам'ять.

Ведучий: Кожна людина зберігає в пам‘яті якийсь момент свого життя, який здається їй другим народженням, переломним моментом в її подальшій долі.  Війна живе в душі переживших її такими спогадами, що вони ніколи не зможуть забути її.

Дитина: Бабушка надела ордена

И сейчас красивая такая!

День Победы празднует она,

О войне великой вспоминая.

Грустное у Кати-бабушки лицо.

На столе солдатский треугольник.

Дедушкино с фронта письмецо

Ей читать и нынче очень больно.

Смотрим на прадедушкин портрет

И разводим ручками с братишкой:

- Ну какой, какой же это дед?

Он же ведь совсем ещё мальчишка!

Звучить пісня “Катюша”

Ведучий: Нехай сьогоднішня наша зустріч стане тим вогником у вашому серці, який відновить, а для когось і започаткує спогади про цей день і буде спалахувати іскоркою щорічно хоча б 8-9-го Травня, в День Перемоги! Деякі сучасні історики роблять спробу переглянути характер німецько-радянської і вже не Великої Вітчизняної війни, дати їй нову оцінку, мовляв, це було лише відстоювання інтересів сталінської імперії. З цим не можна погодитись. Народ захищав свою землю від агресора. Тому й війна для нього була по-справжньому Вітчизняною, Визвольною, Справедливою. Воїни-українці, наприклад, виявили кращі риси характеру – мужність, героїзм, жертовність в ім'я рідної землі. Перемога, одержана у Другій світовій війні, мала неабияке значення для майбутньої долі нашої держави. Набагато важливіше пам'ятати про це свято не лише як про зайвий вихідний день, а як про День Перемоги – 9 травня.

Дитина: Нам нужен мир

На голубой планете.

Его хотят и взрослые и дети.

Им хочется, проснувшись на рассвете,

Не вспоминать, не думать о войне!

Нам нужен мир, чтоб строить города,

Сажать деревья и работать в поле.

Его хотят все люди доброй воли.

Нам нужен мир! Навеки! Навсегда!

 Виконується пісня керівником ансамблю навчального закладу разом з учнями та трансюється відеоролик «День Перемоги…»