Відкритий урок на тему "Періодична система хімічних елементів Д.І.Менделєєва"

 

 

 

Розробка уроку:

МИХАЙЛО ЛОМОНОСОВ –

ВИДАТНИЙ ВЧЕНИЙ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КЗПідгородненська СЗШ№2

Вчитель: Швачка В.В

 

 

Епіграф:       «Слідувати за думками великої людини

є наука найбільш цікава».

                                                                  О. С. Пушкін

 

 

Мета: ознайомити учнів з умовами формування 1 особистості М. В. Ломоносова; виховувати патріотизм, інтернаціоналізм, прагнення до самовдосконалення на прикладі видатних людей; формувати навички використання отриманих знань, уміння виступати перед аудиторією, працювати в колективі.

 

 

 

Обладнання:

портрет М. В. Ломоносова; виставка рефератів і ⁵ творчих робіт учнів; плакати.

 

 

 

 

План уроку

 

1.               Шлях до науки
2.               Наукова діяльність М. В. Ломоносова
3.               Патріотизм М. В. Ломоносова
4.               Значення праць М. В. Ломоносова
5.               Визнання М. В. Ломоносова

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель: Хто не пам’ятає минулого - не має майбутнього. В цих словах, таких простих і знайомих, закладено великий зміст. Бо так важливо не забути дні минулі, ті чудові, наповнені ідеями і починаннями.

Протягом століть багато вчених зробили внесок до скарбниці знань з хімії. Історія знає багато вчених, імена яких глибоко шанують передом люди всього світу.

Астрономи стверджують, що цей вчений був астрономом: він відкрив атмосферу на Венері; художники стверджують, що він був художником, бо створив не лише панно «Полтавська баталія»; лінгвісти заявляють, що він лінгвіст; металурги, що без нього немає металургії; географи стверджують, що він географ. Але сам вчений, коли мова заходила про його професію, відповідав не роздумуючи - «хімік». До нього хімію не вважали наукою, а лише хімічним мистецтвом. Дисертація цього вченого називалась «Елементи математичної хімії».

Наука, точна наука, рівноправна сестра математики і фізики. Наука, де все можна виразити «мірою і вагою». Історія цієї науки відкривається золотою сторінкою, ім’я якої - Михайло Васильович Ломоносов (дослід таємнопис).

1. Наш урок присвячується М. В. Ломоносову - видатному громадянину, вченому, одному із творців сучасного природознавства, поету, реформатору російської літературної мови, граматики, віршування, автору численних новаторських праць.
2. Великий російський поет О. С. Пушкін писав так про цю людину: «Поєднуючи незвичайну силу волі з незвичайною силою розуму, він осягнув усі галузі освіти. Жадоба до науки була найсильнішою жагою цієї душі, сповненої пристрастей. Історик, ритор, механік, хімік, мінералог, художник, віршотворець - він усе звідав, усе збагнув...»

1. Ці пушкінські слова з величезною гостротою і глибиною вказують на титанічну силу, грандіозний розмах, широту і різносторонній талант М.В. Ломоносова.
2. Виходець із простого селянського середовища повинен був здолати тисячі перешкод на шляху до науки й у боротьбі за розвиток наукових досліджень у Росії.

Учень: ( читає вірш О. М. Некрасова «Школяр» )

Скоро сам узнаєш в школе

Как архангельський мужик

По своей и божьей воле

Стал разумен и велик.

 

Не без добрых душ на свете –

Кто-нибудь свезет в Москву,

Будешь в университете –

 Сон свершится на яву.

Там уж поприще широко:

Знай, работай да не трусь.

Вот за что тебя глубоко

Я люблю родная Русь!

Не бездарна та природа,

Не погиб еще тот край.

Что выводит из народа

Столько славных то и знай –

Столько добрых, благородных,

Сильных, любящей душой,

Посреди тупых, холодных

И напыщенных собой!

1. Кажуть, що історію творять особистості. Та, чи думали алхіміки, що 19 листопада 1711 року подарує світові генія, який поставить хімію з голови на ноги.
2. Саме в цей день, місяць і рік народився Михайло про якого пізніше скажуть великий Ломоносов!

Учень: Михайло Васильович Ломоносов народився 19 листопада 1711 року в с. Денисівна біля м. Холмогори, за 80 км від м. Архангельська в сім’ї рибалки Василя Дорофійовича та Олени Іванівни Ломоносових. _д Біломорський край був в економічному й культурному аспектах одним із найрозвиненіших регіонів Росії. Селянство російської півночі не знало кріпацької залежності, і ця обставина допомогла М. Ломоносову в житті.

Під час далеких і важких подорожей з батьком на парусному судні «Чайка» М.Ломоносов знайомився не лише з могутньою північною природою, але й з виробництвами, наприклад, соляними варницями Білого моря й Вавчужською верф’ю. Глибокий інтерес збуджували в ньому промисловість, торгівля й техніка, що розвивалися в післяпетрівську епоху. Першими вчителями Михайла Васильовича були могутня північна природа та невпинна людська праця.

Архангельськ, до заснування Петербурга, був єдиним портом Росії, •' який пов’язував країну із Західною Європою. Тут розквітали народні ремесла: різьблення та розпис по дереву, різьблення по кістках, вишивання.

 

 

Васильович вивчає німецьку мову, латинь, математику, риторику, географію, історію. Навчається танцям. Заняття з математики включали й фізику. Через рік у числі 3-ох найбільш талановитих студентів він поїхав до Німеччини для вивчення гірської справи.

Філософ Християн Вольф, в якого М. Ломоносов вивчав фізико- математичні науки: математику, фізику, механіку, оптику, гідравліку і, навіть, піротехніку, так характеризував його: «Молода людина, з прекрасними здібностями... Ніскільки не сумніваюся, що... з часом, після повернення на Батьківщину, може принести користь державі...»

1. М. Ломоносов був геній. Він узяв на себе велику відповідальність «Я сам не свершу, однако начну, да будет послеменя другим легче делать» З 1741 року розпочинається його творчий шлях і тут я мушу відзначити різносторонність талантів молодого вченого.
2. Без перебільшення можна сказати, що М. Ломоносов був ученим у поезії, поетом та художником у науці. Та найбільшою заслугою в цей період було створення молодим вченим атомно-молекулярного вчення, яке відкрило новий етап у розвитку хімії, а саме хімії як науки.

Учень: Першою науковою студентською роботою М. Ломоносова була робота з фізики «Про перетворення твердого тіла на рідке».

Під час навчання в Марбурзі М. Ломоносов почав розробку власного вчення про будову матерії. Тут же в нього зародилася думка про створення власної наукової картини світу. У 1741 році Ломоносов повернувся до Петербурга й оселився на Василівському острові. У 1742 році його зараховують до штату співробітників Петербурзької академії наук, а в 1745 році затверджують на посаду професора хімії.

У 1745 році за роботу в галузі хімії М. Ломоносову було присуджено звання професора. Він та В. К. Тредіаковський, обраний професором красномовлення, стали першими російськими академіками.

У цей час він розпочав писати перший у Росії підручник експериментальної фізики, який вийшов у 1746 році і довгий час залишався єдиним підручником експериментальної фізики, виданим російською мовою. Ломоносов був першим із російських академіків, який написав підручники із хімії.              _д

І. М. Ломоносова можна зі справедливістю назвати не лише першим російським фізико-хіміком, але й першим фізико-хіміком узагалі. До нього хімія, на противагу фізиці, багатьма навіть не вважалася наукою, а відносилася до категорії мистецтв.

 

 

І. Син помора, рано втративши матір, прагне до знань. В 10 років навчається читати.

II. А потім займається самоосвітою. Ставши повнолітнім, Михайло пішки вирушає до Москви.

Учень: ( уривок з оповідання В. Кулицького «Коли великі були малими»).

Учень: Грамоті юний Михайло вчився в односельця Івана Шубного. Хлопець роздобув кращі на той час книжки: «Граматику» Мелетія Гераси-мовичаСмотрицького й «Арифметику» Магницького, що містила в собі, окрім курсу початкової математики, відомості з фізики, географії, астро­номії й навігації. Ці книжки М. Ломоносов згодом називав «брамами своєї ученості». З ними він ніколи не розлучався, носив скрізь із собою і, без упину читаючи, «витверджував їх на пам'ять»

М. Ломоносов, будучи сином селянина не міг вступити до єдиної в Холмогорках словесної школи при архієрейському будинку.

Жага до знань сподвигла Михайла, всупереч волі батька, піти з дому в морозну ніч 9 грудня 1730 року. Дома його довго ще шукали,так як він пішов без батьківського благословення. З допомогою Івана Васильовича Мі люкова одержав паспорт, позичив у товариша гроші і одяг.

Учень: На початку січня 1731 року М. Ломоносов прибув до Москви, і, видаючи себе за сина дворянина, вступив в єдиний вищий навчальний заклад того часу - Слав’яно-греко-латинську академію, її ще називали, Спаські школи на Червоній Площі.

Жити й учитись було дуже скрутно. Він отримував стипендію - З копійки на день. « Маючи один алтин на день платні, - згадував він, - не можна було витрачати на прожиток більше, ніж на гріш - хліба, на гріш - квасу, решту - на папір, взуття та інші потреби. Так я жив п’ять років, а наук не кинув».

1. Значення Московської академії для розумового розвитку М. Ломоносова полягало в тому, що він досконало вивчав мови.
2. Вільний час М. Ломоносов проводив в бібліотеці, де, крім церковних літописів, зустрічались математичні, фізичні і філософські книги.

Учень: У 1734 році М. Ломоносов навчається в Києво-Могшіянській академії, де знайомиться з математикою, астрономією, риторикою, піїтикою, філософією. Вперше знайомиться з теорією флогістону, а також з творами Р. Декарта, І. Ньютона, Г. Лейбціха, Б. Спінози. Але у 1735 році в числі кращих 12 студентів М. Ломоносов був відправлений до Петербурзької академії наук, заснованої Петром І. Тут Михайло

II. М. Ломоносов уперше визначив хімію як науку про перетворення речовин. «Справжній хімік, - писав М. Ломоносов, - повинен бути теоретиком і практиком».

1. 1748 році після запеклих зіткнень з академічним начальством він добивається відкриття першої в Росії наукової й навчальної хімічної лабораторії.
2. Пізніше, в 1755 році він склав проект заснування Московського університету на зразок кращих європейських університетів - першого в Росії, який із честю, і нині, носить ім’я великого фундаментатора. Недаремно О.С. Пушкін писав: «Він створив перший університет. Він, краще сказати, сам був першим університетом».

Учень. Усі видатні природознавці й хіміки того часу намагалися розгадати таємницю процесів горіння і дати їм те чи інше пояснення. Уже в 1748 році Ломоносов у листі до свого друга, талановитого математику Леонарда Ейлера, писав: «Немає жодного сумніву, що частинки повітря, яке безперервно пропливає над прожарюваним тілом, сполучаються з ним і збільшують його вагу. В цьому ж році М. Ломоносов сформулював закон збереження матерії і руху. «...Усі зміни, що в натурі трапляються, такого суть стану, що скільки чого в одного тіла відніметься, стільки приєднається до другого, так, якщо де зменшиться дещо матерії, то примножиться в іншому місці...»,- формулювався цей важливий закон, який став могутнім засобом пізнання природи. Лише в 1777 році А.Лавуазье, на основі експериментальних досліджень, сформулював кисневу теорію горіння, яка стала могутнім доказом цього закону.

1. М.Ломоносов був засновником теорії і практики скловаріння. Понад 17 років свого життя він присвятив дослідженням виготовлення скла. У першій хімічній лабораторії він провів більше 4000 дослідів. Розробив технологію виготовлення червоного рубінового скла, кольорових прозорих стекол (смальт).
2. Одного разу М.В. Ломоносова запросили на царський бал. На банкеті один неук-вельможа став насміхатися з М.Ломоносова, що, мовляв, у «де с’яне академіка» гудзики на камзолі дуже дешевенькі - скляні, тоді як у нього із самоцвітів. Розгніваний вчений залишив бал і того ж вечора вдома написав «Поему про користь скла», яку присвятив меценату графові 1.1. Шувалову.

Учень:

«Неправоо вещах те думают, Шувалов,

Которыестекло чтут ниже минералов,

Приманчивым лучом блистающих в глаза;

 

Не меньше польза в нем, не меньше и краса.

Пою перед тобой в восторге похвалу

Не камням дорогим, не злату, но стеклу...

Лекарства, что в стекле хранят и составляют

В стекле одном они безвредны пребывают.

Мы должны здравия и жизни часть стеклу

Какую надлежит ему принесть хвалу!

По долговременномтеченьи наших дней

Тупеет зрение ослабленных очей

Одно лишь нам стекло всей бедности отрада...

Оно способствиемискусныя руки

Подать нам зрение умеет чрез очки!

Как много микроскоп нам тайностей открыл

Неведомых частиц и тонких в теле жил.

1. У 1752 році М. Ломоносов створив Усть-Рудицьку фабрику кольорового скла. Він відродив у Росії стародавнє мистецтво мозаїки.
2. У його майстерні було створено 40 мозаїк, з яких до наших днів збереглося 24.

Учень: Першими роботами М. Ломоносова в мозаїці були зображення Богоматері та ікона Нерукотворного Спаса (нині знаходяться в Державному історичному музеї), а розкішний портрет Петра І - в Ермітажі. Знаменита мозаїка Полтавська битва знаходиться теж в Ленінграді в Академії наук.

10 жовтня 1763 року М. Ломоносов в урочистій обстановці був обраний почесним членом Петербурзької академії мистецтв. 13 квітня 1764 року Булонська академія наук, віддаючи належне заслугам М. Ломоносова в галузі мозаїчного мистецтва, вибрала його своїм членом.

1. Землі глибини, ти, хіміє,

Проникни поглядом зірким.

І всі скарби, що там є нині,

Ти рідній Росії відкрий. 

2. Писав в одній із поем видатний вчений. З ім’ям М. Ломоносова пов'язаний розвиток гірничозаводської справи й металургії.

Учень: Хімічною енциклопедією XVIII ст. вважають книгу

М. Ломоносова «Перші обґрунтування металургії і рудних справ», надруковану в 1763 році. У праці йдеться не тільки про металургію, але й науково обґрунтовані методи добування металів із руд, добування сульфатної та нітратної кислот. На цьому підручнику виховувалися сотні російських металургів та гірничих інженерів.

 

1. Когда бы смертным столь высоко

Возможнобыло возлететь,

Чтоб к Солнцу бренно наше око

Могло приблизившись воззреть,

Тогда б со всех открылся стран

Горящий вечно Океан.

II.Там огненны валы стремятся

И не находят берегов,

Там вихри пламенны крутятся,

Борющись множество веков;

Там камни, как вода, кипят,

Горящи там дожди шумят.

Учень: У 1758 році М. Ломоносов очолив Географічний департамент Академії наук, в якому готували картографів і геодезистів. Учений сконструював одно- дзеркальний телескоп нового типу й сам був присутній при дослідній плавці сплаву « для здобуття великого дзеркала в рефлекторі», винайшов « неочезрительную» трубу для бачення в темноті. Найбільшим досягненням М. Ломоносова в галузі астрономії було відкриття в травні 1761 року атмосфери на Венері. Його праці в галузі географічних знань отримали світове визнання і вченого обрано членом Шведської Академії Наук.

2. Любов до Батьківщини - рушійна сила здобування знань

М.Ломоносова. Патріотизмом продиктована його зацікавленість у розвитку економічних досліджень.              а

1. Михайло Васильович був переконаний, що «России могущество будетсрастатьСибирью».

Учень: Він зібрав усі можливі відомості про різні подорожі Північними морями й обґрунтував можливість плавання Північним морським шляхом. За пропозицією М. Ломоносова, була організована експедиція, начальником якої був призначений капітан В. Я. Чичагов. У 1765 - 1766 рр. В. Чичаговдвічі зробив спробу пройти вглиб Арктики, але обидва рази дерев’яним парусним судам не вдалося здолати лід. Лише на початку серпня 1959 р. в Атлантику вийшло судно «Михайло Ломоносов». На ньому встановлено двохметрову пластмасову колону, наповнену смолою, здатною вловлювати залізо.

І. В. Бєлінський називав М. Ломоносова «батьком російської поезії»*. М. В. Гоголь писав «Ломоносов стоїть попереду наших поетів, як вступ попереду книги».

 

 

II.Михайло Васильович почав писати вірші ще під час навчання в Слов’яно-греко-латинській академії. Він писав для придворних розваги. Його урочисті оди ставали невід’ємною частиною офіційних свят. А ми пропонуємо послухати ще один вірш цього великого вченого.

Учень:

Кузнечик дорогой, как много ты блажен,

Коль больше пред людьми ты счастьем одарен!

Препровождаешь жизнь меж мягкою травою

И наслаждается медвяною росою.

Хотя у многих ты в глазах презренна тварь,

Но в самой истине ты перед нами царь;

Ты ангел во плоти, иль, лучше ты бесплотен!

Ты скачешь и поешь, свободен, беззаботен,

Ты видишь, все твое: везде в своем дому,

Ни просишь ни о чем, не должен ни кому.

1. Він досконало знав 11 мов: французьку, англійську, італійську, польську, угорську, російську, єврейську, грецьку, словенську, латинську, л
2. Читав без словника й досить зрозуміло розмовляв португальською, іспанською, ірландською, голландською, датською, норвезькою, шведською, чеською, болгарською, фінською, литовською, лівонською, роменською, татарською, турецькою, сербською, волоською, чухонською, пермською мовами. Але вчений багато зробив для розвитку російської мови.

Учень: М. Ломоносов розробив власну систему віршування, першим глибоко оцінив багатство, могутність, виразність і красу російської мови. Він писав: «Языка нашего небесная красота»; «В нем великолепие испанского, живость французского, крепость немецкого, нежность итальянского,... краткость греческого и латинского языков». М. Ломоносов створює ряд практичних посібників, необхідних для широкої літературної підготовки діячів російської культури. Популярною була його «Риторика» - перший підручник у Росії з теорії літератури й ораторського мистецтва, яка стала настільною книгою для декількох поколінь.

1. Чим би не займався М. Ломоносов - фізичними чи хімічними дослідженнями, поезією чи географією, - завжди рушійною силою було його патріотичне прагнення працювати на благо Батьківщини, його народу.
2. Велику увагу приділяв М. Ломоносов розширенню медичної допомоги населенню, боротьбі з дитячою смертністю. «Хімія повинна відіграти видатну роль у зміцненні здоров’я людини», - писав М. В. Ломоносов. Пророчі слова великого мислителя здійснилися.

Учень: Навіть будучи хворим, М. Ломоносов переживав за долю того, чому було присвячене все його життя. За декілька днів до смерті він із сумом сказав своєму другові, академіку Я. Я. Штеліяу: «Друг, я вижу,что должен умереть, и спокойно, и равнодушно смотрю на смерть; жалею только о том, что не мог я совершить всего того, что предпринимал я для пользы Отечества, приращения наук и для славы Академии, и теперь при конце жизни моей, должен я видеть, что все мои полезные намерения исчезнут вместе со мною». Та недаремно всі свої сили, весь свій талант, кожний удар свого серця присвятив великий Ломоносов розквіту російської науки, культури російського народу. Ім’я Ломоносова проникле в найвіддаленіші куточки багатьох країн. Навіть в наші дні великий вчений захоплює, є прикладом і підтримкою на нелегкому життєвому шляху.

1. Нашу розповідь про Михайла Васильовича Ломоносова хочеться закінчити його поетичними рядками:

Я знак бессмертия себе воздвигнут

Превыше пирамид и крепче меди,...

Не вовсе я умру: но смерть оставит

Велику часть мою...

II.

Дерзайте ныне ободренны,

Раченьем вашим показать,

Что может собственных Платонов

И быстрых разумом Невтонов

Российская земля рождать.

Вчитель:Різноманітність наукових інтересів М. В. Ломоносова гідна подиву. Це вчений широкого діапазону. Його працями був закладений фундамент різних галузей науки і техніки. І ще більше дивує, що в кожній галузі, в якій він хоч трохи працював, М. Ломоносов робив відкриття, створював теорії, випереджав розвиток цих наук на століття. Тому, не випадково, 2011 рік ЮНЕСКО проголосила роком хімії на честь знаменної дати - 300-річчя з дня народження Михайла Васильовича Ломоносова (Дослід «Вулкан»).