Відкритий урок на тему "Зорі та сузір’я"

План

Відкритого заходу з природознавства

З теми «Зорі та сузір’я »

Учитель Терзі А.Ю.

Зорі та сузір’я

Мета 

- навчальна: формувати в учнів систему знань про зорі та їхню різноманітність, кількість зір, туманності та міжзоряний простір, розширити уявлення про природу зір, сприяти формуванню уявлення про Всесвіт, його безмежність; 

- розвивальна: забезпечити практичне спрямування вивчення астрономічних явищ, з якими людина стикається у повсякденному житті, розвивати абстрактне мислення та уяву, вміння використовувати додаткові джерела природничих знань, спостережливість, формувати прагнення пізнавати світи, потяг до дослідництва; 

- виховна: виховувати естетичне сприйняття зоряного неба, толерантність, повагу до розвитку людського розуму.

Тип уроку: комбінований, бінарний

Обладнання: карта зоряного неба, підручник, зошити, за темою з Інтернет-ресурсів, презентація «Зорі. Туманності».

Очікувані результати: учні відкриють для себе нові поняття про зорі та удосконалять природничо-наукоеу лексику, зацікавляться наукою астрономією, зрозуміють відмінності між зорями та зможуть описувати склад міжзоряного простору.

Хід уроку

Коли народжується маленька дитина – кажуть, що запались нова зірка, впродовж усього нашого життя кажуть, «Ми ходимо під щасливою зіркою», коли людина вмирає, кажуть, що її зірка згасає та зникає. Все наше життя зв’язано з зірками

Добрий день, мої юні колеги. На повістці дня сьогодішнього семінару в нас тема Зорі та сузір’я.

Ми повинні сьогодні прослухати експертів з різних  областей науки щодо зір та сузір’їв.  В вас на столах лежать нотатники, куди ви будете записувати все цікаве, що почуєте.

Ще з давніх давен люди намагались дізнатись те, що не можуть побачити, про те що таємниче, те до чого не можна доторкнутись и те, що знаходиться не на відстані витягнутої руки.  Ми живемо в 21 сторіччі, коли про все можна прочитати в довідниках, атласах, підручниках та журналах, але досконало нам можуть розповісти лише експерти в певних областях знань. До вашої уваги, хочу познайомити вас з учасниками нашого наукового семінару:

1. Наукові співробітники Університету Української мови та літератури, доктора наук кафедри українського фольклору Бойко – Ісакова Анастасія    та Кудрявцева Діана.
2. Наукові співробітники Університету Астрономії, астрономи з великим стажем роботи Ергашев Павло     та Завозненко Микита
3. Наукові співробітники Універитету Астрономії, доценти кафедри Хімічна астрономія Господінов Микола     та Козленко Даніїл, кандидат астрономічних наук, експерт в області туманностей Багрова Юлія
4. Наукові співробітники Університету Історії, доктора наук кафедри історія Астрономії Мірієва Надія Рафаелівна та Кулагіна Олена
5. Видатний космонавт, працівник компанії NASA, Польський Микита
6. Всесвітньо відомий композитор, музичний експерт Богданов Іван Леонідович.

З початку заснування життя на Землі, люди складають пісні, вірші, оповідання, легенди та повісті. Пропоную розпочати наш семінар з доповіді фольклористок Бойко – Ісакова Анастасія    та Кудрявцева Діана

Сонце тихо за обрій заходить

Місяць зірок на небо виводить.

В ночі сьогодні є світленько –

Зірок на небі чималенько.

Зірочки гарненько сяють,

Вийти на двір закликають,

Бо ж сьогодні ніч чудова

Й здається ніби казкова.

Зірок на небі дуже багато,

Бо влаштували сьогодні свято.

Свято якому кінець приходить,

Лиш коли сонце на небо сходить.

Та це уже історія інша,

Але нічим від неї не гірша.

Зірки хоч від нас і далеко,

Та бачимо їх дуже легко.

Які вони зблизька ми не знаємо

І по-своєму їх уявляємо.

Малюємо їх многокутними

І вважаємо їх доступними.

Та зірки для нас не досяжні,

Бо зірки вони ж не осяжні.

Ніч під своїм крилом їх прихистила,

І в нічному танку їх закрутила.

Тож кожну ніч зірками милуємось,

Вийти на подвір’я не лінуємось.

Й вдивлятись у небо не перестанемо,

Навіть коли дуже старими станемо.

Незважаючи на велетенські відстані, неможливість навіть побачити об'єкти вивчення люди дуже багато дізнались про зорі і простір між ними. З кожним роком в астрономії відбуваються нові відкриття. З кожним роком учені розуміють, наскільки велике різноманіття відкритих зір. Уже стало недостатньо розрізняти їх за світністю на небосхилі. Прошу до виступу Ергашева Павла     та Завозненко Микиту.

1. Зорі – це самосвітні розжарені кулі, в яких відбувається перетворення речовини з виділенням великої кількості енергії. Вони відрізняються між собою за температурою, розмірами, кольором, яскравістю. Існують зорі, які отримали назву карликів. Наше Сонце – також карлик. Зорі, які більші за наше Сонце у десятки разів, називаються гігантами. Існують ще надгіганти, які більші за Сонце в сотні разів. Зовсім маленькі зорі – нейтронні зорі.

2. Зорі відрізняють за кольором на блакитні, білі, жовті та червоні. Найвища температура у блакитних зір, а найнижча – у червоних. Сонце – це зоря жовтого кольору. Багато зір, таких як Сонце, сяють уже дуже давно, деякі близькі до затухання. Але існують і молоді зорі. Зірка під назвою HIP 56948 знаходиться не більше ніж в 200 св. роках від Землі, її розміри, маса, температура і хімічний склад надзвичайно схожі на сонячні, настільки, що навіть в сильні телескопи з великим збільшенням не вдалося виявити істотної різниці.

Дякую за цікаву доповідь. Наступне питання, яке цікавить нас на сьогоднішньому семінарі – це хімічний склад зір. Запрошую Господінова Миколу та Козленко Даніїла для виступу.

1. Основними хімічними елементами, з яких складаються зорі є Гідроген та Гелій . Як і всі тіла у природі зорі постійно змінюються . Вони «народжуються», «живуть» і «вмирають».

Зорі розташовані на великих відстанях одна від одної. Простір між ними заповнюють розріджений газ, пил, магнітні поля і космічні промені. Хмари міжзоряних газів і пилу називають туманностями. Якщо в туманності розміщені зорі, то вона світиться. Якщо ж у хмарах газів і пилу зорі відсутні, то туманності називають темними.

2. Газові туманності складаються з Водню, Гелію, Азоту, Кисню і мають різноманітний вигляд, за яким і одержали назви: Пелікан, Північна Америка, Розетка, Сова, Гантеля. Розміри дуже величезні. Маленькі туманності отримали назву планетарні, тому що в телескоп схожі на диски планет. Сьогодні відомо понад 1000 планетарних туманностей.

Детальніше про туманності нам розповість експерт Багрова Юлія.

Туманність - ділянка міжзоряного середовища. Спочатку туманностями в астрономії називали будь нерухомі протяжні (дифузні) світяться астрономічні об'єкти, включаючи зоряні скупчення або галактики за межами Чумацького Шляху, які не вдавалося вирішити на зірки. Деякі приклади такого використання збереглися до цих пір. Наприклад, Галактику Андромедиіноді називають "Туманність Андромеди".

Типи туманностей

Первинна ознака, що використовується при класифікації туманностей - поглинання або випромінювання ними світла, тобто туманності діляться на темні і світлі.

Темні туманності є щільні хмари міжзоряного газу і міжзоряного пилу, непрозорі через поглинання світла пилом. Зазвичай їх видно на тлі світлих туманностей. Рідше темні туманності видно прямо на тлі Чумацького Шляху. Такі туманність Вугільний Мішок. 

Відбивні туманності є газово-пиловими хмарами, що підсвічуються зірками. Якщо зірка знаходяться в міжзоряному хмарі або поруч з ним, але недостатньо гаряча, то основним джерелом випромінювання туманності виявляється світло зірок, розсіюється міжзоряного пилом. Прикладом таких туманностей є туманності навколо яскравих зірок в скупченні Плеяди.

Туманності в областях зореутворення

Вони виникають в областях міжзоряного середовища, в яких відбувається зореутворення. Вони призводять до нагрівання газу до сотень і тисяч градусів та нагрівання пилу.Це  видно у вигляді витягнутих туманностей,вони  світяться переважно в інфрачервоному діапазоні. Ряд таких туманностей виявлений, наприклад, в середині зореутворення, пов'язаному з туманністю Оріона.

Дуже дякую за такі високі пізнання в такій складній темі.

Ми підходимо до теми, яка несе у собі багато цікавого, та в одночас казкового. Запрошуємо знавців історії астрономії Мірієва Надія Рафаелівна та Кулагіна Олена

1. Ми всі з вами звернули увагу на те, що зорі утворюють на небі певні скупчення. Це сузір’я. Люди здавна давали їм різні назви. Астрономи поділили небо на 88 сузір’їв. Назви багатьох сузір’їв запозичені з Давньої Греції і пов’язані з персонажами міфів та легенд. Найвідоміше сузіря у нашій півкулі – це Велика Ведмедиця. У ньому 7 найбільш помітних зір. Разом вони нагадують великий ківш. Тому друга назва Великої Ведмедиці – це Ківш.

2. Поблизу Великої Ведмедиці на зоряному небі можна знайти фігуру малого ковша – сузір’я Малої Ведмедиці. Найяскравіша зоря цього сузір’я – Полярна зоря. Вона знаходиться найближче до Півнчного полюса світу. За її положенням на зоряному небі визначають напрям на Північ.

А зараз маленький сюрприз, в нас в аудиторії присутній справжній космонавт, який нещодавно повернувся з експедиції до космосу. Він зможе розповісти нам про те, які питання найчастіше задають космонавтам. Пане Микито, запрошуємо вас.

Добрий день, я не так давно повернувся з експедиції і я можу відповісти вам на питання, які цікавлять майже усіх. По- перше це чорні дири. Чи існують вони і які вони? Так,вони існують, але вчені досі не знають про реальні розміри чорної діри. Деякі вважають, що її площа дорівнює невеликому містечку, інші – що дірка гігантська, розміром з Юпітер. По – друге, чи видно інші галактики? З нашої планети можна розглядати інші галактики, причому не одну і не дві, а кілька тисяч. Найбільш помітні з них – галактика Андромеди і Магелланові Хмари. Загалом, скільки всього галактик у космосі, підрахувати поки нереально. Можна говорити тільки про те, що їх мільйони. Невідомо також і те, скільки в нашому Всесвіті зірок. Трете – це, чи «помре наше Сонце » Сонце  коли-небудь «помре», але станеться це ще дуже нескоро – йому відпущено мінімум 4,5 мільярда років. Щоб зрозуміти, наскільки величезне це світило, уявіть, що воно одне становить 99% від ваги всієї нашої Сонячної системи! Ще, чи можна висадитись на інші планети? Навіть якщо космічні кораблі досягнуть всіх планет Сонячної системи, здійснити посадку на деякі з них буде дуже проблематично. Меркурій, Венера, Плутон і Марс – тверді тіла, а от Юпітер, Уран, Нептун і Сатурн – це величезні скупчення газів і рідини. Правда, у них є свої супутники, на які і зможуть висадитися астронавти. Що видно з місяця? З Місяця завжди видно чисте небо, оскільки у нього немає атмосфери. А значить, звідти набагато краще, ніж із Землі, можна спостерігати за зірками. Як стати космонавтом? Це неймовірно складно: потрібно, як мінімум, отримати спеціалізовану вищу освіту і активно займатися однією із суміжних наук. Навики керування літаком теж будуть дуже доцільними. Коли ж ви досягнете всього цього, подавайте в Центр підготовки заяву про прийом в кандидати. Якщо вашу кандидатуру схвалять, вас чекають численні тренування. Багато потенційних космонавтів все життя проводять тренуючись, так і не побачивши «живого» космосу. Крім морської хвороби, існує ще й космічна. Симптоми схожі: запаморочення, головний біль і нудота. Але «б’є» космічна хвороба не по вестибулярному апарату, а по внутрішньому вуху.Працювати в космосі дуже некомфортно. По-перше, рідина, що рівномірно розподіляється по нашому тілу, в умовах невагомості переміщується вгору. Результат – набрякле обличчя і постійно закладений ніс. Крім того, порушується робота кишечника, постійно нудить тощо. А ось хропіння незмінно залишиться з вами і на Землі, і в космосі. Якщо, звичайно, ви хропите.

Велике дякую, шановний пане космонавте,нам було цікаво почути від першого лиця про космос.

На початку семінару ми говорили про те, що люди складали пісні про зорі, про місяць, Сонце. Але існує композиція, про яку вам розкаже наш експерт з музики Богданов Іван Леонідович

Дорогі колеги, хочу представити вам музику Космосу для прослуховування. Музика може передати на багато більше ніж ви думаєте. Яскравим прикладом такої музичної композиції є «Космогонія» польського композитора Кшиштофа Пендерецького. Цей вокально-симфонічний твір написа- ний на тексти Лукреція, Овідія, Софокла, Миколи Кузанського, Леонардо да Вінчі, Джордано Бруно, Коперника, а також на голоси-рапорти з орбіт радянського й аме- риканського космонавтів – Ю. Гагаріна і Дж. Гленна. Особливо вражаюче звучить фрагмент, у якому із хаосу звуків народжується «величне» звучання мі-бемоль мажорного тризвуку, який втілює образ центрального світила – Сонця (образне музичне втілення системи Коперника).

 Пропоную в ваших нотатках замалювати Велику Ведмедицю, Маленьку Ведмедицю та ваше зодіакальне сузір’я під звуки Космосу.  Після чого ви отримаєте сертифікати наукового семінару.

Ось і закінчився наш науковий семінар, бажаю вам винести з нього якомога більше знань та умінь. На наступний наш семінар прошу підготувати інформацію з підручника, параграф __18__

Дякую за увагу!