Відкритий виховний захід "Свято Масляни"

 Відкритий виховний захід

«Свято Масляни»

Мета: розширити й поповнити знання учнів про традиційні українські свята, продовжити  формування національної самосвідомості;

• розвивати культурно-музичні навики;
• виховувати любов і бережне ставлення до традицій українського народу, до природи.

Обладнання: проектор, дошка, класна кімната прикрашена стрічками, на дошці розміщено зображення сонця, напис “Масляна”, лялька “Зима” та лялька “Весна”

Данислав: Ха-ха-ха! Подивись-но скільки навкруги народу зібралося.

Елеонора: А чого вони зійшлися, самі мабуть не знають. Краще б удома сиділи.

Данислав: Напевно на млинці набігли.

Елеонора: Так! Слухай, брат, от що я знаю. Їхав один наш мужик  лісом у слободу на ярмарок за покупками. У яр спустилися, глянь – лиси хоровод водять. І всі такі вбрані. І чого це вони?

Данислав: Так, це що! Я от що знаю. У бабки Марії миші розвеселилися, бігають із кута в кут і посміюються, а коту Васькові вуси збрили.  Чого це вони?

Господиня Аліна: Я відповім на ваші питання – і лиси, і миші зиму проводжають і весну чекають. І народ тут зібрався, щоб зиму провести й весну зустріти. Веселі пісні поспівати, в ігри пограти.

Данислав:  Усім друзям та гостям
Щирі вітання!

Елеонора:  Хай здійсняться незабаром
Ваші сподівання!

Данислав:  Хто радіє сонцю, квітам
Хай весну стрічає!

Елеонора: До нас Масляна – красуня
На двір виїжджає.

Господиня Аліна: Прийшла Масляна до нас.
Її зустрічаємо,
З сиром, маслом, калачем,
З бубликами і млинцем.

Господар Руслан: Ой, які ж у нас млинці
Із аршин у довжину,
А з півхати в ширину!

Господиня.  Ой і Масляна, ти ж гарна!
Зустрічаємо тебе файно!
Ми тобою хвалимося
І млинцями об»їмося.

(((Виходять дівчата)))
Уляна. Ой, дівчата, і весело ж було на вулиці.
Ліза. Цілий тиждень з хлопцями жартували. 
Настя. Та як пов’язали хлопцям «колодки», то мабуть не до сміху їм було!
Аліка. Будуть знати, як залицятися та не сватати. 
Маша. А пам’ятаєте, як у розлогий четвер хлопці змагання влаштували?
Настя. Як таке забути! Скільки їхніх синців та гуль лікувати довелося.
Виходять хлопці.
Нікіта: Пампушка Масляна на вулицю вийшла,
З гори кататися, з парубками гратися:
Не дурні парубки – піддавайте під боки!
Олексій. Здорові були, дівчата.
Ліза.  І вам, дай боже.
Ілля. Із прощеною неділею, красуні.
Аліка. А чого це ви, хлопці, раптом до нас?
Коля. Справу маємо.
Уляна. Яку?
Ярослав. Та сьогодні ж останній день Масляної. То хочемо пробачення у вас попросити та від колодок відкупитися (показує на рукав зі стрічкою).
Ліза. Бог простить, парубки. Але ж задарма «колодки» не знімемо. 
Іван. Та ми ж не з порожніми руками.
Хлопці. Пробачте, дівчата.
Дівчата. І ви нас, хлопці.
Хлопці і дівчата. Бог простить.
Коля. Ну що, дівчата, раз ми помирилися, то, може, почастуєте нас?
Настя. Ач, які хитрі!
Настя. І чого ж ви бажаєте?
Ілля. Та хоч би по пиріжечку із сиром…

Дівчата. То вам із сиром пироги?
(((Дівчата з хлопцями  виконують пісню «Із сиром пироги».)))
Ярослав. Дівчата, та ми ж не такі!
Ілля. Ми вас щиро любимо!
Олексій. І шануємо.
Уля. Гаразд, не крайте серце, нагодуємо.
(((Дівчата з хлопцями виходять)))
Господиня Аліна. А де ж мій господар? На хлопців і дівчат задивилася, а він кудись пропав. А чи не бачили ви його? Піду пошукаю.
Господиня Аліна. То ось де ти. Гостей повен двір, а тебе не має.
Господар Руслан. Та йшов Уляну шукати, а тут кумів зустрів та й затримався.
Господиня Аліна. Та он же вона! Дивись, чоловіче, до неї Стецько підійшов.
(((Господар з господинею відходять)))
1 дівчина Уляна до Іллі: Не пускає мене мати
На вулицю погуляти,
А хоч пустить, то пригрустить:
«Іди, доню, не барися
У сінечки та й вернися!
Бо на дворі піст наступає,
А хто його проскаче,
Той великодня не побаче.
Господиня Аліна.Гарно як дзвенять дзвіночки,
Їдуть саночки до нас.
Господар Руслан. Гуляй, Масляна, як треба,
Поки є для цього час.

(((Виходять Нікіта, Данислав та Дмитро)))

ЯК ВАРЕНИКИ ВАРИЛИ КУМ І Я

Кум поїсти неабиякий мастак.
Йому жінка що не зварить, все не так.
Вередує: – Як з’їдаю твій обід,
Наче гирю закладаю у живіт.
Он торік я в ресторані, – каже, – був...
Ледве миску з деволяєм не ковтнув.
Там таку дають підливку – смак і шик!
З нею з’їсти можна власний черевик.
Раз в неділю ми остались без жінок:
Подались вони раненько на товчок.
Ми із кумом закурили, сидимо.
Кум наліво, я направо – плюємо.
– Не зоставили нам їсти, то й нехай...
А ми зваримо вареники давай!
Налили ми в ночви свіжої води.
Півмішка муки засипали туди.
Я качалку взяв, а кум мій – макогон,
Тісто туго замісили, як гудрон.
Дріжджів кинули дві пачки – красота!
Потім перцю і лаврового листа.
Тісто витягли на стіл ми та й січем –
Я ножакою, а кум мій сікачем.
В казані кипить, аж піниться, вода.
Я ліплю, а кум вареники вкида.
На вусах у мене тісто, в нього сир.
Кум по кухні походжа, як командир.
– Хай живіт, – говорить, – лопне, а жінкам
Отакенького вареничка не дам!
В казані вода вирує, булькотить.
Сир гарячий нам на голови летить.
Покипіло так не більше двох годин,
Бачим: збились всі вареники в один.
Ми вареник той штовхаємо до дна,
А він лізе, випирає з казана.
Кум говорить: – Ну, нехай вже буде так.
Покуштуємо, яке воно на смак.
Поділили ми вареник, сидимо.
Кум виделкою, я ложкою – їмо.
Я помалу ремигаю, кум жує.
– Ну, – цікавиться, – як враження твоє?
Я показую на пальцях і стогну:
Зуби злиплись, язика не поверну.
В кума очі лізуть з лоба – не ковтне.
Просить: – Стукни по потилиці мене!
Я як двину його в шию кулаком!
Тут відразу нам полегшало обом.
Кум затявся на своєму: – А жінкам
Я однаково й понюхати не дам!
Те, що я не з’їв і кум мій не доїв,
Потаскали кабанові ми у хлів.
А кабан понюхав тісто, кашлянув,
Перекинувся в баюру і заснув.
Кум штовха його: – Пардон, мусьє кабан!
Вибачайте, я не знав, що ви – гурман.
Може, й ви вже захотіли в ресторан?
І надів йому на голову казан...

Ліза:  - Пиріжки! Пиріжки! Пиріжки!
Прямо з печі, прямо з жару
То візьміть хоч пару.

Настя:  - Є гарячі млинці, кожен по усмішці,
Млинці славні, пухкі та гарячі,
На олії, добрячі.

Маша: -    Вареники! Вареники! Вареники!
Вареники будем їсти.
Вареники наші з сиром,
Вареники не дожину
Вареники у сметані.
Аліка: - Бублики! Бублики! Бублики!
Купуйте бублики!
 

Настя: - Чай, узвар – духмяний, солодкий
Купуйте скоріше, щоб було веселіше!

Уляна: - Та ми не продаємо
Ми за дарма віддаємо!
 

Господиня Аліна: Ми зібралися сьогодні
Разом зиму проводжати,
Як ведеться у народі
Станем дружно в хороводи.

Господар Руслан: Поспішайте, поспішайте скоріше,
Нема свята нашого веселіше.

(((Всі учасники свята виконують флешмоб «В роще калина»)))

Господиня Аліна. Шановні гості! Ми наварили вареників, напекли пиріжків, млинців. На столи поставили, пригощайтесь.
Господиня. Увага, увага! Усі на катання,
А хто не вмістився, той йде на гуляння.
Уже поспішають шумнії ватаги
На конкурси, ігри і на розваги.

(Діти стають парами “у клин”)

Нікіта – Уля:
-Ой, Масляна! Прощавай, прощавай!
Як будемо здорові, то побачимось знов.
Ти ще один рік почекаєш, прождеш.
Знаєм, знову ти до нас прийдеш!
Олексій – Ліза:
-Ми тебе за те так гарно вбрали,
Зверху хусткою з барвінком поряджали,
Що ти солодко кормила всіх нас
І давала веселитися нам час!
Ілля – Аліка:
-Дорога ти наша, Масляна!
Ти біла лебідонька!
Дуже добре в тебе серденько!
Микола – Маша:
-Хустка вишитая, терновая,
Сукня гарная новая!
Брови чорні, немов вуглина.
А вуста червоні, як калина!
Ярослав – Настя:
-Довга в тебе русая коса,
Біжить, мов ручай, аж до пояса!
Масляна, Масляна, яка ти мала –
Як би ж тебе сім неділь,
А посту одна!
Іван – Настя:
-Масляна, воротися,
До Великодня простягнися,
Від Великодня – до Петра,
А від Петра – до тепла!
Аліка:
- Вже Весни-красни прийшов час,
То тікай же, Масляна, ти від нас!
(((Всі учасники свята виконують пісню «Дівчина Весна»)))

Господиня Аліна.  Усім, люди, дякуємо,
Що в нас гостювали,
І Зимоньку-масляну
З нами проводжали.

Господар Руслан. На останок прошу,
Не згадуйте лихом,
А лише веселим,
Добродушним сміхом.

Вчитель виносить гілочку дерева. Кожен учасник заходу прив’язує кольорову стрічку до гілочки та загадує бажання.

Ми з вами разом отримали першу весняну кольорову гілочку, яку поставимо у воду і вона обов’язково розквітне!