Бердянська гімназія №3 «Сузір’я»

Бердянської міської ради

Запорізької області

 

 

 

Відкритий  виховний захід

                  з історії рідного краю

              Гра- подорож

              «Козацькими шляхами»

                  4 клас

 

 

 

 

 

 

 

 

Провела

учитель прочаткових класів

гімназії №3 «Сузір’я»

                                                          Акуленко А.М

 

 

Бердянськ, 2016

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гра- подорож «Козацькими шляхами»

Мета:

виховувати в дiтей любов до України, бажання завжди стати на її захист;

повагу до нацiональних традицiй, прагнення знати сторiнки нацiональної iсторiї (про козакiв, запорожцiв, Запорiзьку Сiчi;

розвивати спритнiсть, рухливiсть, вiдчуття взаємодопомоги

 Обладнання: плакат iз зображенням козака( для гри), бублик, двi склянки, двi ложки, шапка з завданнями, канат, мiшки. муз. записи, стрiчки для гри, мультимедiйна дошка, слайдова презентацiя гри.

Хід уроку

І Організаційний момент

 Учитель. Любi дiти!

 Ми сьогоднi відправимося у подорож   «Козацькими стежками». Ви розширите своi знання про козакiв, запорожцiв, Запорiзьку Сiч.

Любов до свого народу, до своєї землi починається зi знання народних традицiй, обрядiв, звичаїв, зi знання багатющої народної творчостi.

Розкинувся степ широкий

Наліво й направо

Дізнаємось ми сьогодні

Про козацьку славу.

І Мотивація

У жовтніі ми побували на екскурсії у місті Запоріжжі. (Слайди) Ми побачили найцікавіші місця .Відвідали музей під відкритим небом «Запорізька Січ», виступ козацького кінного театру. Було отримано багато цікавої інформації, нових знань про наш рідний край.Знання , отримані під час екскурсії і на уроках Історії рідного краю  ми використаємо сьогодні під час подорожі

Запорiзька Сiч - це наша iсторiя., бiографiя наших прадiдiв. Вона стала не лише виявом державностi українського народу, а й джерелом лицарського духу, воїнської звитяги, палкої любовi до рiдного краю.

Сьогоднi разом з вами ми побуваємо в Запорізький Сiчi. У тому гнiздi, де зародились i звiдки розлетiлись воля i козацтво.

А скажiть-но менi:

• чи ще є серед вас козаки та козачки, що силою та завзяттям можуть похвалитися?
• Та мови рiдної не цураються?
• Та наспiви, танцi українськi полюбляють?
• Та народну мудрiсть, гру старовинну не забули?

Прошу, виходьте, покажiться нам.

• Отамани, вишукайте свої загони
• А тепер давайте познайомимося з нашими загонами.
• Скажiть свою назву i девiз.

           I загiн «Дзвіночок»!
Наш девіз:
«Дзвонять весело дзвіночки –
України сини й дочки».

 

II загiн «Козачата»

По правді і честі завжди жити будем,
І правил козацьких ми не забудем.

 

ІІІ загін “Хортиця”
  Девіз: Козацькому гурту усі дуже раді,
І завжди готові ми жити по правді.
 

 - Ми вирушаємо в подорож  козацькими  шляхами.

Кожен загiн отримає маршрутний лист, в якому позначенi усi зупинки. А ще вам потрiбно взяти з собою в дорогу посмiшки, гарнi знання i вiрних друзiв.

 Сьогоднi у нас подорож непроста., а подорож- змагання.

 У нас є  журi. Зараз я вас з ним познайомлю (знайомитъ з членами журi).

Заступник директора з виховної роботи Чорна Тетяна Юріївна

Завуч з виховної роботи Бесчасна Вікторія Володимирівна

Заступник директора з виховної роботи Заводько Вікторія  Вячеславівна

Завдання журi — визначити команду-переможницю.

 

 А тепер запрошую всiх учасникiв до  подорожі. Учасники  готовi?

 

 ІІІ Робота над темою уроку

Ось i перша зупинка.. « Козацькi твердинi»

Кожний загін приготував проект з теми: «Історія Запорізької Січі»

• Зараз ми дiзнаємося, хто i коли заснував Хортицьку Сiч, i як воювали і жили  козаки в козацьких таборах.

Проект І загону

Січ- козацька столиця

•      Сiч - це козацька столиця, головна фортеця.

Щоб захиститись вiд татарських наскокiв, козаки будували укрiплення. Цi укрiплення були землянi або з дерев'яних колод, якi для цього рубали, тобто сiкли. Слово "сiч" походить вiд слова "сiкти".

А першу Сiч десь у 1553 роцi заснував Дмитро Вишневецький. На островi Мала Хортиця був побудований дерев'яний замок - козацька твердиня.

Запорозька Сiч була гарною фортецею. Вона обкопувалась ровом, за котрим на-сипався земляний вал. Його висота сягала 10 метрiв. На вершинi валу встановлювався частокiл iз загострених палей. Найуразливiшi для противника мiсця укрiплювались дерев'яними вежами з установленими на них гарматами. Бiльшiсть виходiв iз фортецi робилися вузькими i прикривались бiйницями. Узимку на рiчках, що оточували Сiч, козаки вирубували кригу. Це теж утруднювало вороговi приступ до Сiчi.

 

Проект ІІ загону

Укріплення козацької фортеці

Укрiплювали козацькi фортецi за допомогою дерев'яно-земляних споруд. Такi укрiплення легше було побудувати. А гарматному вогню вони протистояли краще вiд кам'яних.

Усерединi знаходився майдан iз сiчовою церквою. Навколо сiчового майдану стояли 38 довгих казарм - куренiв, у яких мешкали козаки. Окрiм куренiв, навколо сiчової площi стояли курiннi скарбницi, комори, пушкарня. Козацькi ватажки - старшина - iнколи мали тут окремi будинки.

Головним у кошовому вiйську був кошовий отаман.

Козаки - вправнi воїни пiшi i кiннi. I ворогам, i друзям вiдома сила i Сiчi, i козацького табору.

Табiр складався з возiв. Возами козаки везли намети, харчi, лопати та сокири, ар-тилерiю та боєприпаси. Але козацькi вози були не простi. Вони робились так, щоб у них можна було запрягати коней з двох бокiв. Це дозволяло змiнювати напрямок руху, не розвертаючи возiв.

На рiвнинi лише козацький табiр мiг протистояти татарськiй кiннотi. Ворог дуже рiдко мiг подолати укрiплення з кiлькох рядiв возiв i наблизитись до оборонцiв табору. А козаки, ховаючись за возами вiд стрiл, влучно стрiляли з вогнепальної зброї. Так вони знищували ворога ще на пiдступах до табору.

Вози зв'язувалися ланцюгами. При тривалiй оборонi у вози насипалася земля, а їх колеса закопувалися. Навколо возiв насипались вали. Копалися окопи, якi з'єднувалися мiж собою ходами. На пiдступах до табору козаки копали «вовчi ями» та iншi пастки. Найуразливiшi мiсця табору прикривались артилерiєю. Такий табiр ставав неприступною твердинею.

- Це ж справжня фортеця на колесах!

 

Проект ІІІ загону

Як жили козаки

Козаки одягалися просто: в грубу сорочку, в кирею-довгий плащ без рукавів.за широким поясом носили пістолі і люльку, через плече- торбинку з харчами і кулями, а до пояса на ремінь прив’язували ще й порохівницю з порохом.

 Голови голили… та ще й таку моду дивну мали: чуприну носили- оселедець.

Їли сушену рибу і печене м'ясо та риб’ячу юшку, бо риби та а всякого звіра і птахів у степу було дуже багато.  Пекли хліб з пшеничної муки.

Жінок на Січі не було, і ніхто не смів мати на січі жінку, навіть сам отаман. За це призначалася кара- смерть. Коли козак був жонатий, то жінка і діти жили у селі- на «зимівках.» там жив і козак. Коли не було війни. А коли кошовий отаман оголошував військовий похід, то козацькі гінці роз’їжджалися по тих  хуторах - зимівниках і закликали козаків на Січ , на війну.

З ким тільки не билися козаки, захищаючи рідну землю свою! Дні і ночі чатували дозорці на дерев’них спорудах, які називали «хвіругами». Як побачать десь орду ворожу, відразу і підпалять «хвіругу». На іншій могилі побачать вогонь- і собі підпалять Так мудрі козаки лише за одну годину сповіщали весь край про наближення небезпеки. З усіх боків йшли на лютого ворога запорожці. Так зустрінуть, що бусурмани  й дорогу додому забудуть!

Молодці! Всі загони добре приготувалися. Подорож продовжується, і на наступній зупинці нас чекає  «Козацька вікторина»

Друга зупинка.

Козацька вiкторина

По черзі кожний загін повинен дати чітку відповідь на питання вікторини

1. Як козаки голили собi голову? (Залишався чуб на «оселедецъ».)
2. Який одяг носили? (Шапка з китицею, червонi або синi шаровари, жупан, барвистий пояс.)
3. Як козаки могли перечекати небезпеку де-небудь при березi чи в плавнях? (Брали в рот очеретину і дихали через неi, занурившись у воду.)
4. Яку козаки носили зброю? (Пiстолi, шаблi.)
5. Яким чином козаки повiдомляли на далеку вiдстань про небезпеку? (Запалювали смолянi бочки.)
6. Для чого козаки випалювали в степу високу траву?  (Щоб не було де ховатися

татарину.)

7.   Якого кольору був стяг у Запорозькiй Сiчi? (Малиновий.)
8. Як називався козацький ватажок? (Отаман, кошовий.)
9.  Як була укрiплена Запорiзька Сiч? (Довкола була обнесена высокою огорожею, бiля неї був викопаний глибоченний рiв i насипано високi землянi вали.)
10. Назвiть найвiдомiшого гетьмана України. (Богдан Хмелъницъкий.)
11. Якi ви знаєте символи влади гетьмана України? (Булава, бунчук.)
    12.На який термiн вибирали отамана ( На один рiк)

Підсумок. Чудово приготувалися  учасники нашої подорожі.

 

Журі підводить підсумку виступів.

 

А ми послухаємо пісню у виконанні учениці 4-Б класу_________________________ «Вишиванка»

 

 Продовжуємо подорож.

Трети зупинка «Зупинка пам'ятi»

Зараз ми почуємо розповiдi про елiту козацтва - гетьманiв України.

Дмитро Вишневецький

Першим кошовим отаманом Запорiзької Сiчi був Дмитро Вишневецький, званий також Байдою. Вiн походив iз роду давнiх українських князiв з мiста Вишнiвця на Волинi. Йому дуже подобалися войовничi й лицарськi козаки, i вiн десь близько 1550 року прибув до козакiв, якi й вибрали його своїм отаманом. Пiд його проводом збудували запорожцi першу  укрiплену Сiч на островi Хортиця, серед Днiпра. Той острiвець оточили валом i частоколом, а над брамами поставили гармати.

 Вишневецький був першим, хто вирішив покласти край турецькому й татарському пануванню в південних степах України. Зібравши під своєю орудою чимале військо, він організував сміливі походи в Крим, громив турецькі фортеці на Чорному морі. Але гетьмана зрадили й відправили до турецького султана. За народними переказами, султан придумав для гетьмана мученицьку смерть: його зачепили гаком за ребро і чекали, що він благатиме, аби його зняли. Та ні благання, ні стогін не злетіли з його вуст. Смерть Дмитра Вишневецького була великою втратою для козацтва. І невипадково історики називають його духовним батьком Січі.

Протягом 1556 р. організував численні походи запорожців у володіння кримського хана і на турецькі фортеці. Останній похід Дмитра Вишневецького розпочався влітку 1563 р. Із загонами козаків князь рушив до Молдавії. Там потрапив у полон і невдовзі був переданий туркам. Народна пам'ять береже про князя-звитяжця численні легенди, перекази, пісні, у яких він діяв під іменем Байди.

Навколо  життя і смерті Дмитра Вишневецького створено багато легенд.  Оповідали, нібито його, після катувань, було скинуто з високої башти і він зачепився ребром за гак, що стричав із стіни,,що він прожив у такому стані три дні і при цьому без упину голосно лаяв османів та їхню віру; що тільки не стерпівши наруги над своєю вірою, хтось із османів застрелив Дмитра з лука. В українській народотворчості ця легенда перетворилася на широко відому думу про козака Байду; 

Вшанування пам'ят]Поштова марка 1997 року

Срібна монета НБУ присвячена Вишнивецькому (реверс)

Названий османами «найвеличнішим ворогом Блискучої Порти», Д. Вишневецький заслужив на добру пам'ять нащадків.

13 вересня 1997 року Поштою України випущена в обіг поштова марка  з зображенням Д. Вишневецького.

31 березня 1999 року Національним банком України випущено срібну пам'ятну монету, номіналом у 10 гривень, присвячену князю і козацькому отаману Д. Вишневецькому.

13 жовтня 1999 На острові Хортиця відкрито пам'ятний знак Д. Вишневецькому (Байді) — засновнику Запорозької Січі; здійснено урочистий підйом на поверхню козацької чайки XVIII ст.

Вулиці, названі на честь Дмитра Вишневецького є в українських містах.

 

  «Отаман Іван Сiрко»

1-й учень. Іван Сiрко народився в селi Мерефi на Харкiвщинi. 3 iменем Івана Сiрка пов'язана найгероiчнiша доба в лiтописi Запорiзькоi Сiчi. Протягом 20 рокiв вiн не залишав зброї, проявляючи вiйськовий хист, завзято вiдстоюючи козацьку волю, стародавнi запорiзькi звичаї. Цього вiрного сина українського народу п'ятнадцять рокiв поспiль обирали кошовим отаманом, чого споконвiку на Запорiжжi не бувало. Свою мiсiю Іван Сiрко вбачав в оборонi кордонiв рідної землi та змiцненнi незалежностi України.

Талант Івана Сiрка — полководця яскраво проявився в сутичках iз турецькими ордами.

 

2-й учень. Вiдомий такий iсторичний випадок. Восени 1674 р.султан звелiв татарськiй ордi йти вiйною на Запорiжжя. Щоб застати козакiв зненацька, вороги прийшли на Сiч на Рiздвянi свята. Запорожцi взимку не виставляли додаткових прикордонних загонiв. Це дало змогу пiдiйти до самих стiн Сiчi. Пiд прикриттям ночi татари нишком проникли через таємний хiд в укрiплення та вже хотiли було вчинити криваву рiзанину, та не на тих напали. Запорожцi давно помiтили непроханих «гостей» i за велiнням Івана Сiрка чекали, поки вороги скупчилися у вузькому проходi, вiдкрили нищiвний вогонь з рушниць. А потiм, перекривши таємний хiд, взялися за шаблi... Не вцiлiв жоден ворог. Хан, який стояв за стiнами Сiчi, довiдавшись про те, тiльки люто скрипнув зубами: «Сiрко — шайтан, а не людина!».

3-й учень. Обурений таким зухвалим нападом, Іван Сiрко навеснi, як тiльки скресла на Днiпрi крига, зiбрав 2000 козакiв й виступив у похiд на Крим. Тiльки пiшов не на Перекоп, а лише йому вiдомим шляхом, звiдки його нiхто не чекав. Прихiд запорожцiв для туркiв був, як грiм серед ясного неба. Хан втiк у гори, панiчно залишивши мiсто на-призволяще. А Іван Сiрко з побратимами взяли багато добра, визволили полонених i повернулися назад у Сiч.

Розглянемо картину Іллi Юхимовича Репiна «Запорожцi пишуть листа турецькому султану». Лютий ворог українського народу — турецький султан — марив про пiдкорення Запорiзької Сiчi. Гадаючи, що буде без труднощiв розправитися з козаками, вiн надiслав листа, який викликав у запорожцiв смiх.

У вiдповiдь козаки написали зарозумiлому правителю дотепного й дошкульного листа, який увiйшов в iсторiю. Розповiдають, що листа диктував сам отаман Іван Сiрко.

Великий художник Репiн створив на цю тему славетну картину. Автор хотiв донести дух незалежностi, сили, волелюбностi українського народу. Це були, як писав

 I. Ю. Репiн, смiливi голови, герої, повнi мужностi та моральної сили.

 

Конашевич-Сагайдачний Петро (1570 - 1622)

Один із найвидатніших полководців Європи, державний діяч, дипломат, — таким постає в нашій історії Петро Кононович Конашевич-Сагайдачний.

Народився гетьман  1570 року в селі Кульчиці на Львівщині. Походив з родини православного шляхтича, який мав свій герб. Навчався в школі Львівського братства та знаменитій на той час Острозькій школі.

У 1601 році прибув на Запорізьку Січ. У козацьких походах на Молдавію, Лівонію виявив себе як хоробрий та умілий воїн. Він швидко завоював авторитет серед запорожців Під проводом Сагайдачного козаки здійснили успішні походи проти Туреччини і Кримського ханства.

Хотинська битва стала останньою для гетьмана. Від численних ран, отриманих на полі бою, Петро Конашевич-Сагайдачний помер у Києві в квітні 1622 року.

Пам’ять про Сагайдачного український народ зберіг у багатьох козацьких думах і піснях, найвідомішою з яких є "Ой на горі та женці жнуть". У Києві на Подолі на його честь названо одну з вулиць.

 

 

Четверта зупинка Пiсенна

I загiн виконує пiсню «Розпрягайте , хлопці, коней»

II загiн виконує пiсню «Їхали козаки»

ІІІ загiн виконує пiсню «Ой на горі, тай женці жнуть»

П'ята зупинка « Народна мудрiсть»

Кожен загiн за двi хвилини на аркушах паперу повинен написати якомога бiльше приказок та прислiв'їв про рiдну землю та козацьку долю.

Шоста зупинка .

Козацькi забави

І.Конкурс «Їм i не наїмся»

Бублик висить на стрiчцi, його треба з'їсти, не беручи у руки.

ІІ. Конкурс «П'ю i не нап'юся»

ІІІ.Конкурс « Кращий оселедець»

Представники кожного загону повиннi iз зав'язаними очима почепити козаку, намальованому на плакатi, оселедця.

ІV.Конкурс «Подолання перешкоди»

Спочатку представники команд переступають через натянутi стрiчки , потiм їм зав'язують очi i стрiчки зовсiм прибирають. Учасники «долають» перешкоди пiд смiх i оплески глядачiв»

Пiдiйшла до кiнця наша подорож. Час оголосити пiдсумки.

Поки журi пiдводить пiдсумки виконується пiсня «_______________________»

            Кожен день i кожну мить.

 Хай щастить вам у дорозi

 I на рiдному порозi!

Успiхiв   вам,   вашiй  родинi   та  близьким,   i  щасливоi   долi   разом   з   нашою ненькою-Украiною!