Урок з історії України "Відновлення Кримської автономії. Кримськотатарський меджліс. Культурне та релігійне відродження УРСР"

Відновлення Кримської автономії. Кримськотатарський меджліс. Культурне та релігійне відродження УРСР

Відновлення Кримської автономії. Створення Меджлісу кримськотатарського народу. У квітні – травні 1989 р. було створено громадсько-політичну Організацію кримськотатарського національного руху (ОКНР). Її головою став М. Джемілєв.14 листопада 1989 р. Верховна Рада СРСР ухвалила Декларацію «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, підданих насильницькому переселенню, і про забезпечення їхніх прав». 12 листопада 1990 р. на позачерговій сесії Кримської обласної ради народних депутатів було ухвалено рішення про підготовку референдуму щодо утворення адміністративно-територіальної автономії на основі Кримської області. Проведений 20 січня 1991 р. референдум у Криму став першим плебісцитом в історії СРСР. На загальне голосування було винесене питання «Ви за відтворення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної республіки як суб’єкта Союзу РСР і учасника Союзного договору?». У референдумі взяло участь 81,37% від загальної кількості виборців, із них 93,26% підтримали ідею автономії (приблизно 77 % жителів півострова). М. Джемілєв заявив, що референдум російськомовного населення, переселеного на півострів після депортації кримських татар, є грубим зневажанням прав кримськотатарського народу.

12 лютого 1991 р. Верховна Рада УРСР ухвалила Закон «Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки». Він містив норму, яка твердила: «Відновити Кримську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку в межах території Кримської області в складі Української РСР».26-30 червня 1991 р. у м. Сімферополь відбувся Другий Курултай кримськотатарського народу. На ньому було ухвалено «Декларацію про національний суверенітет кримськотатарського народу», «Звернення до кримськотатарського народу», «Звернення до всіх жителів Криму», «Звернення до Президента СРСР, Верховної Ради СРСР, Верховної Ради УРСР», «Звернення до Організації Об’єднаних Націй, народів, парламентів і урядів держав, міжнародних організацій», резолюцію «Про виконання рішень державних органів, пов’язаних з поверненням кримських татар у Крим», постанови «Про національний прапор і національний гімн кримськотатарського народу», «Про перехід на латинську графіку» . Курултай кримськотатарського народу – національний з’їзд, вищий повноважний представницький орган кримськотатарського народу.

У роботі Курултаю взяли участь близько 300 делегатів із Криму та республік Середньої Азії, а як гості – представники кримськотатарських організацій Туреччини, активісти Народного руху України, Української республіканської партії, деякі народні депутати СРСР та УРСР. На сесії Курултаю із числа його делегатів було обрано Меджліс кримськотатарського народу (виконавчий орган Курултаю), що складається з 33 осіб. Головою Меджлісу став Мустафа Джемілєв. Головними цілями Меджлісу стали:його офіційне визнання органами влади як єдиного легітимного представницького органу кримських татар;гарантоване квотоване представництво кримських татар в органах влади Криму всіх рівнів;національне самовизначення кримськотатарського народу.

Боротьба за відродження української мови. У лютому 1989 р. у Києві відбулася установча конференція Товариства української мови ім. Т. Шевченка, яке виступало за надання українській мові статусу державної. Під тиском громадської думки ВР УРСР 28 жовтня 1989 р. прийняла Закон «Про мови в Українській РСР». Цим документом закріплювався державний статус української мови та гарантувалася рівноправність мов усіх народів, що проживали на території України. Відповідно до прийнятого закону впродовж наступних п’яти років українська мова повинна була змінити російську в діяльності державних установ. Оновлення культурної сфери. Демократизація та оновлення культурної сфери через публічний інформаційний простір. Наприкінці 1980-х рр. у республіці з’явилася велика кількість рукописних, машинописних і навіть комп’ютерних ЗМІ. Почали друкуватися перші незалежні газети: «Орієнтир», «Голос відродження». У 1990 р. опозиція мала вже майже 200 видань. Зміни охопили також радіо й телебачення. Явищем національно-культурного й громадського життя стали публічні дебати із загальнонаціональних проблем. Легалізація українського минулого (історії, літератури, культури). Цим займалися неформальні організації: Український культурологічний клуб, Товариство Лева, клуб «Спадщина» при Будинку вчених АН УРСР, студентське об’єднання «Громада» Київського державного університету ім. Т. Шевченка, товариство «Меморіал». У вересні 1990 р. було проведено Міжнародний симпозіум «Голодомор 1932-1933 рр. в Україні».

Пропаганда української музики. Фестиваль «Червона рута».17-24 вересня 1989 р. у Чернівцях відбувся перший фестиваль національної молодіжної музики «Червона рута». Він здійснив справжню революцію в українській культурі, вплинув на все суспільство. Фестиваль сприяв появі нової молодіжної музики, якої до цього не існувало. Це був єдиний україномовний фестиваль естрадної пісні в Україні. Фестиваль відкрив таких винонавців, як гурти «Брати Гадюкіни», «Кому вниз», «Воплі Відоплясова», В. Врадій (сценічний псевдонім «Сестричка Віка»), А. Миколайчук, О. Тищенко, І. Білик, М. Бурмака, Тризубий Стас, Т. Петриненко. Під час заходу також проводилися вернісажі, творчі вечори, концерти та засідання дискусійного клубу «Народна міфотворчість та сучасна культура», ярмарок робіт народних майстрів і виступи фольклорних колективів. Після фестивалю було проведено перший в історії загальноукраїнський концертний тур: 87 концертів переможців «Рути-89» пройшли по всій Україні з надзвичайним успіхом. Новий літературний доробок відомих українських літераторів. З’явились нові твори відомих українських письменників: «Сім» Б. Олійника, «Чорнобильська мадонна» І. Драча, публіцистика І. Дзюби, «Чорнобиль» Ю. Щербака, «Марія з полином у кінці століття» В. Яворівського, «Сад нетанучих скульптур» Л. Костенко, «Боги на продаж», «Попіл Клааса», «Тридцяті», «Містечкові історії» А. Дімарова, «В-ван!» П. Загребельного, «Яса» Ю. Мушкетика. Привернули увагу й видані через 20 років «Собор» О. Гончара, «Журавлиний крик» Р. Іваничука, вірші В. Симоненка і В. Стуса.

Релігійне відродження. Активізація національного руху в Україні супроводжуваласявідродженням заборонених і ліквідованих тоталітарнимрежимом релігійних конфесій, перш за все Українськоїгреко-католицької і Української автокефальної православноїцеркви.1 жовтня 1989 р. на демонстрації та мітингу греко-католиків у Івано-Франківську були схвалені тексти телеграм Папі Римському Івану Павлу II і генеральному секретареві ЦК КПРС М. Горбачову напередодні їх зустрічі у Ватикані. У телеграмах містилося прохання прискорити процес легалізації УГКЦ.

1 грудня 1989 р. під час візиту до Ватикану М. Горбачов заявив про скасування заборони Української греко-католицької церкви. У квітні 1990 р. демократична влада м. Львова повернула греко-католикам собор Святого Юри. Перші громади УГКЦ було зареєстровано у травні 1990 р. Лідером УГКЦ став архієпископ і митрополит Мирослав кардинал Любачівський, який повернувся з-за кордону з еміграції у березні 1991 року. У січні 1990 р. собор УГКЦ у Львові проголосив легалізацію церкви. У січні 1990 р. греко-католицькими стали 370 храмів. На 1 лютого 1990 р. до Ради у справах релігій при Раді Міністрів УРСР було подано заяви на реєстрацію від 435 греко-католицьких громад.

Боротьба УГКЦ за легалізацію стала прикладом для духівництва й вірян іншої забороненої радянською владою ще в 1930 р. конфесії – Української автокефальної православної церкви (УАПЦ).19 серпня 1989 р. в день релігійного свята — Спаса настоятель храму Петра і Павла у Львові В. Ярема разом із паствою оголосили про свій розрив із Російською православною церквою і перехід в УАПЦ. Якщо в листопаді 1989 р. в Україні діяло 30 парафій УАПЦ, то в січні 1990 р. – уже понад 200.5–6 червня 1990 р. у Києві відбувся Всеукраїнський православний собор. Він затвердив відродження УАПЦ і обрав патріархом Київським і всієї Руси-України керівника Північноамериканської митрополії УАПЦ митрополита Мстислава (Степана Скрипника). Патріарх Мстислав об’єднав УАПЦ в Україні з УАПЦ у США та діаспорі. Він був племінником Симона Петлюри. Церква почала видавати релігійний часопис “Церква і життя”.

Щоб зупинити втрату віруючих в Україні, архієрейський собор Російської православної церкви (РПЦ), що відбувся в Москві в січні 1990 p., виділив православні громади і монастирі на території України в окрему самостійну в управлінні адміністративну одиницю - екзархат Московського патріархату, який отримав назву Українська православна церква Московського патріархату. Московський патріарх і Священний Синод РПЦ зберегли за собою всі владні повноваження в екзархаті. Очолив УПЦ МП митрополит Київського і всієї України Філарет (Михайло Динисенко). Легалізували свою діяльність і протестантські церкви. У 1990 р. було відновлено Союз євангельських християн-баптистів України, Всеукраїнський союз церков християн віри євангельської (п’ятидесятників), Українську уніонну конференцію церкви адвентистів сьомого дня тощо. Не оминуло релігійне відродження і прихильників ісламу (найбільше їх було на сході України та в Криму). Пережив відродження в Україні й юдаїзм. Крім того, в Україні почали з’являтися прихильники різноманітних релігій Сходу, а також відбувалися спроби відродити слов’янське язичництво. Ухвалення Верховною Радою 23 квітня 1991 р. Закону УРСР «Про свободу совісті та релігійні організації».

Таким чином, наприкінці 1980-х — на початку 1990-х рр. в Україні почалося відродження релігійного життя, відновлення і будівництво храмів, зростання бажаючих навчатися в духовних закладах.

Християнство. Католицизм. Православ’я. Уніатство. Українська римо-католицька церква. Українська греко-католицька церква. Українська православна церква (Московський патріархат)Українська автокефальна православна церква. Релігійне життя. Релігійні сектиІудаїзм (юдаїзм)Мусульманство