Відображення японських уявлень про красу в поезії Мацуо Басьо. Презентація до уроку

Те, що ми називаємо поезією, живе в нашому серці. Пісня солов’я, плюскіт жабки, рух струмка — усе має свою поезію і творить її. Кі-но-Цураюки, давній японський поет Тема: „Відображення японських уявлень про красу в поезії Мацуо Басьо.“

Мацуо — прізвище поета, який народився 1614 р. в м. Іґa-Уeно (нині – Іґа) на острові Хонсю. Хлопчика назвали Дзінсітіро, а коли він досяг повноліття, його стали називати Мунефуса.

Басьо – це літературний псевдонім митця. У середині ХІІ ст. в Японії стихли війни, почали розвиватися наука, ремесла та різні види мистецтва. А колишні воїни – самураї – стали заробляти на життя не мечами, а мирними справами.

Поет став відомим, але потерпав від бідності. Тому один з його учнів, син багатого торговця, умовив батька подарувати вчителеві невелику хатинку біля озера в передмісті Едо-Фукаґава. Посадивши біля хижки бананові дерева, назвавши її Басьо-ан („Бананова хатинка“) й узявши собі відповідний псевдонім — Басьо (дослівно означає „бананова пальма“ чи „бананове дерево“), письменник відчував себе щасливим, бо мав змогу творити.

Великий вплив на творчість митця справила філософія дзен – напрям буддизму, (буддизм – давнє релігійно-філософське вчення, засноване на вірі в Будду й у духовне пробудження, поширене в Японії, Китаї та інших східних країнах), яке і тепер поширений у сучасний Японії.

Мацуо Басьо помер у мандрах. 1694 р. він вирушив у подорож до м. Осаки, але в дорозі йому стало зле, і згодом він помер в оточенні своїх учнів. Його поховали в храмі Йошінака (нині префектура Шіґа). У самому центрі Токіо в районі Кото створено музей Мацуо Басьо. Довкола вирує сучасне місто, а тут – тиша й поезія.

Сабі означає красу давнини, те, на чому лежить відбиток часу (тому японці, наприкдад, милуються давнім храмом або навіть каменем, який кілька століть пролежав в одному місці й покрився мохом).

Дух сабі дуже яскраво виражений у вірші – хайку Мукаі Кьораі (учня майстра жанру хайку, знаменитого поета Басьо): Два сивих старці Голова до голови Любуються кольором вишні.

Вабі означає принадливість буденното, звичайного (тому для японців можуть бути красивими будь-яка польова квітка, рідне помешкання чи предмети вжитку і т. д.).

Вважається, що суть вабі передають вірші поета Фудзіварано Садаіе (1162-1241): Не бачу я навколо Ні кольору ніжних вишень, Ні червоних кленів. *** Тільки сумовита хатина на порожньому березі, У димку осінніх сутінок.

Шібуй – це краса, у якій поєднуються природність і стримана вишуканість. Японці дуже цінують неяскраву красу.

Юґен (словами сказати мало, а змісту виcловити багато). Те, про що європеєць скаже відверто (шо він любить і відчуває, чого прагне і т. д., у японських віршах буде висловлено через підтекст, тобто не прямо, а через образи природи, зовнішні деталі тощо. А ще в Японії існують особливі поняття для позначення того, що ми називаємо красивим.

Хайку – традиційний жанр японської поезії: неримований вірш, що складається з трьох рядків: у першому – 5 складів, у другому – 7, у третьому – 5. Довгий, довгий шлях – і ніхто не йде навстріч, лиш осіння ніч ...

Літо в Японії.

Осінь в Японії. Осінь в Японії. Осінь в Японії.

Весна в Японії (цвітіння Сакури).

Зима в Японії.

А ось як звучить хайку на японській мові: фуру (старый) икэ (пруд) я (и (вот)! ) кавадзу (лягушка) тобикому (прыгнула) мидзу но (воды) ото (звук) 古池や蛙飛びこむ水の音 О, дремотный пруд, прыгают лягушки вглубь, слышен всплеск воды. (Перевод Валерия Брюсова)

Домашнє завдання. Творче завдання: самостійно скласти 3-4 хайку, дотримуючись законів цього жанру. Оберіть самостійно 2-4 хоку та зробіть їх письмовий аналіз, ілюстрації. Ознайомитись з біографією Роберта Бернса.

Дякую за увагу!