Відповідальність за порушення норм Міжнародного гуманітарного права

Відповідальність за порушення норм Міжнародного гуманітарного права

Міжнародне гуманітарне право (МГП) – це галузь міжнародного публічного права, яка застосовується під час збройних конфліктів з метою обмеження засобів та методів ведення воєнних дій.

Гуманність Основні принципи сучасного міжнародного гуманітарного права. Воєнна необхідність Обмеження засобів і методів ведення війни. Недопущення зайвих страждань. Вибір дозволених засобів і методів ведення воєнних дій. Захист довкілля під час збройного конфлікту

Пропорційність між військовою необхідністю та дотриманням гуманностіОсновні принципи сучасного міжнародного гуманітарного права. Захист цивільного населення, цивільних об'єктів та жертв війни. Повага прав людини. Неприпустимість дискримінації особи. Карна відповідальність за порушення принципів і норм міжнародного гуманітарного права.

Норми МГП мають виконувати всі воюючі сторони за будь-яких обставин й навіть у випадку, коли одна з воюючих сторін не дотримує цих норм, друга зобов'язана їх дотримувати. Женевські конвенції (1949 р.) і Додатковий протокол І (1977 р.). Контроль за дотриманням норм МГП можуть здійснювати держави-покровительки і Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) у межах їх повноважень. Інші способи контролю за його дотриманням — розслідування, дії міжнародних організацій, звернення до міжнародних судових органів тощо.

Відповідальність за порушення МГП КолективнаІндивідуальна. Держави, які порушили МГП, зобов'язані відшкодувати збитки, якщо для цього є підстави. Держава, що порушує норми МГП, несе міжнародно-правову відповідальність. 

До держави, що порушує свої зобов'язання з міжнародного права та відмовляється притягати до кримінальної відповідальності осіб, які порушили норми МГП і перебувають під її юрисдикцією, можуть бути застосовані відповідні заходи

Певні дії, що вчинені в період збройних конфліктів, розглядаються як міжнародні кримінальні злочини, а відповідальність за них несуть в індивідуальному порядку учасники військових дій та їх співучасники. За чинними нормами міжнародного права, кримінальне переслідування головних винуватців вчинення міжнародних злочинів відбувається в міжнародних кримінальних судах, які створені на основі укладення спеціальних міжнародних угод. За чинними нормами міжнародного права, кримінальне переслідування головних винуватців вчинення міжнародних злочинів відбувається в міжнародних кримінальних судах, які створені на основі укладення спеціальних міжнародних угод. 

Головні військові злочинціНесуть відповідальність як за свої злочини, так і злочини рядових виконавців. Безпосередні виконавціВиконують злочинні накази або вчиняють злочини за власною ініціативою. Групи суб'єктів злочинів

Міжнародні воєнні трибунали — судові органи, засновані відповідно до спеціальних міждержавних угод з метою судового переслідування і покарання осіб, що скоїли тяжкі злочини, передбачені міжнародним правом, у зв’язку з війною та під час війни.

В статутах обох міжнародних військових трибуналів (МВТ) підтверджено, що офіційні статуси обвинувачених як глави держави або членів уряду не звільняє їх від кримінальної відповідальності, а також від відповідальності і за те, що не запобігли вчиненню злочину своїми підлеглими. Статут МВТ 1945 р. зафіксував загальновизнану нині норму: «той факт, що підсудний діяв за розпорядженням уряду або за наказом начальника, не звільняє його від відповідальності».

Статутами і вироками МВТ встановлені види міжнародних злочинів: Злочини проти миру, а саме: планування, підготовка, розв'язання, ведення агресивної війни або війни в порушення міжнародних договорів, угод тощо. Військові злочини, а саме: порушення законів і звичаїв війни, до яких належать убивства, катування, відведення в рабство або для інших цілей цивільного населення окупованої території; убивства, катування військовополонених; вбивства заручників; Пограбування громадської чи приватної власності; безглузде руйнування міст і сіл та інші злочини; Злочини проти людяності, а саме: вбивства, винищування, поневолення, заслання та інші жорстокості, вчинені щодо цивільного населення до або під час війни, переслідування будь-якими мотивами з метою здійснення злочину, що підлягає юрисдикції трибуналу.