Виготовлення м"якої іграшки 5-6 клас

М’яка іграшка у сучасному декоративно- ужитковому мистецтві. Саморобна іграшка набула останнім часом величезної популярності. Сьогодні ми разом долучимось до мистецтва створення іграшки.

Епіграф «Натхнення – це гість, який не любить відвідувати лінивих». (П.І.Чайковський)

Актуалізація опорних знань та вмінь учнів. Що таке іграшка? (І́грашка — предмет, що використовується у грі). Які матеріали використовують для виготовлення іграшок? (Дерево, пластмаса, гума, метал, тканина, хутро, кераміка, фаянс) Які види м’яких іграшок ви знаєте? (Пласкі іграшки, об’ємні іграшки та іграшки з помпонів). Які інструменти використовують під час виготовлення м’якої іграшки? (Голки, шпильки, ножиці, кілочок, наперсток, нитки швейні, клей). За якими ознаками можна визначити лицьовий і виворітний боки тканини? (За малюнком, за чистотою обробки, за блиском, за ворсом).

План М’яка іграшка як невід’ємний атрибут у побуті та мистецтві українців Види м’яких іграшок Матеріали для виготовлення м’якої іграшки Інструменти та пристосування для виготовлення м’якої іграшки Алгоритм виготовлення іграшки

Іграшка - один з найдавніших видів декоративного - прикладного мистецтва, прикрашає наш побут, радує наше око. Іграшку люблять всі: діти і дорослі. Для дітей вона забав, гра: дорослі ж з радістю дивляться на гарні, кумедні іграшки, які приносять їм радість, переносять у світ дитинства, викликають добру посмішку. Іграшка завжди супроводжувала людину. Різного роду іграшки були знайдені в похованнях Єгипту, Греції, Римської імперії. У далекі часи, коли ще не було спеціальних майстерень, які виробляють іграшки, їх створювали народні умільці - кустарі, які працювали поодинці або членами сім'ї. Це були перші народні художники, які передавали свою майстерність із покоління в покоління. Традиції народної творчості живуть в прикладному мистецтві наших днів. М'яка іграшка - дитяча іграшка з хутра або іншої м'якої тканини, призначена для гри. М'яка іграшка відповідає своїй назві, тому що зроблена з хутра або тканини і наповнена м'яким матеріалом. Раніше для набивання використовували солому, тирсу, стружку, вату, волокна бавовни і т. п. Тепер використовуються сучасні матеріали: синтепон, холлофайбер, синтетичні гранули .

Види м’яких іграшок Проста іграшка, яка не містить жодних механізмів, використані тканини мають різноманітну фактуру і колір.

Види м'яких іграшок. Плоскі іграшки. Об'ємні іграшки

Види м’яких іграшок Брязкальце. Являє собою м'яку іграшку, всередину якої вшите брязкальце, шуршалка або пищалка, або щось, що видає звуки.

Види м’яких іграшок Музична. Містить у собі ушите електронний пристрій, який видає звуки при натисненні на кнопку. М'який друг може читати вірші, вимовляти фрази і співати пісні.

Види м’яких іграшок Зустрічаються плюшеві  екземпляри, здатні відтворювати світлові ефекти, блимати  різнокольоровими лампочками, а де-які з них навіть здатні світити втемряві і використовуються в якості своєрідного нічника.

Види м’яких іграшок М'які книжки. Це перші книжки для найменших читачів, які виготовляються з приємних для дитячих ручок матеріалів, таких як бавовна, трикотаж або фліс. На сторінках таких книжок у вигляді аплікацій зображуються сцени з життя, об'єкти і предмети навколишнього світу. Тут дуже часто зустрічаються такі пристосування, що видають звук, гумові частини, музичні пристрої, кишеньки, шнурівка, вкладиші.

Види м’яких іграшок Кукла-Рукавичка. Її основа-рукавичка, виконана з різних тканинних фактур. Вона специфічна, тому як оживляти її на перших порах належить дорослому, а дитина в даному випадку буде виступати в ролі спостерігача.

Види м’яких іграшок Кубики. М'які кубики відрізняються від звичайних кубиків тільки матеріалами і розмірами. Замість пластмаси і дерева використовується обтягнутий тканиною поролон, так само він може бути обтягнутий штучним хутром, велюром, трикотажем і дерматином.

Матеріали для виготовлення м’якої іграшки Тканини Хутро Нитки Набивні матеріали Дріт Картон Фурнітура

Інструменти для шиття м’якої іграшки. Голки, шпильки Ножиці Кілочок Наперсток Нитки швейні Папір Калька Олівець

Матеріали для виготовлення м’якої іграшки. Оздоблювальні матеріали . - тасьма, мереживо, стрічки, резинка - фурнітура: ґудзики, намистинки, біжутерія. - нитки для вишивки та в'язання. Зєднувальні матеріали - нитки швейні - клей ПВА. Силіконовий Наповновач. - синтепон, синтепух, поролон - холлофайбер - вата, обрізки тканини

Матеріали для виготовлення м’якої іграшки. Основні матеріали: - тканина, трикотаж - хутро штучне та натуральне - шкіра штучна та натуральна

Ручні шви для пошиття іграшки. Шов “уперед голку” Шов “назад голку Шов “через край” Шов “петельний”

Шовкова Шовкові тканини ніжні, хвилясті, важкі в обробці, тому що ковзають в руках. Проте їх добре використовувати для шиття лялькових суконь, оздоблення, аплікацій. З блідо-рожевого шовку добре робити лялькові обличчя.

Бавовняна Ситець, сатин вирізняються яскравістю і барвистістю малюнків. Вони підходять для виконання ляльок, звіряток, лялькового одягу, подушечок-думочек, аплікацій, робіт у стилі печворк. Махрова тканина, з якої виготовляють рушники і банні халати, пухнаста і м'яка, схожа на шкірку тварин. З неї виходять кумедні звірятка. Фланель і байка мають на поверхні маленькі ворсинки, з них теж можна шити звіряток з м'якою шкіркою.

Вовняні Це щільні тканини, які можуть бути ворсові і гладкофарбовані, з орнаментальними рисунками, в смужку і в клітку; підходять для пошиття звірят, панно, подушечок.

Ворсові тканини Велюр і оксамит бувають на трикотажній основі з бавовни або шовку. Поверхня цих тканин покрита густим, коротким шовковистим ворсом. Вони дуже підходять для виготовлення м'яких іграшок, таких як ведмідь, зайчик, лисичка.

Трикотажні тканини Легко розтягуються вздовж і впоперек (це їх головна особливість). З трикотажної тканини можна шити все, що завгодно: клоуна, ляльку, покемона, кубики або кульки.

Хутро Штучне – ідеально підходить для пошиття об’ємних набивних іграшок Натуральне –використовується для оздоблення іграшок

Інструменти та пристосування для виготовлення м’якої іграшки Ручні швейні голки Ножиці Олівці Нитки Вата Вимірювальні інструменти Маркер Папір в клітинку

Алгоритм виготовлення іграшки Проект «Іграшка»: 1. Вибір образу іграшки 2. Матеріали, інструменти 3. Ескізи, викрійки, шаблони 4. Розкрій деталей іграшки 5. Обробка деталей 6. Збирання іграшки 7. Оздоблення іграшки 8. Презентація

ТЕМА. ТЕХНОЛОГІЧНА ПОСЛІДОВНІСТЬ РОЗКРОЮВАННЯ ПЛАСКОЇ ІГРАШКИ. ПРАКТИЧНА РОБОТА. «ПІД­ГОТОВКА ТКАНИНИ (ХУТРА) ДО РОЗКРОЮВАННЯ, НАСТИЛАННЯ ТКАНИНИ, РОЗКЛАДКА ШАБЛОНІВ НА ТКАНИНІ, КРЕЙДУВАННЯ ДЕТАЛЕЙ ВИ­РОБУ, РОЗКРОЮВАННЯ ДЕТАЛЕЙ ВИРОБУ».

Підготовка викрійки до розкроювання. Написати назву кожної деталі і кількість деталей. Позначити напрям нитки основи. На всіх зрізах проставити величину припуску на шви.

Підготовка тканини до розкроювання. 1. Визначити лицьовий і виворітний боки тканини, напрям нитки основи, напрям малюнка чи ворсу. 2. Перевірити, чи немає дефектів (дірок, спотворень малюнка, плям тощо). Дефекти відмічають крейдою з виворітного боку або ниткою контрастного кольору. 3. Відпрасувати тканину вздовж нитки основи. 4. Виконати настилання тканини («у згин», «у розгортку»). Вибір способу залежить від ширини тканини, розмірів деталей виробу, малюнка тканини. 5. Вирівняти поперечний зріз тканини.

Розкладання викрійки на тканині. Розкласти великі, а потім дрібні деталі так, щоб залишалось менше відходів тканини. 2. Лекала викрійки приколоти до тканини шпильками. Вістря шпильок слід направляти в один бік.

Крейдування. Обвести викрійки крейдою точно по контуру тонкою суцільною лінією. Відкласти припуски на шви (і підгин) пунктирною лінією. Перенести всі контрольні знаки, за якими деталі крою потім з’єднують.

Розкроювання деталей. Розкроїти деталі точно по лінії припуску (пунктирна лінія). Викроюють спочатку великі деталі, а потім дрібні. Тканину не можна піднімати і пересувати під час розкроювання. Контроль якості крою. Перевірити наявність усіх деталей. Перевірити наявність контрольних точок на деталях крою. Витягнути шпильки, деталі викрійки зняти з тканини, сколоти краї деталей крою.

Закріплення нових знань. Що називають розкроєм? (Процес вирізання деталей виробу із тканини). 2) Як називаються вирізані з тканини деталі? (Кроєм або деталями крою). 3) Які інструменти використовують під час розкроювання? (Ножиці, шпильки, крейда, олівець). 4) Зі скількох деталей складається ваш виріб? (2 деталі).

ПРАКТИЧНА РОБОТА. «ПІД­ГОТОВКА ТКАНИНИ (ХУТРА) ДО РОЗКРОЮВАННЯ, НАСТИЛАННЯ ТКАНИНИ, РОЗКЛАДКА ШАБЛОНІВ НА ТКАНИНІ, ОБКРЕЙДУВАННЯ ДЕТАЛЕЙ ВИ­РОБУ, РОЗКРОЮВАННЯ ДЕТАЛЕЙ ВИРОБУ»

Правила безпечної роботи при виконанні ручних робіт   Небезпека в роботі: пошкодження пальців голкою або шпилькою; травма руки ножицями; травма очей. Що треба зробити до початку роботи: полічити кількість голок і шпильок в гольниці; покласти інструменти і пристосування у відведене для них місце. 2. Що треба робити під час роботи: бути уважним до роботи; надівати наперсток на середній палець правої руки, щоб не вколоти палець; перелічувати голки і шпильки в гольниці; класти ножиці справа з зімкнутими лезами, спрямованими від себе; передавати ножиці тільки з зімкнутими лезами і кільцями вперед. 3. Що треба зробити після закінчення роботи: полічити кількість голок і шпильок в гольниці; прибрати робоче місце.

Правила безпечної роботи з ножицями: Користуйся ножицями із заокругленими кінцями. Клади ножиці так, щоб вони не виступали за край робочого місця. Коли ріжеш, то широко розкривай ножиці. Не працюй тупими ножицями, а також ножицями зі слабким кріпленням. У процесі різання уважно слідкуй за розміткою. Пам’ятай: лінія розмітки повинна залишатись на деталях, які вирізуєш. Не тримай ножиці кінцями вгору. У процесі роботи з ножицями тримай матеріал лівою рукою, щоб пальці були осторонь від леза. Не розмахуй ножицями, не підходь до товариша під час різання. Працюй ножицями тільки на своєму робочому місці. Не тримай ножиці за різальну частину у відкритому вигляді. Не залишай ножиці після роботи в розкритому вигляді. Передавай ножиці тільки в закритому вигляді, кільцями вперед.

Правила користування голкою: Не кидай голки. Перевіряй їх кількість перед початком і кінцем роботи. Обов’язково знайди голку, якщо вона загубилась. Не залишай голку без нитки і в невідповідному місці. Не вколюй голку в свій одяг або в матеріал, з яким працюєш. Не бери голку в рот. Передавай голку товаришеві тупим кінцем. Після роботи вколюй голку в спеціальний гольник. Запасні голки зберігай у гольнику в сухому місці. У разі зшивання паперу або картону попередньо проколи отвори шилом. Не використовуй голку замість булавки. Під час шиття користуйся наперстком.

Прийоми безпечної праці Якісні голки та шпильки мають бути гострими, рівними, неіржавими. Шпильки та голки потрібно зберігати в гольниці, в подушечці для голок, на магніті; категорично забороняється вколювати їх у маленькі м’які іграшки. Ножиці під час роботи потрібно тримати на столі із зімкнутими лезами, кільцями до себе, справа (зліва для шульги) на відстані від краю стола не менше 20 см, щоб випадково не впали. Передавати ножиці потрібно кільцями вперед, тримаючи пальцями за зімкнуті леза. Оптимальну довжину нитки для ручного шиття відміряйте так: тримаючи двома пальцями за кінчик, обведіть нитку кругом ліктя знову до пальців.

Розкроювання тканини – це процес вирізання деталей виробу із тканини. Вирізані деталі називають кроєм або деталями крою. Розкрій швейних виробів складається із таких етапів: Підготовка викрійки до розкроювання. Підготовка тканини до розкроювання. Розкладання викрійки на тканині. Крейдування. Розкроювання деталей. Контроль якості крою.

Матеріали для виготовлення м’якої іграшки. Основні матеріали: - тканина, трикотаж - хутро штучне та натуральне - шкіра штучна та натуральна

Матеріали для виготовлення м’якої іграшки. - тасьма, мереживо, стрічки, резинка Оздоблювальні матеріали . - фурнітура: ґудзики, намистинки, біжутерія - нитки для вишивки та в'язання. Зєднувальні матеріали - нитки швейні - клей ПВА, силіконовий Наповновач. - синтепон - поролон - вата - обрізки тканини.

Інструменти для шиття м’якої іграшки. Голки, шпильки Ножиці Кілочок Наперсток Нитки швейні Клей

Шви для виконання іграшки Технологія виконання шва ШОВ «УПЕРЕД ГОЛКОЮ». Виконують справа наліво однаковими стібками через певну кількість ниток. У вишиванні використовують як самостійний і як допоміжний, а в шитті як зметувальний шов. ШОВ «ЗА ГОЛКОЮ» застосовують, коли шиють іграшку з тонких або сипучих тканин. Міцність шва залежить від довжини стібка і інтервалу між стібками. Шов, який виконаний густо, короткими і рівними стібками, нагадує машинну строчку. ШОВ «КРАЙОВИЙ». Його виконують при зшиванні тканин, які не обсипаються: хутро, шкіра, замша. ПЕТЕЛЬНИЙ ШОВ. Його використовують в роботі з матеріалами, які обсипаються. Шов виконують як з лицьового так і з виворітного боку. Проколюють край тканини голкою до себе, нитку накидають на голку зліва і протягують. Петельний шов можна використовувати для обробки окремих деталей іграшки: обшити край одягу та ін.. Зразки швів

Розкроювання «Сердечка-валентинка». Для роботи рекомендується обрати матеріал, зрізи якого не осипаються – трикотаж, неткані матеріали, шкіра. Складіть матеріал вдвоє, лицьовим боком всередину. Сколіть обидва шари матеріалу шпильками. Накладіть картонний шаблон сердечка на підготовлений матеріал та обведіть по контуру олівцем або крейдою. Зніміть шаблон. Не відколюючи шпильок, акуратно виріжте деталі валентинки по контуру. Перевірте наявність всіх деталей та якість крою.

Пошиття «Сердечка-валентинка». 1. Складіть деталі лицьовим боком назовні, виворітним всередину, суміщаючи зрізи. Сколіть деталі шпильками поперек шва. 2. Зметайте обидві деталі по контуру швом «уперед голку». По ходу шва видаляйте шпильки. 3. Коли залишиться незметаним відрізок шва довжиною 2-3 см, нещільно наповніть іграшку синтепоном для надання об’єму та продовжить виконання шва. 4. Виконайте по контуру шов «петельний» нитками в колір тканини. 5. Видаліть нитки наметування.

Добір матеріалів для роботи «Ведмедик». 1. При виборі матеріалів потрібно врахувати призначення іграшки, вимоги до її якості. 2. Функціональні іграшки для маленьких дітей краще шити з натуральних матеріалів, які мало брудняться, їх легко випрати. Очі, носик та ротик іграшки рекомендується вишивати. 3. Декоративні іграшки можна шити з хімічних, ворсових матеріалів. В оформленні та оздобленні іграшки можна використовувати різноманітну фурнітуру – ґудзики, намистини, стрази, стрічки, мереживо.

Технологічний етап оформлення іграшки «Ведмедики». 1. Готову іграшку можна оформити, надавши їй індивідуальності та виразності. 2. Ведмедику Мишку пасуватимуть штанці та краватка. Викрійка штанців нанесена на шаблон ведмедика, а краватка – смужка тканини. 3. Ведмедиці Маші до лиця буде спідничка зі смужки тканини та бантик. Смужку довжиною 20-25см та шириною 3-4 см прошийте швом «уперед голку» на відстані 0,5 см від зрізу, стягніть та зав'яжіть на талії ведмедика. 4. Тканину для одягу доберіть таку, щоб не осипалась на зрізах - наприклад, трикотажне полотно. 5. Прикріпіть ведмедику зшите раніше сердечко – і подарунок до дня Валентина готовий.

Розкроювання деталей іграшки «Ведмедик». 1. Огляньте тканину, визначить напрямок малюнку, ворсу; наявність дефектів. 2. Розкладіть шаблони деталей з виворітного боку матеріалу, враховуючи напрямок нитки основи, напрямок малюнку чи ворсу. Деталі зі штучного хутра викроюємо в один шар. 3. Обведіть шаблони по контуру кравецькою крейдою чи простим олівцем. Обведіть припуски на шви. В деталях із хутра припуски на шви – 2-3 мм. 4. Перевірте наявність всіх деталей виробу. Акуратно виріжте деталі ножицями з гострими кінчиками. Гострими кінчиками ножиць розрізайте тільки основу матеріалу, не пошкоджуючи ворс хутра.

Технологічний етап пошиття м'якої іграшки «Ведмедик». 1. На одній з деталей намітьте місце носика та очей з допомогою шаблона. Нашийте на відповідне місце добрані ґудзики або вишийте нитками. 2. Складіть деталі лицьовим боком всередину, виворітним назовні, суміщаючи зрізи. Сколіть деталі шпильками поперек шва. 3. Зметайте обидві деталі по контуру швом «уперед голку». По ходу шва видаляйте шпильки та заправляйте хутро всередину виробу. Залишіть незашитою нижню частині іграшки. 4. Виконайте по контуру шов «петельний» нитками в колір тканини. Нижню частину іграшки залишіть незашитою для подальшого вивертання. 5. Видаліть нитки наметування.

6. Через залишений отвір виверніть іграшку на лицьовий бік, ретельно розправте кілочком мілкі частини – вушка, лапки. 7. Наповніть іграшку шматочками синтепону, починаючи з мілких частин – ретельно заповніть вушка та лапки іграшки, потім рівномірно заповніть тулуб. 8. Зметайте та зшийте залишений отвір (шов “Петельний”). Під час виконання шва порівнюйте зрізи та відгортайте вбік ворс, захоплюючи в шов тільки основу хутра. 9. Видаліть нитку наметування та розправте ворс хутра, маскуючи зовнішній шов. Таким же чином можна зшити іграшку Котик та Зайчик.

Підсумки уроку. Яких вимог слід додержуватися під час розкладання викрійки на тканині? Чому тканину перед розкладкою попередньо готують? Чому деталі потрібно розміщувати так, щоб було якомога менше відходів? Домашнє завдання. Підготувати інструменти і матеріали для виготовлення виробу.