Вихівний захад "Андріївські вечорниці"

Андріївські  вечорниці

Мета: відтворити обряд проведення вечорниць; виховувати почуття любові до рідного краю, українських традицій, бажання відроджувати народні звичаї; закріпити знання українських народних пісень.

  Хід заходу

Ведуча. Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, обряди, традиції, що складалися протягом багатьох століть.  Вечорниці – це  зібрання  неодружених хлопців та дівчат осінніми та зимовими вечорами, щоб розважитись після трудового дня.  Вони відзначалися веселощами, розвагами, танцями, піснями, жартами. З давніх-давен український народ славен своєю гостинністю. І сьогодні ми запрошуємо вас на вечорниці.

(З’являється господиня, починає застеляти скатертиною стіл, лавку, чепуритися) 

Господиня. Вже й вечір на дворі, а молоді все нема й нема, Я вже і вечерю      приготувала, ось і пампушки готові і вареники. От, я пам’ятаю колись вечорниці були: дівчата і хлопці як зберуться разом танцювати, співати, загравати.  Чекаю на молодь. Вечір уже, а ні дівчат, ні хлопців немає.

(У двері хтось стукає. заходять дівчата в українському вбранні)

Дівчата.

1.Добрий вечір  вашій хаті! Щоб усі були багаті!                   

2. Добрий вечір, господине, славна молодице
Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.
Господиня. І вам вечір добрий. Заходьте, сідайте у нашій хаті, на нашій лаві.

Дівчата. Ми не хочемо сідати, хочемо пісню заспівати. (Танцюючи, співають пісню). 

Господиня.  Гарно співайте, мої голубки, та прошу, сідайте! Бачу, мої любі, що прийшли на вечорниці не с пустими руками, а з вишиванням, в’язанням.

(Дівчата сідають, виймають рукоділля, вишивання і розмовляють між собою)

Дівчина. Марійка, що ти вишиваєш?

Серветку. Подивись, які красиві голуби.

Дівчина.

А я рушник вишиваю собі на весілля.

Дівчина.

А я для свого нареченого сорочку вишиваю.

Дівчина.

Дівчатонька-сестриці

Годі щебетати.

А давайте спробуємо

Пісню заспівати. (Співають «Сорочка мамина»)

Господиня:

Дівчатка, а відгадайте-но загадку: 

З квітів його виплітають,

Ним голівки прикрашають,

Щоб дівчиноньку зберіг

Український оберіг. 

Всі разом: Вінок!

Господиня. Дівчатка, віночок прикрашають завжди стрічками. Хто знає якого кольору  вони повинні бути?

Дівчата:

•          Я прикрашу віночок білою стрічкою – це символ чистоти і вірності.
•          А я прикрашу віночок зеленою стрічкою – це символ оновлення та нового життя.
•          А я причеплю синю стрічку – це символ мудрості.
•          Голуба стрічка – символ мирного неба. Нехай саме таким беде небо над нашою Україною!
•          Зачеплю я золоту стрічку – символ багатства та благополуччя, щоб наша Україна процвітала.
•          А я прикрашу наш віночок червоною стрічкою, символом прекрасного почуття, символом кохання, без якого немає життя на Землі.

(Танець з віночком)

Господиня: Які ви дівчатка гарні, і вишиваєте, і танцюєте, і співаєте. А знаєте що на Андрія можна ворожити? Хочете знати свою долю, дівчата?

Всі: Хочемо!
Дівчина 1. Хто перший свого нареченого буде роздивлятися?
Дівчина 2. Я зараз!
Дівчина 3. Якого хочеш побачити білявого чи чорнявого?
       ^ (Всі дівчата  ходять по колу, приказуючи :) 
Андрію, Андрію!
Андрію, Андрію!
На тебе маємо надію,
Долю хочемо знати, 
Просимо допомагати.
Прийди до нас у цей вечірній час,
У цю годину ,
Та обдаруй кожну дівчину.
Дівчина 4.   Бачу, бачу, який красень!
(Все повторюється, коли дивляться всі дівчата)
Дівчина 1. Бачу, бачу, он вже обіймається! (Всі сміються)
Господиня. Є ще одне ворожіння, колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стане, та і заміж швидше вийде. А ну, дівчата, спробуйте і перевірте. Роззувайтеся! Що ж розпочнемо!

 (Звучить весела музика,  дівчата по черзі скидають правий чобіт, кидають його, а потім коментують )
1-  Мій кудись на Київ показує!
2-  А мій – на Тернопіль!
3-  А мій, здається, – на Париж!
4-  Ну, а мій – на Чортомлик! Десь там моя доленька!
Господиня. Запам'ятовуйте! І звідти старостів чекайте!
5 - А мій чомусь до хати носком повернувся!
3 - То він показує, що тобі ще рано заміж виходити, дома посидиш іще!

4-  Не сумуй! Ти ще ж молоденька!

Дівчина 3.   Дівчата, а давайте погадаємо ще на шапці. Мені бабця
розказувала: в шапку кладеться лялька, перстень, ключ і інші предмети.
Дівчина 4.Давайте, я це все в шапку покладу, а ви не підглядайте. А тепер йдіть і вгадуйте свою долю.
Господиня : Дівчата весело у нас , галасливо, але ж уже час і калиту робити. А ви муки принесли?  ( до дівчат)

Дівчина 1. Принесли
Дівчина 2.  І меду
Дівчина 3.  І горіхів (Дають все господині)

Господиня: А чи знаєте ви, дівчата, що калиту разом готують?
Дівчата. Знаємо!

Господиня. Ну то що, починаймо?  (говорить рецепт, коли приготували ставлять  у піч.)
Господиня.    А хто з вас може вареники ліпити?

Ось наліпимо вареничків,                                                                                                 Білесеньких, пухкеньких,

Та й запросим  до нас в гості                                                                                                     Хлопчиків гарненьких.

Дівчина 1. Щоб вони разом із нами

 Гарно погуляли, 

Андріївські вечорниці

Піснею стрічали.

(група дівчат разом з газдинею роблять вареники, інші дівчата  співають пісні: «Ой під вишнею, під черешнею», «Чи не той то Омелько»)

(Стукіт в двері) 

Господиня.  Хто там стукає? (заходять хлопці)

Хлопець 1.   Добрий вечір, добрим людям!
Господиня. А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.
Що ж, заходьте, любі хлопці,

Просим до світлиці.

Може з вами веселіші

Будуть вечорниці.

Хлопець 2. Авжеж, будуть веселіші,

Бо ми на язик гостріші!

Хлопець 3. А ви, мов ті миші,

Сидите у тиші!

Хлопець 4.  А ми і гуморески розкажемо, тільки не перебивати. Давайте, хлопці. (розповідають).
Господиня. А тепер давайте проведемо такий конкурс: дівчата будуть  співати  початок українських народних пісень, а хлопці продовжуватимуть їх.

Господиня. Хлопці, несіть від печі хворостини та пограємо з вами в народну гру «Зайчик-побігайчик», побачимо які ви спритні та витривалі.  (Гра під мелодію)

Хлопець 5.

Що ж, повеселились й досить.

Мій живіт вже їсти просить.  (Виконують пісню «Варенички»)

Господиня. Милі гості, просим сісти,
Вареники будем їсти.
Дівчина 1. Вареники непогані,
 Вареники у сметані.
Дівчина 2. Вас чекають у макітрі.
 Вареники дуже ситні.
Дівчина 3. Білобокі, круглолиці.
З української пшениці.
Дівчина 4. Їжте, їжте, просим щиро.
 Вареники наші з сиром.
Дівчина 5. Вареники непогані.
Вареники у сметані.
 Господиня. Дівчата, почастуйте хлопців.( Їдять разом вареники).
Господиня. А зараз ворожба для хлопців.

Оце вам тарілка, дівчата кидайте туди свої перстні. Наливайте воду і нехай хлопці губами  дістануть перстень. Чий дістанете, та й парою буде. (Гра)
 

Хлопець  1.  А тепер давайте калиту кусати.  (підвішують калиту на зріст людини)

Хлопець 2.

Ми гуляли, веселились,

Усім весело було.

Вечорниці завершились
І здається все пройшло.
Хлопець 3.

Ні, так  просто не проходить,

 В серці струночка бринить.
Про Андріївські  вечорниці
Спомин в серці буде жить.
Хлопець 4.

Дякуємо господині за теплу хату!

Молодим нашим дівчатам за цей стіл багатий!

Всі разом: Бажаємо миру і добра!

Звучить «І в Вас і в нас хай буде гаразд».

Господиня. Ось і ожили перед нами ігри  і забави  нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю.

Ведуча: Що не говорить, а гарні звичаї нашого українського народу, чисті, як джерельна вода. Їх віковічна чарівність і духовна сила живлять людську душу. Вони – складова частина нашої національної культури і історії.