Виховання гуманних якостей особистості дитини у процесі взаємодії з тваринами

Риба О. О.

Виховання гуманних якостей особистості дитини у процесі взаємодії з тваринами

У дошкільному дитинстві закладаються основи всієї системи відносин із навколишнім світом, морального ціннісного досвіду взаємодії з природним середовищем. Етичне ставлення до тварин є предметом вивчення біоетики – складової частини етики. Етика ставлення до людей і етика ставлення до тварин – біоетика – мають одну психічну основу – здатність співпереживання. Тому виховання доброго ставлення до тварин формує такі соціально важливі гуманні якості, як чуйність, доброта. Спілкування з природою позитивно впливає на людину, робить її добрішою, будить у неї кращі почуття, тобто виховує у неї гуманність.

Вчені вважають, що установка лише на озброєння дошкільників знаннями про правильну поведінку у природі не забезпечує становлення моральних почуттів і може привести до споживчої спрямованості на природні об’єкти. Для виховання у дітей етичного (гуманного) ставлення до природи необхідно особливу увагу приділити розвитку емоційної сфери, формуванню позитивних почуттів до природних об’єктів.

Взаємодія (пряма чи опосередкована) дітей із тваринами – це та сфера діяльності дитини, де можна успішно здійснювати гуманне виховання. Крім прямої мети: виховання доброго ставлення до тварин, увага до їхнього життя, при цьому досягається й інша мета – формування моральної людини загалом.

Нині гуманізм набуває значення не лише бажаного принципу, а й необхідного імперативу існування людства. Тема виховання гуманістичної спрямованості особистості з раннього дитинства є пріоритетною соціально-педагогічною проблемою.

Гуманізація взаємин дошкільників передбачає формування таких загальнолюдських цінностей як милосердя, вміння співпереживати, виявляти діяльну турботу про інших.

Гуманістична спрямованість поведінки виявляється в доброзичливості, яка залежно від ситуації приймає різні форми: надання допомоги, виявлення співчуття, турботи.

Гуманні якості у поведінці старших дошкільників виявляються у загальному емоційно-позитивному ставленні до тварин, турботі про них, відчутті радості і задоволення від взаємодії з ними. Доброзичливість, турботливість є свідченням людяності особистості – щирого, доброзичливого, чуйного, уважного ставлення людей.

У дослідженні обґрунтовано наступні психолого-педагогічні умови виховання гуманних якостей старших дошкільників :

- гуманістична спрямованість педагогів, які працюють з дітьми дошкільного віку, що передбачає емпатійне ставлення до дітей, уміння відчувати і розуміти їхній внутрішній світ, діяти на основі гуманістичних засобів і методів виховання: не втручання, не управління, а співучасть у розвитку дитини. У виховному процесі мають бути враховані потреби, інтереси, установки, здібності і потенційні можливості дітей.

- Потрібні відповідні зміни не лише у змісті дошкільної освіти (програми, методичні технології тощо), а й у змісті технологій, які використовуються в освітньому процесі, гармонізація «хочу» і «можу», «хочу» і «треба»; збагачення змісту освіти емоційною, особистісно значущою інформацією; стимулювання позитивних інтелектуальних почуттів; діалог між дітьми, дітьми та вихователем, дитиною і дорослим як домінуюча форма спілкування, спонукання обміну думок, вражень; багатоваріантність, гнучкість форм організації різних видів діяльності; створення предметно-просторового розвивального середовища у дошкільному закладі.

- Моральне виховання, виховання гуманних якостей особистості здійснюється в процесі всієї життєдіяльності дитини, воно не відокремлюється в особливу діяльність. Ставлення дітей до тварин – це область діяльності дитини, де можна успішно здійснювати моральне виховання. Якщо людина навчилася співпереживати з іншою істотою, вона також співчутливо поставиться до чужого болю, якщо страждає людина.

Обґрунтовано роль розвивального екологічного середовища у дошкільному закладі у вихованні гуманних якостей особистості дитини. Екологічне середовище у дошкільному закладі – це насамперед, конкретні, окремо взяті тварини і рослини, які постійно живуть у закладі та перебувають під опікою дорослих та дітей. У процесі екологічного виховання дошкільники безпосередньо контактують з об’єктами природи, відбувається «живе» спілкування з природою і тваринами, спостереження і практична діяльність з догляду за ними, осмислення побаченого у процесі обговорення. Опосередковане пізнання природи відбувається через книги, перегляд картин, бесіди, його завдання – розширити і доповнити ті враження, які дитина отримує від безпосереднього контакту з об’єктами природи.

Ефективними формами і методами ознайомлення з природою є ті, які забезпечують чуттєве сприйняття, наочно знайомлять дітей із живою природою, дають чіткі уявлення про навколишній світ : це заняття, гра, праця в природі, художня література.

Основними методами, що використовуються у вихованні гуманних якостей старших дошкільників, є: спостереження за об’єктами живої та неживої природи, догляд за тваринами, розгляд ілюстрацій та картин на теми природи, розмови і розповіді про природу.

Ефективними є засоби, що дозволяють перетворити суспільні цінності природи на особистісні: забезпечення мотивованої та добровільної участі кожної дитини у різних видах діяльності; ігрові завдання з формування емоційного потягу, інтересу, схильності до взаємодії з природними об’єктами.

Екологічне виховання відіграє велику роль у вихованні гуманної високоосвіченої та культурної людини, забезпечує комплексний підхід до розвитку особистості, і проявляється це у її ставленні до людей, до праці, до життя.