Виховання культури поведінки учнів

Про виховання культури поведінки учнів

Сучасна цивілізація переживає світоглядну кризу, яка є причиною, з одного боку глобальних проблем: неконтрольоване використання зброї (тероризм), екологічні катастрофи, які швидко руйнують біосферу Землі, зростаюче відставання держав, які розвиваються, від держав з високим розвитком економіки тощо; з другого боку соціальних та індивідуальних проблем: зростання алкоголізму, наркоманії, злочинності, соціального сирітства та безбатьківщини, вільний ранній секс, грабунки, матеріальний і духовний занепад суспільства, руйнування старих цінностей без формування нових тощо.

Суть у тому, що світ миттєво змінюється і більшість людей не встигає усвідомити причину і суть тих змін, які відбуваються в світі протягом життя одного покоління. Це визиває почуття психологічного дискомфорту, невпевненості, остраху перед майбуттям, особливо, в силу вікових особливостей у молоді та дітей, і суттєво впливає на їх поведінку. Тому суспільству вкрай необхідна нова система ціннісно-світоглядних орієнтирів, нове світорозуміння, яке прийде в свідомість дитини через систему освіти і виховання.

Дитинство, підлітковий вік і юнацтво – важливіші періоди людського життя. Від того, як пройшло дитинство, отроцтво, юність, хто вів дитину за руку в ці періоди життя, що увійшло в її розум і серце з оточуючого світу залежить, якою людиною вона стане.

Сучасне суспільство потребує високоосвічених, ініціативних, завзятих особистостей, спроможних творчо реформувати наше суспільство, збільшити інтелектуальний потенціал держави, відновити українську духовну культуру.

Це неможливо без ретельної загальноосвітньої  підготовки підростаючого покоління. В сучасних умовах наша школа, піклуючись про дітей, зберігає здатність щодо об’єднання всіх моральних, здорових сил суспільства, сім’ї, держави для спрямування виховних зусиль в єдине русло, сприяє збереженню стабільності і зняттю соціальної напруги.

Одним з тих, на кого в школі покладено таку велику педагогічну  місію є класний керівник. Тому він має бути високоосвіченою, ерудованою, високоморальною і  висококультурною  людиною; вміти визначати  форми і методи формування наукового світогляду учнів, враховуючи їх вікові особливості, життєвий досвід, інтереси і захоплення, середовище проживання тощо; не допускати виникнення конфліктів, образ чи приниження гідності і почуттів учнів; мати педагогічний такт, творчий підхід до виховання; забезпечувати контроль щодо додержання учнями моральних та етичних норм, внутрішнього розпорядку навчального закладу; постійно підвищувати педагогічну майстерність і кваліфікацію; шляхом самоосвіти, самовдосконалення засвоювати нові науково – методичні  знання; оволодівати методами, засобами, підходами щодо вивчення виховних проблем і їх вирішення, зокрема у вихованні культури поведінки учнів; прищеплювати  учням стійкі знання про розуміння змісту  виховання культури поведінки, які розглядаються в контексті  понять про культуру, субкультуру, етикет тощо.

Крім того, класному керівнику необхідно організувати методичне супроводження процесу виховання культури поведінки на основі власних доробок і передового досвіду інших виховних інститутів соціуму, а саме: розробляти заходи з виховання культури поведінки учнів в різних сферах – навчальній, педагогічній, сімейній, дозвільній; розвивати соціальне партнерство, об’єднувати   творчі й організаційні можливості різних державних і громадських організацій, діячів освіти, культури, керівників творчих колективів, професіоналів справи, оптимізувати  використання ресурсів всіх соціальних інститутів, в тому числі ЗМІ, центрів допомоги сім’ї і дітям, органів правопорядку і охорони здоров’я тощо; створювати єдиний  інформаційний   методичний простір; надавати  адресну методичну допомогу зацікавленим педагогічним кадрам з питань виховання культури поведінки дітей; транслювати власні творчі досягнення та інших педагогічних працівників, обмінюватись досвідом на методичних заходах різних рівнів, отримувати консультації від спеціалістів; постійно здійснювати огляд новинок методичної літератури та періодики за темою; створити банк методичних розробок, відеоматеріалів для підготовки заходів; забезпечувати наявність наочного матеріалу – стендів, вітрин, виставок тощо; розробляти моделі просвітницької та профілактичної роботи, виявляти її пріоритетні напрями, проводити  заходи первинної профілактики з урахуванням специфіки освітнього й виховного процесу окремого закладу, втілювати  інтерактивні форми роботи; здійснювати, за можливістю, моніторинги щодо виявлення ефективності  роботи з виховання культури поведінки учнів; створювати портфоліо «Формування культури поведінки учнів». Комплекс таких дій забезпечить класному керівнику ефективність в роботі по вихованню культури поведінки учнів, допоможе зрозуміти і засвоїти важливі знання  про сутність і зміст  виховання, оволодіти відповідною термінологією і тлумаченнями понять про культуру, субкультуру, етикет, культуру поведінки учнів.

Існує багато тлумачень понять про культуру, субкультуру, етикет. «Культура, 1. Сукупність матеріальних і духовних цінностей створених людським суспільством. 2. Сфера людської діяльності, яка пов’язана з мистецтвом, літературою, просвітницькою роботою і т. п. 3. Рівень розвитку будь – чого, ступінь відповідності  зразкам. 4. Просвіта, освіченість, вихованість.»

«Субкультура (підкультура, лат. Sub-під и лат. Cultura – виховання, визнання, в соціології і культурології – частина культури суспільства, яка відрізняється від переважної, а також свідомі  групи носіїв цієї культури. Субкультура може відрізнятися від домінуючої культури власною системою цінностей, мовою,  манерою  поведінки, одягом та іншими  аспектами.

«Субкультура, поряд з загальнолюдською культурою … це культура  автономних спільнот, груп, які намагаються протиставити себе загальноприйнятим традиціям, вона «атакує» їх, створює екстравагантний образ життя, що виражається у відповідній моді на зовнішність і відповідні символи, які виконують подвійну функцію: служать «перепусткою» в цю соціальну групу і функціонально поділяють невизнаний світ.»

Культура – це виховання. А виховання – це сформована свідомість і культура спілкування, поведінки, вчинку. У процесі формування особистості особливе значення має і виховання етичної культури, як досвід норми взаємодії між людьми, виражений моральними правилами співжиття. Етична культура  розглядається як образ життя, який орієнтує дітей на моральні цінності.

Вийшовши з дому, прийшовши до школи, знаходячись в загальних місцях, транспорті, вступивши в контакт з людьми, людина проявляє себе на відповідному рівні культури. Таким чином виробляються хороші манери, етикет.

«Етикет – установлені норми поведінки і правила ввічливості в якому-небудь товаристві.» (Абетка чеснот української дитини. Практико-орієнтований збірник методичних матеріалів /Авт.-упор. Л.В.Калуська – Тернопіль: Мандрівець, 2007.- ст. 94.)

Етикет – це встановлений порядок поведінки і форм висловлення доброго відношення до людей. Його правила продиктовані вимогами поваги до оточуючих і засновані на доцільності, прагненні до красоти, естетики поведінки.

«Етикет – це встановлений порядок, сукупність правил, які регламентують зовнішні прояви людських взаємин. Слово «етикет» вперше вжив французький  король Людовик  XVI у ХVIII столітті. На одному з прийомів гостям вручили картки (етикетки). На них за наказом монарха були записані правила поведінки, яких гості повинні були дотримуватися. Від назви цих карток і з’явилося поняття етикет.» (Білецька О.І., Кінасевич А.Н. Виховуємо особистість.4клас: На допомогу класному керівнику. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2009. – ст.136).

Культура поведінки – це сукупність сформованих соціально-значущих якостей особистості, повсякденних вчинків людини в суспільстві, заснованих на нормах моральності, етики, естетичної культури.

«Культура поведінки : знання правил поведінки в школі, вдома, в загальних місцях і уміння їх свідомо дотримуватись, висока культура мови і зовнішнього вигляду.»

В культурі поведінки органічно злиті  культура спілкування, культура зовнішності, побутова культура, велике місце посідає культура мови, уміння брати участь в полеміці, дискусії. Учні потребують розкриття глибокого внутрішнього змісту культури поведінки, розуміння того, що слідування  звичаям свідчить про увагу до людей, традицій, інакше вони будуть бачити в них пусті умовності. Стиль поведінки учня складається в значній мірі під впливом  суспільної думки.

Класний керівник повинен розуміти, що необхідно  створювати умови, які забезпечують ефективність організаційної роботи по вихованню культури поведінки: забезпечення безперервності, цілісності, спадковості в роботі по формуванню культури поведінки, цілеспрямованості розвитку готовності учня до сприйняття дій щодо виховання в ньому культури поведінки, відповідного  психолого-педагогічного супроводження процесу виховання культури поведінки, урахування сутності характеристик виховання культури поведінки, визначених в схемі.

(Щербань П.М.Прикладна педагогіка: Навч.– метод. посіб. – К.: Вища шк., 2002. – ст. 47.)

Як правило, культура поведінки формується в сім’ї, а школа лише  допомагає виховною функцією закріпити культуру спілкування, уважного ставлення до людей, правила поведінки в загальних місцях, в колі друзів, сім’ї.

Класному керівникові при здійсненні діяльності з виховання культури поведінки учнів необхідно спиратись на знання особливостей віку, а саме знати, що:

«У молодшому шкільному віці  дитина оволодіває елементарним умінням та навичками підтримки та збереження міжособистісної злагоди, запобігання  та мирного розв’язування конфліктів; здатністю брати до уваги думку товаришів та опонентів; орієнтацію на дорослого як носія суспільних еталонів та морального авторитета. У підлітковому віці зростає цінність дружби з однолітками, відбувається емансипація від безпосереднього впливу дорослих, розширюється сфера соціального спілкування, засвоюються суспільні цінності, формуються соціальні мотиви поведінки, виникає критичне ставлення до людей як регулятор поведінки. У юнацькому віці збільшується  кількість виконуваних старшокласником соціальних ролей, зростають вимоги до відповідальності за дії та вчинки, формуються мотиви самовизначення, вдосконалюється вміння керуватися свідомо поставленою метою, зростає роль самостійних форм діяльності: формується суспільна активність.» (Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України. Програма. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан,2008.- с.8,9.)

В останні часи  поведінка учнів у школі, в громадських місцях поза школою викликає занепокоєння. Правила поведінки у школі встановлюють норми поведінки в приміщенні і на території школи. Мета правил – створення у школі відповідної робочої обстановки, яка сприяє успішному навчанню кожного учня, вихованню поваги до особистості та її правам, розвитку культури поведінки  і навичок спілкування.

Низький рівень комунікативної толерантності батьків, і відповідно їх дітей, спостерігається у висловлюванні прямих негативних оцінок на адресу вчителя.

Крім того, учню не байдуже, яке місце він займає в класі, як до нього ставляться товариші, тому саме в класі у нього з’являється потреба у самовираженні, спілкуванні, наслідуванні.

«Основні колізії підліткового віку доцільно розглядати крізь призму домінанти розвитку, якою є розвиток підлітка як особистості, особливістю особистісного розвитку на цьому віковому рубежі є те, що на перше за значущістю місце виходять кооперативні стосунки з ровесниками та соціально значуща діяльність.» (Бех І.Д. Виховання особистості: Сходження до духовності: Наукове видання.- К.:Либідь, 2006. ст..102.) Але не завжди ці стосунки є відповідними. Іноді учень поводить себе неадекватно з  однокласниками, обирає зручний для себе спосіб виконувати чи не виконувати  певні вимоги, захищати своє небажання виконувати доручення вчителя чи уникати їх, бажає показати, що вчитель не правий.

В ст. 28, п. 2. Конвенції ООН про права дитини зазначено, що держави учасниці вживають всіх необхідних заходів, щоб шкільна дисципліна була забезпечена  методами, що ґрунтуються на повазі до людської гідності дитини та відповідно до самої Конвенції.

В деякій мірі класний керівник повинен поважати право учня бути таким. Але його завдання не відповідати на такі дії і висловлювання образою, запереченням, захистом, а виявити терпимість, опираючись на етичні норми, відстоювати свою правоту, держати контроль за емоціональною тональністю ситуації; в таких випадках володіти прийомами професійної поведінки і спілкування. У класного керівника достатньо повноважень для вибору кроків для розв’язання складних ситуацій і конфліктів, і саме професійна відповідальність за педагогічно правильне рішення лягає на нього. Класний керівник повинен призвести учня до свідомого самостримування від негативних дій, вчинків, поведінки.

Особливу роботу класному керівнику необхідно проводити для дітей, які потрапили в складні життєві ситуації.

Суспільні зміни, що відбуваються  сьогодні, змінюють умови розвитку і життєдіяльності дітей тому і цінові умови існування частіше всього загрожують їх виживанню, здоров’ю основам соціального захисту. Такі фактори як побутові негаразди, недостатній рівень сімейного виховання, відсутність цінностей, знаходять своє відображення в поведінці дітей.

Можна «…виділити слідуючи групи дітей, які потрапили в складну життєву ситуацію: діти з асоціальних сімей; педагогічно занедбані діти; діти, які потрапили  в проблемні ситуації; діти, які відчувають дефіцит спілкування».

в сім’ї – образ життя, поведінка батьків, яку не сприймають діти, насильство і агресія в сім’ї;

в соціумі – надлишок інформації з телебачення, відео, Internet,  ЗМІ;

в самому собі  – важливість формування життєвих орієнтирів, цінностей, невміння взаємодіяти з оточуючими, важливість самоусвідомлення, внутрішня одинокість, хвилювання за власну неповносправність  і т. п.,

з однолітками – відносини, які побудовані на підпорядкуванні і залежності, випробування себе й інших, протиправні форми самоствердження і т. п.;

в освітніх закладах – відсутність мотивації до навчання, авторитарний стиль спілкування, конфліктна обстановка, перевантаження, недостатня професійна компетентність педагога.

Крім того, слід враховувати, що такі діти частіше всього порушують правила поведінки, що може привести до виникнення конфліктної ситуації у спілкуванні та конфлікту з іншими дітьми, з педагогами.

В такому разі ціль класного керівника – створити для таких дітей сприятливі реабілітаційні умови для особистісного зростання, успішної соціалізації, самореалізації, розширення умінь, знань, навичок за різноманітними напрямами діяльності; сприятливого перебування їх в колективі, заснованого на підтримці і довірі; організації змістовного дозвілля, яке сприяє формуванню культури поведінки дитини у спільній діяльності з однолітками, батьками, педагогами; стимулювати дітей на використання власних резервів, тоді можливо буде успішно вирішувати проблеми дітей (замкнутість, дефіцит спілкування, невпевненість в собі, відсутність взаєморозуміння з батьками, педагогами, однолітками).

Класному керівникові необхідно враховувати природу конфлікту і самому обрати відповідний стиль поведінки, бо він не завжди знає обставини дитячого життя, лише здогадується про мотиви вчинків, не завжди уявляє відносини між дітьми, тому він не повинен припускатись помилки при оцінюванні поведінки або пред’являти завищені вимоги, щоб не було конфронтації з боку дитини.

Необхідно намагатися дізнатись якомога більше про те, як  учні живуть, як ведуть себе поза школою, які відносини в сім’ї, індивідуальні особливості, знаходити різноманітні форми взаємодії з ними і їх батьками. Обов’язково організувати роботу з батьками  з метою їх педагогічної освіти, підвищення рівня знань із сімейного виховання, залучати батьків до проведення шкільних заходів спільно з дітьми, що буде сприяти поліпшенню умов розвитку, навчання, виховання дитини. Можна провести заходи, такі як: «ПроЄктування власних вчинків», батьківські збори «Сім’я як виховний інститут», «Особливості поведінки дитини в сім’ї», бесіди «Режим дня учнів», «Сімейні обов’язки і доручення», «Умови для розвитку та виховання дітей в сім’ї», родинне свято «Джерела родинного виховання», виставка малюнків «Сім’я очима дітей», прес-діалог «Секрети виховання», цикл тематичних вечорів «Традиції і сімейні захоплення», диспут «Internet і наші діти», ситуаційні практикуми «Розмови з дитиною», практичні заняття «Батьки і діти: етика взаємовідносин», цикл відкритих уроків «Культура поведінки дитини», круглий стіл «Син і донька на порозі кохання», дискусія «Конфлікт або компроміс», цикл спортивних змагань «Коли скінчились уроки» тощо.

Низка  важливих проблем щодо виховання культури поведінки учнів, які постають перед класним керівником, пов’язана з тим, що підлітки активно долучаються до вживання алкогольних напоїв та куріння, особливо в загальних місцях. В Україні щорічно збільшується кількість підлітків, які вживають алкоголь. 91 відсоток юнаків і дівчат в віці 15 – 16 років пробували алкоголь. «Хтось підрахував, що в Україні курять до 40 відсотків хлопців віком       до 18 років. Це ті, кому законом не дозволено продавати алкоголь і цигарки, хоча у світі саме неповнолітні  широко купують майже мільйон пачок.» (Боднарчук Г.М., Тимочків М.М. Виховні години: На допомогу класним керівникам – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2009, ст. 27.)

Ця проблема постала  на рівні держави. 21 січня 2010 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 1824-VI «Про внесення змін до державно – законодавчих актів України  щодо обмеження  споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв», який передбачає заборону вживати пиво в закладах охорони здоров’я та навчальних закладах, в громадському  транспорті, закладах культури, в закритих спортивних приміщеннях та місцях проведення  масових заходів, на дитячих майданчиках, в державних установах. Це стосується також вживання  «лонгеру», «джин – тоніку» та інших слабоалкогольних напоїв.

В позаурочний час за межами школи учні відвідують загальні громадські місця. При відвідуванні потрібно нагадувати учням на значення самих різних правил  поведінки в громадських місцях і орієнтувати на їх обов’язкове дотримання. Наприклад – відвідування театру. По дорозі в театр учні користуються громадським транспортом. Необхідно навчити їх, що зайшовши в транспорт не треба поспішати сісти на місце доки не буде впевненість, що поруч немає літніх і немічних людей, маленьких дітей; не забувати поступатись місцем старшим; дотримуватись правил етикету в транспорті – не розмовляти  голосно в транспорті, стримувати негативні емоції, бути люб’язними, уважними до інших. Ще до відвідування театру  необхідно з учнями програвати ситуації поведінки в театрі і транспорті, познайомити з театральним словником (партер, ложа, фойє, куліси, амфітеатр, бельетаж і таке інше). Після відвідування театру обговорити саму виставу, героїв, режисерську роботу, проаналізувати рівень власної  культури поведінки в транспорті і театрі, написати твір, провести вікторину, випустити стінну газету тощо з тим, щоб закріпити в учнів отриманий досвід і спонукати їх прагнути до подальшого відвідування  закладів мистецтва і культури.

Ефективно вирішувати зазначені ситуації щодо культури поведінки  учнів в школі і в громадських місцях може допомогти класному керівникові проведення, наприклад, таких заходів: аукціону  «Продаємо шкідливі звички», дебатів «Посієш звичку – пожнеш характер», «Здоров’я втратиш – все втратиш», бесід «Ти в громадському місці», «Культура стосунків між людьми», «Вмій дорожити мудрістю старших», циклу «Як себе вести в громадських місцях – театрі, музеї, на екскурсії, концерті, виставці тощо», дискусії «Світ старшокласника. Що ми знаємо про нього», проблемні столи «Не все те, що приємно тобі, приємно іншим», «Культура поведінки підлітка. Як її виховувати», рольову гру «Комунікабельність – запорука мого успіху», диспутів «Марні розваги – марні сподівання», «Невизнаний авторитет – чи дійсно я розумію самого себе», тренінгів «Вчимось думати позитивно», «Допустив нетактовність – умій вибачитись», класних годин «Вчитель і учень – етика відносин», «Дбай про своє ім’я », «Біля входу до пекла», «Перший підсумок життя», ситуаційних практикумів «Міжособистісні стосунки треба плекати і берегти», оформлення інформаційної вітрини «Як протидіяти шкідливим звичкам», лекції «Головна норма поведінки – повага до Людини»,  усного журналу «Легка дорога нікуди не веде», тематичного вечора «Гармонія душі і зовнішньої поведінки», вікторини «Стандарти споживання», класних зборів «Роль спілкування у встановленні довірливих стосунків між учнем, учителем, батьками» тощо.