Виховна година "Без Батьківщини життя - не життя"

Виховна година «Без Батьківщини життя - не життя»

1. Організаційна частина.

1. Читання вчителем оповідання В. Сухомлинського «Без Батьківщини життя – не життя».

Журавлик народився на березі великого озера. Підріс, полюбив рідну землю. Але наближалася зима. Журавлик пристав до зграї інших журавлів і полетів далеко на південь. Там вічне літо, теплі води, яскраве сонце. У лісах зелені, сині, голубі папуги співають.

А наш Журавлик прилетів, роздивився навколо і засумував. Ніщо його не радує - ні пташині пісні, ні привітне сонце.

Ось одного разу підлетів до Журавлика Голубий Папуга і запитав:

- Чого сумуєш? Чом гнізда не мостиш, немовлят не виводиш?

Мовчить Журавлик, нічого не відповідає, тільки на північ поглядає.

Раптом насторожився, прислухаючись до чогось. Здалеку долинув журавлиний

клич:

- Час в дорогу!

Змахнув Журавлик крилами.

- Куди ж ти летиш? - здивувався Папуга. - Адже там холодно. Поживеш там

кілька місяців та й знову до нас повернешся. І що там гарного на твоїй холодній півночі?

- А хороше те, що я там народився, - відповів Журавлик. - Там моя Батьківщина. А без Батьківщини життя - не життя.

Сказав Журавлик і полетів доганяти своїх товаришів.

2. Бесіда

- Чому Журавлик не захотів лишатися в теплих краях?

- Що для нього значить Батьківщина?

- Як ви розумієте вислів «Без Батьківщини життя - не життя».

- Визначте тему нашого заняття.

II. Основна частина.

1. Оголошення теми та мети заняття.

- Так, сьогодні ми будемо говорити про Батьківщину - місце, де ми народилися, живемо, вчимося і працюємо - про Україну. Торкнемося сторінок її історії, поговоримо про сучасне нашої держави, помріємо про майбутнє України.

2. Робота за темою уроку.

1.Бесіда з елементами розповіді.

Україна - Батьківщина для всіх, хто живе на цій землі. Багато хто з нас тут народився, тут народилися й наші рідні, близькі, знайомі. У цій землі поховані ті, кого вже нема поруч з нами, але живе пам'ять про них.

Україна - це рідний край із славною історією, неповторною природою, чарівною мелодійною мовою, чудовими талановитими людьми.

2. Виступ учнів.

1-й учень

Де зелені хмари яворів

Заступили неба синій став,

На стежині сонце я зустрів, Привітав його і запитав:

- Всі народи бачиш із висот, Всі долини і гірські шпилі.

Де ж найбільший на землі народ?

Де ж найкраще місце на землі?

Сонце усміхнулося здаля:

- Правда, все я бачу з висоти.

Всі народи рівні, а земля

Там найкраща, де вродився ти!

Виростай, дитино, й пам'ятай:

Батьківщина - то найкращий край!

(Д. Павличко)

2-й учень

Є багато країн на землі,

В них - озера, річки і долини.

Є країни великі й малі, Та найкраща завжди - Батьківщина!

3-й учень

Є багато квіток запашних.

Кожна квітка красу свою має.

Та гарніша завжди поміж них

Та, що квітне у Рідному краю.

4-й учень

Є багато пташок голосних,

Любі, милі співи пташині, Та завжди наймилішими з них

Будуть ті, що у Рідній Країні.

3.Усний журнал «Моя Батьківщина - Україна».

Сторінка 1 «3 чого починається Батьківщина?».

- 3 чим порівнюють любов до Батьківщини? (3 любов’ю до мами)

- Як ви розумієте прислів’я: «Як Батьківщина й сонечко над нами, отак і мама на землі одна»?

Читання вірша Олеся Жолдака «Мати».

Як добре нам жити і знати, І вірити, друзі, весь час,

Що кращого слова, ніж Мама, Немає у світі для нас.

Вона - мов зоря світанкова,

Як хліб і людська доброта,

Як мова твоя колискова,

Як доля і правда свята.

Із ним веселіше нам жити,

Бо матір’ю в ріднім краю

Назвали дорослі і діти

Вітчизну любиму свою.

- Назвіть слово, близьке за значенням до слова Батьківщина.

- Як дізнатися, що людина, котра живе в нашому краї, - українець чи українка?

Ось що пропонує Юрій Шкрумеляк. (Діти розігрують невеличку сценку.)

- Хто ти, хлопчику маленький?

- Син я України - неньки!

Українцем я зовуся

Й тою назвою горджуся!

- А по чім тебе пізнаю?

- По вкраїнському звичаю.

В мене вдача щира й сміла, І відвага духа й тіла, І душа моя здорова,

Українська в мене мова.

Українці люблять свою мову й пишаються нею - співучою, мелодійною. Досить назвати два прізвища, щоб засвідчити велич рідної мови. Тарас Григорович Шевченко і Леся Українка. Ці імена знають далеко за межами нашої країни. Видатні українці плекали мову, прославляли її, зберегли для майбутнього покоління.

Сторінка 2 «Державні символи України».

Вчитель: друга сторінка: «Державні символи України».

Кожна країна світу обов’язково повинна мати свої три символи. Що ж означає

слово символ? Символ - це умовне позначення якогось предмета, поняття чи явища.

Назвемо їх.

5 учень:

Вистраждавши, виборовши волю, Україна має тепер свої державні символи.

1. Символічний знак, ключ до історії, роду, міста, держави. (Герб).

Герб

Наш герб - тризуб.

Це воля, слава й сила.

Наш герб - тризуб,

Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є,

Ми завжди будем,

Добро і пісню

Несемо ми людям.

Наталя Поклад

2. Грецьке слово, означає урочисту, похвальну пісню на честь богів і героїв.

(Гімн).

Слухання запису Державного Гімну України

6 учень:

Гімн

Слова палкі, мелодія врочиста...

Державний Гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста -

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна,

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

Наталя Поклад

3. Наш стяг - пшениця у степах

Під голубим склепінням неба. (Прапор)

7 учень:

Прапор

Прапор - це державний символ,

Він є в кожної держави;

Це для всіх ознака сили,

Це для всіх ознака слави.

Синьо - жовтий прапор маєм;

Сине небо, жовте жито;

Прапор свій оберігаєм,

Він святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині,

Ми навіки вже - народом,

Українським в Україні.

Наталя Поклад

Сторінка 3 «Народні символи України».

Вчитель: Наступна сторінка - «Народні символи України».

Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У нас це верба, калина, барвінок та ін.. Про це говорить прислів’я: «Без верби і калини нема України».

- Калина - символ кохання, краси, щастя. Навесні вона вкривається білим цвітом, а восени палахкотить гронами червоних плодів.

Вчитель А скільки приказок, прислів’їв, загадок придумав наш народ про

калину!

Учні:

- Пишна та красива, як червона калина.

- Стоїть у дворі дівонька, як над ставом калинонька.

- Щоки червоні, як кетяги калинові.

- Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.

- Посади біля хати калину, будеш мати долю щасливу.

Вчитель 3 якого твору взяті ці рядки?

Два кольори мої, два кольори.

Оба на полотні, в душі моїй оба.

Два кольори мої, два кольори,

Червоний - то любов, а чорний - то журба.

(Пісня про рушник, Д. Павличко).

- В народі говорять: «Дім без рушників, як сімʼя без дітей». Рушник - це теж символ українського народу, старовинний оберег дому.

Учні про інші символи:

- Барвінок - символ вічності.

- Символом материнської любові є вишневий та яблуневий цвіт.

- Символ віри, надії, любові - ружа, мальва, півонія.

- Здоровʼя дарує - безсмертник.

- Людям приносить здоровʼя, доброту та ніжність - ромашка.

Вчитель: В український віночок вплітали багато квітів: вишні, ружі, безсмертник, барвінок, незабудки, чорнобривці, любисток, волошки, ромашки, мальви, калину, мак. Всього - 12 квіточок, і кожна - лікар і оберіг.

Кросворд «Віночок».

Сторінка 4 «Мій край - моя історія жива».

3 давніх-давен наша земля потерпала від ворогів. Кожному хотілось тут жити й панувати, захопити, привласнити наші багатства, поневолити наших людей. Але жадоба до волі, встана з молоком матері, бажання бути незалежним завжди перемагали. Наші предки боролися за свободу завжди. Навіть коли програвали якусь битву - ніколи не здавалися. Завжди знаходились люди, які не схиляли голови, спонукали інших до боротьби, вели до волі.

8 учень:

Згадаймо славних козаків.

Що говорить вам «козак» -

Це крилате горде слово?

Чом завжди буває так,

Що світлішає від нього?

Козаки - вільні люди!

Козаки — безстрашні люди!

Козаки - борці за волю,

За народну щасну долю!

Український народ зберігає памʼять про своїх захисників. Ми згадали історію давніх часів. А вашим прабабусям і прадідусям припало страшне випробування – Світова війна. З 1939 по 1945 рік йшла ця жорстока війна. Чорною хусткою промайнула вона над нашими землями. Гинули на полях битви солдати, зганяли у полон наших жінок і дітей, помирала від голоду старі люди. Але не здалися, вистояли, захистили від ворога свою країну.

9 учень:

На узліссі, під горою, В шумі верховіть

Невідомому герою памʼятник стоїть.

Вже давно боїв немає,

Та завжди солдат

У руках своїх тримає вірний автомат.

Землю цю - єдину в світі - він зберіг живим і лишився на граніті

миру вартовим.

Сторінка 5 «Незалежна Україна».

Великий шлях пройшла наша багатостраждальна країна. Але виборола свою

самостійність, незалежність. 24 серпня 1991 року Верховна Рада ухвалила «Акт про незалежність України». Здійснилась мрія українського народу - життя у вільній і незалежній державі, мати свою землю, свої традиції, культуру, мову, свій прапор, герб, свою головну пісню - гімн держави.

Сторінка 6 «Тепло моїх долонь, і розуму, і серця я Україні милій віддаю».

А тепер ми звернемось до карти світу і знайдемо там свою Україну - вільну і незалежну державу, у якій нам випало щастя жити, бо ж як і матір, Батьківщину свою людина не вибирає, а має від народження. Хто знає, у якій частині світу нам треба шукати Україну?(В Європі). Бачите, як багато є країн у світі, як багато різних народів живе на нашій планеті Земля! А серед них і ми - українці.

10 учень:

Люблю тебе, моя Вітчизно мила,

Твої поля і небо голубе.

Бо ти дала мені малому крила,

То як же не любить мені тебе!

11 учень:

Люблю тебе я, мила Україно!

І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Я буду вчитись в школі на «відмінно»,

Щоб мною ти пишатися могла!

12 учень:

Люблю твої ліси, струмки, джерельця

І все - усе, що є в моїм краю!

Тепло долонь, і розуму, і серця

Я Україні милій віддаю!

III. заключна частина.

Учитель: А зараз кожен учень виріже з кольорового паперу сердечко, обмалює на папері свою долоньку і теж виріжте ножицями, і все це ми розмістимо навколо карти України, щоб наша Батьківщина була захищена любовʼю, теплом наших сердець, долонь, наче дівчина у вінку. Це буде колективна робота, а я теж допомагатиму. Цю карту ми повісимо у класі і будемо завжди памʼятати, що ми - громадяни своєї милої України, ми її патріоти, а тому ми все робитимемо для того, щоб Вітчизна наша процвітала, була могутньою державою. А ви будете старанно вчитись, трудитись на розквіт нашої Вітчизни.