Тема: Буду я природі другом
Мета: узагальнити та розширити знання дітей про те, що обов'язком кожної людини є охорона природи; продовжувати роботу над художнім словом, збагаченням словника учнів; розвивати естетичне сприйняття чудового світу природи, уяву, пам'ять; виховувати в дітей бажання берегти все живе.
Обладнання: коробочка із дзеркалом, дитячі казки про природу, приказки, правила збереження природи, малюнки ягід, кошик, малюнок озера, сміття.
Хід виховної години
І.Організація класу
Запам'ятаймо, що найдорожчий скарб — це природа, i ми — її частина! А скарб треба берегти сьогодні, завтра i завжди!
Відомий поет України В.Симоненко, який прожив дуже коротке i надзвичайно яскраве життя-спалах (28 років), написав чудовий твір «Ти знаеш, що ти — людина?».
Ти знаєш, що ти—людина? Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя—єдина,
Мука твоя — єдина, очі твої — одні. Сьогодні yce для тебе: Озера, гaï i степи... (Василь Симоненко)
Природа! 3 дитячих літ ми звикаємо до цього світу, до цієї краси, що нас оточує. Чи є ще десь на землі такий чарівний край, де тихі травневі ночі пливуть на крилах солов’їних пісень, де вранці на замріяній річці вмивається джерельною водою біла лілея, де навесні яскравіє килим первоцвітів, а на схилі, зігрітому сонцем, дивляться на тебе по-дитячому довірливо квіти сон-трави?
3давніх-давен природа була основою життя людини. Адже людина отримує від природи все, потрібне їй для життя: тепло, повітря, їжу, одяг, житло, меблі, кораблі й багато іншого. А чи завжди ми платимо їй добром за добро? На превеликий жаль, ні. Кожна зламана гілка, кожна зірвана квітка, кожен пійманий метелик—це рана, заподіяна природі. Якщо таку рану заподіюєш ти, твій товариш, а потім ще хтось - що стане з природою?
В одному гарненькому селі було стільки садів, що все воно здавалося одним великим садом. Дерева цвіли i духмяніли навесні, а в густій зелені їхніх гілок пурхало безліч пташок, які дзвінко співали i весело щебетали. Восени з'являлося між листям безліч рожевих яблук, жовтих груш й синьо-пурпурових слив. Та от кілька злих хлопчиків зруйнували пташині гнізда. Бідні птахи покинули сади й більше вже в них не поверталися. Минула осінь i зима, настала нова весна, але в садах було тихо й сумно. Шкідлива гусінь, яку раніше птахи знищували тисячами, розмножувалася тепер без будь-яких перешкод й пожирала на деревах не лише квіти, але й листя: i ось оголені дерева посеред літа дивилися печально, ніби взимку. Прийшла осінь, та в садах не було ні рожевих яблук, ні жовтих груш, ні пурпурових слив; на гілках не вигравали веселі пташки, село не чуло дзвінких пісень.
Кожна група за допомогою пантоміми показує свою ситуацію, а друга команда має розгадати i розв'язати її.
Ситуація 1
Діти збирають у лісі ягоди i кладуть у кошики. По одній ягідці збирати дуже довго, i діти швидко втомлюються. Сергійко пропонує наламати гілок із ягодами. Bci залюбки погоджуються. Швидко наповнивши кошики, задоволені діти йдуть додому.
Ситуація 2
Діти підходять до озера. Яка краса! На березі ростуть квіти, зеленіє травичка. Але що це? На траві - сміття. Діти вирішують, що необхідно прибрати. Двое хлопчиків вирішують прибрати сміття i кидають його в воду. Тепер берег чистий.
- Що так i що не так?
Де багато пташок, там нема...(комашок)
Ластівка день починає, а соловей... (кінчає)
Вовк старіє, але не... (добріє)
Кожна жаба своє болото...(хаплпть)
Де лелека водиться, там щастя...(родиться)
Краще синиця в руці, ніж журавель у...(небі)
Зозулині пташенята матері... (не знають).
Пapa синиць за день з’їсть три тисячі... (гусениць).
I сонце завтрашнього дня, Вечірню в попелі жаринку, Шляхетну інохідь коня.
Любіть i сонце тепле, золоте,
Й волошку синю в полі, що цвіте. I вишню кучеряву, iвербу,
Й, звичайно, річку чисту, голубу. Щебечуть птиці, вітер лине,
Немов ясні дитинства дні,
Й комашка кожна i рослинка
За це подякує тобі.