Виховна година "ЧЕРВОНА КАЛИНА – СИМВОЛ УКРАЇНИ"

Магдалинівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для дітей з вадами розумового та фізичного розвитку

 

 

 

 

 

Виховна година

ЧЕРВОНА КАЛИНА – СИМВОЛ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

Вихователь: Лисенко М.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

смт. Магдалинівка

 

Тема: «Червона калина – символ України».

Мета: Формувати знання учнів про оберіг нашого життя – калину.

           Розвивати усне зв’язне мовлення, пам’ять, образну уяву, збагачувати       словниковий запас. Виховувати уважність, чуйність до природи, вчити бачити прекрасне, вчити берегти природу.

Обладнання: ілюстрації, музичне оформлення, атрибути для кожної гри та     хороводу.

Хід заняття:

Вед: На всій планеті налічується понад  200 видів калини. У нас – лише 8. Калина росте скрізь. Ви можете знайти кущі калини в лісі , на берегах річок, на луках, в полі, в долинах рік, гаях, дібровах, на схилах, на узліссі і лісових галявинах. По всій Україні.

 Дів: «У полі калина, у полі червона хорошенько цвіте»

Хл: «Тече вода з-під явора  яром на долину

         Пишається над водою червона калина».

  Дів: «Зацвіла в долині червона калина

           Ніби засміялася дівчина дитина».

Вед:    Зацвітає вона навесні білим цвітом, зібраним у гроно.

           «А калина біля броду  білі квіти розпускає

             На свою червону вроду роздивляється у воду».

Вед:  Ягоди калини визрівають до пізньої осені і стають червоними . але вживати їх крає після першого морозу. Калина є вірною супутницею людини від її народження і до останніх днів. Свіжі ягоди з медом та водою вживалися при кашлі, серцевих захворюваннях. Соком калини очищали обличчя, щоб рум’янилося. Калина – поширена лікарська рослина в Україні. Використовують її від застуди, розладу нервів, тиску. Ягоди на смак кислі і трохи гіркуваті, та дуже корисні - лікують та надають бадьорості.

З ягід варять кисіль, джем, варення. Тому й садили її в кожному дворі, особливо біля криниці, щоб вода була холодна і смачна. Узимку калиною прикрашають святковий стіл. Кожне весілля не обходиться без калини. Коли випікали каравай, неодмінно прикрашали його калиною.

Квітками калини прикрашали вбрання молодої, а калиновими гілками – її дім. Чарівну вроду жінки(дівчини) прирівнюють до краси калини.

• Діти читають:
• Пишна та красива, мов червона калина.
• Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.
• Щоки червоні, як кетяги калинові.
• Молода дівчина така гарна, як калина.
• Стоїть у дворі дівонька, як над ставом калинонька.
• Дівчина, як у лузі калина.
• Обери собі дівчину, як калинову квітку.

Вед: Калина, як символ – це дівчина, жінка.

• Діти читають:

           Калина – це пам’ять про матір, найдорожчу в світі людину

          (мамина калина росте біля хати – сюди прилітає зозуля кувати)

• Калина – це пам’ять про тих , хто не повернувся з боїв. За традицією на могилах загиблих садили калину
• Калина – це символ рідної землі, отчого краю, батькової хати, символ безсмертя, невіддільний від життя

Вед: У народі живе легенда:

• Було це дуже давно, на Україну напали монголо-татари. В одному селі було весілля. Дівчата-красуні веселились. І раптом напали на село вороги. Вони хотіли викрасти дівчат, але ті почали тікати в болото. Вороги побігли за ними. Так і загинули дівчата-красуні і вороги на болоті. Де загинула красуня – там кущ калини, де загинув ворог – там купа гнилі. Калина пов’язана із вітром, сушею і водою. І свою цілющу силу, красу одержує від землі. За її красу вподобав калину маленький, незрівнянний співун українських садів та дібров – соловейко. Птаха ця гніздується на калиновому кущі.
•           «На червоній калині

            Соловейко гніздо в’є,-

            Невелике, немале

            Саме добре, помірне!»

З гілок калини роблять сопілки. В народі існує повір’я.  Якщо з калини зробили сопілку, то в сім’ї з’явиться продовжувач роду – син.

З гілок калини робили колиски для немовлят.

         «Спи. Дитино, бо покину,а сама піду по калину.

           Наламаю калиноньки  та й покладу в голівоньку

           Калина буде цвісти, а дитина рости».

Дуже поширений образ калинової сопілки. В казках та легендах вона чує і бачить, що люди від інших хотіли сховати (злочин). Обов’язково біля кожної хати садили калину. В народі вважали, що кущі червоної калини оберігали домівки від нечистої сили. Люблять в Україні калину.

Дів: «Калина – лісова красуня. Калину треба саджати та оберігати».

Хл: «Перша квіточка – наша родинонька , друга квіточка – рідна сторона».

На Україні дуже багато поселень, що калиновим знаком помічені: Калинівка, Калинове, Калини, Калинка, Калинів, Калиновий Гай, Калинова Балка, Калинів Міст…

Правду каже прислів’я: «Червона калина – символ України».

«Червона калина – символ України»    Вірш М.Познанська

Ось калина над річкою

Віти стелить по воді

Хто це щедрою рукою

Їй намистечко надів?

Червонясте, променисте –

Розцвітає, як вогні.

Дай хоч трішечки намиста

Калинонька, і мені!

 

 

 

Вірш М.Підгірняка

Колишись, калинонько, колишися,

Зеленими листочками розпишися,

Сонячним промінням розмалюйся,

Ще з тим вітром буйнесеньким розцілуйся.

Ще й срібною росою вмийся чисто,

Надінь свої ягідки, як намисто

Буде тобі, калинонько, та й весело

Як поглянеш в чисту ріку, як в глядило.

Приказки:

-Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоні ягоди дарує.

-Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.

Прислів’я про червону калину:

-Без верби і калини – нема України

-Запишалася калина, наче красная дівчина.

-У лузі калина з квіточками, наче матуся з діточками.

-Калина хвалилась, що з медом солодка.

-Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною – коли росте.

Українська народна пісня:    «Ой є в лузі калина»

Ой є в лузі калина,

Ой є в лузі калина,

Калина, калина/2р

Комарики-дзюбарики, калина

Там стояла дівчина,

Там стояла дівчина,

Дівчина, дівчина/2р

Комарики-дзюбарики, дівчина

Цвіт-калину ламала,

Цвіт-калину ламала,

Ламала, ламала/2р

Комарики-дзюбарики, ламала

Та в пучечки в’язала,

Та в пучечки в’язала,

В’язала,в’язала,

Комарики-дзюбарики, в’язала.

 

Пісня: «При долині кущ калини»

При долині кущ калини нахилився до води

Ти скажи-скажи , калино, як попала ти сюди/2р

Якось ранньою весною козак бравий прискакав

Милувався довго мною, а тоді з собою взяв/2р

Він хотів мене, калину, посадить в своїм саду

Не довіз, а в полі кинув, думав, що я пропаду/2р

Я за землю ухопилась, встала на ноги свої

І на віки поселилась, де вода і солов’ї/2р

 

Пісня: «На калині мене мати колихала»

На калині мене мати колихала

Щастя-долі в чистім полі виглядала

Ой, калинонько червона, не хилися

Від землі ти сили-соку наберися

Ті літа давно минули одлунали

Як мене гілля високе колихало

Знов калина коло млина розквітає

Мого рідного синочка забавляє.

Легенда : «Калина»

Калина – то ім’я української дівчини. Йшла вона мимо городів, левад, лугів. Та ось і криниця. Задивилася Калина на свою красу, замилувалася. А з криниці голос: «Не дивись довго в воду, калиною станеш».

Не послухалась дівиця, та зачерпнула водиці і … перетворилась на калину, прекрасний кущ. Зашуміла листям, всими своїми стеблами – суглобами потяглася до людей, до сонця,до вітру, до хмар: «Поверніть мені дівочу вроду»,- та ніхто слухати не хотів. Байдуже. Минав час. Ось пролітав мимо журавель, задивився, замилувався на красуню-калину, смутну та самотню.

Накинув на неї червоне намисто і стала вона ще кращою. Та так і залишилася до цих пір. Журавель напував її водою, оберігав від злих задумів. А в народі криниця, журавель і калина – символи краси, добра, вічності , природи і кохання.

Вірш:

«Говорила мати: «Не забудься, сину,

Як будуєш хату, посади калину.

Зоряна калина і краса, і врода

Нашої вкраїни, нашого народу.»

Пам’ятай же, сину, що сказала мати,

Посади каину в себе біля хати».

 Загадки:

              «За хатою, у садочку, у зеленому віночку

                Та в червоних намистах стала пава молода.

                 І збігаються всі діти, щоб на неї поглядіти:

                 За намисто кожен – смик, та й укине на язик.»

 

«У вінку зеленолистім,

У червоному намисті

Задивляється у воду

На свою хорошу вроду».

«І не дівчина, а червоні стрічки має».

 

«В ліс-пралісі червоні хустки висять».

 

«Навесні цвіте білим цвітом, а восени – червоним плодом».

 

«Серед лісу-лісу червоне плаття висить».

 

«Червона, а не вишня

Кисла, а не клюква

Кущ, а не смородина

Має серце, а не людина».

Екскурсія на природу