Виховна година "Державні символи України"

Тема: Державні символи України.

Мета :поглибити знання учнів про Україну; формувати ціннісне ставлення до держави, родини, громадянина; почуття належності до своєї країни, її історії та традицій; розвивати громадянські цінності: патріотизм, людяність, толерантність; розвивати логічне мислення, вміння порівнювати, аналізувати, узагальнювати і критично оцінювати історичні факти, робити висновки, відстоювати власну позицію; виховувати любов до рідного краю, дбайливе ставлення до скарбів Батьківщини, розуміння людини – як найвищого творіння.

 «Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!»

"Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього.

Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не гідний пошани.”

М.Рильський

Хід виховної години

І. Вступна частина.

 Сучасна Україна як самостійна і незалежна держава існує від 24 серпня 1991 року. Наша держава – своєрідний феномен: одночасно древня і юна, славнозвісна і маловідома. На політичній карті світу як самостійна держава з’явилася  порівняно недавно, але її праматір – трипільська цивілізація, а потім – Київська Русь відомі своєю величчю на весь світ.

 Історична доля України складалася непросто. Були важкі періоди невдач і розчарувань, гоніння і роздрібленості. Та на всіх історичних перехрестях, як власну душу, нетлінний скарб, народ плекав рідну мову, власну культуру і звичаї. Ми, немов найдорогоціннішу монету, карбували свої кращі риси: волелюбність, працьовитість, щедрість і відповідальність.

 Нам є чим гордитися:

• нинішня Україна – одна з найбільших держав у Європі. Саме на території України вчені визначили географічний центр Стародавнього Світу;
• за наявністю природніх ресурсів Україну вважають найбагатшою країною в Європі;
• на Всесвітньому конкурсі мов у Парижі українська була визнана однією з наймелодійніших (близько 70 років тому).

Але найголовніше, Україна є домівкою майже 46 мільйонів громадян, кожний з яких – талановита, непересічна особистість. 

Запитання до групи:

• Що, на Вашу думку, вирізняє Україну, від інших держав?

 Кожна держава має свої відзнаки або символи.

       - Які державні символи України ви знаєте?

       - А що означає слово "символ"?

Символ - це предмет, який характеризує державу, відображає її побут, традиції, господарювання, історичне минуле, прагнення народу.

У статті 20 (розділ 1) Конституції України записано: "Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб, Держаний Гімн України".

Символіка - своєрідна візитна картка країни, вона ніби представляє її, підтверджує її існування.

Легенда про символи

 З глибини віків дійшла до нас ось така легенда. Жила собі жінка. І мала вона трьох синів. Сини зростали чесними, сміливими, дуже любили свою неньку і готові були віддати за неї своє життя. Виросли сини і розійшлися по світах, прославляючи свою матір. Найстаршому мати подарувала на згадку про себе золоту корону з трьома промінцями. Корона зігрівала людей, вела вперед. За цю трипроменеву корону люди дали першому синові ім'я Тризуб. Середньому сину мати дала в дорогу блакитно-жовтий одяг. Сміливий і сильний був середній син, і прославив він свою матір добрими звитяжними вчинками. Люди запам'ятали його і назвали Прапором. А найменший син отримав у дарунок від матері соловейків голос. І де б він не був, усюди лунала його дзвінка урочиста пісня. За цей голос і величний спів люди дали йому ім'я Герб. Так і донині по всьому світу золотий тризуб, синьо-жовтий прапор і урочистий гімн прославляють рідну неньку-Україну.

Запитання до групи:

• Які Ви можете назвати народні символи, за якими наших земляків пізнають і шанують  у всьому світі?

ІІ. Основна частина.

А зараз ми з вами детальніше поговоримо про нашу символіку. Зверніть увагу на запитання, які ми з вами будемо обговорювати під час нашої розмови.

1. Герб України

Запитання до групи:

• Як називається герб України?
• Коли і де з’явилися перші спогади про тризуб?
• Як в давнину використовували тризуб?
• Коли тризуб почали використовувати як герб?
• Які версії пояснення тризуба ви запам’ятали?
• Яке релігійне пояснення тризуба в християнстві?
• На яких предметах можна побачити зображення тризуба?
• Коли вперше в новітній історії України було прийнято тризуб гербом України?
• Коли остаточно затверджений тризуб як герб незалежної України?

Герб - розпізнавальний знак держави. В Україні це золотий тризуб на блакитному тлі. Історія нашого Державного Герба сягає сивої давнини. Спочатку герби карбувалися на княжих грамотах, монетах.Учені- історики вважають, що колись тризуб був знаком родових старійшин чи племінних вождів. А згодом його зображення стали використовувати як тавро. Він був родовим знаком Рюриковичів. Згодом карбувався і на срібних монетах Великого князя Київського Володимира Великого. Існує близько сорока версій пояснення тризуба: це риболовний гарпун, вила бога Нептуна, уособлення природних стихій (повітря, води й землі), а можливо відображено триєдність життя: батько - мати - дитя, які символізують собою силу, мудрість,любов.

Найперші спогади про тризуб як символ держави ми знаходимо на території України. Вони датувалися першими століттями нашої ери в Боспорському царстві й використовувалися як родові знаки боспорських царів. У VI-VIII століттях цей знак знаходимо на Полтавщині та Київщині. За княжих часів тризуб почав набувати сучасної форми. Так, на деяких давніх та середньовічних храмах збереглися знаки у вигляді тризуба. А в XV-XVI століттях тризуб зустрічається в Україні як складовий елемент геральдичних знаків окремих знатних династій та родів.

У прямих предків сучасних українців-слов`янського племені полян, званих також «русь» і «сколоти», як і у їхніх попередників, панувала трикомпонентна структура суспільства і була поширена легенда про походження полянської (Київської) держави від трьох братів ,що «сіли» на трьох київських горах. Зверхники полян-русів , київські князі, так само, як і царі скіфів, карбували на своїх монетах знак Трійці - Тризуб. Після 1652 року гетьмани та козацтво України, хоч і під "наглядом" Російської імперії, але все ж таки самостійно розвивали свою національну культуру і продовжували традиції використання нашої національної символіки. Тризуб був визначальною ознакою на корогвах козацьких полків. Протягом століть тризуб був поширеним знаком по всіх князівствах Київської Русі, за тривалий час він зазнав певних змін, але все-таки зберіг свою первісну основу в зображенні. На сьогоднішній день відомо аж понад 200 різновидів тризуба. Дослідники походження цього знака висловлюють багато думок щодо його суті. Існують припущення, що тризуб символізує єдність Бога Отця, Бога Сина та Бога Духа Святого. Тризуб на час прийняття Руссю-Україною християнства був настільки популярним, що хрест довелось об`єднати з ним в один знак, - для сприймання широкими верствами народу. Поєднання хреста й тризуба і сьогодні височить над Києвом на маківці реставрованих Золотих воріт, на маківках Володимирського собору (де тризуб уже ледь помітний).

Поряд з офіційною функцією державного і релігійного символів Тризуб має на Україні і широку естетичну функцію та функцію оберегу. Тризуб зображався як в орнаментах тканин, килимів, карбування, так у рукописних текстах книг, на монетах і печатках, на ювелірних виробах, державних відзнаках, підвісках і навіть на посуді.

Культ тризуба в орнаментуванні українських рукописів зникає, на жаль, у XVIIст. разом із заміною рукописів друкованими книжками. Однак у народному побуті найменш денаціоналізованих, гірських районів України він живе й досі. Так у Карпатах, під Різдво чи Йордань, селяни деяких сіл донедавна малювали на своїх хатах споконвічні магічні знаки тризуба.

Після проголошення Української Народної Республіки в листопаді 1917 року в Києві відбулася спеціальна нарада, в якій взяли участь знавці українського мистецтва, гербознавці. На ній пропонувалися такі символи майбутнього герба України: архангел Михаїл, козак із самопалом , золоті зорі на синьому тлі, тризуб. Було вирішено зупинитися на символі тризуба. 30 серпня 1991 року, після проголошення Акту про незалежність України, був прийнятий Національний Державний герб - золотий тризуб на блакитному тлі.

Сучасний герб України символізує спорідненість поколінь, мир і творчу працю. У наш час тризуб став і символом відродження Батьківщини та її традицій, продовженням славних сторінок нашої історії. Тризуб як Малий герб суверенної України був остаточно затверджений Верховною Радою 19 лютого 1992 року.

Як птах золотий в переливах,
На прапорі грає, горить.
Це знак наш, це фабрики й ниви,
Це символ, що будемо жить.
Це хліб наш, вугілля і цукор,
Степи плодовиті, моря ...
Це в праці змозолені руки,
Що подвигом завжди горять.
Це наша любов, наша мужність —
Вогняний порив боротьби,
Це наша згуртованість дружня,
Це пісня нової доби ...
Це юність, це клич покоління,
Що йдуть крізь життєву грозу,
Це слава твоя, Україно. -
Золотий непокірний Тризуб!
 

Знак країни головний -
Це тризубець золотий.
Він - як сонце в небі синім,
В ньому слава, в ньому сила.
В нім священне слово "воля",
Що рятує від недолі.
Будь же, рідна Україно,
Під гербом цим вільна й сильна.
Хай про тебе в цілім світі
Знають всі: дорослі й діти.

2. Прапор України.

Запитання до групи:

• Який вигляд має прапор України?
• Яке первинне значення прапору?
• Який прапор був у Галицько-Волинського князівства?
• Який був Великий прапор Січі?
• Коли і де було вперше піднято жовто-блакитний прапор?
• Хто і коли затвердив жовто-блакитний прапор України як державний?
• Хто замінив жовто-блакитний прапор на синьо-жовтий?
• Як українці символічно об’єднали Західну і Східну Україну в 1990 році?
• Що означають кольори нашого прапора?
• Де можна побачити національні кольори України крім прапора?

А тепер давайте з'ясуємо, яку роль відігравав прапор у різні часи?

Прапор, як засіб сигналізації, відомий з античних часів. Найчастіше це був шматок тканини, прив'язаний до списа чи держала і вказував місце збору воїнів. Наші пращури обожнювали прапори, освячували їх і вірили, що вони у воєнний час найсвятіші від усіх ідолів.

Прапор Руської землі мав червоне поле із зображенням на ньому золотого тризуба або двозуба. А полотнище Галицько-Волинського князівства виготовлялося з тканини блакитного кольору і мало за герб зображення золотого лева. Великого розквіту українська символіка набула за часів козацтва. Свої прапори мали полки, курені, сотні. Великий прапор Січі був червоний з архангелом Михаїлом на лицьовому боці й білим хрестом, оточеним золотим сонцем, півмісяцем і зірками на лівому боці. Прапори куренів були малиновими із зображенням архангела Михаїла чи білих хрестів. Було чимало комбінацій кольорів. Наприклад, на червоному полі - жовтий хрест, лиштва - блакитна, а по ній - жовті зірки. На іншому - блакитна лиштва і зірки на хресті - білі. Деякі прапори мали поєднання жовтого і блакитного кольорів. Використовувався в прапорах і зелений колір.

Продовженням розвитку історії прапора України стало XVIII століття. На знаменах Київського, Чернігівського та Лубенського полків на синьому або блакитному тлі проступали золоті та червоні хрести й інші знаки.

А вже з XIX століття жовто-блакитний прапор наполегливо заявляє про себе. Так, 1848 року мешканці Львова підняли на міській ратуші український національний прапор. І Австрійська влада була змушена прийняти цей виклик нашого народу. Вона дозволила українцям використовувати жовто-блакитну символіку.

22 березня 1918 року Законом про Державний прапор Української Народної Республіки було остаточно затверджено форму і кольори нашого прапора. Ініціатором прийняття цього важливого Закону був Михайло Сергійович Гру шевський. Після перевороту гетьмана Павла Скоропадського жовто-блакитний прапор було замінено на синьо-жовтий. Саме таким і дійшов він до наших днів.

Потім були довгі десятиліття боротьби нашого народу за те, щоб український стяг зайняв належне йому місце - замайорів над Києвом, над усією Україною. У наш час вперше синьо-жовту стрічку, прикріплену до одягу, використали львів'яни під час мітингу 12 березня 1989 року. А загалом маленькі блакитно-жовті прапорці затріпотіли в руках учасників "жовтого ланцюга" 22 січня 1990 року. Взявшись за руки в містах, селах та вздовж великих трас, наші земляки символічно об'єднали Західну і Східну Україну, продемонструвавши таким чином свою єдність як народу.

Перший національний прапор для Києва пошила львів'янка Наталя Кареліна-Лучко. Він був піднятий на щоглі біля будинку Київської міської ради 24 липня 1990 року. Синьо-жовтий прапор для будинку Верховної Ради України урочисто підняли 4 вересня 1991 року.

Прапор -це державний символ,
Він є в кожної держави;
Це для всіх - ознака сили,
Це для всіх - ознака слави.
Синьо-жовтий прапор маєм:
Синє - небо, жовте - жито;
Прапор свій оберігаєм,
Він - святиня, знають діти.
Прапор свій здіймаєм гордо,
Ми з ним дужі і єдині,
Ми навіки є народом
Українським в Україні.
- А чому саме синьо-жовті кольори є основою прапора?

Жовтий колір - це колір пшеничного поля, колір хліба, зерна, що дарує життя всьому сущому на землі. Жовтий колір - це ще й колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів би, не заколосився б життєдайний хліб. Синій колір - це колір ясного, чистого, мирного неба. А невже без живлющої матері-води визрів би, заколосився б хліб? От вам і ще один блакитний колір - колір цариці води. Сьогодні синьо-жовтий прапор майорить на всіх державних установах України, під ним ходять у моря-океани українські пароплави. Стрімко злітає це полотнище і на різних спортивних змаганнях, коли на п'єдестал пошани підіймаються українські спортсмени. Гордо розвівається синьо-жовте знамено, промовляючи всьому світу: "Є у світі Україна!"

Синьо-жовтий прапор України -
Це безхмарне небо, синє-синє,
А під небом золотіє нива,
І народ - і вільний, і щасливий.
Прапор, як святиню, любі діти,
Треба шанувати й боронити.
Прапор - символ нашої держави,
Він для всіх ознака сили й слави. 

Запорожці, як люди, що повністю присвятили себе священній війні за Україну, дотримувались звичаїв і символіки барви воїнів - зодягались у червоно-малиновий одяг і мали жовто-блакитного, бойовий, червоно-малиновий стяг; гетьман мав срібно-білого прапора, військово-магнатськи формування - червоно-білого, а військово-народні - червоно-чорного. Оскільки гетьман у певних ситуаціях мав виступити то від старшини, то від козацтва, то від селян, а то й від усіх зразу - він мав бунчуки білого, червоного, та чорного кольорів. Біло-червоно-чорна символіка кольорів збереглася і до сьогоднішнього дня на Східній Україні в традиції вишивати червоно-чорним по білому, що символізує єдність усіх груп (барв, варн) у одному народі.

Можна наводити чимало прикладів популярності біло-червоно-чорної барви на Україні, але жоден з цих традиційних кольорів не став державною барвою в силу двох причин. Перша полягає в тому, що ця барва є спільною для десятків націй і народностей, які розвинулися з єдиної давньоарійської спільності, а друга - в тому, що за цими кольорами протягом тисячоліть, міцно установилася соціальна функція. В українців національною барвою стала інтегруюча релігійна блакитно - жовта.

Коли ж нація почала оживати, - відродилась і символіка. Національна барва з`являється по всій Україні і, насамперед, у розписах церков та у церковних речах - ризах , фарбованій різьбі іконостасів. Ця барва оживає також у творах мистецтва - мініатюрах і прикрасах, у масовому виготовленні жовто-блакитних тканин, у гербах українських земель. Так герб роду Богунів мав голубий щит із золотою підковою і золотим кавалерським хрестом.

Звертає на себе увагу органічна близькість українців різних земель із національною блакитно-жовтою барвою, яка виразно виявилася за середньовіччя, коли почалась повсюдна фіксація та формалізація національної символіки. Як відомо, Київщина на цей період встановила золотого тризуба на голубому полі, Галичина - золотого лева на голубому полі. Так на землях України узаконилась однакова національна барва. Збіг досить промовистий, якщо зважити, що ці землі на той час не були об`єднані в єдиній Український державі.

Жовто-блакитна барва була усвідомленою як національна українська, що узаконення Центральною Радою жовто-блакитного прапора як державного символу, яке сталось 22 березня 1918р., не викликало ні в Україні, ні в Росії жодного сумніву, що до правомірності цього акту.

3. Гімн України

Запитання до групи:

• Як називається гімн України?
• Що означає слово «гімн»?
• Чим гімн відрізняється від будь-якої іншої пісні?
• Яке значення гімн відігравав у різні часи історії?
• Хто і коли написав слова гімну України?
• Хто був композитором гімну України?
• Коли Верховна Рада затвердила гімн як державний?

- А що означає слово "гімн"?

Слово гімн - грецького походження (дослівний переклад -похвальна пісня) - урочиста пісня, прийнята як символ державної, національної єдності.

Гімн - це по своїй суті урочистий музичний твір. Літературною основою гімну є твір, сповнений символікою та високим пафосом. Відбудь-якої іншої пісні гімн відзначається урочистою мелодією розміреного (частіше маршового характеру). Поняття "гімн" протягом віків змінювалося. У Стародавній Греції гімнами називали пісні, присвячені визначним подіям, героям та богам. У часи середньовіччя були поширені духовні гімни, а в періоди визвольної боротьби гімни виконували роль бойових, закличних пісень. Слова національного Гімну "Ще не вмерла Україна" написав у 60-х роках XIX ст. відомий український поет Павло Чубинський, а музику - композитор Михайло Вербицький. Це ті слова та музика, які змушують кожного з нас підніматися при перших же акордах, в них сконцентрована жива історія народів, їх прагнення до волі.

Походження гімну України також досить цікаве. Слова урочистої пісні "Ще не вмерла України ..." написав у 60-х роках XIX століття Павло Чубинський - український поет, фольклорист і етнограф. Вперше текст твору був надрукований 1963 року. Він швидко розійшовся у рукописах і надрукованих текстах. Спочатку його навіть приписували перу Тараса Григоровича Шевченка. На музику вірш майбутнього гімну поклав композитор Михайло Вербицький. На жаль, доля гімну України також була нелегкою. За виконання цього твору наші співітчизники переслідувалися Рядянською владою, потрапляли до в'язниць. І лише 29 січня 1991 року в місці Бориспіль його виконанням було урочисто вшановано пам'ять Павла Чубинського. А 16 січня 1992 року Верховна Рада Укараїни затвердила гімн як Державний Гімн України, трохи замінивши слова "Ще не вмерла України і слава, і воля" на "Ще не вмерла України ні слава, ні воля".

Державний Гімн України звучить і при церемонії підняття Державного Прапора на щоглу. Під час звучання Гімну України слід пам'ятати, що присутні мають встати й віддати належне головній пісні держави: цивільні - покласти праву руку на серце, військові - віддати честь. Усі мають стояти лицем до Прапора України.

Лине пісня незабутня,
Горда, величава.
В ній - надія на майбутнє,
України слава.
Нею сонце зустрічає
Нашу Батьківщину,
День новий розпочинає -
Сильна, неподільна.
До нових здобутків кличе
Пісня Україну,
А зовуть її велично
Всі Державним Гімном.

Звучить Гімн (слухання фрагмента).

ІІІ. Підбиття підсумків.

 Отже, ми впевнено можемо сказати, що ми пишаємося своєю державою, її культурною та історичною спадщиною, неймовірним народом та природними багатствами. Народна мудрість говорить '' Краще запалити одну свічку, ніж ганьбити пітьму". І якщо ці свічки запалахкотять у кожного з нас у серці, то Україна, громадянами якої ми є, дійсно стане вільною і незалежною, могутньою державою:

Моя найкраща в світі сторона!

Чарівна, неповторна Україна!

Для мене в цілім світі ти одна

І рідна, й мила, дорога, єдина!

Список використаних джерел:

1. Гороховська Н. Державні символи України: сценарій / Н. Гороховська // Шкіл. світ. – 2005. – № 35. – С. 22–24.
2. Ковальчук П. Державні символи України / П. Ковальчук // Позакласний час. – 2005. – № 13/14, лип. – С. 39–40.
3. Кусок Т. Україна – держава європейська / Т. Кусок // Позакласний час. – 2005. – № 15/16. – С. 5–8.
4. Литвин Н. Символіка незалежної України: сценарій виховної години / Н. Литвин // Позакласний час. – 2005. – № 17, верес. – С. 29–30.
5. Моя Батьківщина – рідна Україна : сценарії, бесіди, класні часи, пісні // Розкажіть онуку. – 2009. – № 15/16. – С. 13–34.
6. Неділько В. А. Українська державна символіка : сценарій усного журналу / В. А. Неділько // Позаклас. час. – 2002. – № 5. – С. 33.
7. Никитюк А. О. Україна – незалежна демократична правова держава: сценарій / А.О. Никитюк // Позакласний час. – 2004. – № 13/14. – С. 6–7.
8. Тимченко О. В. Від роду до народу слався, Україно / О. В. Тимченко // Позакласний час. – 2011. – № 5. – С. 27-31.
9. Тристан В. В. Я люблю Україну / В. В. Тристан, А. І. Пахомова // Позакласний час. – 2011. – № 6. – С. 54-57.