Виховна година для старшокласників "У кожного своя доля і свій шлях широкий" (Шевченківський тиждень)

 

 

 

Виховна година

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета. Продовжити знайомство з життєвим та творчим шляхом Великого Кобзаря.   

Показати велич і неповторність творчої спадщини  Т.Г. Шевченка, його значення для розвитку української  літератури, історії.

Розвивати естетичні смаки школярів, спостережливість.

Виховувати на прикладі життя і діяльності Кобзаря   активну любов до рідної землі, свого народу, його мови     і культури.

 

Обладнання.  Презентація, портрет Т.Г.Шевченка, вишиті

                       рушники.

 

 

 

"Ще не були епохи для поетів,

Але були поети для епох!"  

                              Ліна Костенко

 

 

Звучить пісня про Україну.(Т.Петриненко «Україна»)

 

 

Ведуча.

Велика і прекрасна наша земля. Змінюється, вічно оновлюється вона. Погляньте навколо: ласкаво світиться сонечко, від його теплого поцілунку розкриваються повіки перших квітів, весняний вітерець грайливо пестить ніжні коси берізки і плакучої верби, в голубому небі пропливають легенькі хмарки, а довкола щасливим співом заливаються птахи.

Ведучий.

Весна... Вже сама згадка про неї будить у серці щемну радість, тривогу. Це свято оновлення і відродження природи. Коли приходить весна, кожному з нас здається, що ти народжуєшся на світ вдруге, що весна ця особлива, краща, ніж були попередні.

Ведуча

В один із таких весняних днів народився Тарас Шевченко. З цього дня почалося відродження й оновлення України, бо кожним порухом душі він дбав про рідну землю.

 

Ведучий  

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас 

Малими босими ногами,

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами.

 

Ведуча

 У сузір’ї поетів світового значення невгасимо сяє ім’я генія українського народу Тараса Григоровича Шевченка. Його спадщина увійшла в свідомість народних мас і з кожною історичною епохою набуває все нової діючої сили.

 

 

 Ці слова засвідчують велич Тараса Шевченка – Поета, Художника й Пророка, який, простуючи крізь століття в сьогодення, начебто стає сучасником і співучасником наших патріотичних діянь.

Ведучий  

 

 Тарас Шевченко – символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Його думи, його пісні, його полум’яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів.

 

 Письменник з кріпаків, цькований, засланий, нещасливий в особистому житті, він віддав себе всього Батьківщині і в цім творчім пориві наче намагався віддати їй водночас  свою повноту і завершеність. Слово його животворяще стало ядром нової сили – народності, яка утвердила на всі віки українську суть.

 

Ведуча Біографічна сторінка.

 

 “Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури...”

І. Франко

Надаю слово групі “Біографи”                                                                                          

 

 Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 р. у селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області) у родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко.

 

 Батьки Шевченка були кріпаками магната генерал-лейтенанта Василя Васильовича Енгельгардта - поміщика, що володів 50 тис. кріпаків і був власником близько 160 тис. десятин землі. До володінь Енгельгардта належали також села Моринці і Кирилівка, де проходило дитинство малого Тараса.

 

 Дитинство Тараса протікало в самому серці древньої Русі, на Черкащині. Ця Мала Батьківщина і виховала в ньому ідеї панславізму. З самого раннього віку над ним тяжіло прокляття. 

         

        Не у злиднях народився Тарас. Давно в минуле відійшли ті часи, коли кріпак нічого не мав. Це ж вже було Х1Х сторіччя. Кріпаки, починаючи з 14-15 річного віку повинні були двічі на тиждень іти на панщину і робити безвідмовно те, що їм накаже панський управитель.

 

 Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців до Кирилівки. У родині, крім Тараса, було 6 дітей - старші сестри Катерина та Марія, брат Микита, молодші сестри Ярина, Марія, брат Йосип.

 

 Одним з помітних напрямів сучасного шевченкознавства стало дослідження біографій близьких до Кобзаря людей

 

 

 З ранніх років Тарас цікавився народною творчістю, у дяків він навчився читати і писати. Рано виявився у хлопця хист до малювання, який помітив маляр з села Хлипнівці, але Тарасу було вже чотирнадцять років і його зробили козачком П. Енгельгардта.

 

 

 У 1831 році сімнадцятирічний Шевченко приїздить до Петербурга, куди було переведено Енгельгардта. У 1832 році Енгельгардт законтрактував Шевченка на чотири роки Ширяєву - різних живописних справ майстру.

 

 У 1836 році Шевченко у складі артілі Ширяєва розписує театр у Петербурзі. У цьому ж році він знайомиться з учнем Академії мистецтв Іваном Сошенком. Пізніше відбувається знайомство художника-кріпака з Гребінкою, Григоровичем, Венеціановим, Жуковським, Брюлловим.

 

 У квітні 1837 року Брюллов створює портрет Жуковського, який був розіграний у лотереї за 2500 карбованців. За ці гроші було викуплено Тараса Шевченка з кріпацтва. 25 квітня 1838 року на квартирі Брюллова йому була вручена Жуковським відпускна.

 

 З цього ж першого  дня волі він стає учнем Академії мистецтв, увесь поринає у світ навчання і творчої праці - і як художник, і як поет.  Закінчує Академію мистецтв у 1844 році. Величезна роль у самовизначенні Шевченка як художника, поета і революціонера належала Петербургу, місту, в якому він провів у цілому 17 років свого життя.

 Художні твори Шевченка Академія мистецтв невдовзі відзначає срібними медалями. Та вже і в цей час в душі молодого митця над сріблом академічного живопису бере гору золото народного слова.

 

 Тарас ночами ходив у Літній сад малювати із статуй і мріяти про волю, а в свята милувалися великими творами живопису в залах Ермітажу. Душа його поривалася до академії. На той час він уже досить вдало малював портрети аквареллю.

 

 Шевченко-поет.

 

  Не смійтеся, чужі люде!

  Церков-домовина

  Розвалиться... і з-під неї

  Встане Україна.

  І розвіє тьму неволі,

  Світ правди засвітить,

  І помоляться на волі

  Невольничі діти!..

 

  Надаю слово групі “Літературознавці”

 

 Писати вірші Тарас Шевченко почав ще до звільнення з кріпацтва. Перша згадка про один із його ранніх віршів, що дійшла до нас, датована 31 березня 1837 року.

 

 «Катерина», «Тарасова ніч», «Іван Підкова», балада «Тополя», послання «До Основ'яненка», вірші «Перебендя», «Нащо мені чорні брови... ». Вони й склали першу його поетичну збірку - «Кобзар», яка побачила світ у 1840 році.

 

 12 березня 1840 року, був поданий до цензури Є. Гребінкою альманах «Ластівка», до якого він долучив і перший розділ з нового твору Т. Шевченка,- поеми «Гайдамаки» (розділ «Галайда»). За короткий час «Кобзар» і «Гайдамаки» набули широкої популярності. В 1841 році  окремою книгою вийшла поема «Гайдамаки».

 

 

 1845 рік. Час виняткової творчої продуктивності для поета. Протягом жовтня - грудня він написав поеми «Єретик», «Сліпий», «Наймичка», вогненну інвективу «Кавказ», послання «І мертвим, і живим...», цикл переспівів «Давидові псалми», вірші «Холодний Яр», «Минають дні, минають ночі...», «Як умру, то поховайте...» («Заповіт») та інші твори.

 

 1846 рік. Т. Шевченко звів усі свої твори у велику рукописну збірку під назвою «Три Літа». Були написані балади «Лілея» й «Русалка», на початку наступного року - поема «Відьма».  Вступив до Кирило-Мефодіївського товариства.

 

 

 1847 рік. З'являються поеми «Княжна» та «Варнак», історична поема «Чернець» і ряд ліричних віршів: «Не гріє сонце на чужині…», «Сон» («Гори мої високії…»), «Самому чудно, а де ж дітись?», «А. О. Козачковському» та інші. Шевченка заарештовують за участь в  Кирило-Мефодіївському товаристві.

 

 

 Під час переходу з Орської фортеці до укріплення Раім у складі Аральської описової експедиції Т. Шевченко написав вірш «У бога за дверми лежала сокира...», а під час зимівлі 1848-1849 років на Косаралі - «Царі», «Марина» і великий цикл ліричних поезій.

 

 

 Шевченко зазначав, що повістей у нього «десятків коло двох набереться», нині відомі тексти лише дев'яти: «Наймичка», «Варнак», «Княгиня», «Музикант», «Несчастный», «Капитанша», «Близнецы», «Художник», «Прогулка с удовольствием и не без морали».

 

 

«Добра не жди,

Не жди сподіваної волі -

Вона заснула: цар Микола

Її приспав. А щоб збудить

Хиренну волю, треба миром,

Громадою обух сталить;

Та добре вигострить сокиру-

Та й заходиться вже будить…»

 

 Тарас Шевченко- не лише поет і прозаїк, а й драматург. Написав він кілька п'єс, але повністю збереглися лише драма "Назар Стодоля" та уривок з історічної драми «Микита Гайдай»

 Українська література попередніх століть та красне письменство інших народів також мали вплив на формування літературних смаків Шевченка. Йдеться передусім про російську і польську літератури. Проте основне джерело його творів - життя народу, зокрема покріпачених селян.

 

Надаю слово групі “Дослідники”

 

Шевченко — географ-дослідник

 

 Одна з найбільш маловідомих сторінок біографії великого Kобзаря - участь в Аральскій географічній експедиції 1848-1849 років.

 

 „Я тепер веселий йду на оте нікчемне море Аральське. Не знаю, чи вернувся тілько!.. А йду, їй-богу веселий”.

 

 А небезпека для учасників експедиції дійсно була: в степу загроза захворіти холерою чи чумою, потонути в бурхливому недослідженому морі, загинути в сутичці.

 

 З приходом весни експедиція продовжувала дослідження моря, аж до 22 вересня 1849 року. Звіт Аральської географічної експедиції був гідно оцінений великими географами О. Гумбальдом і В.Семеновим Тянь-шанським.

 

 Олексій Іванович , обговоривши  з генералом В.Обручевим ситуацію з Шевченком, подав офіційне клопотання про присвоєння Тарасу Григоровичу звання унтер-офіцера.

 

 Але за іронією долі - поруч відправили донос про те, що, всупереч повелінню імператора, засланному політичному Шевченку було дозволено писати, малювати, вести вільне листування і навіть ходити в „партикулярном платье”. 

 

Жінки в житті Шевченка.  Гроші.  Слава.

 

Учні зачитують підготовлені повідомлення.

Слово вчителя.

 

 Підсумувати всі ваші виступи хочу словами ще одного геніального письменника, нашого земляка Івана Франка:

 

“Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі на ржу, ані його любові до людей на ненависть і погорду, а віри в Бога на зневіру і песимізм.

Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Ось такий був і є для нас , українців, Тарас Шевченко”.

 

Конкурси.

 

 А зараз хочу запропонувати вам два конкурси, щоб перевірити, як ви засвоїли весь почутий матеріал. Адже кожний свідомий українець повинен знати сторінки життя Великого Кобзаря.

 

Біографічна вікторина.

 

 Я називаю рік, а ви подію у житті Т.Г.Шевченка, пов'язану з цією датою або даєте відповідь на запитання:

Запитання:

1814р.(народився поет) 

1831р.(приїзд у Петербург)

Скільки дітей було в родині Шевченків, крім Тараса (6)

У якому віці Тарас став козачком пана Енгельгардта (14)

1838р.(викуп з кріпацтва) 

1840р.(вийшов «Кобзар»)

1843р.(перша поїздка на Україну) 

1844р.(закінчив Академію мистецтв)

1841р.(окремою книгою вийшла поема «Гайдамаки») 

1845р.(написав 5 поем)

Назвіть літературний псевдонів Шевченка (Кобзар)

1846р.(вступив до Кирило-Мефодіївського товариства)

1847р.(Шевченка заарештовують) 

1848р.(подорож по Аральському морю, член експедиції)

1861р.(помер поет)

Річка, біля якої похований поет. (Дніпро)

 

Конкурс «Юні поети і поетеси»

 

Кожна група повинна скласти вірш про Т. Г. Шевченка.

 

Підсумок.

 

Слово вчителя.

 

 Великою заслугою Шевченка стало те, що він вивів із тривалого занепаду нашу мову, а українську літературу підніс до європейського рівня.

 

 Шевченкове слово єднає нас усіх в одну національну цілість із єдиною метою – відновити народовладну суверенну українську державу на всій її історичній території. Шевченка можна вважати геніальним натхненником національно-культурного та державного відродження України.

 

 Як державницький мислитель Шевченко вірив у незалежну Україну, підґрунтям чого вважав солідарність і любов усіх прошарків суспільства. "В своїй хаті – своя правда, і сила, і воля!" – ось такими словами розкривав поет своє розуміння самовизначення української нації.

 

 Усі головні закони сучасного життя України ґрунтуються на Шевченковій ідеології. Знову й знову перечитуючи сторінки "Кобзаря" та його "Заповіт", ми відновлюємо вірність ідеалам геніального поета, видатного державницького мислителя, найгуманнішого Пророка України.

Надаю слово нашим ведучим.

 

Ведуча.

Цілий світ задивлений на Канів.

Дивне місто — що не говори!

Скільки чути — шириться осанна

З висоти Чернечої гори.

День у день — хурделиця чи спека

З різних сіл, містечок і країн

Йдуть до неї люди, наче в Мекку.

Йдуть з усього світу на поклін.

Йдуть, хоч стежка стелиться терново.

Йдуть і йдуть без ліку і числа

Щоб вогнем Тарасового слова.

Очищати душі і тіла.

 

Ведуча.

Уклін тобі, Тарасе,

Великий наш пророче,

Для тебе вірно б'ється

Те серденько дівоче.

 

Ти кажеш рідний нарід

І рідний край кохати,

Для нього кажеш жити,

Для нього умирати.

 

Ось тут, перед тобою

Ми, українські діти,

Святочно прирікаєм

Сповняти ті завіти.

 

На службу Україні,

На честь,на діло гоже

В ім я світої правди

Благослови нас,Боже!

 

І доки в римах «Заповіту»

Вогонь поезії не згас,

Століттям сонце не згасити,

Бо зветься сонце це - Тарас.

 

Не на шовкових пелюшках,

Не у величному палаці,

В хатині бідній він родивсь

Серед неволі,тьми і праці.

 

Ведуча.

Великий Кобзарю!

Ти живеш і в наші дні,

Ти з нами в праці і в борні,

Ти з нами йдеш до сонця сходу,

Ти правди й вільності пророк.

 

Кобзарем ми його звемо,

Так від роду і до роду.

Кожен вірш свій і поему

Він присвячував народу.

 

Ніжну матір і дитину

Він прославив серцем чистим.

Всю осяяв Україну

Поглядом він променистим.

 

 

Ось чому в сім ї великій,

У саду квіток прекрасних

Буде жити він навіки,

Як безсмертний наш сучасник.

 

(Дівчина запалює свічку і декламує:)

 

Свічку поставлю, свічку поставлю

І перед образом, й перед тобою.

І хоч у мріях народ свій заставлю

Стати навколюшки, поряд зі мною,

І помолитись за тебе, Кобзарю,

Щиро, - хоч раз би! - як перед Богом.

Все ж українці ми, а не хазари.

Гори ж моя свічко, гори нам ще довго!