19 квітня о 18:00Вебінар: Як організувати якісний урок літератури для учнів із кліповим мисленням

Виховна година до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав "Одвічний біль... інтернаціональний обов'язок"

Про матеріал

Виховна година до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав "Одвічний біль... інтернаціональний обов'язок" для учнів старших класів. МетА заходу: нагадати учням про історичні події афганської та інших локальних воєн, в яких брали участь воїни-інтернаціоналісти; виховувати повагу і шану до воїнів-інтернаціоналістів, до трагічних сторінок нашої історії; через поезію і пісню донести до учнівських сердець основну думку: війна – це безумство, це невиправдана жорстокість проти людства.

Перегляд файлу

 

« Одвічний біль … інтернаціональний обов’язок»

Слайд 1 Вч:  Дорогі гості, учні, вчителі! 15 лютого – особливий день – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Ми відзначаєо цей день відповідно до Указу Президента України від 11.02.2004 р. Цей день не випадковий. Він приурочений до річниці виведення військ СРСР з Афганістану.

Слайд 2 Учень 1 З давніх – давен український народ підтримує священну традицію – вкарбовувати у свідомість прийдешніх поколінь пам'ять про бойові подвиги своїх синів і дочок, які сповна виконали свій військовий обов’язок.

Учень 2 15 лютого – скорботний день – це дата виведення радянських військ з Афганістану –  і вона є днем вшанування учасників бойових дій на території інших держав, або, як говорять, воїнів-інтернаціоналістів.

Учень 3. Минають дні, ідуть роки.

Життя листки перегортає.

А біль чужої нам війни,

 В душі чомусь не замовкає.

Відео  День в історії. СРСР завершив вивід військ з Афганістану.mp4

Слайд 3 Учень 4 Після Другої світової війни військові Радянського союзу брали участь у більш як 20 локальних війнах і збройних конфліктах на території 16-ти держав, що тривалий час замовчувалося радянським керівництвом. Але інтервенція до Афганістану була винятковою – і за масштабами, і психологічними наслідками.

Учень 1 Час непідвладний викреслити з нашої пам’яті приклади мужності і вірності військовому обов’язку синів своєї Батьківщини, які з честю виконали свій військовий обов’язок, стали гідним прикладом  людської гідності та героїзму. Нині ми віддаємо данину поваги воїнам, які виконали свою непросту місію в Угорщині, Єгипті, Іраку, Афганістані, Чехословаччині, Ефіопії, Анголі, Югославії, Лівані, Сирії та інших.

Відео Песни Афгана. Боевым награждается орденом.mp4

Слайд 4  Учень 2 Хто ж відповість?

Як захлинався бій останній,

І ущухав вогонь атак,

Упав юнак в Афганістані –

Двадцятирічний мій земляк.

Упав, з очей спадали зорі,

Темніла неба пелена…

О, Боже мій, що тільки творить

Людьми придумана війна.

 

Учень 3 Нам дуже хочеться, щоб поезії та розповіді, пройшли крізь ваші серця і усі усвідомили, що найстрашніше і найбезглуздіше у світі –  війна. Ми повинні пам’ятати тих, хто її пережив, тих, хто недожив, недоспівав, недокохав…

Слайд 5 Учень 4 Афганістан… Уже більше 40 років у нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни. А як синонім людського лиха, справжнього людського пекла.

Учень 1 Це був час « холодної війни», час жорстокого протистояння. Тоді ні в кого не було сумніву щодо правильності ухваленого рішення. І радянські війська, вірні військовій присязі, вирушили на чужу землю виконувати інтернаціональний обов’язок.

Учень 2 Багато життів залежало від того, хто і як скерує військовими операціями. Від командирів відділень, рот, батальйонів, полків. Тисячі кадрових військових, командирів десантних, інших родів сухопутних військ та льотних частин, медичних формувань гинули в тому пеклі, залишаючи матерів, дружин, дітей. Сотні, тисячі офіцерів, вірних своєму військовому обов’язкові, залишили місце своєї служби пораненими, покаліченими або в цинковій труні..

Слайд 6 Учень 3 Скільки разів так бувало: війни замислюють вже сиві політики, а в окопах опиняються ті, кому 18, 20, 30 років. І лише біль, плач, стогін і розпачливі крики матерів є безсилим протестом проти всіх, які є на світі, воєн.

Учень 4                           Ховали інтернаціоналіста,

                                          Блищала глухо цинкова труна,

                                          Нестерпно пахло тополиним листом

                                          І плач дівочий танув, як струна.

Учень 1                            Руда земля розверзлась чорнорото.

                                          Чекає хижо мовчки на своє,

                                          А мати на колінах у болоті обмацує труну:

                                          Чи ж там він є?!!

 Учень 2                           Стоять, відводять очі в бік солдати

                                          І шепотить сержантик ледве чуть:

                                          Не велено… Не можна відкривати…

                                          Не велено…

Учень 3                            Уже струмки течуть,

                                          Уже весна така глибока, рання.

                                          Учора вже летіли журавлі.

                                          Таке врочисте вийшло поховання:

                                          Школярики стоять, учителі.

                                          А голосок дівочий квилить, квилить,

                                           Соромиться кричати на весь світ…

Учень 4                            Кого клясти, кого назвати винним?

                                           І що той світ? Хіба він дасть отвіт?

                                           На хрест сусідній похилився тато,

                                           Похнюпилися братики малі –

                                           В селі ховали воїна-солдата,

                                           У мирному вкраїнському селі.

Відео Посвящение.mp4

Слайд 7 Учень 1 За кожним воїном – своя доля, свій життєвий подвиг, свій крок у безсмертя. У страхітливому полум’ї війни народжувались молоді солдати і командири, які з перших днів служби пізнали ціну життя, ціну справжньої чоловічої дружби, ціну взаємовиручки і взаємопідтримки,  складали екзамен на зрілість, мужність і гідність.

Учень 2 Із Афганської війни живими не повернулися додому на Україну 3360 українців, 80 – пропало безвісті, поранених 8 000, інвалідами вийшли з цієї війни 3560 чоловік.

Слайд 8 Учень 3 Поставте скибку хліба на стакан

І голови схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганістан,

Чиї він душі зранив і скалічив.

Хвилина мовчання

Слайд 9 Учень 4 Не відболить це горе, не відплачеться і не відпечалиться на нашій землі, допоки житимуть батьки, брати і сестри, вдови і діти загиблих у горах Афганістану синів України.

Учень 1 15 лютого 1989 року останній наш солдат був виведений за межі республіки Афганістан. Цей день завершив календар Афганської війни для радянських людей. Була дописана остання сторінка героїчного і драматичного літопису. Припинили надходити похоронки з Кандагару, Джалалабада і Кабула.

Учень 2  Ми маємо знати про страшні події безглуздої десятилітньої Афганської війни і пам’ятати, що серед нас живуть люди, які в 20, 30 років стали свідками й учасниками воєнних подій. І ми маємо пишатися їх мужністю, героїзмом, подвигом.

Слово надається воїнам-інтернаціоналістам

Слайд 10 Учень 3 Найстрашніше у світі – це війна, вона, як злочин, що не спокутується перемогою. У війнах не може бути переможців, бо всі в них переможені тим, що війна – це смерть, яка забирає найдорожче у людини – її життя, бо війна – це каліцтво, як духовне, так і фізичне, бо війна – справжнє пекло.

Учень 4 Можна побудувати дороги, нові міста, зорати поле і посіяти зерно, але примусити битися мертве серце – неможливо; залікувати зранену душу, не залишивши величезного рубцю – неможливо; не бачити страхітливих снів, коли йдеш у бій і втрачаєш друга – неможливо.

Учень 1 Багато молодих воїнів – інтернаціоналістів були нагороджені орденами та медалями. Але найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя. А для загиблих  - пам'ять.

Учень 2 Та вже і сьогодні, на жаль, доводиться воювати. Наш складний час пов'язаний з військовими подіями на Сході України.

Відео 15 лютого - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.mp4

Слайд 11 Учень 3                              Хай буде мир віднині і довіку!
                                             Хай буде мир й замовкнуть війни злі.
                                             І сльози щастя на своїх обличчях
                                             Відчують всміхнені  усюди матері.
 
Учень 4                               Хай буде мир. Веселі будуть діти,
                                             Спокійними скрізь стануть всі жінки
                                             І перестануть думати ночами,
                                             Що десь коханий гине на війні.
 
Учень 1                           Хай буде мир й замовкнуть всі гармати.
                                           Доволі крові, сліз, нещастя й бід…
                                           Хай відпочине  змучений боями
                                           До праці звичний чоловічий рід.
 
Учень 2.                             “Хай буде мир! “- звертаються до Бога,
                                            Чоло зросивши потом трударі,
                                            Бо хочуть, щоб сміялись дзвінко діти
                                            На нашій древній змученій  Землі.
 
Учень 3.                            Хай буде мир віднині і довіку!
                                           Хай буде мир й замовкнуть війни злі!
                                           Хай у міцних обіймах всі народи
                                           Ідуть у майбуття через віки.

Відео Нам потрібне мирне небо.mp4

Слайд 12 Учень 4 Доземний уклін Вам, воїнам – інтернаціоналістам, великого людського щастя, добробуту, благополуччя в кожну оселю, довгих щасливих років життя. Пам’ятайте, що час – найкращий лікар для душі і тілесних ран.

Вручення подарунків гостям

Учень 1 Нашим гостям і всім присутнім хочеться побажати щастя, миру, душевного спокою, злагоди, добробуту у нашому великому домі – Україні!

Учень 2                     О, Україно! Ніжно пригорни,

 Усіх живих своїх синів, як мати,

                                  Щоб ми уже не бачили війни,

 Не чули щоб ніколи звук гармати.

Учень 3                   Хай буде все, що має бути

                              І тихі радощі життя        

                              Калини цвіт, і вишень біле диво,

 І мирних ранків сонячність щаслива….

 

 

 

 

 

 

 

doc
Додано
14 лютого 2020
Переглядів
2305
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку