Виховна година Хата без рушників, що родина без дітей

Виховна година

Хата без рушників, що родина без дітей

Мета: формувати  в учнів інтерес до історичного минулого; розвивати пізнавальні інтереси до вивчення художніх промислів українського народу; викликати  почуття прекрасного у вишивках; розширювати мовленнєвий запас здобувачів освіти; виховувати національно-культурну самосвідомість, інтерес до народних традицій та спадщини українського народу, його ідентичності.

Обладнання: різні стародавні і сучасні рушники; на стіні плакат: «Хата без рушників – родина без дітей»; аудіозапис «Пісні про рушник» А. Малишка; хліб на вишитому рушнику;

Відео «Рушник –це символ України»

Учитель. Діти, сьогодні ми заглянемо в минуле українського народу, який має свій чарівний звичай, символ щасливого життя – рушник.

  У народі говорили «Хата без рушників – як родина без дітей». Вишиті рушники створюють затишок, зміцнюють родину. Подивіться як палахкотять багатством кольорів рушники в нашій світлиці.

  Рушник – це народний символ України. Жодного свята не проходить без рушника. А ще існує традиція зустрічати рідних, близьких або поважних гостей хлібом-сіллю на вишитому рушникові.                             

 У різних куточках України рушники  мали своє особливе значення.

 Ще для наших прабабусь і бабусь хрест, молитва, великодня крашанка, рушник, паляниця, вогонь у печі, обручка, пучечок певного зілля, пов΄язаного навхрест, а також слова «Доброго дня», «З Богом», «Бувайте здорові» - були не просто предметами і словами, а знаками добра і сили, заступниками від нещасть, були – оберегами.

Дівчинка в українському вбранні

Добрий день вам, наші гості ! Хай вам щастя – доля буде,

Не на день і не на рік,а на довгий – довгий вік.

Хлопчик в українському вбранні

Ми гостей своїх стрічаєм круглим, пишним короваєм.

З рушником берем таріль, коровай кладем і сіль.

Шанобливо сіль підносим і, вклонившись, щиро просим

« Любий гостю наш, приймай і рушник, і коровай».

 Ведучий: У нас сьогодні, в школі свято

Милують око диво – рушники

Дівочий сміх лунає у світлиці

Як добре, що є звичаї такі.

Ведуча: Збиратися разом, співати, погуляти,

Про Україну – неньку розмовляти.

Дізнатись більше про традиції, обряди,

Культуру та історію ми завжди раді.

Ведучий: Не вистачить нам ночі, мабуть,

Щоб розказати про всі оті скарби

Адже сьогодні ми прийшли сюди,

Щоб розповісти вам про рушники.

Пісня  « Рушник вишиваний»

Учень1. Історія рушника дуже цікава. Традиційно він слугував оберегом.
Ще за поганських часів його чіпляли на дерева, пускали на воду, клали на каміння й молили богів, щоб відвели стихійне лихо, всяку порчу, просили благодаті: щоб родила земля,щоб біда й усяка напасть обминали родину.
Із приходом християнства з рушниками проводжали князів у похід, храмові рушники дарували церкві. Серед них були ті, що висіли на вівтарі – божники, настінні або охоронні.
Із часом з'явилося багато обрядових рушників. Для немовляти на білому тлі вишивали колосочки, дороги, а ближче до кутків – замкнуту лінію, щоб «не торкалося ніщо лихе». Самі кінці були не обрублені, з торочками, бо життя тільки починалося.

Як же правильно вишити рушник? Є певні правила щодо вишиття рушників. Коротко розповімо про них:

 Учениця2.

1.     Полотно для рушника має обов’язково бути суцільним, поскільки символізує дорогу життя. Тобто не можна вставляти в рушник мереживо чи вставки. Полотно вибирали виткане із безперервної нитки. Дуже бажано купувати полотно у доброзичливої людини.
2.     Найкраща нитка для вишивки шовкова, яку пряв шовкопряд(вона безперервна). Можна використовувати шерстяну нитку, яка теж має добру енергію.
3.     Важлива також голка для вишивання. Адже голка вбирає енергію того, хто вишиває. Кажуть, що кожен колір рушника краще вишивати окремою голкою.
4.     Вишивати спочатку треба праву сторону рушника - чоловічу, потім – ліву сторону рушника, яка вважається жіночою.
5.     Зашивати слід 1/4частину рушника.
6.     Середина рушника повинна бути чистою(без вишивки). Чиста середина вишитого рушника -  це Боже місце, воно символізує зв’язок із космосом.
7.     Візерунки можуть бути різними. Дуже вдалим вважається візерунок, де вишито дерево життя, яке може бути і у вигляді квітки-берегині. Добре, коли на рушнику вишиті пташки, вінець,  хрест  або символи, які нагадують хрест. Не варто вишивати  на рушнику зозулю або сокола.   
8.     На рушнику не повинно бути вузликів, бо це не сприяє щасливій долі.
9.     Вишивати рушник потрібно з позитивним гарним настроєм.

Інсценізація

(Сидять три бабусі і розмовляють):

Бабуся 1: Еге, рушничок… Колись без рушника й заміж не виходили. Готуючись вийти заміж, кожна дівчина, як правило, повинна була мати багато різних вишиванок. Більш заможні дівчата готували собі по 50 – 80, а іноді й понад 100 сорочок з тонко виробленого біленого полотна: для буденної роботи, свята, посагу, на весілля і навіть на смерть, тобто для потреб протягом усього життя.

Бабуся 2: Ось я памʼятаю, як закохалася у свого Петра, то все думала не стільки про нього, як про скриню, в яку посаг складала. І все вишивала рушники. Сорок – не сорок, як люди кажуть, а хоча б дюжина була – старостів повʼязати та світлицю прикрасити. А до цього ми знайомилися із своїми женихами на вечорницях, на ігрищах.

Бабуся 3: А я згадала легенду про рушник:

Жила в одному селі мати, мала вона трьох синів. І були вони дуже працьовиті, тільки не вміли вишивати. Мама вишила кожному по одному рушнику для того, щоб загортати у нього хліб, коли будуть їхати в далеку дорогу. Бо хліб на рушнику життя величає і здоровʼя береже. Та померла мати, а сини на її могилі білий рушник постелили. Через три дні на тому рушнику дивні квіти розквітли. Хто їх вишивав, ніхто не знає, лише вітер про те розповідає».

Ведучий: Ми дуже славим весь наш край

І любим Україну,

На рушнику зелений гай,

І вишиту калину.

Учень2.

 Рушник! Як багато промовляє нам це слово! Без рушника  не обходяться ні в одній сім ї. Він завжди був під рукою, тому і   назву свою дістав від слова «рука» - ручник, тобто рушник. Ним витирають руки і посуд, ним накривали діжу з тістом, спечені паляниці, пироги.

 З рушником зустрічали шанованих гостей, замотували новонароджених, стелили під ноги нареченим. На щастя – долю давала мати синові рушник, коли виряджала в далеку дорогу, або на війну.

 З рушниками проводжали в останню путь. Рушники вишивають і хрестиком, і гладдю. Рушники різних регіонів України різняться кольорами і візерунками. Але, особливо, гарні рушники вишиті червоними і чорними нитками. Бо червоний колір – то колір калини, краси і любові, щасливої долі. А чорний – це колір землі нашої родючої, колір смутку, журби за рідною стороною. Недарма старі люди кажуть – горе з радістю переплітаються.

ЛЕГЕНДА ПРО ВИШИТИЙ РУШНИК

 Жили собі брат і сестра - Василько й Марічка. Вони дуже любили одне одного, ніколи не сварилися, ділилися всім, що мали. Час минав, і Василько перетворився з хлопчика на змужнілого юнака, а Марічка стала справжньою красунею. Саме тоді на їхній край напало військо страшного і могутнього царя Бурдая.

Всі чоловіки пішли захищати рідну землю від чужинців. Почав збиратися до війська й Василь. Марічка плакала, проводжаючи брата.

Візьми ось це, -   сказала, схлипуючи, й простягнула Василькові нсве личкий вузлик. — Це вишитий рушник. Він допоможе тобі повернутися додому.

Обійняв Василько сестру, низько вклонився батькам та й пішов захищати рідну землю від ворожої навали.

Якось Василя важко поранили в бою. Товариші подумали, що хлопець мертвий, і залишили його на полі бою. А ворожі солдати схопили юнака і притягнули до Бурдая. А той наказав укинути полоненого до в'язниці: може, там згине, а як виживе, то стратити.

Та в Бурдая була улюблена племінниця Мелхола, котра зналася на чаклуванні. Вона й попросила дядька не страчувати хлопця. Я зроблю так,     що він забуде все, навіть своє ім'я, і стане твоїм вірним  воїном, дядечку.

Бурдай погодився. Через деякий час Василько одужав, та під дією чарівних ліків і магії Мелхоли зовсім забув, хто він, звідки, і що є в нього сестра та батьки. Почав хлопець вірою і правдою служити цареві Бурдаю, воювати проти своїх побратимів. І був уже тепер не Васильком, а хоробрим воїном Ярміном, котрий ось-ось мав поріднитися із царем, одружившись із його вродливою племінницею.

Минав час. Наближався день весілля. Але якось неспокійно було на серці молодого Василька-Ярміна. Щось тривожило його, мучило. Відчуваючи втому, хлопець вирішив піти до палацу, щоби трохи розважитися. На сходах він зустрів служницю, котра несла дуже знайомий згорточок.

 Що це?    запитав Ярмін.

-    О, мій пане, принцеса Мелхола наказала забрати і знищити це. Ось я і  йду виконувати її наказ. Василь попросив розгорнути вузлик. Щойно служниця це зробила, як додолу впав ...вишитий рушник. Ярмін підняв його, пильно вдивляючись у кожен хрестик. І раптом він усе згадав: і рідний край, і лагідний погляд матері, і мелодійний голос сестри..

Осідлавши коня, Василько чимдуж помчав із палацу. Відшукав своїх товаришів і разом із ними мужньо воював проти царя Бурдая, аж поки вони не розбили вороже військо вщент. Рідний край знову став вільним.

Повернувшись додому, Василько розповів рідним про все, що з ним трапилося. Люди раділи і дивувалися, як міг вишитий рушник подолати могутні чари та заклинання і допомогти хлопцеві повернутися на  Батьківщину  дорогу і  милу  кожному серцю землю.

Ведуча: Рушники – це одвічні обереги неба, ними треба дорожити

І все про них знати треба! Рушник і хату прикрашає,

Рушник в дорогу споряджає, рушник з народом був віки,

Тож тчімо й вишиваймо для роду рушники! 

Ведучий: Розвісила бабуся рушники, хоч каже дехто:

«Вже виходять з моди»,

Та чую я , як б’ється із віків

Минуле мого рідного народу.

В гарячих візерунках пломенить

Пролита кров за правду і за волю,

І кожна нитка райдужно горить –

Розказує про України долю.

Розвісила бабуся рушники –

І ожили на рушниках віки,

Запахли в хаті трави, квіти.

Вони зі мною стали говорити.

Пісня «Вишивала мама рушника»

Презентація  Принесені дітьми вишиті рушники

Учениця 1. На моєму рушникові калина – це дерево нашого українського роду. Колись, у сиву давнину вона пов'язувалась із народженням Всесвіту, тому й назву свою має від давньої назви Сонця – Коло. Оскільки ягідки калини червоні, той і стали вони символом крові та невмирущого роду. Тому весільні рушники прикрашали могутніми гронами калини.

Учениця 2. На моєму рушникові калина в парі з дубом. Це поєднання – символ сили і краси. Але сили незвичайної, невмирущої. Дуб - священне дерево, він уособлював Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку життя. Хлопці й молоді чоловіки повинні оберігати свій рід.

Учениця 3.

Троянду завжди любили в Україні, вважали її квіткою Сонця, а її червоний колір нагадував колір крові - символу життя. Орнаменти, що включають квіти і листя троянди, являють собою, в основному, замкнуту смугу у вигляді вінка, що не має початку і кінця, що позначає нескінченність життя з постійним відродженням. Якщо вінок з троянд зображувався символічно, у вигляді геометричного візерунка, то троянди могли зображати зірки, зібрані в нескінченному небесному просторі.

Учениця 4. На моєму весільному рушнику пишаються поважні пави. Птахи – то символи людських душ. На родинних рушниках, де вишите розлоге Дерево Життя з філософським змістом минулого, сучасного й майбутнього, птахів вишивали фантастичними. Вони переважно мають над собою символ Божого благословення – вінець.

Учениця 5

Основним символом будь-якої вишивки рушника можна назвати Материнським символом. Він виглядає як восьмикутна квітка чи зірка, навколо якої символічно зображена квіткова гірлянда. Гірлянда прославляє Мати, її основну роль у продовженні та збереженні сім’ї та роду.

Ведуча: В народі казали: «Хата без рушників, що родина без дітей»

А які ще приказки, прислів’я про рушник ви знаєте?

- Рушник на кілочку, хата у віночку.

- У коморі сволок – на ньому рушників сорок.

- Не лінуйся, дівчинонько, рушники вишивати – буде чим гостей шанувати.

Бо й справді, за давнім звичаєм, як тільки у родині підростала дівчинка, мати заздалегідь турбувалась про рушники. До їх виготовлення привчала і свою доньку. Кожній матері хотілось, щоб про її доньку пішла добра слава.

 Ведуча:     А ви знаєте, що рушники називали по – різному, залежно від їх призначення?

Стирок – для посуду, лав, столу, діжі з тістом. Утирач – для рук і обличчя.

Повивач – замотувати дітей.  Покутник – для оздоблення стін і покуті,

Божник – для ікон. Плечові – для сватів. Весільні – для обряду весілля.

Та багато інших.

Ведучий: І на лузі, і в садочку ,і  полі, і в лісочку –

Скрізь у закутках природи, водять квіти хороводи.

Ніби танець квіт очковий, рушничок наш веселковий.

Біле поле полотняне, рівно ткане, чисто пране.

Ведуча: А по ньому голка ходить за собою нитку водить.

Покрутиться так і сяк – зацвіте червоний мак.

Зазирне і там, і тут – волошечки зацвітуть.

Застрибає навпрошки –зажовтіють колоски.

А пройдеться поволі – зарясніють листки в колі.

Біле поле полотняне, рушничком барвистим стане.

Ведучий: Де веселкою день виграє, куди сонячний промінь сягає,

Український барвистий рушник свої крила у даль простягає.

В ньому барви веселі й сумні,це життя, його дві половини,

Де і радість, і смуток сплелись, мов у кожної долі дитини.

Українські мої рушники – це натруджені в праці роки,

Де надія й любов мов дива. український рушник,

В тобі сила жива!

Ведуча: А як у цей день не згадати про вишиту сорочку – одяг – оберіг, який споконвіку вишивали дівчата своїм нареченим, жінки – чоловікам, матері – синам. Вишита жіноча або чоловіча сорочка додає тому, хто її носить сили, здоров я, краси. Це оберіг від недобрих очей, від поганих доріг.

Учениця2:   Вишиванка – дитинча кирпате, що квітки зриває в перепліт,

Материнські ласки, усміх тата, прадідів пророчий заповіт.

Учениця 3: Вишиванка – писанка чудова, звізда ясна, співи та вертеп,

Вишита сльозою рідна мова і дорога через степ.

Учениця 4:   Вишиванка – символ Батьківщини, дзеркало народної душі,

В колисанці купані хвилини, світло і тривоги у вірші.

Учень4: Узор вручну, широка планка, легенький запах ковили,

Моя сорочка вишиванка, вся ніби сплетена з трави.

Дніпра потоки, степ, простори, по лівій й правій стороні.

Червоно – чорні всі узори, мережок ряд на полотні.

Ведучий: Українські вишивки – сорочки і рушники. Вони пройшли крізь віки, вони і нині символізують глибину безмежної любові до людей, до всіх, хто не черствіє душею. Згадаймо наших мам і бабусь – невтомних    трудівниць і майстринь, які за своє життя так багато вишили рушників і серветок,   сорочок і доріжок, скатертин і наволочок, подушечок і портьєр. Немає, мабуть,  жодної родини, де б не милували око ці вишивки, а, особливо, рушники.

Учениця5: Поки живе чоловік й вишиває жіноча рука,

Буде жити довіку рушник і чарівна його красота.

Учень6: Є відкриття, яких не вкрила мгла

Нехай минуть віки, тисячоліття.

Та шана хлібу, різнобарвність рушника

Залишаться безсмертними навіки.

Учитель: А на прощання хочеться сказати,

Шануйте, друзі, рушники,

Квітчайте ними свою хату,

То обереги від біди.

Шануйте ті, що дала мати,

Готуйте дітям з чистої роси,

Щоб легко їм в житті здолати

Похмурі та скрутні часи.

Шануйте, друзі, рушники!

Пісня « Побажання» .

 Н.Май  Рушничок

Учасники заходу пригощають глядачів хлібом-сіллю