Виховна година "Хай шумлять гаї"

 

 

Виховна година

«Хай шумлять гаї, ліси! Хай квітує наша земля!»

Дана виховна година може бути використана вихователями

 як позакласниий захід при реалізації виховання в учнів ціннісного ставлення до природи.

Мета: узагальнити знання учнів про значення екологічно чистого середовища для життя людей. Розкрити значення природоохоронної роботи в нашій країні, підвести дітей до усвідомлення необхідності зберігати, примножувати природні багатства. Познайомити з “Червоною книгою”. Розвивати мову дітей, пам’ять, уяву, спостережливість. Виховувати любов та бережливе ставлення до живої книги природи.

Хід виховної години

1.  Організаційний момент

Всі почули ви дзвінок.

Він покликав на урок.

Кожен з вас приготувався,

На перерві постарався.

Зараз сядуть лиш дівчатка,

А за ними і хлоп’ятка. 

 

Починаємо нашу бесіду  «Людина і природа».

Будемо у навколишній світ мандрувати,

Будемо рідну природу вивчати!

Тож побажаємо удачі

 І спостережливості для нас.

За роботу, в добрий час.

2. Діти, ми сьогодні підемо в гості до природи: до берізки білокорої, до калини   червоної, до верби плакучої, до пахучих смоляних ялинок, до цілющих трав та  квітів, до братів наших менших, до тварин та птахів. Пізнаємо скарби рідного краю.

Сонце в мандрівку нас закликає

І про дорогу  оповіщає.

 

  Ідіть, мої любі, під ноги дивіться,

 Травам і квітам низенько вклоніться

 Несіть же їм ласку у кожній долоньці

Разом з промінням веселого сонця.

І так, вирушаємо в гості до природи.

(Звучить «музика землі», під звуки музики вчитель читає вірш). -

Послухай музику землі:

В ній запах трав і сонця ласка,

У синім небі журавлі,

А на долинах - дивна казка

Співає чисте джерело,

Навколо вквітчане барвінком

І пісня людям на добро

 

 Лунає радісно і дзвінко.

Послухай музику землі

 І таємничу, і жадану,

Її акорди чарівні –

 То звуки дивного органу.

Любіть Україну, у сні й наяву, Вишневу свою Україну.

Учень: Україна -рідний край!

Поле, річка, зелен гай. Любо стежкою іти

Тут живемо я і ти.

Немає кращої землі, ніж наша Україна. Тому любіть її родючу землю,, стихію Чорного моря, яке котить хвилями гомін волі, любіть її веселі долини, зелені полонини Карпат, що сягають зірок, розлогі ниви, зажурені діброви,тихі, як

Молитва, озера і швидкі ріки, сиві міста та села у квітучих вінках, любіть мову, і пісню, що споконвіку живуть у серці кожного із нас.

Чи є ще десь на землі такий чарівний край, де тихі травневі ночі пливуть і» на крилах солов’їних пісень, де вранці на замріяній річці вмивається джерельною водою біле латаття, де навесні під шатами крислатих дубів яскравіє килим первоцвітів, де в барвистому степу напуваєшся цілющими пахощами різнотрав’я, де розбивши крильми дзеркало синього плеса, здіймається і летить прямо на сонце крижень.

Так, нам, чигиринцям, здається, що немає на землі кращого краю, ніж наша мальовнича Чигиринщина, оповита смарагдовими лісами, голубими стрічками річок, безмежними полями, квітучими садами.

Учень: Як же не любити той край,

Де вперше ти побачив

Солодкий дивний світ,

Що ми звемо життям,

Де вперше став ходить

 І квіткою неначе

В його теплі зростав

І усміхавсь квіткам!

 

Послухай музику землі Пізнай навколишню природу В ній ніжність наших матерів В ній сила нашого народу.

 

Пам’ятайте, діти, у хворій природі не можна залишатися  здоровими. (Бо ми самі частинка живої природи).     

Учень:   Допоможіть!

•       Хто це діти, чи ви чули?

Діти: Це річка гукає.

 

Але що трапилося з нашою річечкою? Де поділася рибка? Чому колір мутний? Чому у неї поганий запах?

Ти ж була колись глибока,

Швидкоплинна, світлоока.

Чом же стала каламутна?

Чом хлюпочуть хвилі смутно?

Учень: Як мені не сумувати?

Всі отрутохімікати.

Постікали в мою воду,

Зіпсували чисту вроду.

Вже течу між болотами,

Заросла очеретами,

Зникла риба, навіть раки Поховались небораки.

 

Природа рідна наша втіха,

Тож хай вона не знає лиха!

Світ поступово вимирає,

 Давно рятунку в нас благає.

Ми всі господарі природи,

Тож збережемо її вроду!

Ця річечка захворіла, вона забруднена. Що ж ми можемо зробити, щоб її розвеселити?

Вода сильна, могутня, жива. Нам треба берегти цей безцінний дар природи. У води є свої закони і з-ними людина повинна рахуватися, вона ніби промовляє: «Любіть мене такою, якою я є і не творіть наді мною зло».

(Оповідання «Річчина хвороба» за В.Струтинським.) 

 

Учень: Де трав барвисті килим,

                  Джерельце там відкрили ми,

 Хай люди п ’ють водиченьку

 Із нової криниченьки.

Відновивши сили чистою джерельною водою ми вирушаємо далі.

 

 

Фізкультхвилинка.

Ми йшли, йшли, йшли

І в лісок прийшли.

Ми йшли, йшли, йшли

І на галявину прийшли.

А галявина не проста

Ця галявина чарівна.

*

А чому вона чарівна, хто ж тут володарює?

Діти: - Не губіть! Не топчіть! Не рвіть! Що це?

Учень: Ще земля в зимових шатах білих

Та з-під снігу майже непомітний,

Виникнув зненацька серією милий Соромливий пролісок блакитний.

Учень: А я перша розквітаю

Білим цвітом серед гаю.

Відгадайте, що за квітка,

Бо мене не буде влітку!

(Під сніжник)

Скажіть мені, будь ласка, діти,

Чи можна рвати ці весняні квіти?

Вірно! Ці квіти треба оберігати, бо їх з кожним роком стає все менше й менше.

Учень: Невже в майбутньому на світі

Не будуть квітнуть дивні квіти Конвалії й фіалки ніжні,

І вісник березня - підсніжник?

Учень: Невже ми більше не побачим,

Як сон-трава росою плаче?

Троянда степу, квітка мрії

Жар-цвітом землю не загріє?

Ми всі володарі природи

Тож збережемо її вроду.

*

Гра “Вибери стежку”.

1.   стежка - можна потоптати конвалії.
2. стежка - зруйнувати мурашник.
3.            стежка - палає вогонь.

(Діти обирають третю стежку, попередньо загасивши вогонь).

Вибраною стежкою ідемо далі.

Учень: А ось на тій галявині-берізки хтось зрубав!

У березневий день її зрубали.

Вона, немов лебідонька стояла,

Стан обвивали шовковисті коси,

Була нам мила в спеку і в морози.

У березневий день ї зрубали.

Від болю затремтіла, застогнала,

Мов скошена упала при дорозі

Весняним соком пролилися сльози.

Той сік цілющий, а вона вже мертва

Рука не заніміла, не затепла!

Яке ж жорстоке серце треба мати,

Щоб ту красу навіки зруйнувати?

Стікали долі ще живі сльозинки...

А небо чисте, жодної хмаринки!

Весна ішла - життя всім дарувала,

А на землі берізка помирала.

Народний вислів звучить так:

Щоб згубити дерево, досить миті!

Щоб виростити - потрібні роки !

Береза живе до 150 років, одна знищена сокирою береза може втратити за весну 200 літрів соку.

Наша матінка земля багата не тільки рослинами, а й тваринами та птахами.

Як ви думаєте, діти, кого ми можемо ще в лісі зустріти?

Учень: Ху-гу - гу!

Що воно за дивна птиця –

Світла денного боїться,

Дзьоб гачком, великі очі

І не спиться їй щоночі.

Учень: Ху-гу - гу!

Кричить вона.

Відгадали? - це (сова)

Учень: Я дуже мудра птаха. А ще хижак. Знаєте чому?

Протягом літа сова знищує понад тисячу гризунів, зберігаючи таким чином тонну зерна.

А як ви діти вчините, якщо у лісі зустрінете їжачка, біля річки жабку? Якщо побачите, що вуж переповзає вам дорогу, що пташенята випали із гнізда, коли знущаються із собаки?

(Відповіді дітей).

Давайте на цій галявині трішки відпочинемо і пограємо у гру «Крученики».

(Із букв складаємо слова).

Кожна квітка, кожна травинка, кожне деревце, тваринка, птах - це частинка рідної землі. Недарма народна мудрість каже: «Немає ліпшої краси, ніж гаї та ліси». Людина все бере від природи. Не завжди рослини і тварини можуть себе захистити . Напревеликий жаль, багато рослин, тварин, пахів, комах уже зникло. Щоб зберегти решту живої природи, люди впровадили «Червону книгу»

(Макет »Червоної книги»).

До неї записують ті види рослин чи тварин, птахів чи комах, які потребують захисту А знаєте чому книга червоного кольору? Червоний колір -  сигнал тривоги.

Рослини і тварини занесені до «Червоної книги» охороняються законом, їх не можна знищувати. В цій книзі є сторінки різного кольору:

•      червоний - загроза зникнення,
•      оранжеві - зникаючі,
•      жовті - рідкісний вид,
•      білі - незначний вид,
•      зелені - відновлений вид,
•      чорні - зовсім зникли.

Тримаючи цю книгу у руках, уважно прислухавшись до неї, листаючи її сторінки, ми можемо почути:

•     Людино! Звертаємось до тебе ми з невідкладною вимогою: не занапащай  життя наше, оберни своє лице до Матінки-природи ! Вчись жити в злагоді з  навколишнім світом і лише тоді відчуєш ти, що на цій Планеті ми справді всі брати і сестри і конче один одному потрібні.

Але скажете ви, що ж ми з вами можемо зробити для збереження природи? Перш за все хочу вас познайомити з заборонними знаками, які ви повинні знати.

(на дошці знаки: « Не зривай квітів», «Не знищуй жаб», «Не губіть їжачків»,

«Не зривай лікарські рослини», «Не лови метеликів» та ін.)

По-друге. Всі ви повинні знати правила поведінки в природі.

 

Діти читають Пам’ятку правил поведінки в природі:

 

 1.В лісі, на луці, біля річки ми - гості. Намагаймося найменше

турбувати птахів, звірів, комах!

 

2.              Якщо зустрінете пташенят або маленьких звірят, залиште їх на місці, не забирайте додому!

 

3. Бережливо ставтеся до рослин: не ламайте гілок, не рубайте   дерев,

не рвіть квітів!

                   4. У лісі дотримуйтесь тиші!

5. Дотримуйтесь чистоти в лісі, на полі, біля річки.
6. Будьте обережні з вогнем у лісі, у полі.
7. Не  руйнуйте мурашників!
8. Не лови метеликів!
9. Не руйнуй в лісі павутиння.
10.  Не чіпай пташиних гнізд.

Народна мудрість говорить: «Одна людина в лісі залишає слід, сто людей

• стежку, а тисячі – пустелю».

Діти: Не хочемо!

Що ви не хочете?

Учень: Метелика ловити я не хочу:

Він-квітка неба, він живе собі!

Хай крильцями барвистими тріпоче Щоб радісно було мені й тобі.

І квітку лісову не стану рвати.

Її додому я не понесу,

Бо вдома їй джмеля не погойдати

І не попити ранками росу.

 

І ні стеблинку, гілку, чи травинку,

Я не ображу: це страшенний гріх!

Бо в кожній з них живе тремка живинка,

Що світиться довірою до всіх.

Йтиму садом, полем а чи лугом,

Буду я природі вірним другом

Не столочу навіть і трави.

 

А скажу їй: Зеленій, живи!

Коли лісом буду я іти,

Теж посію зерна доброти.

Побажаю дереві і птиці,

Щоб віки жили у мирі й щасті.

Гра «Треба, не можна»

Садити дерева Ламати гілки

Поливати квіти Руйнувати мурашники

Підгодовувати птахів Ловити метеликів

Допомагати звірам взимку Руйнувати гнізда птахів

Учень:                           Все  на землі, все треба берегти:

І птаха, й звіра і оцю травинку.

Не чванься в тім. Що цар природи ти,

Бо врешті, ти - лише її частинка.

Вихователь:

Вам у походи ходити

І мандрувати, любі діти.

Вмійте ж природу любити Кожній стеблині радіти.

В полі, і лісі, над яром

Квіти, дерева і трави,

Цвіту не вирви задаром,

Гілки не втни для забави.

Учні: Хай шумлять гаї, ліси!

Хай квітує наша земля!

Закінчимо нашу бесіду, діти, молитвою до Господа Бога, що дав нам життя і подарував чудовий край з великою скарбницею Природою.

Боже наш всесвітній Отче,

Дякую тобі за сонце,

І за весь твій любий світ,

За повітря, воду, хліб,

За наш одяг, теплу хату –

Дякую тобі, наш Тато.