Виховний захід – родинне свято "Тато, мама і я – українська сім'я", в якому задіяні мама, тато, бабуся та діти, мета якого – це зберегти сімейні традиції та звичаї. Виховувати взаємопорузуміння, повагу до старших та людей похолого віку, шану до родинних традицій, любити українську пісню, берегти українську культуру. Получити радість і задоволення від спілкування. Спряти розвитку творчих здібностей.
Свято кращих сімей
«Тата, мама і я – українська сім’я»
Святково оформлено місце проведення свята. Плакатами, малюнками прикрашені стіни класної кімнати. Вислови про родину, сім’ю, приказки, прислів’я. звучить українська пісня.
У залі присутні запрошені сім’ї, родини.
Читці (на фоні пісні)
(звучить українська пісня)
Діалог дітей з батьками
Хлопчик. Тату, хто ми без міцного зв’язку зі своїм минулим?
Дівчинка. Без пам’яті про вічне тепло батьківської руки, маминого серця?
Батько. Зі знання свого родоводу починається Людина.
Бабуся. А корені кожного з вас починається з батьківської домівки.
Мама. З голосу материнської душі над колискою. І той голос, мов заповіт, вкарбовано в наші серця навічно.
Діти. Мамо, бабусю, заспіваємо, як бувало …
(Співають матері з бабусею)
(Виходять діти з квітами)
Що Ви тут сьогодні з нами.
Що дали Ви світу дитятко своє.
За руки Ваші й турботу!
Вам зичить щастя і добра!
(На столики у вази ставлять квіти. Діти сідають біля своїх батьків.)
Кл. керівник. Незвичайне, величне у нас сьогодні свято у ці весняні теплі дні. Це символічно. Адже в цей час все живе починає з новою силою пробуджуватись, воскресає природа, земля. А дивлячись сьогодні на ці милі, юні голівки дуже хочеться, щоб і в їхніх душах, серцях пробуджувалась, розвивалась доброта, душевна теплота, духовність.
Швидко плине час. Ще швидше виростають діти. Клопоти. Будні. Вже не повернути тих радісних хвилин, коли твоя дитина вимовила перше слово, зробила перші кроки.
Час іде. Діти стають дорослими. Заводять сім’ї.
Сім’я … Важко переоцінити роль сім’ї у вихованні високих моральних якостей дитини. Моральні цінності української родини – це ваше велике національне надбання.
Сім’я – це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави. Хочеться, щоб ця річка була повноводною і широкою, аби велика наша родина українська була щасливою і красивою.
На нашім родиннім святі ми щиро вітаємо сім’ї:
……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….
Бережуть в цих сім’ях коріння роду, гарно виховують своїх дітей, онуків, люблять народну пісню, поезію, танець.
Сьогодні ми славимо і величаємо вас!
(виходять діти)
1-а дитина. Вклонімося бабусі своїй рідненькій,
Що як бджілка щодня устає раненько.
2-а дитина. Уклонімося щодня дідусеві низько,
Бо турботи його для мене близенько.
3-я дитина. Уклонімося щодня матусі ще нижче,
Бо серденько її до мого ближче.
4 –а дитина. Уклонімося батькові щодня
низенько,
Бо серденько його до мого близенько.
Читець.
Я люблю свою хату і подвір’я, й садок,
Де сонця багато і в жару, і в холодок.
Тихо й затишно, квіти коло хати цвітуть.
І невтомно все літо бджоли коло хати гудуть.
Все для мене тут рідне … стіни білі, як сніг,
І віконце привітне, і дубовий поріг.
Рідна казка про гнома, рідна стежка і сад…
Всюди … добре, а вдома, краще, кажуть, стократ.
(пісня «Де згода в сімействі»)
Кл. керівник. Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і народ збагачується малими сім’ями, родинами, дружніми, працьовитими. А щоб роду не було переводу, він має жити багато, багато літ і коріння роду треба берегти, як у пісні співається «З роду в рід життя кладе мости, без коріння саду не цвісти».
/ вікторина «Наш родовід «Хто кому ким доводиться»»/
Кожна родина має свої обереги, що бережуть рід від лиха, від всього злого.
/демонстрація з поясненням/
Гумористичні сценки
Погана вихователька
Рано встав
Конкурс – інтелектуальне шоу
Гумористичні сценки
Вагома причина
-Петрику, твій братик зустрічає мене коло воріт і цілує …а ти чому не береш з нього приклад? – запитує мама сина.
- Тому що я не розбив велику люстру у світлиці …
Пам’ятає
-Скільки тобі разів буду говорити, щоб не писав олівцем по стіні, - докоряє мати синові.
-Скільки? – перепитує син. – оце буде сьомий…
Конкурс «Ми малюємо»
Кожний з учасників із зав’язаними очима на дошці малює картинку на запропоновану тему.
Круглий стіл «Звичаї, традиції моєї родини».
Конкурс «Захоплення моєї родини».
Кл. керівник. Які ж талановиті наші діти! Як вони пильно вдивляються в нас, в наші серця. Кажуть, наші діти ростуть черствими, егоїстичними. Неправда!
Дивіться, які поетичні клятви – вони наказ нам дають.
/виходять діти і виносять на великому папері «Наказ». Читають./
1.Кажуть, нашими устами завше істина глаголить.
Тож послухайте, дорослі, наші радощі і болі.
2. Я звичайно розумію, нас багато у Вітчизни,
Вистача їй роботи, ну і клопотів звісно!
3. Та почуєм ми чимало, бо є й дається нам багато,
Наші примхи щохвилинні не вдоволить жоден
тато!
4.Попереджую зарання, як зважать на наші
примхи,
завтра не оберетесь з нами безліч клопотів і
лиха…
5.Не завжди нас варто пестить, не в усьому треба
слухать,
Як розійдемося надто, можна й прикрутить нам
вуха.
6.Щоб росли ми чесні й чисті, як брати і сестри
щирі,
щоби світ оцей чудесний нами радувався в мирі.
7.Як зростемо гожі, вернемось до мами і тата,
Щоб за все, за все на світі всім шану трепетно
віддати!
Батько. Дорогі наші діти! Ми, ваші батьки, мріємо, щоб ви виросли справжніми людьми. Ми віримо в вас! Адже в кожного з вас є хороша родина, оселя, де вас вчимо гарно жити, поважати людей, бути чуйним до ближніх своїх, до своїх друзів, де вчимо допомагати один одному, любити один одного.
Мати. Діти, ви повинні знати, що у вашого народу є своя доля, своє життя, своя історія. Ми повинні зберегти усе.
Дерево гине без коріння. У нас, українського народу, є теж коріння – це його традиції, звичаї, пісні. Забудемо своє минуле – висохне коріння нашого народу. Зберегти про них пам'ять – наш обов’язок, як перед минулим, так і перед майбутнім поколінням.
Вам, наші діти, коріння роду берегти!
Бабуся. Ми віримо, що нашому роду не буде переводу!
Кл. керівник. Нехай у царстві батьків і дітей наших передаються з покоління в покоління працездатність і достаток, довіра й подяка, добрий звичай і спомин про великі діла.
Добігає наша зустріч кінця. Ми здружилися, поріднилися. Ви побачили своїх дітей, внуків, їхні захоплення, вміння. Які ми цікаві, сильні, талановиті разом!
Хай щастям і сміхом повниться наш дім!
Дай же, Боже, всім вам, рідні, многих, добрих, щасливих літ!
/виходять діти/
Діти (разом).
Дорогі наші рідні!
Хай в житті вам радість буде!
Розквітає як той цвіт.
1.Хай роки ідуть, а чоло не сивіє,
Онуки ростуть, а душа молодіє.
2.Хай щастям і сміхом повниться ваш дім.
За ласку й турботу низький вам уклін!
3.Живіть нам, рідненькі, живіть нам на світі –
І будемо ми всі любов’ю зігріті.
4.Бо поки є діти, є сонце,
Доти пташина, цвіт під віконцем.
5.Доти краса, доти поміч, розрада.
Всі. Живіть нам, рідненькі, сто років на радість!
Кл. керівник. Тож хай вашому роду не буде переводу!
А заключним акордом нашого свята хай буде пісня.
/діти виконують пісню/