Виховна година "Мистецтво бути людиною"

Тема: «Мистецтво бути людиною»

Мета: виховувати у дітей гідність, людяність, гуманізм у стосунках, доброзичливість, повагу до людей, великодушність та самопожертву, скромність. Навчати оволодівати мистецтвом спілкування та навичками взаємодопомоги, пробуджувати у дітей щирий інтерес до всього корисного, морального; бажання назавжди зберегти людську гідність.

Обладнання: кошик, готові паперові квіти, фатман, наклейки хлопчика та дівчинки, маркери,

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація

Учитель. Всім доброго, гарного, сонячного  дня! Сьогодні на першому уроці ми міркуватимемо над темою «Мистецтво бути людиною».

     Не одне покоління замислювалося над питаннями: хто така Людина; для чого вона живе на Землі; що значить бути справжньою Людиною? Що значить бути гідною Людиною?

   Людське життя... Неповторне й звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.

   Люди, їх мільйони... Всі вони зовсім різні і чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.

   : Дійсно Проблема людини і людяності хвилювала людство в усі часи. Ще у 5 ст. до н.е. китайський філософ Конфуцій писав, про те, що потрібно виховувати в собі людяність та доброзичливість.

    Якось Один східний володар захотів пізнати всю історію людства. Мудрець приніс йому 500 томів. Зайнятий державними справами, цар відіслав його, наказавши викласти все  в більш стислій формі. Через 20 років мудрець повернувся. Історія людства займала тепер всього 50 томів, але цар був уже занадто старий, щоб подолати стільки товстих книг, і знову відіслав мудреця. Пройшло ще 20 років і постарілий, посивілий мудрець приніс володарю один-єдиний том, який уміщав усю премудрість світу, яку той прагнув пізнати. Однак цар лежав на смертному одрі і у нього не залишилось часу, щоб прочитати навіть одну книгу. Тоді мудрець виклав йому історію людства в одному рядку: людина народжується, страждає і помирає.

   Не одне покоління замислювалося над питанням «Хто така людина, для чого вона живе на Землі?», «Що значить бути справжньою людиною?»

ІІІ. Основна частина

Учитель . А для того щоб зрозуміти які якості повинні бути притаманні справжній людині і який важкий життєвий шлях повинен подолати кожен щоб бути людиною з великої літери пропоную вам виконати завдання.

1. Вправа «Людські цінності»

 Гра «Збери слова»

н, ч, й, і, у, с, ь, т   

м, у, а , н , і , м, г, з

и, т, ь, щ, р, с, і

д, о, і, з, и, ч, с, т, ь, л, и, б, р, в, о

2. Вправа «Моє ім’я»

Кожен із вас підбере для першої літери вашого імені найкращу людську якість притаманну справжній людині.

Учитель. Мати вигляд людини неважко, а от бути людиною дуже складно.

Я пропоную послухати оповідання із книги В.Сухомлинського «Чиста криниця».

                                                        Бо я людина

Вечоріло. Дорогою йшли два подорожні: батько й малий син. Посеред дороги лежав камінь. Батько не помітив його, спотикнувся і забив ногу. Йому заболіло. Крекчучи, він обійшов камінь і, взявши хлопчика за руку пішов далі.

Другого дня батько з сином: ішли тою самою дорогою назад. Батько знов не помітив каменя. знов спотикнувся ї забив ногу.

Третього дня батько й син ішли тою самою дорогою. До каменя ще було далеко, Батько сказав синові: —Дивись уважно, сину. Треба обминути камінь. Ось і те місце, де батько двічі спотикнувся й забив ногу. Вони зменшили ходу, але каменя, вже не було. На обочині дороги сидів старий дід.

Дідусю, — питає хлопчик, — ви не бачили каменя?

- Я прибрав його з дороги.

- Ви теж спотикнулися й забили ногу? 

- Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.

- Чого ж ви прибрали камінь?

- Бо я людина.

Хлопчик став та й думає.

- Тату,- питає він,- а хіба ви не людина?

Вчитель:

• Якою повинна бути справжня людина?
• Які риси ви цінуєте в своїх друзях?
• Які риси хотіли б набути?
• Якими людськими рисами ви можете поділитись з іншими?

3. Вправа «Портрет»

(Діти з кольорового паперу роблять чоловічка, у центрі вписують своє ім'я; біля серця — яких людей хочуть мати поруч; на правій руці — риси характеру, яких хо¬чуть набути; на лівій руці — риси характеру, яких хочуть позбутися, і створюють із чоловічків

Учитель. Сподіваюся кожен з вас вже має безліч гарних рис характеру, але напевно є і ті яких би ви хотіли позбутися і вам це вдасться коли ми з’ясуємо, що ж таке людяність?

Учні висловлюють свої думки

Учитель. Отож, бути людяним – це оволодівати мистецтвом спілкування та навичками взаємної допомоги, радіти успіхам ближніх; любити та жертвувати, плакати та сміятися, переживати та сподіватись. Як кажуть:

Не віджени колючим словом
Того, хто руку подає, —
Так можна навіть випадково
І щастя втратити своє.

4. Гра «Збери прислів’я» (у кожної групи є прислів’я. Вони розсипалися і їх потрібно зібрати.

І група  

відгукнеться   Як гукнеться, так і

ІІ група

триматися – нічого  Один за одного  не боятися

ІІІ група

залишає, той сам  Хто друга в біді  у біду потрапляє

4 група

пізнаєш  друга не  Без лиха

ІV. Підсумковий етап

Вчитель:

• Чи потрібні нам добрі вчинки?
• Чи може доброта зцілити людину? Що це за ліки?

Ліки ці – слова. «Добре слово лікує, зле – калічить», - каже народна мудрість. Але крім добрих вчинків людина повинна залишити після себе на землі ще й добру славу про себе

1. Притча В. Сухомлинського

Старий Майстер побудував кам’яний будинок. Став та дивується зі сторони. «Завтра в цьому будинку поселяться люди», — думав із гордістю Майстер.

А в цей час біля будинку грався семирічний Хлопчик. Вік скочив на щойно цементований поріг і залишив на ньому слід своєю маленькою ніжкою.

— Навіщо ти зіпсував мою роботу? — з докором запитав Майстер.

Минуло багато років. Хлопчик став дорослим чоловіком. Життя його склалося так, що він часто переїжджав із міста в місто, ніде довго не затримувався, ні до чого не прив’язувався — ні руками, ні душею. Прийшла старість. Згадав Літній Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілося йому відвідати свою Батьківщину. Приїхав Чоловік на рідну землю. Зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі тільки плечима знизують — ніхто не пам’ятає цього чоловіка.

Зустрівся по дорозі старенький дідусь та й запитує:

— Щось, можливо, ти залишив після себе? Чи є в тебе син чи

донька?

— Ні, не маю я ні сина, ні доньки, — відповів Літній Чоловік.

— Можливо, ти посадив у нашому селі сад чи бодай деревце?

— Ні, не посадив я саду…

— Можливо, ти поле засіяв?

— Ні, не працював я у полі…

— А, можливо, ти вірші пишеш, пісні складаєш?

— Ні, і цього я не вмію…

— Тоді хто ти такий? Що робив ти все своє життя? — з подивом запитав дідусь.

Нічого не зміг відповісти Літній Чоловік. І раптом він згадав ту мить, коли залишив свій слід на порозі одного будинку. Підійшов Чоловік до нього. Стоїть будинок, ніби вчора збудований, а на порозі — закам’янілий слідок його дитячої ніжки. «Ось і все, що залишиться після мене на землі, — з гіркотою подумав Літній Чоловік. — Але цього так мало! Не так потрібно було прожити своє життя…»

Учитель. А щоб ми з вами ніколи не відчули гіркоти життєвого полину у зрілі роки, не усвідомили що життя пройшло марно, потрібно самим собі дати відповідь: у чому сенс  життя, що я хочу досягти, яким я повинен бути і що маю робити?

5. Вправа «Букет людяності»

1. Пам’ятай добро.
2. Можна забути того, з ким разом сміявся, але ніколи не забувайте того, з ким разом плакав.
3. Будь вищим від усіляких пліток, заздрощів, дрібних інтриг.
4. Найкращі ліки від образи – прощення. Навчись прощати всім, а собі ніколи.
5. Не втрачай самоповаги, умій володіти собою.
6. Перш ніж сказати щось погане, згадай, що найкраще слово те, яке не сказане.
7. Найкоротша відстань між людьми – усмішка. Частіше усміхайся.
8. Якщо тобі погано, то це не причина, щоб завдавати страждань іншому.
9. Прощення-приносить полегшення
10. Турбота-наповнює життя змістом
11. Крик-народжує грубість
12. Посмішка-розтоплює лід
13. Посієш характер-пожнеш долю.

Учитель. Даруйте людям добро, радість, не чекайте віддачі. Робіть добро тим, із ким ви, можливо, зустрінетеся лише раз у житті. Пам’ятайте, що все повертається, як бумеранг.

Учитель. Як ви помітили у мене на столі стоїть кошик. Але це кошик не простий - він уособлення вашого майбутнього. Діти, давайте покладемо у цей кошик ті цінності, які ми візьмемо з собою в життя.
(Кожен учасник кладе в кошик фрукти зі словами;
—    Я візьму з собою хороший настрій.
—    Я візьму знання про...)
Перед великим розумом схиляємо голову. Перед великим серцем - коліна!" -говорить народна мудрість. Вважайте кожен день маленьким життям і робіть його якомога повнішим та змістовнішим.

Щодня, лягаючи спати, запитуйте себе: "Що я зробив сьогодні? Чи задоволений собою? Завтра постараюся зробити більше й з користю для всіх". Усе, що "посієте" в один період свого життя, "пожнете" в інший. Людина народжена для того, щоб робити добро іншій людині, залишити гарний спогад у серцях ближніх своїх. Бо успіх приходить лише до того, хто його прагне. Не чекайте, що хтось відкриє вас, відкрийте себе самі і тоді ваше життя насправді буде гідним.