Виховна година на тему : "Голокост лихо ХХ ст"

Про матеріал

Мета виховного заходу: поглиблення знань з «проблемних» тем історії, познайомити учнів з темою Голокост, як одним із прикладів жорстокого ставлення фашистів до людей; навчати працювати з історичними джерелами; робити правильні висновки; виховувати здатність кожної людини на скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів співвітчизників, виховання патріотичного ставлення до України; виховання у учнів негативне ставлення до любих проявів насилля над людиною.

Перегляд файлу

Година пам’яті: Голокост – лихо XX століття

Підготувала вчитель історії

Хворостянівської ЗОШ І-ІІ ступенів

Чуяс Ірина Олександрівна

с.Хворостянівка , 2018 р.

Година пам’яті: «Голокост – лихо XX століття»

Мета виховного заходу: поглиблення знань з «проблемних» тем історії, познайомити учнів з темою Голокост, як одним із прикладів жорстокого ставлення фашистів до людей;

навчати працювати з історичними джерелами;

робити правильні висновки; виховувати здатність кожної людини на скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів співвітчизників, виховання патріотичного ставлення до України;

виховання у учнів негативне ставлення до любих проявів насилля над людиною.

Очікувані результати: вивчення початку цього жорстокого періоду в історії людства, бере початок в січні 1933року, коли Гітлер став рейхсканцлером Німеччини і технічно закінчується 8 травня 1945 року

; Патріотичне виховання у дітей до своєї Батьківщини;

сприяти осмисленню етнічної трагедії; сприяти толерантному та милосердному ставленню до інших націй.

Обладнання: Книжкoва виставка,В: В. А. Моцарт «Реквієм», музика І. Култе “Аріетто, стіл, на столі ікона та свічі. Фото людей які постраждали, Фото Анни Франк, Януша Корчака, ПК, відео презентація.

Епіграф:

Це Голокост –всього одне лиш слово,

Та його сенс –пекучий болі жар,

Вбивали всіх! Старого і малого, мало хто життя порятував

Звучить «Реквієм» Моцарта

Учень:

Могила дихала і тріскалась земля,

І вечер сповивав її імлою,

Могила байдужістю і житом проросла

І дикому свавіллю даниною.

Вчитель:

Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту був встановлений Генеральною Асамблеєю ООН 1 листопада 2005 року. Ініціаторами прийняття документа виступили Ізраїль, Канада, Австралія, Росія, Україна, США, а їх співавторами - ще понад 90 держав.

- Дата 27 січня була обрана тому, що в цей день радянські війська звільнили концентраційний табір Освенцим на території нинішньої Польщі. Там, за різними оцінками, загинуло від 1,5 до 4 мільйонів осіб. Як свідчать документи Нюрнберзького трибуналу, загинуло 2,8 мільйона осіб, 90 відсотків з яких були євреї.

Кожна людина повинна –це пам’ятати, і робити все щоб таке більше ніколи не повторилось. Історію переписать ми ніколи не зможем, але зробити її кращою ми повинні. Україна –це найкраща країна в світі, в ній безмежна краса,щирі ,чудові люди, але і на Україну прийшло –це лихо, під назвою Голокост, Україна стала – країною смерті.

Є данні ,що на Україні налічувалось 420 гетто ,з них 60% знаходилось на території республіки,а 40% в румунській зоні окупації.Бабин Яр,Сирецький концтабір,Голокост в Одессі - це найбільші міста вбивст евреїв .

Ведучий 1

Голокост почався в січні 1933 року, коли до влади прийшов Гітлер, і фактично закінчився 8 травня 1945 року. У період між 1933 і 1945 роками під час Голокосту було вбито більше 11 мільйонів чоловіків, жінок і дітей. Приблизно шість мільйонів з них були євреями....

Діти були особливою мішенню для нацистів в період Голокосту. Живими вони представляли виняткову загрозу, адже, подорослішавши, вони б створили нове покоління євреїв. Багато дітей задихнулися в скотовозах по шляху до таборів. Тих, хто вижив, негайно поміщали в газові камери. Наймасовіше вбивство при Голокості сталося у вересні 1941 року в урочищі Бабин Яр недалеко від Києва в Україні, де було вбито більше 33 000 євреїв всього за два дні.

Ведучий 2:

У 1935 році були прийняті Нюрнберзькі закони, які розділили населення Німеччини на дві частини: німців і не німців. В ніч з 9 по 10 листопада 1938 року по всій Німеччині прокотилася хвиля насильства: було вбито 91 єврей в основному від рук гітлерівської молоді, сотні поранені і покалічені, розграбовані тисячі магазинів, господарями яких були євреї.

Учень 1

Голокост

Пройду не раз відомими шляхами,

Де страх в повітрі висне до цих пір,

І хоч усе вже поросло мохами,

Його ніхто забути не зумів.

Це Голокост – всього одне лиш слово,

Та його сенс – пекучий болі жар,

Вбивали всіх!.. старого і малого,

І мало хто життя порятував.

Учень 2

Дивились в вічі, не щеміло серце,

Пуста душа і всі думки пусті,

«Як можеш ти стрілять? Скажи, убивце!

Вони ж прийдуть до тебе уві сні.»

Чи їх вина, що родом із євреїв?

Чи їх вина, що не такі, як всі?

Невже ж і смерть заслужує трофеїв?

І щастя можна віднайти в сльозі?

Учень 3

Постане між думками знову прірва,

Над Яром смерть махне своїм крилом,

Якщо убивства - це є ваша віра,

Тоді скажіть: «Що ви назвете Злом?»

Ведучий 1:

Наймасовіше вбивство було в Києві в Бабином Яру.Німецька армія окупувала Київ 19 вересня і з наступного дня спеціальні підрозділи СС почали підготовку виконання наказу Гітлера про знищення усіх євреїв і радянських офіційних осіб. Перший розстріл відбувся 27 вересня — були знищені 752 пацієнта психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, яка знаходилась поблизу Бабиного Яру. Цього ж дня німецьким комендантом міста було видано наказ усім євреям разом з речами з'явитись 29 вересня з документами і цінними речами в збірний пункт біля Бабиного Яру для евакуації.

Зранку 29 вересня понад 30 тисяч євреїв прибули на північну околицю Києва невеликими групами. Їх розстрілювали по 30-40 чоловік і скидали в рів. Після того як він наповнювався 2-3 рядами тіл, мертвих присипали землею. За два дні у Бабиному Яру зондеркомандою 4а під командуванням штандартенфюрера Пауля Блобеля і за підтримки двох підрозділів полку поліції «Південь» було розстріляно 33 771 чоловік. Наступні розстріли євреїв відбулись 1, 2, 8 і 11 жовтня 1941 року.

Учень (читає вірш музику Звучить музика І. Култе “Аріетто”)

Зелене руно м'яко схили вкрило.

Пташиний щебет шириться над ним.

Блакитне небо розгорнуло крила

Над місцем тихим, праведно-сумним.

Тут є про що сказати ревній музі,

Гортаючи столітній календар.

Лежить отут у святості і тузі

Ганебна пляма в серці - Бабин Яр.

Запікся на історії скрижалях,

Закарбувався болем у віках

Рік сорок перший: вересень безжальний

І в тисячах очей предсмертний жах.

Страшні останки - черепи і кості –

В землі не тліють, - пам'ять стережуть.

Щоб людство більш не знало голокостів,

Про Бабин Яр не сміємо забуть.

Ірина Васильківська

Перегляд відео матеріалу Бабин Яр(https://www.youtube.com/watch?v=DRiJclG8bOw)

Ведучий 2

Дрогобицький Яр. Також є одним з найжахливіших місць на українській землі в період Другої Світової війни. Вермахт окуповував Харків 24 жовтня 1941 року.Грудень для харків’ян пов’язаний з найстрашнішими подіями.Вже 5 грудня почався перепис населення міста, причому євреїв вносили в особливі списки. 14 грудня 1941 року за наказом військового коменданта міста генерала Путкамера усіх євреїв в дводенний термін зобов'язали переселитися в район ХТЗ. У робочих бараках, що залишилися після будівництва заводу, було організовано єврейське гетто. Щодня з гетто виводили групи по 250-300 чоловік, які спрямовувалися на розстріл в Дробицкий Яр. Вже на початку 1942 року харківське гетто припинило своє існування. Також в яру розстрілювали полонених червоноармійців і психічно хворих людей. Всього ж, за даними Державного архіву Харківської області, було розстріляно близько 16 - 20 тисяч чоловік

«Це те місце, де мертві вчать живих» написані біля підніжжя менори Дробицького яру.

Ведучий 1

Як ми казали,серед тих,над ким змущалися,було багато дітей.До наших дніва дійшла невелика кількість свідчень та спогадів.Найяскравішими та всеобмеженими є спогади маленької дівчинки ,яку звали Анна Франк . ». Анна Франк – символ. Символ життя, незважаючи на смерть. Символ життя після смерті. Проте у своєму житті Анна Франк не була символом. Вона була живою, тендітною дівчинкою, зі своїми проблемами, радощами, любов’ю та стражданнями.

Анна Франк народилася 12 червня 1929 року у Франкфурте-на-Майне, в єврейській сім'ї. Батько Ганни, Отто Франк, був офіцером у відставці, мати, Едіт Холландер Франк, домогосподаркою. Після приходуГітлера до влади сім'я емігрує в Нідерланди. У травні 1940 року Германію окуповувала Нідерланди, і окупаційнийуряд почав переслідувати євреїв. Сім'я Ганни з декількомаіншими євреями ховалися в нежитлових приміщенняхнепрацюючої фабрики. Більше двох років вони жодногоразу не виходили назовні. Продовольство їм доставляливідважні друзі-голландці. Потім все ж їх виявили гітлерівціі відправили до транзитного табору Вестерборк, потім в Освенцим, а у кінці жовтня того ж року Ганну і її сеструМарго перевели у Берген-Бельзен, де вони обоє загинуливзимку 1945 року. Загинули усі - мати, сестра, друзі, виживтільки батько, Отто Франк. Він і опублікував щоденникдочки після війни в 1947году. Щоденник був перекладений32 мови. Перший запис в щоденнику Ганна зробила вдень свого народження,12 червня 1942 року,коли їй виповнилось 13 років.Останню 1 серпня 1944 року

Учениця читає уривки з щоденника Ганни

(листопад 1942)

Німці дзвонять в кожні двері і запитують, чи не живуть убудинку євреї... Увечері, коли темно, я бачу колони людей з дітьми, що плачуть. Вони йдуть і йдуть, що обсипаються ударами і стусанами, які майже збивають їх з ніг. Нікого неосталось- люди похилого віку, немовлята, вагітні жінки, хворі - усі рушили в цей смертельний похід.

Про відчай: Я досягла точки, коли для мене не маєзначення - жити або померти. Світ крутитиметься і безмене, а я нічого не можу зробити, щоб змінити хід подій. Просто даю речам йти своїм ходом, зосереджуюся нанавчанні і сподіваюся, що врешті-решт все улагодитьсясамо собою.(1944г)

Про винних: Я не вірю, що тільки важливі люди, політики і промисловці, винні у війні. О, ні, маленька людина. У природі людини бажати знищувати, вбивати, нести смерть. І доки усе людство, без виключення, не піддасться величезним змінам, війни триватимуть.

Ведучий 2

Наступною відомою людиною цього періоду ,про яку слід згадати є Януш Корчак.Якого називали ще «Король Матиуш Первый»

Януш Корчак (справжнє ім`я Ерш Хе́нрік Го́льдшміт) – польський педагог, письменник, лікар та громадьський діяч єврейського походження. Заснував школу-інтернат для єврейських дітей.

У 1940 році разом з вихованцями «Будинку сиріт» Корчак був переміщений у Варшавське гетто. Незважаючи на численні пропозиції шанувальників таланту відомого педагога вивести його з гетто, Корчак відмовлявся: “Ви ж не кинете свою дитину у нещасті, хворобі, небезпеці. А тут двісті дітей. Як залишити їх самих в газовій камері? І чи можна це все пережити?” Він вважав за краще залишитися з дітьми, прийнявши з ними смерть в газовій камері.

Перегляд відео матеріалу Голокост

(https://www.youtube.com/watch?v=XONtdUMACME&has_verified=1)

Цікаво знати:

Польський солдат Вітольд Пілецький добровільно здався німцям і став в’язнем «Освенцима» з метою отримання інформації про табір і проведення підпільної роботи. Через три роки в 1943 році він здійснив втечу і представив великий звіт про стан справ в «Освенцимі»

Ведучий 1

11 квітня 1945 увійшов до книги історії як Міжнародний день визволення в'язнів концтаборів. Навіть зараз, через десятки років, не вдалося залікувати всіх ран, завданих війною. Важко усвідомити, що творили фашисти в таборах смерті. Освенцим. Цей концтабір називали комбінатом смерті.

Тут омертвили в газових камерах, голодом, розстріляли понад 4 мільйонів радянських громадян і жителів інших країн Європи.

Учень читає вірш «Освенцим» . Звучить пісня «Бухенвальдський набат».

В Освенциме сегодня тишина.

Не слышно стонов, выстрелов, проклятий

Хотя почти забытая война

Не выпускает из своих объятий

И тех, кто обживает небеса,

И тех, кто на земле еще покуда.

А память воскрешает голоса,

Которые доносятся ОТТУДА.

Они звучат сегодня и во мне,

Живые строки Нового Завета,

Где жизнь сгорает в бешеном огне.

За что и почему? – И нет ответа.

За что и почему? – Ответа нет.

Да и вопросы забываются с годами.

И, кажется, чернеет белый свет –

Под бормотанье: «Было, но не с нами…»

Потомки Геббельса – как сорная трава,

Напялившая незабудок маски.

И кругом – от неправды голова

В Нью-Йорке, и в Варшаве, и в Луганске.

Мол, там совсем не мучили, не жгли

В тех лагерях, где жизнь страшнее смерти.

Но стон доносится из-под земли:

Вы слышите: «Не верьте им, не верьте…»

В Освенциме сегодня тишина,

И не седеют волосы убитых.

Приходят и уходят времена

И, проявляясь на могильных плитах,

Бессмертны имена познавших ад,

И в небеса ушедших без ответа.

За что и почему? Они молчат.

И словно божий суд, молчанье это.

Ведучий 1

Наш захід ми закінчуємо словами засновника Центру «Голокост», російського історика і філософа Михайла Яковича Гефтера: «Шість мільйонів євреїв - розстріляних, задушених в газовка. Шість мільйонів - і кожен окремо. Це - пам'ять, яка чинить спротив забуттю. Це - поклик людей до взаємної близькості, недоступною без заборони на вбивство. Це - переконання: НІ ГЕНОЦИДУ ПРОТИ «КОГОСЬ», ГЕНОЦИД ЗАВЖДИ ПРОТИ ВСІХ. Ось що означає ХОЛОКОСТ.

Ведучий 2

Давайте вшануємо пам'ять про загиблих євреїв хвилиною мовчання. (Горить свічка, звучить метроном)

Вчитель

Слова митців про Голокост застерігають людство проти геноциду і закликають берегти пам’ять про жертви страшного минулого заради зміцнення міжнаціонального миру і громадянської злагоди, утвердження ідеалів Правди, Добра і Любові на нашій стражденній землі.

Давайте завжди пам’ятати – цей жорстокий період в історії людства.

Ведучий 1: Наш захід наблизився кінця. До побачення.

Ведучий 2: До нових зустрі.