Виховна година на тему: «Лихослів’я в нашому житті »

ДНЗ « Борщівський професійний ліцей»

 

Виховна година на тему: «Лихослів’я в нашому житті »

 

 

Підготував: Вихователь Вахула С.С.

Мета :

   - сформувати мотивацію вдосконалення власної культури спілкування й поведінки;

   - виробити морально-психологічну позицію нетерпимості до лихослів’я через усвідомлення того, що брутальна лайка – огидне явище, за яке має бути соромно всім, хто себе поважає;

   -навчитися висловлювати свої думки і почуття без лайки, сприяти саморегуляції станів і контролю над собою;

   -вчитися помічати власні грубощі, розуміти емоційний стан іншого і не провокувати нервових зривів.

   -розвивати навички інформаційно-дослідницької роботи, усного мовлення, уміння висловлювати власну думку; - виховувати ціннісне ставлення до свого здоров'я та здоров'я близьких людей.

   -виховувати ціннісне ставлення до свого здоров'я та здоров'я близьких людей.

Тип проекту:    інформаційно-дослідницький, за кількістю учасників – груповий,  за тривалістю виконання – короткотривалий.

Учасники проекту:   учні 

 

  

Завдання:

1. Організувати опитування учнів 5 – 11-х класів та їх батьків щодо проявів лихослів’я у школі та сім'ї та зробити аналіз. 
2. Дослідити походження і значення поняття «лихослів’я».
3. Встановити роль лихослів'я у мовленні та його психологічний вплив на поведінку людини.
4. Простежити передумови виникнення лихослів’я.
5. Розглянути результати досліджень науковців щодо впливу лихослів’я на воду, на природу, на здоров'я людини.
6. Ознайомитися з нормативно-правовими документами щодо відповідальності громадян за вживання ненормативної лексики.
7. Виробити пам’ятку для роботи над собою.

 

 

 

Епіграф:           

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється – ожива,

Як їх почує!.. Знать, од Бога

І голос той, і ті слова

Ідуть меж люди!

    Т. Г. Шевченко

 

Актуальність:

Людина не може без спілкування. Чи буде воно корисним та приємним, залежить від кожного підібраного слова. Кожна мова світу має свої особливості. Вона є однією з найважливіших ознак нації.

(слайд 3)

Мова – це доля нашого народу,

і вона залежить від того,

як ревно ми всі плекатимемо її».  

О. Гончар

На жаль, у наш час у мовлення все більше вкорінюються слова, не притаманні нашій мелодійній, солов’їній мові, які спотворюють стосунки та душі. Такими словами є лихослів’я, особливо нецензурна лайка. Викривлення моральних норм, ускладнення життя, безробіття та інфляція, постійна соціальна незахищеність викликають загальний стрес і призводять до того, що лаятися починають і ті, хто раніше якось утримувався від цієї звички. Така звичка поширилася у сімейне коло та у стіни школи. Особливо небезпечною стає ситуація для дітей – бо існує безліч негативних зразків для наслідування. Грубість і лайку сьогодні дитина може почути звідусіль. Лихословлять сусіди, власні друзі, друзі батьків, лихословлять однолітки і літні люди, лихословлять перехожі на вулиці. Навіть ненавмисний особистий вплив різних людей вчить дитину різноманітних форм лихослів’я. Повсякчас стикаючись із лихослів’ям, дитина починає вважати таку словесну поведінку нормою і стає емоційно спокійною до грубощів і лайки, перестає їх засуджувати. Ці негативні впливи змінюють у дитини образ реальності, і весь світ постає перед нею лихослівним. Так ламаються внутрішні перепони, які не дозволяли лихословити самому. Нам конче необхідно знайти способи впливу на внутрішній світ дитини, що можуть суттєво поліпшити її мовлення, вдосконалити культуру спілкування та поведінки, прагнення до морального самовдосконалення.

 

 

 

 Опитування учнів 

Група «Соціологи»

 

Перш за все ми вирішили провести опитування серед учнів   нашого ліцею і з’ясувати, як вони ставляться школярі  до такого ганебного але досить розповсюдженого явища – лихослів’я.

 

Відповіді на перше питання анкети говорять про те, що учні нашого ліцею школи все ж вживають лайливі слова, хоча, на їхню думку, «не дуже часто», або «дуже рідко».

 

На жаль, лайку ми чуємо всюди: в основному, від друзів, від людей на вулиці.

 

Нецензурні слова у своєму мовленні школярі вживають при роздратуванні, знервованості, при поганому настрої, або у відповідь на образу.

 

Негативний приклад лайливого мовлення нам подають, у більшості випадків, друзі та однокласники, мабуть не задумуючись над тим, що цим самим ображають і себе, і нас.

 

Цікавим, на нашу думку, є ставлення учнів до лихослів’я взагалі та до людей, які вживають нецензурні слова у розмовній мові. Наприклад, більше половини опитаних  засуджують використання лайки у мовленні, хоча менш негативно діти сприймають людей, що лаються. Турбує також байдуже ставлення  учнів до цього ганебного явища. І ще страшніше те, що знайшлися учні, які сприймають лайку позитивно.

 

Відповіді учнів на наступне питання, показують, що їм дещо відомо про негативний вплив лихослів’я на здоров'я людини, а можливо вони відчувають це на собі.

 

Це підтверджує й аналіз наступного питання: «Хто більше страждає від лихослів’я?». Як бачимо, лайливе слово, на думку учнів, впливає на всіх: і на тих, хто лається, у більшій мірі, і той, кому адресована лайка.

 

  Дослідження походження і значення поняття «лихослів’я»

 

Група «Мовознавці»

 

Вивчаючи походження і значення поняття “лихослів'я”, в першу чергу ми звернулися до словника української мови, який дає таке тлумачення цього слова: «Лихослів’я – вживання лайливих, соромітних слів // Грубі, недоброзичливі слова і вирази, вживані щодо кого-небудь».

Для визначення цього явища філологи та психологи використовують ще термін «інвектива». У словнику іншомовних слів дається таке визначення: «Інвектива (лат. Invectiva oratio – «лайлива мова») – різкий викривальний виступ проти кого-небудь, чого-небудь; образлива промова, лайка, випад».

Часто використовується термін «знижена мова», або «знижена лексика». «Зниженість» – те, що не відповідає уявленням представників певної (як правило, провідної, панівної на цьому етапі історії) субкультури про належну і правильну поведінку. Також вживають терміни «некодифікована мова», «ненормативна лексика», «сленг» («жаргон»).

«Інвектива» (або лихослів’я) може вживатися у вузькому значенні (нецензурна вихватка) і в широкому – будь-який вербальний (словесний) прояв агресивного ставлення до опонента.

Знижена або ненормативна лексика (некодифікована мова) містить декілька груп, найбільшими з яких будуть: інвективи (лихослів’я), непрофесійний сленг (жаргон), просторічна лексика.

Нецензурне лихослів’я і нецензурний сленг (або жаргон) не відрізняються між собою – це груба лайка.

Між цими двома групами, що утворюють знижену лексику, існує взаємний перехід. У певних ситуаціях спілкування лихослів’я може сприйматись як сленг (жаргон), а сленг – як лихослів’я.

 

Виникнення і «життя» лайки безпосередньо пов’язане з етносом. Однією з характерних рис нації є спільність мови. Мова – це начало, яке формує поняття, а через них – і сам процес мислення народів. Наприклад, прокльони існують в усіх етнічних культурах, але вони в різних народів різні. Кожен народ має свої етнічні стандарти – відносно стійкі уявлення про моральні, розумові і фізичні риси, характерні для представників різних етнічних спільностей. Наприклад, для німців і французів найбільшою образою є звинувачення в неохайності, нечепурності, бо особливо високо в цих культурах цінується тілесна чистота, чепуристість. В арабських країнах богохульство ще й досі вважається однією з найсильніших образ. У чукчів і ескімосів найобразливіші лайки: «Ти недотепа, йолоп, бовдур!». У винятково важких умовах, в яких живуть ці народи, невміла, нерозумна людина варта презирства. У національних культурах, де корова вважається священною твариною, назвати когось так означає похвалити його. Українська «корова» у звертанні до жінки звучить дуже образливо, бо так зневажливо говорять, і це зафіксовано у «Словнику української мови», про «незграбну, товсту або нерозумну жінку». Те ж стосується і вживання лексеми «слон». Якщо в індійців – це символ грації, то у слов’ян – назва товстої, неповороткої людини. У мусульманських країнах назвати когось «свинею» – дуже важка образа, натомість у папуасів дівчаткам нерідко дають ім’я Борома, тобто «свиня». У будь-якому суспільстві зафіксовані зоопорівняльні лихослів’я, які можна розглядати як символічні означення різних негативних рис людини.

Українські лайки, хоч і багаті на велику кількість огидних слів, ними далеко не обмежуються. Частим і часом не менш принизливим, але дуже колоритним, є використання різного роду прокльонів та запозичень з багатьох мов.

 

З точки зору етнології лихослів’я – це слова, які набувають образливо-оцінного значення у свідомості певної етнічної групи.

 

Найдошкульнішим і найшкідливішим для будь-якої людини є те лихослів’я, яке піддає сумніву чи заперечує ці її здатності. З огляду на цю систему сутнісних означень людини вчені пропонують класифікацію лихослів’я.

1. «Екзистенційне» лихослів’я – вислови, що заперечують, передусім, сам факт існування, буття людини як такої, приписують їй нелюдський спосіб походження і спосіб буття, назви природних відходів життєдіяльності, а також відповідні прокляття й погрози.

2. «Інтенційне» лихослів’я, яке заперечує здатність людини хотіти, бажати, зичити собі й іншим чогось власне людського, людяного.

3. «Потенційне» лихослів’я, що заперечує прихований у людині потенціал до людського існування, до успішної діяльності.

 

4. «Віртуальне» лихослів’я, яке підкреслює нерішучість, невпевненість, нездатність людини самостійно визначатися у житті. І, навпаки, – лайки, якими приписують людині самовпевненість, пихатість, надмірну рішучість і схильність до ризику.

5. «Актуальне» лихослів’я – перекреслює у людини мотивацію і здатність до виконання того, що поставлено за мету, що вирішено чи наказано зробити, заперечують спроможність подолати внутрішні і зовнішні перешкоди, що виникають у процесі реалізації життєвих планів.

6. «Рефлексивне» лихослів’я – дає спотворену образливу особистісну оцінку людині, яку не можна прийняти, процесу і результату її діяльності чи поведінки.

7. «Експіріентальне» лихослів’я заперечує здатність людини бути носієм певного позитивного досвіду.

 

  Дослідження психологічних ознак лихослів’я

 

Група «Психологи»

Лихослів’я можна аналізувати з різних точок зору. Ми вивчали психологічне тлумачення лихослів’я й розуміння його з позиції впливу на психіку людини.

 

Лихослів'я – це мова, наповнена непристойними виразами, непристойними словами, лайкою. "Це неприкрашена, дрібна гидота, ознака дикої, первісної культури, цинічне, зухвале хуліганське заперечення нашого шляху до глибокої й справжньої людської краси», - говорив видатний педагог А.С. Макаренко.

 

Мало хто з вас здогадується, що лихослів'я, як і хамство – зброя невпевнених у собі людей. Матірна лайка – це не тільки набір непристойностей. Подібна лексика свідчить про духовні хвороби людини. Слово – не просто набір звуків, що виражають думку. Воно здатне дуже багато розповісти про наш духовний стан. Сократ говорив: «Яка людина, така її і мова».

 

Влучними є слова Ліни Костенко:

Подивишся: і що воно таке?

Не допоможе й двоопукла лінза.

Здається ж люди, все у них людське,

Але душа ще з дерева не злізла.

 

Мова людини не є чимось випадковим, це її вибір (свідомий або несвідомий), що відображає стан душі. І яка людина, такі її думки, слова, вчинки і все її життя.

 

Важливою характеристикою лихослів’я є те, що воно може бути як агресивним, так і неагресивним.

У різноманітних ситуаціях міжособистісної взаємодії лихослів’я часто-густо є виявом агресії. Агресивне лихослів’я – це будь-яка форма мовної поведінки, спрямована на образу або заподіяння шкоди іншій людині, яка не бажає цього. «Якщо людиною оволодіває гнів, то її рішення стають неправильними» (Арістотель). Агресивне лихослів’я належить до засобів «випускання пари», тобто застосовується в емоційно напружених ситуаціях і є засобом висловлювання негативних емоцій. У певних ситуаціях агресивне лихослів’я є активним способом виходу зі стану емоційного напруження. Проте в такому стані не всі використовують лихослів’я. Така реакція є свідченням рівня особистісного розвитку.

Також сферою життя лихослів’я є усне спонтанне мовлення, яке може бути агресивним, а може і ні. Спонтанні мовленнєві реакції на сильний стрес часто висловлюють саме прокльонами, ззовні подібними до агресивних.

 

Лихослів’я може також використовуватись для «зв’язку слів у реченні», а також у стані емоційного піднесення (неагресивне лихослів’я). Тобто існує велика кількість життєвих ситуацій, коли лайку вживають без наміру когось образити або розрядити власну агресію.

Однак використання у таких ситуаціях саме лихослів’я свідчить про культуру мовця. Часто лихослів’я є ознакою обмеженого словарного запасу або невміння виражати свої думки, а інколи це і те, і інше.

 

Так можна розділити види лихослів’я:

          Перший вид - звичне лихослів’я, яке  властиве людям з невисоким рівнем культури.

          Другий вид – це афективне лихослів’я. Воно пов’язано з виразом будь-яких емоцій, як негативних так і позитивних.

          Третій вид – навмисний епатаж, виклик суспільству, намагання порушити правила поведінки.

 

 

Мова – найважливіший чинник створення і розвитку особистості. Вчені висунули теорію, що мова – це знак, спрямований усередину, у внутрішній світ особистості, і покликаний змінювати його. Якщо ж це слово, цей знак є негативним, тоді і зміни в поведінці особистості будуть також зі знаком мінус. Спочатку дитина, пристосовуючись у колективі, лихословить «як усі», а потім це переростає у спосіб індивідуальної поведінки дитини, спосіб особистісного пристосування. Іншими словами, лихослів’я із випадкового переростає в особистісне, спричиняє негативні перетворення у внутрішньому світі дитини, ускладнює і спотворює її розвиток.

 

 Психологами лихослів’я розглядається як слова і висловлювання, які заперечують цінність людини, її значущість. Первинно воно є засобом вияву агресивного ставлення, а вже потім – ознакою неетичної поведінки.

 

 

 

 

 

 

 Історія виникнення лихослів’я

Група «Історики-релігієзнавці»

Історія виникнення лихослів’я дуже тісно переплетена з релігією.

 

Для досягнення нашої спільної мети ми намагалися з'ясувати, коли виникли лайливі слова, дослідити причини їх появи, дізнатися, як пояснювали значення лихих слів у різні часи, встановити думку церкви щодо лихослів'я.

 

Лихослів'я – це елемент духовного насилля, механізм примусу. Воно супроводжує людство здавна, хоча його постійно засуджують культура, релігія, мораль. Світові релігії, зокрема християнство й іслам, вважають лихослів'я тяжким гріхом, який потребує відпущення й покаяння.

 

У численних старослов'янських джерелах зазначається, що «матірна» є образливою одночасно для трьох матерів: для Матері Господа, для всіх матерів людських (зокрема і матері самого лихослова) і для матері-Землі. Богословські підручники зауважують, що той, хто вживає брудну лайку, перш за все, ганьбить честь матерів: «Він уподібнюється до тієї потвори, яка слово «матір» пов'язує лише з блудом і брудом і знущається з неї, хоч і сама нею народжена».

 

Наші предки говорили: “Не лихослов. Бо коли людина вимовляє погані слова, від неї відлітає янгол-охоронець.  Захисту не матимеш, крила над тобою не буде”

 

У давні часи мат був заклинанням. Наші предки вимовляли ці слова, закликаючи собі на допомогу демонів зла. Відьми і чаклунки використовували лихослів'я у своїх наговорах, насилаючи прокляття. Жодній людині не могло прийти в голову, щоб вимовити ці слова подумки або вголос. Тоді люди знали, якою потужною енергією були наділені ці слова, яку небезпеку несли, якщо вживалися без потреби.

Фрагмент фільму «Лихослів'я. П’ять хвилин для вічності» (2:00 –3:34)

 

Усі знали, що лаяти дітей нецензурними словами не можна, оскільки їх будуть мучити біси. Матюкатися в будинку заборонено: у ньому оселяться злі сили. Також не можна було цього робити в лісі — лісовик може образитися, на березі ріки або озера — образиться водяний. Де ж людині можна було вилаятися, виплеснути із себе всю злість? Залишалося одне місце – поле. Звідси й вислів «поле брані». Не знаючи походження цієї фрази, багато хто думає, що це поле буквальної битви. Проте значення фрази інше — це «поле матірної лайки».

 

В Україні лайку часто використовували під час битви, коли так звані «професійні матюгальники» брудними словами та демонструванням соромітних частин тіла намагалися підірвати моральний дух ворога. Одним з прикладів вживання принизливої лайливої лексики можна знайти у відомому листі Запорозьких козаків турецькому султану, написання якого, зобразив у своїй картині Ілля Рєпін.

У середні віки невід'ємною частиною лихослів’я було богохульство – воно не тільки не сприймалося суспільством, але й до богохульників вживали певні каральні заходи. Винних виганяли з громади, таврували розпеченим залізом, а іноді й страчували. Потім настали інші часи. Груба лайка зазвучала спочатку в шинках, а потім виплеснулася на вулиці міст. У ХІХ столітті лайка все частіше звучала з вуст фабричних робітників. А з часом більш поширеною вона була, в основному, серед людей, що сиділи у в’язниці, вели розпусне життя.

 

Лихослів’я завдає шкоди всім, хто його чує. Тут ми маємо справу з си­лою слова. Кого кличеш, той і при­ходить. Називаєш людину по імені – вона відгукується, кличеш Ім’я Боже в молитві – Господь відповість, якщо буде Його воля. Коли вимовляються імена демонів, відкликається нечисть і супроводжує людину, яка лихословить. Вживаючи мат у розмові з друзями, рідними, сучасні люди, самі того не підозрюючи, здійснюють сокровенний ритуал, закликаючи зло день у день, із року в рік на себе й своїх близьких.

 

  Аналіз досліджень науковців щодо впливу лихослів'я                               на воду, на природу, на здоров’я людини

Група “Науковці”

Наша група працювала над пошуком інформації про дослідження вчених щодо впливу лихослів'я на воду, на природу, на здоров’я людини.

 

В Інституті квантової генетики вчені протягом трьох років проводили дослідження, метою якого було виявити вплив слова на людину. Вони винайшли апарат, який переводить людські слова в електромагнітні коливання, які, як відомо, впливають на молекули ДНК (молекули спадковості). Якщо людина постійно використовує у своїй мові лайку, у молекулах ДНК починає вироблятися негативна програма, яка поступово видозмінює їх структуру. Учені зафіксували, що лайливі слова викликають мутагенний ефект, подібний до того, що дає радіоактивне опромінення потужністю в тисячі рентген. Лайливі слова неначе вибухають у генетичному апараті людини, хромосоми починають активно змінювати свою структуру, унаслідок цього відбуваються мутації, які з кожним поколінням ведуть до виродження людини. Лайка матом є однією з причин народження нездорових дітей.

 

Інша група вчених під керівництвом доктора біологічних наук І.Б.Белявського сімнадцять років займалася проблемою лихослів'я. Вони довели, що завзяті «матюкальники» живуть набагато менше, ніж ті, хто не лихословить, оскільки в їхніх клітинах дуже швидко настають вікові зміни й проявляються різні хвороби. На жаль, лихослів'я негативно впливає не лише на здоров'я тих, хто лається, а й тих, хто вимушений їх слухати. Адже наші предки давно знали, що злі слова вбивають. І словом же воскрешали мертвих, зцілювали хворих. Якби людина бачила, який потужний негативний заряд, немов ударна хвиля бомби, поширюється від поганого слова, вона ніколи не вимовила б його.

Під дією звуків, зокрема й людської мови, молекули води (а наше тіло приблизно на 80% складається з неї) починають вибудовуватися в складні структури, які залежно від ритму й смислового навантаження, можуть лікувати або, навпаки, отруювати організм.

 

У XX столітті японський учений Масару Емото науково довів, що вода не лише сприймає інформацію, а й може змінюватися під впливом слова й навіть думки. За допомогою новітнього устаткування він зміг заморозити й сфотографувати воду під мікроскопом. Те, що він розгледів на молекулярному рівні, його вразило. На фото були кристали різної форми й чіткості, на вигляд дуже схожі на сніжинки. З'ясувалося, що форма кристалів відбиває дивовижні властивості води.   Учений зробив висновок, що похвала, гарна музика впливає на воду краще, ніж прохання або вимога, а лихослів'я не здатне породити гармонійну красу. Слова з негативним значенням навіть не утворюють форму, а позитивно «заряджена» вода має красиві, чіткі кристали.  

 

 

  Покарання за вживання ненормативної лексики

Група «Правознавці»

Сьогодні лихослів’я серед громадян у громадських місцях приймає загрозливих рис і форми. Викликає занепокоєння, що лихослів’я стало «нормою» для деяких людей при спілкуванні, при цьому цією вадою охоплюються різні вікові та соціальні групи, словесна розбещеність згубно впливає на підростаючі покоління. Ми стикаємося з цим кожного дня – на улиці, в транспорті, в громадських місцях, навіть в навчальних закладах, спортивних заходах – і, що сумніше всього, чуємо лайку від усіх: лихословлять і дорослі, і підлітки, і навіть діти. Лихослів’я завдає шкоди моральному стану тих, хто є мимовільним слухачем у громадських місцях, де лунає нецензурна лайка, це також принижує гідність людини, крім того, як будь-яка шкідлива звичка, робить людину залежною. Як правило, людина, котра вживає нецензурні слова, відзначається низьким рівнем культури та виховання.

Розглядаючи лихослів’я як вид діяння його можна визначити як елемент складу правопорушення, а саме – нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян.

 

Полковник міліції Рєзнік Вячеслав Леонідович в інтерв’ю нам розповів, що висловлювання нецензурною лайкою у громадських місцях є адміністративним правопорушенням, яке передбачає адміністративну відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень несуть як громадяни України так і іноземні громадяни.

 

Висловлювання нецензурною лайкою у громадських місцях кваліфікується як дрібне хуліганство, за яке передбачено адміністративну відповідальність відповідно до статті 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення як у вигляді штрафу, так і у вигляді адміністративного арешту строком до 15 діб.

 

Також дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, тягне за собою:

    накладення штрафу від 3-х до 7-ми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

    або громадські роботи на строк від 40-а до 60-ти годин,

    або виправні роботи на строк від 1-го до 2-ох місяців з відрахуванням 20% заробітку,

    або адміністративний арешт на строк до 15 діб.

Закон дійсно працює. При виявленні працівниками міліції осіб, які вчиняють дрібне хуліганство, відносно них складаються адміністративні протоколи, які протягом доби направляються на розгляд до суду, який в залежності від тяжкості злочину накладає штраф від 51 до 170 гривень або адміністративний арешт до 15 діб.

Застосування адміністративної практики в країнах колишнього СРСР подібне до України, а в деяких країнах Європи здійснюються навіть більш жорсткі санкції.

 

 Підсумок

Завершуючи роботу над проектом «Лихослів'я у нашому житті» я хочу запитати: «Щоб у житті щасливим стати, чи потрібно лайки знати?». Звичайно, НІ! «Одне хороше слово краще від тисячі слів лайки». (Приказка.)

 

У нас є мова – чиста, світла мова – ознака морального, психічного і в певній мірі фізичного здоров’я. Слово – провідник, через який в душу вливаються не тільки думки і уява, але й потік відчуттів, переживань, почуттів і побажань. Слово має велику силу, воно може кликати до життя, одухотворювати, дарувати радість, мир, любов і спокій, і навпаки, словом можна ранити і навіть зашкодити, отруїти душу. Через слово і через мову відображається внутрішній світ людини, віддзеркалюється душа, передаються радість і сум, тривога і захоплення, благословення і прокляття... Беззаперечно, що слова, які промовляє людина, впливають на її особисте життя і на життя майбутніх поколінь.

Мова людини не випадкова, це її вибір, що відображає стан душі. «Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова» (М. Рильський).  І яка людина, такі її думки, слова, вчинки і все її життя.

Лихослів’я є не природною рисою людини, а лише одним зі способів вияву її негативного (агресивного) ставлення до інших і самої себе за умови нездатності зробити це в культурний, цивілізований спосіб. Якими б не були передумови, людина може сама вирішувати – лихословити чи ні. Я хочу стати особистістю – навчитися висловлювати свої думки і почуття без лайки, контролювати себе, помічати власні грубощі, розуміти емоційний стан іншого і не провокувати нервових зривів.

Лихослів'я (в тому числі й пліткарство) є просто шкідливою звичкою, з якою необхідно боротися. Його можна поставити в один ряд з палінням, алкоголем і наркотиками. По-перше, тому, що воно шкодять моральному, психічному і навіть фізичному здоров'ю людини, а ще тому, що воно викликає залежність. Людині надзвичайно важко відмовитися від вживання лайливих слів-паразитів. Це так складно, як курію відмовитися від цигарок, чи пияку від алкоголю, а наркоману від наркотиків. Але ми можемо її перемогти, варто тільки захотіти.

 

Нам слід ще багато працювати над собою:

    вдосконалювати рідну мову, розширювати свій словниковий запас;

    вчитися думати й говорити про гарне, пам’ятаючи, що слова матеріалізуються, а думки – реалізуються;

    використовувати у своїй мові якнайбільше позитивних слів: благословення, похвалу, заохочення, подяку, висловлення добрих позитивних почуттів і думок;

    виховувати в собі гуманні риси – доброту, милосердя, повагу до старших;

    прагнути гідного життя, несумісного з негідними думками і словами;

    виховувати себе сильною особистістю, яка вміє керувати своїми емоціями і поважає почуття інших;

    вчитися об’єктивно оцінювати ситуацію, нейтралізувати свій гнів;

    пам’ятати про те, що лайка – гріх.

   

Я від усієї душі бажаю вам стати по-справжньому прекрасними людьми. Нехай все у вас буде чудово: і думки, і слова, і вчинки!

 

 

 

 

Психолого-педагогічні причини лихослів’я

Причина №1. Лоно сім’ї (помилки сімейного виховання)

     Дефіцит позитивного спілкування;

     Відсутність у дорослих власних моральних установок;

     Організація життя в сім’ї не сприяє формуванню в дитини моральних звичок;

     Батьки не знають і не розуміють внутрішнього світу своєї дитини;

     Недоброзичливе, грубе ставлення дорослого до дитини;

     Розходження між словами і діями тих, хто виховує дитину;

     Низький рівень культури батьків, їхня неосвіченість – позитивні і негативні емоції висловлюють однією і тією ж лайливою мовою;

     Паузи в мовленні заповнюються лайливою мовою – діти копіюють

Кожний 6-й підліток із повної сім’ї зазнає емоційного відторгнення обох батьків.

Причина №2. Взаємодія з однолітками, особливо з важковиховуваними.

     Бажання закріпитися у значущому гурті, самоствердитись, відчути себе дорослим;

     бажання “переговорити”, “передражнити”, “відстояти свою точку зору”;

     навішування словесних ярликів: “брехун”, “двієчник”, “підлабузник”.

У мовленні старшокласників нормативна лексика становить від 27% до 40%.   60% -просторіччя, жаргонізми, вульгаризми. Отже, мовлення старшокласників є негативним, оцінювальним.

Причина №3.  Соціальна незахищеність.

     Лихословлять сусіди;

     лихословлять власні друзі і друзі батьків;

     лихословлять однолітки і літні люди;

     лихословлять перехожі на вулиці

 

 

Пам’ятка «Як подолати лихослів’я у себе»

– Уявіть, що вам доручили скласти пам’ятку «Як подолати лихослів’я у себе». Які пункти ви включили б до пам’ятки?

Психологи радять:

Памятка: як подолати лихослів΄я у себе?

1. Частіше проявляйте доброту, милосердя, терпимість, повагу до людей.

2. Пам'ятайте про те, що лайка викликає хвороби не тільки у Вас, але й у Ваших нащадків.

3.  Учіться аналізувати ситуації, нейтралізовувати свій гнів.

4.  Спробуйте навчитися впевнено просити, вимагати, відмовляти.

5.  Перш ніж критикувати іншого, скажіть про власні помилки.

6.  Проявляйте щирий інтерес, увагу до інших людей, говоріть компліменти.

7.  Перестаньте лаятися самі, виробіть в собі відразу до лихослів’я;

          8.  Уникайте спілкування з людьми, що лаються.

          9.  Читайте класичну літературу.

10. Запам’ятовуйте вірші та афоризми.

Гра-змагання «Хто швидше скаже комплі­мент»

–  Запрошую 4 учасники (2 пари).  Кожен із пари стає навпроти один одного на відстані приблиз­но 5 – 7 м і по черзі говорить іншому комплімент. Повторюватися не можна. Одне слово – 1 крок. Перемагає та пара учасників, яка швидше за інших зустрінеться один з одним.

 Зворотній зв'язок

–  Сьогодні ви почули інформацію про лихослів’я, яка, думаю, насторожила вас і заставила не на жарт замислитися. Пропонуємо вам її обговорити.

•  Чим можна пояснити велике поширення лайки та лихослів’я в сучасному світі? ( низький рівень культури, бажання бути схожими на інших, наслідування кумирам, не бажання виділятися поміж інших)

•  Зараз в моді здоровий спосіб життя. Люди займаються спортом, слідкують за харчуванням, дотримуються режиму дня. Як ви вважаєте чи це можна поєднувати із вживанням нецензурних слів?

•  Лихослів’я – це погана звичка. А які ще погані звички вам відомі? Чому їх називають шкідливими?

• Чи вважаєте ви, що лихослів’я, наркотики, алкоголь допомагають розслабитися? Чи є інші засоби, щоб розслабитися? (туризм, спорт, музика, танці, колекціонування та інші).

Заключне слово.

-  Усі слова – і добрі, й лихі –  не розчиняються, а проростають.

Добрі, теплі слова і побажання залишають в душах людей прекрасний відбиток, вони пам'ятаються роками, привносять гармонію і спокій у людську душу. А ще пом’якшують,  втішають, зцілюють серце того, хто їх чує! Як було б добре, якби люди не соромилися і не забували дякувати один одному, говорити красиві компліменти, теплі слова побажань.

     Якщо людина духовно багата, вихована, порядна, добра, вона не дозволить собі ображати інших, принижувати, лицемірити. Всі вчинки, її дії залежать від самої людини.