Виховна година на тему: « Повага-ниточка, що з’єднує покоління » (присвячена Міжнародному дню людей похилого віку)

ДНЗ « Борщівський професійний ліцей»

 

Виховна година на тему:

« Повага-ниточка, що з’єднує покоління »

           (присвячена Міжнародному дню людей похилого віку)

 

 

 

Підготував:  Вихователь Вахула С.С.

Мета: розкрити поняття «старість», ознайомити з проблемами людей похилого  віку, виховувати повагу, співчуття, тактовне  ставлення  до   старості, немічності, до людей, що через свій похилий вік потребують допомоги та підтримки.

 

Очікувані результати: сформованість ціннісного і шанобливого ставлення до сім’ї, родини, людей.

 

У вступному слові  вихователь наголошує на тому, що з давніх часів наш народ поважає старих людей за їх мудрість, багатий життєвий досвід; про них у народі складено безліч приказок та прислів'їв. Потім пропонує учням згадати приказки, прислів'я про старих людей, про старість.

1. Не розуміє молодий старого, аж доки сам не постаріє. 2. Не лай старого - сам старий будеш. 3. Шануй старих - молоді тебе пошанують. 4. Старий скаже на глум, а ти бери на ум. 5. Слухай старих людей - то й чужого розуму наберешся, і свого не загубиш. 6. Ліпша старого рада, як молодого робота. 7. Шукай правди у старих, а сили у молодих. 8. Старять годи й тяжкі негоди.

Другий місяць осені починається з особливої дати. 1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку, проголошений Генеральною Асамблею ООН.

Цей день – не лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими і милосердними до найповажнішої частини суспільства. Це і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв’язку поколінь. Тому сьогодні мені б хотілося, щоб ця бесіда принесла вам користь і ми побудували з вами символічний міст між поколінням.

Мудрі французи кажуть: "Як би то молодість знала, як би то старість могла …" І справді, старість – не радість, ніхто її не жде, всім хочеться відсунути її небажаний прихід. Та ба, вона підкрадається несподівано, раптово, як сніг на голову, і ти з печальною розсудливістю усвідомлюєш, що усе краще вже відбулося, усе вже в минулому, а на тебе тепер чекають недуги, самота, немічність.

 

Завдання: Описати зовнішність людини похилого віку.

Узагальнюючи відповіді дітей, учитель робить висновок: отже, у стареньких людей  сиве волосся, зморшки на обличчі та руках, погіршується зір, слух, пам’ять, рухаються вони повільно, спираються на палички. Усе це - зовнішні ознаки людей похилого віку. Але є ще внутрішні, непомітні. Якщо у дітей із кожним роком збільшується зріст, непомітно для людського ока збільшуються внутрішні органи.

У старих людей усе навпаки. Постійно зменшуються маса головного та спинного мозку, слабнуть також порушується обмін речовин, знижується скорочувальна здібність серцевого м'яза, зношуються суглоби та зникає речовина, що їх змащує. Збільшується ризик виникнення гострих хвороб, загострюються хронічні хвороби. Дуже часто трапляється, що в кожного пацієнта похилого віку лікарі виявляють одночасно 12 - 15 хвороб.

Отже, старіння - це процес згасання організму, а старість - заключний етап людського життя.

Завдання: Пояснити зміст прислів'я "Старість - не радість".

Вихователь узагальнює відповіді дітей і зазначає, що старість неминуче окреслює навколо людини коло самотності... І тоді єдиним сенсом життя стає спілкування з близькими людьми: дочками, синами, онуками.

 Запитання: Чи чули ви раніше такі слова: "шануймо батька, матір"? А в чому суть слів "шануймо", як ви їх розумієте?

Учитель узагальнює відповіді дітей, наголошуючи на тому, що "шанувати" – означає виражати пошану та повагу до літніх людей, надавати їм посильну допомогу.

   Ростіть чуйними, доброзичливими, бо це кращі риси людини, які так потрібні сьогодні нашій Україні. Будемо шанувати літніх людей. Повернемося обличчям до найбільш незахищених верств населення, до тих, хто потребує нашої допомоги. Нехай на нашій землі ніколи не згасне полум'я родинного вогнища, любові та добра, взаємної турботи.

 Діти! Немає на землі нічого вічного. Не вічні й наші рідні... Проходить час, і ми прощаємось із ними. "На все Божа воля", ― кажуть у народі. Але як часто не вистачає онукам ніжної, теплої любові бабусі, дідуся, не вистачає їхнім батькам поради, не гоїться в серці рана, лише притупляється біль.

Є в нашому класі діти, чиї бабусі, дідусі вже померли. Діти принесли їх фотокартки. Погляньте ще раз на ці фотографії. І пом'янемо покійних добрим словом.

 

  Виховна година на тему: « Повага-ниточка, що з’єднує покоління »

 Вихователь: Діти, сьогодні ми поговоримо з вами про таку пору життя людини, як старість. Ваше дитинство, юність можна порівняти з весною. Чи не так? А з якою порою року порівнюють старість у житті людини?

Так, з осінню. Це зріла пора, коли людина, пройшовши довгий шлях у житті, багато знає, вміє та має цінний скарб - життєву мудрість.

 Вихователь розповідає легенду.

 

"В одній із країн у минулому був звичай: коли людина старіла, її скидали у прірву, щоб не їла задарма харчів. Та один син надто любив батька, щоб це вчинити. Отож він поселив свого батька на горищі, куди завжди приносив їжу. Та настав у цій країні неврожай. Голод панував серед людей. Бачить батько, що син чимось заклопотаний, чимось зажурений. От він і питає сина: "Що ж ти, любий сину, такий засмучений? Що трапилося в тебе? Ти увесь аж почорнів, напевно, від горя якогось?" Розповів тоді син про своє нещастя та про те, що нічим засіяти поля. А батько порадив: "Зніми снопи з хати, якими вона накрита, та й обмолоти ще раз. Зібраним зерном засій землю." Послухався син і зробив саме так, як велів батько. І вродило збіжжя у них так, як у нікого. Дійшли слухи і до царя про добрий урожай на полі того сина. Покликав він його до себе та питає: "Хто навчив тебе такої мудрості?" Нікуди було діватись тому чоловікові. Розповів цареві всю правду. З того часу старі батьки доживали зі своїми дітьми до старості у шані та повазі."

Можливі питання для обговорення: До яких роздумів спонукає вас ця легенда? Чого вона вчить? (Обговорення легенди).

 

Легенда про найсвятішу любов материнську.

Дуже давно, жила сім’я з трьох поко­лінь. От якось батько наказав сино­ві: «Приготуй назавтра візка, бабусю повеземо». Повставали вони до схід сонця. Батько виніс свою матір, посадив на воза, покликав сина, і вони удвох повезли. Заплакала стара, але нічого вже не могла вдіяти.

– Куди ми веземо бабусю? – запи­тав син у батька.

– До старого шахтового обвалу, бо яка від старої користь, якщо тіль­ки сидить та їсть, а робити нічого не може.

Коли приїхали до шурфу, розвер­нув батько возика і тихенько пус­тив його разом із бабусею.

– Що ви наробили, тату? – закри­чав син. – Навіщо і возика викину­ли? Адже, коли прийде час, на чому  я вас повезу до звалища?

Почув це батько і наче прокинувся, гірко заплакав і поліз до ями – ви­тягати матір і возика.

Бесіда

1. Яка мораль цієї легенди? (повага, шана)
2. Який висновок ви зробили для себе і що ви візьмете з собою у своє доросле життя?
3. А чи є у вас бабусі і дідусі? Розкажіть про ваші з ними стосунки в дитинстві і зараз?

 

Чомусь молодим людям здається, що вони будуть молодими завжди, а старі такими народилися. Рано чи пізно, але дівчина стає молодицею, дружиною, потім ненькою, далі свекрухою чи тещею і, врешті-решт, бабусею, а парубок перетворюється на чоловіка, батька, тестя, свекра і, нарешті, стає дідом.

 

• А в чому суть слів «шануймо», як ви їх розумієте?
• "Шанувати" - означає виражати пошану та повагу до літніх людей, надавати їм посильну допомогу.

Повага, пошана — абстрактна соціальна категорія, що відображає оцінку почуття гідності, вищості, більшої ідеальності того, на кого направлена дана оцінка. Вона базується на визнанні високих якостей кого-небудь, чи чого-небудь, відносно яких проводиться ця соціальна оцінка.

 

Перегляд та обговорення ролика «Повага і шана до батьків».

Але ми іноді забуваємо не тільки наших дідусів та бабусь, а й батьків – маму і тата. У нас ніколи не вистачає на них часу. Пропоную переглянути вам ролик  і потім обговорити. (Діти переглядають ролик)

Бесіда:

Як ви думаєте, хто більше віддає, жертвує собою старше покоління чи ви, діти,

молодше покоління?

Отже, думаймо про них. Ду­маймо про маму чи бабусю, яка живе в селі й часто хворіє. Думаймо про самотню матір у міській квартирі, яка не втомлюється чекати дзвінка чи звістки від нас.
            Поки старенькі бабусі й мами з нами – ми всі молоді. Вони – наш захист, наша добра згадка про-незгасне світло дитинства! Тримай­мося ж її! Пам’яттю. Думкою. Спо­мином.

Якось Джон Ленон дуже тонко помітив: «Ніхто не помічає тебе, коли ти стара людина з сивим волоссям. Але всі починають любити тебе, коли над тобою три фути землі. Це тому, що мертвих любити легко. Вони не потребують нічого і не створюють незручностей і неприємностей». Тому дуже хочеться, щоб ви вже з цієї хвилини задумалися і вже сьогодні підйшли до батьків, чи до бабусі і дідуся і щось допомогли їм, або просто сказали, як ви їх любите, адже іншого разу вже може не бути.

Тримаймося за них душею. Кажуть, що найбільша радість – це чекан­ня радості завтрашнього дня. Старі люди позбавлені хвилюючого чекан­ня щастя. Їм завтрашній день нічо­го не обіцяє. Але вони завжди готові прийти на допомогу, порадити. Для них найбільша радість – бути потрібними. Тому саме старі завжди  готові до самопожертви.

 

 

 

 

 

Виховна година на тему: « Повага-ниточка, що з’єднує покоління »

 

 

Вихователь. Послухайте одну притчу:

За день до свого народження дитина запитав у Бога

– Кажуть, завтра мене відправляють на землю… Я не знаю, навіщо я йду в цей світ. Що я повинна робити?

Бог відповів:

– Я подарую тобі Ангела, який завжди буде поруч з тобою, і буде піклуватися про тебе...

Дитина замислилась, а потім сказала знову:

– Тут на Небесах я тільки співаю і сміюсь, цього достатньо мені для щастя.

Бог відповів:

– Твій ангел буде співати тобі і посміхатися для тебе. Ти відчуєш йоголюбов і будеш щаслива…

– Але як я буду розуміти людей, адже я не знаю їх мови? – спитала дитина пильно дивлячись на Бога.

Бог посміхнувся і відповів:

– Твій Ангел буде приносити тобі самі прекрасні і солодкі слова, які ти коли-небудь чула… він спокійно та терпеливо буде навчати тебе своєї мови.

–Я чула, що на Землі є зло. Хто захистить мене від нього?

Бог ніжно торкнувся дитячої голівки і сказав:

– Твій Ангел захистить тебе! Навіть ризикуючи власним життям…

У той час на Небесах панувала тиша, та із Землі почулися голоси, і дитина поспішаючи запитала:

– Боже, скажи мені, як звати мого ангела?

– Неважливо як його звуть, у нього багато імен. Ти будеш називати його «Мама».

 

Далі вихователь говорить про те, що кожен рік 1 жовтня відзначається як Міжнародний день людей похилого віку, проголошений 50-сесією Генеральної Асамблеї ООН. В Україні цю дату відзначають з 1991 року.

Зупиняється на проблемах людей похилого віку:

•            бідність (пенсія не відповідає межі забезпеченості);
•            поганий стан здоров'я;
•            самотність через випадки складних стосунків із дітьми, родичами; людина похилого віку часто втрачає колишніх друзів і не має можливості знайти нових. Ускладнюються її контакти з навколишнім світом. У зв’язку з цими змінами  може розвинутися комплекс неповноцінності, з'являється відчуття самотності;
•            нездатність обходити себе.

Старість розглядають як завершальний період розвитку людини. Для літніх людей характерне сповільнення реакції на зовнішні подразники, зниження почуттів, у них слабка пам'ять. Із віком у більшості людей знижується гострота слуху, зору, змінюється еластичність шкіри - з'являються зморшки, волосся сивіє або випадає, псуються та випадають зуби, зростає частка хронічних захворювань (серцево-судинної системи, діабет тощо).

Є наука про старіння і старість - "геронтологія". Виникла вона в другій половині XIX ст. Засновник її - відомий російський учений, лауреат Нобелівської премії І.І.Мечников. Середній вік нормального людського життя за Мечниковим не 70-80 років (що вважається звичайним), а 100-120 і більше. Якщо людина не доживає до цього періоду, вона страждає від передчасної старості, яку можливо лікувати за допомогою науки "макробіотики" (наука про продовження життя).

Ученими вивчалися випадки довголіття людей, коли вони доживають до 130-170 років (багато довгожителів на Кавказі, в Якутії). Ці дослідження показують, що довгожителі енергійні. Для них характерний високий життєвий тонус. Чим активніша нервова система, тим більше живе така людина. Систематична праця є однією із обов'язкових умов довголіття.

Вихователь пропонує учням  прислів'я та обговорює їх зміст:

1. Добре слово людині, що дощ у посуху.

2. Слово не стріла, а глибше ранить. 

З. Лагідне слово і залізні двері відчиняє.

4. Від щирого слова світ радіє.

5. Добре слово потрібне людині, як хліб і мед, як жива вода.

У нашій країні проводиться Всеукраїнська благодійна акція "Милосердя", яка розрахована на адресну підтримку найбільш вразливих категорій населення: пенсіонерів, ветеранів, інвалідів, самотніх непрацездатних громадян за рахунок залучення спонсорської та благодійної допомоги.

Міністерством охорони здоров'я впроваджено спеціальну програму "Здоров'я літніх людей". До неї входять: поліклінічна допомога та стаціонарна допомога вдома, лікування інвалідів Великої Вітчизняної війни у госпіталях, придбання ліків в аптеках зі знижкою.

Життя вже не раз доводило, що найкращі ліки - доброта. Вона відроджує надію, зміцнює віру, зціляє душу.

Учитель звертає увагу дітей на те, що говорити про милосердя можна багато, а можна реально творити добро своїми повсякденними справами. Усім потрібно берегти літніх людей і піклуватися про їх добре життя на схилі літ.

 

Підсумок . Батько і мати нам дали життя. Не завдавайте їм болю, образи, прикрощів, страждань. Найбільше щастя для матері й батька ― це ваша працьовитість, любов до науки, повага до старших, слухняність. По-справжньому любити їх - означає приносити в дім мир і спокій. Умій віддячувати близьким. Умій бути добрим у думках і почуттях. Бережи здоров'я батьків. Пам'ятай, що ранню старість і хвороби приносять не тільки праця, втома, а й сердечні хвилювання, тривоги і прикрощі за дітей своїх.