ВИХОВНА ГОДИНА НА ТЕМУ: «Сім’я і довіра»

Мета: сприяти подальшому формуванню уявлень про сімейно-шлюбні стосунки,

               про кохання як найбільшу цінність сім’ї та усвідомленню факторів готовно-

               сті до шлюбу.

Завдання: розглянути складові поняття «сімейне щастя»;

              - сприяти усвідомленню основних ролей членів сім’ї, їхніх обов’язків,кри-

               теріїв,які визначають рівень готовності до шлюбу;

              - визначити, які ризики існують прим укладанні щлюбу за кордоном.

 Ключові слова: сімейне щастя, сімейні обов’язки, готовність до сімейного життя.

Матеріали та обладнання: папір для нотаток, ручки, кольорові олівці,фломастери,      

               папір формату А1, роздатковий матеріал.

 

                                                         План.

1.Вступне слово педагога.

2.Активізуюча вправа «Історія кохання»

3.Активізуюча вправа «Веселий фотограф»

4.Вправа «Мій ідеальний партнер»

5.Вправа «Критерії щасливої сім’ї “

6.Вправа «Малюємо сімейне життя»

7.Тест «Готовність до шлюбу»

8.Дискусія «Ризики укладання шлюбу за кордоном»

9.Підбиття підсумків

                                       Хід заняття.

Вступне слово педагога.

Педагог говорить, що на цьому занятті йтиметься про сім’ю, сімейно-шлюбні стосунки, про кохання. Він знайомить підлітків із метою та завданнями заняття.

Активізуюча вправа «Історія кохання»

Ця вправа допоможе підліткам проговорити свої фантазії і потреби у спілкуванні з протилежною статтю у жартівливій, легкій формі. Ця гра діагностична, у ній можна побачити, що цікавить дітей у стосунках із представниками іншої статі, що вони знають про них, як уявляють, адже це проявиться у питаннях підлітків.

Двох бажаючих (хлопчика і дівчинку) чи дві пари педагог просить вийти за двері аудиторії, вони стають ведучими.

Педагог говорить ведучим, що зараз решта учнів придумають власну історію кохання. Після повернення ведучих в аудиторію їхнє завдання – відновити цю історію, запитуючи, причому питання мають бути тільки закритими, тобто передбачуванні відповіді повинні бути «так», «ні», «не важливо».

Коли ведучи виходять, педагог пропонує групі невелику хитрість. Вони не придумують історію, ведучи складають її самі, своїми запитаннями. Просто всі будуть відповідати на запитання за певним принципом: якщо в останньому слові запитання ведучих остання буква голосна, то всі учасники дружньо відповідають «так» , а якщо приголосна – «ні» , у випадку, якщо закінчується м’яким знаком – то всі учасники говорять «не знаю» або «не важливо».

Ведучим же повідомляється: ми тут без вас склали історію кохання. Ви повинні її дізнатися, ставлячи запитання, на які можна отримати лише однозначні відповіді: «так», «ні». «не знаємо». «не важливо». На завершення педагог просить учасників відтворити повністю усю розповідь, а ведучим дякує за те, що вони розповіли усім прекрасну історію кохання.

До уваги педагога

Якщо ведучи дещо розгубляться, педагогу необхідно допомогти придумати кілька перших запитань. Завдання педагога задати певний тон запитань, щоб вони були не тільки про поверхневі події, але і про взаємовідносини, почуття ( наприклад: «вони кохали один одного?», «після того, як вона пішла, він подумав, що вона образилась?»….)

Активізуюча вправа «Веселий фотограф»

Педагог просить одного бажаючого стати «фотографом». Решта учасників збираються в окремому місці і створюють «похмуру» команду, яка має сфотографуватися. Завдання фотографа під час зйомки розсмішити «похмуру» команду, а завдання команди – не піддаватися на дії фотографа (звуки, слова, жести, міміку) і залишатися сумними, похмурими. Той з команди, хто не витримає і засміється, стає помічником фотографа і допомагає йому смішити інших. На завершення педагог запитує, чи змінився настрій у групі, та пропонує перейти до основної частини заняття.

Вправа «Мій ідеальний партнер»

 Педагог звертає увагу учнів на те, що сьогодні розмова йтиме не про батьківську сім’ю, а про сім’ю, яку в майбутньому кожен із них планує утворити.

Педагог наголошує на тому, що найголовнішою умовою щасливого шлюбу є обрання супутника/партнера життя, тобто людини з якою б ти з душевною радістю долав перешкоди, і для якої дорога з тобою була б також потрібна і необхідна. Слід  пам’ятати, що обрати необхідно не тільки собі друга (подругу) , а свою підтримку на все життя, а також батько чи матір для своїх дітей, бабусю чи дідуся для своїх онуків.

Педагог говорить: «Які ж можуть бути критерії вибору коханої (коханого)? Соціологи стверджують, що сучасні наречені насамперед шукають у майбутньому супутнику щедрість, доброту, розум, ерудицію, чуйність, культуру внутрішню і зовнішню. На других позиціях: ставлення до дружини як до друга, дбайливе ставлення до дітей, працьовитість,почуття гумору, краса.

Набор вимог до майбутніх дружин більш традиційний: поєднання краси з добротою, м’якістю і самовідданістю, вірність подружньому обов’язку. На других позиціях: розум, ділові якості жінки, її працелюбність, якості господині. Цікаво, що якості, небажені в шлюбі, називають майже однаково як чоловіки, так і жінки:егоїзм, нечесність, грубість,жадібність.

А тепер настав час перевірити, які вимоги висуваєте ви до майбутнього супутника життя?»

Педагог пропонує підліткам записати 10 рис характеру уявного майбутнього супутника/ супутниці життя та проранжувати їх. Потім розмістити свої списки на дошці. Учасникам вправи дається час на вивчення тих переліків якостей, які запропонували однокласники. Якщо перелік якостей їм сподобався, то вони роблять позначку маркером. Таким чином визначається список-переможець (чи переможці). Їх зачитують ще раз, доповнюють-і лишають на дошці як результат колективного вибору групи.

Завдання педагога – прокоментувати різноманітність вимог, що висувають молоді люди один до одного, важливість моральних якостей, які в переліках визначаються, як пріоритетні. Розбіжності у поглядах на пріоритетність тих чи інших рис педагог може прокоментувати як те, що до обрання супутника життя необхідно підходити комплексно. Слід також підвести старшокласників до розуміння того, що якості, риси партнера-це те,що кожен з нас хоче взяти, але взамін потрібно навчитися і віддавати.

Вправа «Критерії щасливої сім’ї”

Педагог на фліп-чарті малює два поєднаних серця. Одне серце символізує зовнішні фактори, що впливають на щастя та благополуччя сім’ї, а друге – внутрішні. Учні називають по черзі фактори, критерії щасливої сім’ї, а педагог їх занотовує, групуючи їх разом із дітьми за факторами:зовнішніми і внутрішніми.

Висновок: сімейне щастя залежить від багатьох як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Серед факторів, що лежать в основі успішного сімейного життя, можуть бути названі:

1.Свідомий вибір партнера.

2.Повага та увага подружжя один до одного.

3.Кожен із подружжя має можливість самореалізації, досягнення своїх цілей та бажань.

4.Достаток та окрема житлова площа.

5.Довгоочікувана, запланована а бажана дитина.

6.Можливість не лише брати, але й віддавати щось навзаєм.

7.Важливо мати спільні справи та інтереси.

8.Пріоритетні сімейні цінності мають збігатися.

Вправа «Малюємо сімейне життя»

Учасники об’єднуються у чотири міні-групи. Кожній з груп пропонується намалювати одну із ситуацій життя сім’ї:

приготування їжі;

прибирання квартири;

відпочинок а природі;

 ремонт квартири.

Основні правила проведення вправи: малювати на аркушах формату А1 кольоровими олівцями, фломастерами. На малюнку мають бути присутніми усі члени сім’ї.

Групи розміщуються у чотирьох рівновіддалених місцях.

Після того, як групи завершили малювати, педагог пропонує їм перейти  по часовій стрілці до інших малюнків, і так продовжувати доти, доки кожна група не побуває біля усіх чотирьох малюнків і не домалює щось своє. Таким чином в учнів буде можливість побачити різноманітність сімейних стосунків. Педагогу слід стежити за дисципліною і дотриманням усіх правил вправи.

Тест «Готовність до шлюбу»

Педагог запитує у учнів, хто і як, на їхню думку, може визначити готовність до сімейного життя? Якщо готовність людини до управління машиною визначається екзаменом, перевіряється шляхом тестування, то готовність бути дружиною(чоловіком), матір’ю (батьком) перевіряється тільки життям, яке інколи надзвичайно суворо екзаменує.

Педагог пропонує підліткам пройти тест «Готовність до шлюбу»

До уваги педагога.

Краще, якщо основні питання тесту педагог не зачитуватиме, а роздасть учням готові бланки для тестування.

                               Тест «Готовність до шлюбу»

Висловіть своє ставлення до твердження, поставивши знак «+» у відповідній графі.

№	Твердження	Я	Він(вона)
1.	Відправка дитини до дитячого садка.
2.	Турбота про дітей.
3.	Перевірка домашнього завдання дітей.
4.	Відвідування батьківських зборів.
5.	Організація дитячих свят.
6.	Організація сімейних свят.
7.	Читання спеціальної літератури з виховання дітей.
8.	Виконання важкої фізичної роботи по дому.
9.	Виконання дрібної домашньої роботи.
10.	Купівля продуктів харчування.
11.	Прибирання квартири.
12.	Прання білизни.
13.	Підтримка контактів  сусідами.
14.	Сплата комунальних рахунків.
15.	Планування сімейного бюджету.
16.	Купівля одягу, взуття.
17.	Купівля санітарно-гігієнічної продукції.
18.	Купівля побутової техніки, меблів.
19	Годування домашніх тварин.
20.	Вигул собаки.
21.	Винесення сміття.

 

Опрацювання результатів: за кожну відповідь «Я» ви отримуєте по 1 балу.

Результати:

Від 0 до 5. Ви хочете отримати не супутника (супутницю) життя, а хатню робітницю (працівника). Вам ще треба багато чого переглянути у своїх ставленнях до сімейного життя.

Від 6 до 14. У вас немає особливих причин для хвилювань, але радимо задуматись. Чи не багато обов’язків ви перекладаєте на плечі майбутнього партнера.

15 і більше. Ви повністю готові до сімейного життя.

Дискусія «Ризики укладання шлюбу за кордоном»

Педагог, використовуючи інформаційні матеріали, обговорює з підлітками основні ризики укладання шлюбу за кордоном та шляхи їх уникнення.

Запитання для обговорення:

-Яке ваше ставлення до шлюбу з іноземними громадянами?

-Чому має місце прагнення вийти заміж за іноземця/ одружитися з іноземкою?

-Чи існують ризики укладання шлюбу за кордоном, які саме?

                             Ризики укладання шлюбів за кордоном.

Як свідчить практика, іноді жителі України одружуються не стільки за покликом серця, скільки за розрахунком, і шлюб виступає не метою, а засобом. Наприклад – чудовим приводом для виїзду за кордон.

У такому рази, безумовно, на перший план виходять інтернаціональні шлюби, що, як правило, завжди проходять за одним і тим же сценарієм: зазвичай із-за кордону приїжджає наречений, який бере шлюб з українською дівчиною. Дівчина, таким чином, отримує шанс на так зване «краще життя».

Іноді українок, які поїхали за кордон «на заміжжя», доводиться буквально визволяти з якої-небудь неприємної ситуації. Більше того, трапляється і так, що жінок просто заманюють за кордон зовсім не для одруження. І справа тут не лише в одвічній проблемі продажу українок в сексуальне рабство.

Часті випадки, коли закордонні чоловіки одружуються на українських дівчатах з єдиною метою-знайти безплатну домашню рабиню, в якої відбирають усі документи і на яку звалюють усі домашні справи. Так, один заповзятливий німець спеціально знайомився з донецькими дівчатами в Інтернеті й,заявляючи про свої серйозні наміри, запрошував до себе в гості. Там він освідчувався і тут же, вибравши відповідний момент, скаржився на те, що у нього захворіла мама, і тому весілля доведеться відкласти доти, доки вона не видужає. Звичайно ж, за матір’ю треба було доглядати, і звичайно ж , більшість простодушних дівчат тут же заявляли, що можуть це робити «по-родинному», без зайвих витрат на доглядальницю. У результаті жінки так і залишалися прикутими до ліжка хворої, а їхній коханий спочатку просто відкладав весілля з яких-небудь причин, а потім і взагалі ігнорував усі спроби «нареченої» завести хоча б розмову про це. Безумовно, багато хто з українок уже через місяць розумів, що їм нічого «не світить», і від’їжджав додому, однак на їхнє місце незмінно приїжджала нова «наречена». Таким чином заповзятливий молодик отримував можливість роками заощаджувати на доглядальницях для матері.

Особливо часто проблеми виникають у жінок, які виходять заміж за представників мусульманських країн, не до кінця ознайомившись із звичаями і традиціями цих держав. Наприклад, буває так: жінки потрапляють у велику родину, де їм відводять найпринизливіше місце, де чоловіки їх б’ють, регулярно знаходячи приводи для ревнощів, а численні родичі примушують працювати за трьох.

Щоб хоча б якось захистити себе в умовах «інтернаціонального» заміжжя, українську жінки можуть укласти шлюбний контракт, в якому будуть обумовлені всі моменти сімейного життя – причому не лише матеріальні, а й моральні.

Утім, у будь якому разі шлюбний контракт не захистить українців від усіх складнощів і небезпек у «закордонному шлюбі». За словами самих же жінок, що виходять заміж за іноземців, переїзд за кордон завжди дуже важкий для жінки – навіть якщо шлюб справді укладений по любові, на адаптацію в нових умовах піде не один рік. Іноді доводиться « з нуля» вчити мову, підтверджувати диплом про українську освіту  вже в зарубіжному навчальному закладі і роками шукати роботу, на яку закордонна фірма хважиться взяти іноземку. Однак, попри всі ці факти, українки, як і раніше, бачать у «закордоні» свого роду панацею від усіх негараздів і невдач на Батьківщині.

Підбиття підсумків

Педагог підсумовує,що готовність до сімейного життя – внутрішнє відчуття дорослості, уміння відповідати за свої вчинки та брати відповідальність за інших. Цей стан залежить не від біологічного віку людини, а від соціальної зрілості, здатності приймати життєво важливі рішення, матеріально утримувати сім’ю та виховувати дітей.

Побудова сім’ї – можливо, найважча справа у світі. Вона передбачає сумісні зусилля двох індивідуальностей. Щаслива сім’я підтверджує думку про те, що людські почуття – найважливіша цінність. У сім’ї люди отримують можливість з готовністю ділитися один з одним своїми думками, горем та радістю. Сутність створення життєздатної сім’ї – дати можливість всім членам зайняти індивідуальне місце, насолоджуватися  життям, і результатом такої взаємодії є особистісне зростання всіх членів сім’ї.

(Педагог роздає учням «Законодавство України про шлюб» для самостійного ознайомлення)

                                    Законодавство України про шлюб

Право брати шлюб та основні засади оформлення шлюбу закріплені в Основному законі України – Конституції. Так, у статті 51 Конституції України проголошено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі і сім’ї. Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані пілкуватися про своїх батьків. Сім’я , дитинство, материнство, батьківство охороняються державою.

Шлюбно-сімейні відносини визначає Сімейний кодекс України (СК). Шлюб – це рівноправний союз жінки та чоловіка. Для укладення шлюбу законодавством встановлені певні умови:

-взаємна згода осіб, які укладають шлюб;

-досягнення ними шлюбного віку.

В Україні шлюбний вік встановлено: 18 років для чоловіків і 17 років для жінок.

В окремих випадках (вагітність; фактичні шлюбні відносини вже склалися; народилася дитина тощо) за рішенням суду чи органів опіки і пілкування шлюбний вік може бути знижено.

У законодавстві України закріплено ряд умов, які перешкоджають укладенню шлюбу, а саме:

-якщо хоча б одна особа вже перебуває в іншому шлюбі,

-якщо особи між собою є кровними родичами або повно рідними чи неповно рідними братами і сестрами;

-не допускається укладення шлюбу між усиновителями і усиновленими;

-не допускається укладення шлюбу між особами, з яких хоч одна визнина судом недієздатною внаслідок душевної хвороби або недоумства;

-згідно з законом, захист прав та інтересів неповнолітніх дітей покладено на їхніх батьків. У разі одруження неповнолітніх вони набувають дієздатності в повному обсязі з моменту одруження і здійснюють захист своїх прав самостійно.