Виховна година на тему: «Великдень душі»

Тема: «Великдень душі»

Мета: формування в учнів загальнолюдських цінностей; формування  особистості учня на засадах християнської моралі, доброти, милосердя, чесності, працьовитості, виховання духовно багатої особистості, яка б усвідомлювала свою відповідальність перед Богом, любові до свого народу, його історії та самостійно оцінювати події, свою роль і місце в цих подіях; любов та шану національних звичаїв, традицій, культури.

 

Обладнання: кабінет святково прибраний українськими рушниками, на столах  писанки у глиняних тарілках, Біблія, свічі, паска, картини, квіти, презентація

              

    Епіграф

                             Писанка – це неповторне багатство…

 Його треба берегти, як безцінний скарб.

 О. Довженко

 

Хід роботи:

 

І. Організаційна частина

 

ІІ. Вступна частина

Переважно на квітень припадає найголовніше християнське свято Пасха або Великдень. Це величне свято світлого воскресіння Христа, який приніс себе в жертву за гріхи людей і спокутував їх своїми стражданнями. Можливо, хтось із вас знає, коли виникло і що означає слово Великдень? Це свято дуже-дуже давнє. Колись воно відзначалось в один і той самий день, 14 дня місяця писане. Саме слово "пасха" грецького походження і в перекладі означає "страждати".

 

 

ІІІ. Основна частина

Учень 1

Походження назви  Пасха

Слово «Пасха» походить від назви старозаповітного свята песах, яке відзначали юдеї в пам'ять про звільнення від єгипетського полону. Пасхальне ягня в юдеїв стало прообразом Христа, тому Христос іменується ще Агнцем Божим, Агнцем Пасхальним, Пасхою.

Також і в інших європейських мовах назва цього свята походить від староюдейського «песах». Так, Великдень зветься:

грецькою Πάσχα (пасха), латиною — Pascha, голландською pasen,

есперанто pasko, ісландською páskar,  іспанською pascua, італійською pasqua,  нижньо-німецькою Paschen, російською пасха, французькою pâques,

шведською påskdagen, фінською pääsiäinen.

В західно-слов'янських мовах назва «Пасха» перекладається як «Великаніч»: чеською Velikonoce, а польскою Wielkanoc. У болгарській (південно-слов'янській мові) подібно до української назви — Великден, а споріднені болгарам македонці називають це свято Велигден.

Учень 2

Великдень — день, у який християни святкують Воскресіння Ісуса Христа, що сталося на третій день після його смерті, при чому день смерті вважається першим днем. Свято називають також Пасха або Паска. Є найважливішим християнським святом, котре виказує радість з приводу перемоги Божого Сина над Смертю та вічним Забуттям. У Воскресінні християни бачать підтвердження життя після смерті, що і є головним змістом святкування.

 Існує декілька легенд щодо виникнення назви свята. За однією з них назва «Великдень» («Великий День») з'явилася аж наприкінці першого тисячоліття з приходом на українську землю християнства.

Учень 3

Легенда говорить, що «Великдень називається так тому, що в той час, коли Христос народився, сильно світило сонце і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім зложити, щоб був один тодішній. Тоді, було як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. А як розп'яли Христа — дні поменшали. Тепер тільки царські ворота в церкві стоять навстіж сім днів…»

 

Учень 4

Походження свята

У святкуванні Великодня вбачають язичницьке коріння, котре сягає ще часів до зародження християнства. Зокрема в Україні в давнину землероби вірили, що померлі родичі продовжують жити під землею і можуть впливати на її родючість. Саме з цими віруваннями і були тісно пов'язані поминальні обряди навесні. Існує думка, що євангельська подія — привід святкування Пасхи та пасхальних обрядів, запозичена у язичницьких та юдейських культах і вже в оновленому вигляді пов'язана з особою Христа. Християнські богослови не визнають спорідненості Ісуса Христа з язичницькими воскресаючими богами і вважають істинними тільки євангельські твори.

Учень 5 

Прихильники язичницького походження вбачають сутність язичницьких обрядів крізь християнське оформлення свята. Сьогодні свято Великодня в Україні символізує також загальне відродження та оновлення світу. Збереглося багато звичаїв та обрядів, котрі здійснюються і нині, проте не мають прямого зв'язку із християнством.

Учень 6

В Україні святкувати Пасху почали наприкінці першого тисячоліття, з приходом християнства. За біблійним сюжетом, Ісус Христос воскрес рано-вранці і це Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом — ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марія Магдалина, Діва Марія, мати Якова та Соломія прийшли до гробу з пахощами, щоб обмастити тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожню труну. Тоді схвильованим жінкам з'явився ангел та сповістив про Воскресіння Господнє.

 

Учень 7

Світле свято Великдень

 

• Не я б’ю  - верба б'є ,
• За тиждень Великдень ,
• Недалечко червоне яєчко!
• Будь великий , як верба,
• А здоровий, як вода,
• А багатий, як земля!
• Шутка б'є  - не я б’ю ,
• Від нині за тиждень
• Буде в нас Великдень!

 

 

 

 

 

 

 

Учень 1

Білий тиждень Чистий четвер

Особливе значення має Страстний Четвер — день, коли Ісус разом зі своїми учнями під час Таємної Вечері розділив останню трапезу. Цей день ще називають Чистий Четвер, і всі православні по можливості намагаються причаститися. Ввечері в церкві читають 12 Євангелій, де розповідається історія Христових Страждань.

Спрадавен і понині до приходу Великодних свят кожна вкраїнська родина готується заздалегідь, щоб найурочистіше увійти до них. Ще за тиждень до свят чоловіки ладнали по господарству, порядкували біля худоби, у дворищах, а жінки поралися у своєму – мазали, вибілювали в хатах, прали, прасували рушники, легку одіж.

Учень 2

А в Чистий четвер (звуть іще „білий”, „жильний”) – очищалися чистою водою, - до сходу сонця маленькі діти й уся родина вмивалися водою, в яку перед тим клали дві писанки з космічними знаками. Лише після такого очищення жіноцтво у кожній господі приступало до найповажнішого діяння – замішувало тісто на великодні хліби (паски, бабки, калачі), а також сідало писати святочні писанки. Як випікання пасок, так і виписування писанок таїли в собі священнодійства – той незбагненно піднесений стан, коли душа творящої українки єдналася у своїй святості, чистоті душевній з Богом. Бо великодній хліб і писанка – то найдостойніша жертва, найдорожчий дарунок Творцеві Небес.

Учень 3

Страсний, Чистий або  Живний тиждень

Одна свічка – сонцю

 Друга – покійним роду

 Третя  - на здоров'я  і щастя  живим

Учень 4

Страсна  п’ятниця  

В Страсну П'ятницю з церкви виносять плащаницю — шматок тканини, в яку було загорнуто тіло Христа після зняття з хреста, та на котрій зображено його в гробу. У цей скорботний день приписується нічого не їсти. У давніші часи християни після суботньої літургії не йшли з церкви, а залишались там до ночі, харчуючись хлібом і вином. Під час служби священики міняють буденний одяг на святковий.

Учень 5

 Великодня субота

ПИСАНКА НАД ПИСАНКАМИ!

А ЯКА ВОНА ПРЕКРАСНА,

 Най з вас кожен поміркує: 

Чудні квіти на Великдень

Сам Христос на ній малює!

 

 

 

 

 

Учень 6

 В ніч Воскресіння Христа, проводиться святкове богослужіння (Великодня Служба Божа), святяться паски, яйця та інші страви. Таким чином церква благословляє віруючих після тривалого посту знову вживати «скоромне», тобто їсти непісні страви. Багатий великодній стіл - символ небесної радості і символ вечері Господньої.

Учень 7

Великодня Служба Божа триває всю ніч. Її найурочистіший момент настає опівночі, коли священик сповіщає «Христос воскрес!», а всі присутні відповідають «Воістину воскрес!» Після служби процесія тричі обходить навколо церкви — хресний хід, а потім починає процес освячення обрядових пасхальних страв: пасок, крашанок, ковбас, хріну та інших страв (залежно від місцевості). Господині збирають їх у кошики, прикрашені вишиваними рушниками, барвінком і свічками. Після церковної служби розходяться по домівках і починають «розговлятися».

 

Учень 1

Розговляються, насамперед, освяченим яйцем. Окрім паски та яєць (крашанок та писанок), серед освяченого може бути смаженина, ковбаса, риба, сир, часник, полин, хрін, сіль та вино, баранчик — символ Ісуса Христа, ягнятка Божого. Люди вірили, що покладений у кошичок баранчик гарантуватиме прихильність сил природи і оберігатиме від стихійного лиха.

 

Учень 2

Відомі також такі звичаї: перед тим, як з'їсти свячене самому, господар йшов з освяченим насамперед поміж худобу, христосався (цілувався) з нею, сповіщав «Христос воскрес!», а хтось із присутніх відповідав за худобу: «Воістину Воскрес!». Тоді господар торкався тричі свяченим кожної худобини і вимовляв: «Аби ся так не брало вівці (чи корови, чи чого), як ніщо не візьметься свяченої паски». В іншій околиці Галичини було записано інше висловлювання: «Який дар красний, так і аби Бог дав телиці (ягниці, чи що) красні». Потім обходив із освяченим сад, пасіку, город, відповідно примовляючи.

Учень 3

Нарешті, всі входили до хати, де господар благословляв дітей, що ставали перед ним навколішки: «Аби вам розум так скоро розв'язувався, як ці бесаги (торба) скоро розв'язуються». У кого була дівчина на видданні, клали їй паску на голову: «Аби-сь у людей була така велична, як ця паска пшенична!» Малу дитину клали в спорожнену від свяченого торбу: «Аби-сь так скоро росло, як паска скоро росте». Після розговін молодь ішла звичайно під церкву, де розпочиналися великодні забави — веснянки, також гагілки або гаївки у супроводі відповідних пісень. У житті молоді великодні забави були початком вулиці, що розпочиналася великоднім тижнем і тривала аж до осені.

Учень 4

На Великдень всі мають веселитися, бо хто буде сумувати в цей день, сумуватиме і весь рік. Якщо хтось помирає на Великдень, то вважається, що його щаслива душа піде просто до неба, бо того дня «небо отворено». Після розговін починали дзвонити на дзвіниці, — а хто перший задзвонив, той найперший обробить жнива і буде в нього найкраще збіжжя. Дзвонили в дзвони ввесь день, а потім ще й другого та третього дня.

Учень 5

Відомі також такі звичаї: перед тим, як з'їсти свячене самому, господар йшов з освяченим насамперед поміж худобу, христосався (цілувався) з нею, сповіщав «Христос воскрес!», а хтось із присутніх відповідав за худобу: «Воістину Воскрес!». Тоді господар торкався тричі свяченим кожної худобини і вимовляв: «Аби ся так не брало вівці (чи корови, чи чого), як ніщо не візьметься свяченої паски». В іншій околиці Галичини було записано інше висловлювання: «Який дар красний, так і аби Бог дав телиці (ягниці, чи що) красні». Потім обходив із освяченим сад, пасіку, город, відповідно примовляючи.

 

Учень 6

Нарешті, всі входили до хати, де господар благословляв дітей, що ставали перед ним навколішки: «Аби вам розум так скоро розв'язувався, як ці бесаги (торба) скоро розв'язуються». У кого була дівчина на видданні, клали їй паску на голову: «Аби-сь у людей була така велична, як ця паска пшенична!» Малу дитину клали в спорожнену від свяченого торбу: «Аби-сь так скоро росло, як паска скоро росте». Після розговін молодь ішла звичайно під церкву, де розпочиналися великодні забави — веснянки, також гагілки або гаївки у супроводі відповідних пісень. У житті молоді великодні забави були початком вулиці, що розпочиналася великоднім тижнем і тривала аж до осені.

 

Учень 7

На Великдень всі мають веселитися, бо хто буде сумувати в цей день, сумуватиме і весь рік. Якщо хтось помирає на Великдень, то вважається, що його щаслива душа піде просто до неба, бо того дня «небо отворено». Після розговін починали дзвонити на дзвіниці, — а хто перший задзвонив, той найперший обробить жнива і буде в нього найкраще збіжжя. Дзвонили в дзвони ввесь день, а потім ще й другого та третього дня.

 

Презентація «Великдень».

 

 

 

 

 

Учень 1

Вірші про Паску, Великдень:

"Христос Воскрес!"            

Радість з неба ся являє,

 Паска красна день вітає,

 Радуйтеся щиро нині –

 Бог дав радість всій родині,

 Бог дав радість нам з небес,

 Христос воскрес!

 Христос воскрес!

Вірші про Паску, Великдень:

"Радісний надходить день"        

 

Учень 2

Радісний надходить день,

Дзвонять дзвони: дзень-дзелень,

Понад міста, понад села

Лине вісточка весела.

Ясне сонце над селом,

Наче писанка, зійшло –

Вибігайте з хати, діти!

Як сьогодні не радіти?

Вийдем-вийдем на горбок,

Заспіваєм гагілок,

Що весна вже воскресла,

Нам Великдень принесла.

Учень 3

"На великдень на соломі"   

На Великдень, на соломі

Против сонця, діти

Грались собі крашанками

Та й стали хвалитись

Обновами. Тому к святкам

З лиштвою пошили

Сорочечку. А тій стьожку,

Тій стрічку купили.

Кому шапочку смушеву,

Чобітки шкапові,

Кому свитку. Одна тільки

Сидить без обнови

Сиріточка, рученята

Сховавши в рукава.

— Мені мати купувала.

— Мені батько справив.

— А мені хрещена мати

Лиштву вишивала.

— А я в попа обідала,—

Сирітка сказала.

Учень 4

"Христос Воскрес!"    

Христос воскрес! Радійте нині діти!

 Сповнилося найбільше із чудес.

 Пропала тьма, і сонце правди світить.

 Христос воскрес! Воістину воскрес!

Учень 5

"Христос Воскрес!"   

Великоднє сонце сяє у ясній блакиті,

Теплим променем цілує світ увесь.

 І серця для радості відкриті:

 Знайте, люди, що Христос Воскрес!

 Горобці цвірінькають надворі –

 То вони співають Богу честь!

 Позабудьте сумніви і горе,

 Бо Христос Воістину Воскрес!

 

ІV. Підбиття підсумків

 

Великдень для українця – день вселюдської любови до Бога і всього живого, миротворення, надії на добрий урожай, на радісне та щасливе життя. Як щось недосяжне, світлоносне, життєдайне і переповнююче спокусливу душу найвищою Святістю, яка вміщується у поняття Благодаті Небесного Творця. А несла вона квітування, радощі, добро, статки майбутні. Завдяки Сонцю наші предки уявляли весну красну в образі дівчини молодої – найгарнішої, ластівки щебетливої.

Великодні святочні дійства, які віками вершилися родинно-суспільним українським загалом у моральній цноті, душевній чистоті й винятковому пошануванні Бога, у звичаєвому братолюбстві складають неоціненний духовний скарб нашого народу.

Ступає наша планета у Великдень цієї весни – у пору оживлення й оновлення благодатних сил Всевишнього. Увіходимо і ми, громадяни України, у цей Великий День. З оновленням і змужнінням тебе, світолюбива і миротворна Українська Державо!

Воскресаймо – розсвітлюймося невпинно у любові й братерстві, у праці добутній задля доброї слави України нашої.