Виховна година на тему: "Життя моє - обірвана струна "

         Виховна година на тему: « Життя моє – обірвана струна»

 Мета: ознайомити учнів з  життям і творчістю видатного українського композитора В.Івасюка; виховувати любов до української пісні, патріотизм; розвивати естетичні смаки.

Обладнання: мультимедійний проектор , аудіо-та відеозаписи.

Слайд                                                                                                                                

Володимир Івасюк  народився 4 березня 1949 року в місті Кіцмань  Чернівецької області, помер 24-27 квітня 1979 року в передмісті Львова. Український поет, художник, композитор, один із засновників жанру естрадної музики, Герой України (звання присвоєно посмертно у 2009 році).

Доля відміряла дивовижному українцю всього 30 років життя. Коротким часовим проміжком талановитий композитор скористався сповна, хоча при іншому повороті подій цілком міг стати другим Миколою Лисенком. Проблема полягала лише в тому, що розвиток української музики як окремого мистецтва, а не способу вихваляння комуністичної влади, було неприпустимим.

За 30 років життя Івасюк створив 107 пісень, також він є автором 53 інструментальних творів і музичного супроводу до кількох спектаклів. Безпосередньо перед смертю він писав музику до опери про запорозьке козацтво, партитури зникли з портфеля, знайденого біля мертвого тіла композитора. Професійний медик Івасюк добре грав на скрипці, фортепіано, віолончелі, гітарі, чудово виконував власні пісні.

Також відомий Івасюк як талановитий живописець з цікавою манерою малювання. Він малював портрети близьких людей, автопортрети, шаржі. Можна з упевненістю сказати, що тільки передчасна смерть не дозволила належним чином розвинутися і цій грані таланту Володимира Івасюка. Слайд

Тим часом його пісні добре відомі, вони користуються незмінною популярністю протягом багатьох десятиліть після смерті автора. Композиції «Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори», «Балада про мальви» та ряд інших пісень стали воістину народними. Композитор і його творіння стали безсмертними.

Не можна вважати Івасюка тільки музикантом, поетом або живописцем. Це була людина, що на диво сильно любила свою країну і її культуру. Своїми творами він відроджував у співвітчизників любов до української культури і протистояв радянській пропагандистській машині. Івасюк не хотів писати музику до текстів російською мовою, називаючи себе українським композитором.

Вокальний ансамбль, в якому, крім Івасюка, співали Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Софія Ротару та інші, сучасники називали «українськими Бітлз». Відео

За 2 місяці до смерті Івасюка викликали на допит у КДБ. Темою бесіди був гонорар, який композитору перераховували з Канади за випуск платівок з піснями. Грошову суму композитору настійно рекомендували перерахувати у «Фонд миру», обіцяючи за це дати дозвіл на відвідування США в рамках гастролей. Однак закордон Івасюка не цікавив, хоча за межами СРСР він був відомий.

Згідно зі статистичними даними, на початку 70-х років минулого століття близько половини населення земної кулі за віком було молодше 25 років, що є однією з причин активного розвитку естрадної музики.  У числі засновників цього жанру в Україні значиться Володимир Івасюк.

Твори свої Івасюк писав не тільки за велінням часу, але й зі значним його випередженням. Композитору вдалося вдало сплести в композиціях інструментально-танцювальні ритми свого часу з мелодикою і неповторним колоритом українського фольклору.

Нелегким було життя Володимира Івасюка і з точки зору моральної. Після здобуття композитором всесоюзної слави знайшлося чимало заздрісників. Ще одним мінусом в біографії музиканта радянська влада вважала те, що членом Компартії він не був. У перший час навчання в консерваторії дуже сильним був вплив на творчість композитора з боку його наставника, Анатолія Кос-Анатольського. Композитор мріяв, крім естрадних пісень, писати і класичні твори, але часу на це Івасюку просто не вистачило. 18 травня 1979 році тіло композитора знайшли в лісі біля Брюховичів (передмістя Львова) в напіввисячій-полустоячій неприродній позі з поясом від плаща на шиї.

Між днем зникнення Івасюка та виявленням тіла є солідний проміжок часу. Ще 24 квітня вранці композитор пішов на заняття в консерваторію, близько 13 години повернувся додому. Після телефонного дзвінка він взяв деякі ноти і повідомив, що повернеться приблизно за годину.

Знайдене тіло Володимира Івасюка. Фото з матеріалів слідства Слайд

Примітно, що правоохоронці займалися пошуком композитора з 27 квітня до 11 травня. Без будь-яких результатів було закрито кримінальну справу під дивною назвою «Пошукова справа за фактом смерті композитора В. Івасюка», хоча про його смерть на момент завершення процесу розслідування ще не було відомо. Близькі люди композитора впевнені, що правоохоронці добре знали, що насправді сталося з Івасюком.

Через деякий час стали відомі деталі про стан знайденого тіла.  Все тіло композитора було покрито синцями, обличчя понівечене, були відсутні очі. Крім того, пальці музиканта були переламані, слід від петлі на шиї свіжий, а тіло явних ознак розкладання або характерних ознак тривалого перебування на відкритому повітрі не мало.

Незважаючи на всі обставини, слідство відразу ж основною версією визначило самогубство. Неофіційно вказували тільки на одну версію - усунення композитора співробітниками КДБ за наказом радянського керівництва.

Окрема неприємна історія вийшла з похованням композитора. Визнання і всенародна любов змушували виділити Івасюку місце на почесному Личаківському кладовищі, версія про самогубство, якої дотримувалося партійне керівництво, передбачала поховання за межею міста. Один з партійних функціонерів на спеціальному засіданні навіть закликав «викинути Івасюка на задвірки», поет Ростислав Братунь звертався в усі інстанції за дозволом на поховання на Личакові. Громадськість про майбутній похорон офіційні джерела інформації не повідомили.Некролог був опублікований тільки в малотиражній газеті «Львівський залізничник». Офіційній версії про самогубство ніхто не вірив, пошепки люди, які знали композитора, говорили про вбивство. Незважаючи на спроби створити інформаційний вакуум навколо поховання, на похорон прийшла величезна кількість людей. Церемонія перетворилася на справжню антирадянську демонстрацію за участю понад 10 тисяч людей.

Всіма можливими способами влада намагалася заборонити львів'янам йти на похорон Івасюка. Тим, хто прийшов провести композитора в останню путь, погрожували звільненнями і виключенням з навчальних закладів. У ВНЗ міста на час похорону були назначені комсомольські збори з обов'язковою явкою, церемонія прощання з Івасюком, якого за вказівкою влади ховали в закритій труні, перетворилася на масову акцію громадянського протесту.

У день похорону на могилу було покладено безліч квітів і вінків з траурними стрічками. Очевидці згадують, що в день похорону в квіткових магазинах Львова неможливо було купити живі квіти. Після похорону всі квіти міліція викинула, але на наступний день люди принесли ще більше букетів. Паралельно почалася кампанія по ігноруванню творчості композитора.

Фото з поховання Володимира Івасюка Слайд, відео

Батько Івасюка, розповідаючи про той час, згадує, що в свідомості населення композитора намагалися зробити автором всього 2 пісень - «Червона рута» і «Водограй». При цьому ніхто не звертав уваги на те, що у 80-ті роки Івасюк написав понад 80 творів, які за складністю набагато перевищують найвідоміші пісні композитора. Молодому автору більш пізні твори принесли успіх і навіть заздрість з боку деяких колег. Проте навіть за часів популярності молодий композитор залишався людиною скромною, чесною, жив мрією про красу і добро.

Цікаві факти про Володимира Івасюка:

Народився майбутній композитор  в непростій сім'ї. У містечку Кіцмань сім'я Івасюків була одним з центрів культурного життя. Батько, Михайло Григорович Івасюк, під час війни був засланий до Сибіру, ​​повернувся в рідне місто тільки через рік після завершення Другої світової. Він мав хороший музичний смак, володів 11 мовами, 8 з яких знав досконало. Завдяки батькові Володимир Івасюк добре говорив французькою мовою. Михайло Івасюк відомий як дослідник історії Буковини, письменник і автор трьох збірок казок з місцевого фольклору.

Михайло Івасюк, батько композитора Слайд

Софія Івасюк, матір Володимира Івасюка Слайд

Мати, Софія Іванівна, народилася на Херсонщині, мала видатні вокальні дані. Вона працювала вчителем і в педагогічному колективі створила хор. Уже в трирічному віці маленький Володимир любив відвідувати разом з матір'ю репетиції хору. Музичну освіту здобув не тільки Володимир, а й дві його сестри.

Сім'я Івасюків Слайд

Одну з перших написаних пісень Володимир Івасюк присвятив молодшій  сестрі, це «Колискова для Оксаночки».  Сама Оксана Івасюк розповідає, що перед цією композицією брат написав ще кілька, ще у 15 років. Перші пісні автор називав композиторськими пробами, виконував їх у шкільному ансамблі «Буковинка».

 Незадовго до закінчення шкільного навчання Івасюк з друзями гуляв у парку Кіцмані. Хтось із хлопців жартома вирішив закинути свій кашкет на голову вождю пролетаріату. Коли головний убір спробували зняти з монумента, виявилося, що гіпсовий бюст на постаменті не закріплений. В результаті падіння пам'ятник був пошкоджений, а хлопчаки опинилися в міліції. Подальшого ходу справи допоміг уникнути добре відомий на той час актор Іван Миколайчук Слайд. Проте за жарт Івасюку довелося заплатити шкільною золотою медаллю. Аргументом справа про повалений пам'ятник стала і під час відрахування композитора з першого курсу медичного інституту.

Після відрахування Івасюк пішов працювати на завод «Легмаш», де, на подив колег, працював слюсарем. Співробітники дивувалися тому, що молода людина з руками скрипаля може працювати слюсарем. У наступному році Івасюк повторно вступив до медичного ВНЗ, паралельно грав у місцевому оркестрі, а ще через 3 роки вже написав «Червону руту».

Текст пісні, написаний рукою Івасюка Слайд

Івасюк з одногрупницею Марією Соколовською, котрій присвятив Червону руту Слайд

Згідно  даними, вперше пісня була виконана 13 вересня 1970 року в програмі «Камертон доброго настрою» в ефірі українського телебачення. Пісня дала назву першому українському музичному фільму, який знімався в горах біля Яремче. Режисером фільму є Роман Олексів, головні ролі виконували Софія Ротару і Василь Зінкевич, в картині використано багато пісень, написаних Івасюком.  Відео фільму ЧР

На першому всесоюзному фестивалі «Пісня-71» перемогу отримала «Червона рута». На фінальному концерті вона прозвучала у виконанні солістів ансамблю «Смерічка» Назарія Яремчука, Василя Зінкевича і Володимира Івасюка.  Відео

Автограф пісні «Водограй» Слайд

Перемогу на фестивалі «Пісня-72» отримав твір Івасюка - пісня «Водограй». Ця пісня також стала переможницею телеконкурсу «Алло, ми шукаємо таланти», в цей же час популярності набирає ще одна пісня композитора - «Балада про дві скрипки». Потім з піснею «Водограй» Ротару стає лауреатом фестивалю естрадної пісні «Сопот-74». Відео

Версію про те, що брат міг піти з життя добровільно,  сестра композитора Оксана відкидає категорично. Проте вона пам'ятає, що в останні кілька років життя він був мовчазним, зосередженим і намагався вберегти родину від неприємних моментів зворотного боку своєї популярності. Він прекрасно розумів, що його творчість виходить за рамки фольклору, встановлені радянською владою.  Про свої переживання музикант не говорив навіть з батьками, був  гордим і самодостатнім, з сильним характером.

Пісні у Івасюка народжувалися спонтанно, навіть в найнесподіваніших місцях. Композитор постійно носив з собою портфель, де знаходилися чернетки творів. Знайомі розповідають, що в останні дні життя музикант працював над кантатою «Чуття єдиної родини» на замовлення радянського Мінкульту, а також над романсами і оперою «Дарина». Більша частина останніх творів втрачена, врятувати вдалося тільки фрагмент кантати «Зустрічай мене» на слова Ростислава Братуня і деякі романси, музику до творів Максима Рильського і Павла Тичини.

Офіційне свідоцтво про смерть Івасюка видано 21 травня 1979 року. У документі сказано, що причиною смерті композитора є «механічна асфіксія, самогубство через повішення в петлі». Прокуратура, яка вела кримінальну справу, припинила слідство. Потім справа ще кілька разів порушувалася і закривалася на підтвердженні суїциду, в залежності від політичної ситуації в країні.

У 2014 році розслідування в черговий раз відновлено. Слідство прийшло до висновку про те, що мало місце вбивство радянськими спецслужбами. У лютому 2015 року про висновки слідства заявила прокуратура Львівської області. З матеріалів силових структур Львова, які вдалося зберегти дивом, відомо, що незадовго до смерті за композитором було встановлено стеження. Багато моментів з історії вбивства вічно молодого музиканта залишається таємницею і по нинішній день.

Біографія Володимира Івасюка.

1955-1963 - навчання в музичній школі міста Кіцмань;

1956-1966 - навчання в Кіцманській середній школі;

1964 рік - на вірші батька Івасюк пише пісню «Колискова для Оксаночки»;

1966 рік - після переїзду родини Івасюків до Чернівців Володимир вступає до Чернівецького державного медінституту. Після відрахування працює слюсарем на заводі «Легмаш»;

1967-1972 - навчання в медінституті, паралельно Івасюк пише свої найвідоміші хіти, бере участь у концертній діяльності, телезйомках, музичних конкурсах;

1972 рік - переїзд композитора до Львова, де Івасюк навчається в медінституті і на підготовчому відділенні консерваторії, починає співпрацювати з Ростиславом Братунем;

1973 рік - завершення навчання в медінституті і вступ до аспірантури професора Митіної;

вересень 1974 року - початок навчання Івасюка в консерваторії на композиторському відділенні в класі Анатолія Кос-Анатольського;

1974-1975 - композитор працює над музикою до вистави «Прапороносці» за романом Олеся Гончара. Прем'єра відбулася 19 березня 1975 року та отримала високі оцінки критиків;

липень 1976 року - відрахування Івасюка з консерваторії за численні пропуски занять, в наступному році він відновлюється. Надалі навчанням Івасюка як композитора займається педагог Лешек Мазепа;

1977 року - виходить платівка-гігант «Пісні Володимира Івасюка виконує Софія Ротару» і збірник композитора «Моя пісня»;

Платівка-гігант «Пісні Володимира Івасюка виконує Софія Ротару»

квітень 1978 року - піаністка Десяткіна виконує «Сюїту-варіації на тему народної пісні «Сухая верба» в рамках Всесоюзного конкурсу молодих композиторів, що пройшов у Єревані;

квітень 1979 року - член журі на I Республіканському конкурсі артистів естради, що проходив у Хмельницькому, до Львова виїхав в ніч з 23 на 24 квітня;

24 квітня 1979 року - після телефонного дзвінка виходить з дому, куди більше не повертається;

18 травня 1979 року тіло композитора знайдено в лісі біля Брюховичів, точна дата смерті невідома. Поховання відбулося 22 травня 1979 року, після чого творчість Івасюка на багато років опинилася під негласною забороною.

Могила Володимира Івасюка (слайд)

Увічнення пам'яті Володимира Івасюка:

2 березня 1994 року - президент Леонід Кравчук підписує указ про присвоєння Івасюку Державної премії імені Шевченка;

4 березня 1999 року в Чернівцях відкрито Меморіальний музей Володимира Івасюка;

у 1999 році також випущена поштова марка з портретом Івасюка;

на V церемонії нагородження лауреатів Всеукраїнської премії в галузі музики та масових видовищ у 2001 році Івасюк нагороджений в номінації «За внесок в музичну культуру 20 століття»;

2003 рік - випуск компакт-диска «Наш Івасюк», де пісні композитора виконує Тарас Чубай та гурт «Плач Єремії»;

2009 рік за рішенням депутатів Чернівецької та Львівської обласних рад визнаний роком Володимира Івасюка;

указом президента в 2009 році Івасюку присвоєно звання Герой України;

також в цьому році опубліковано монографію Олега Василишина «Володимир Івасюк: сила серця и таланту»;

у 2009 році випущений конверт зі спецпогашенням і монета з серії «Видатні особистості України» на честь Івасюка;

у 2011 році у Львові на проспекті Шевченка відкрито пам'ятник Івасюку. Скульптор Сергій Олешко, архітектор Михайло Ягольник. Монумент зведений на кошти, надані Святославом Вакарчуком;

у 2013 році «Проект Івасюк» створюється Тарасом Чубаєм, колективом «Піккардійська терція», Павлом Табаковим, Оксаною Мухою та хоровою капелою «Трембіта». В рамках проекту проведено всеукраїнський тур, в репертуарі якого пісні, написані композитором і на його честь;

меморіальна дошка композитору встановлена ​​на будові Буковинського державного медичного університету в Чернівцях;

ім'ям Івасюка названі вулиці в Дніпрі, Івано-Франківську та інших населених пунктах.