Виховна година на тему "Зима"

 

ТЕМА : Зима .

МЕТА : Розповісти про зиму , про місяці зими , про святого Миколая .

 

Дітки , скажіть , а чи любите ви загадки ? Якщо так то відгадайте ось цю загадку

Лід на річках , сніг на полях

Віхола гуляє – коли це буває ?

• Взимку .

Молодці взимку ось сьогодні наша виховна година буде саме про зиму .

А ще в зимоньки є три брати – три місяці .Скажіть , а як вони називаються ?

• А хто з вас любить зиму ? А за що ти її любиш ?
• Грудень , січень , лютий .
• Вірно , а чи знаєте , чому їх так назвали ? Не знаєте то я вам розкажу .

Отже наймолодшого брата звуть Грудень останній  місяць року . А звуть його так , тому , що в цей час мокне від осінніх дощів земля , замерзає і стає грудкуватою , тобто твердою .

Середній брат зими зветься січень , його назвали так , через те,  що він приносить сильні морози і сніги . До речі у січні люди святкують багато різних свят , хто знає , як вони називаються ?

Молодці , діти ви як бачу гарно знаєте зимові свята , які є у січні .

Ну а наймолодшого брата звуть – Лютий . Але незважаючи на те , що це останній місяць зими , він найжорстокіший .

Брати нашої зимоньки дуже хотіли самі прийти сьогодні до вас у гості , але вони полетіли у своїх справах у інші далекі країни . Але прислали вам листа , а в цьому листі загадки і сніжинки , хто буде вірно відгадувати загадку , тому буду дарувати сніжинку .

( читаю загадки ).

 

Хто малюнок на вікні

Уночі зробив мені?

( мороз)

 

Удень вікно розбивається

А в ночі само вставляється.

( Ополонка )

 

Що за диво? Все село

Білим пухом занесло.

Дива зовсім тут нема:

Це в село прийшла...

( Зима )

 

Росте вона додолу головою,

Росте вона холодною зимою

А тільки сонечко засяє –

 

Вона заплаче й помирає.

( Бурулька )

Зимою біжать,

А літом сплять.

( Сани )

 

Взимку вкрили ми навкруг

Ліс, дорогу, поле й луг.

А як сонце припече –

Ми струмочком потечем.

( Сніжинки )

 

•                           Молодці ви вірно відгадували загадки , а тепер  послухайте уважно оповідання : “ Про чотири брати “.

 

В однієї матері було 4 сини . Гарними у всьому вдалися сини

Тільки  один одного за братів  визнавати не хотіли . Нічого погожого між собою не знаходили .

• Якщо, каже один брат, я кого й надумаю назвати братом, то тільки лебединий пух, або у кращому разі вату.
• А я,- каже другий брат - погожий на скло Тільки його й можу визнати за свого брата.
• А я білому димові брат, - каже третій - Недаремно нас один з одним путають.
• А я ні на кого не схожий - сказав четвертий брат. І нікого мені братом назвати, хіба що тільки сльози.

    Так і до цього часу сперечаються чотири рідних брати : білий Сніг, синій Лід, густий Туман і чистий Дощик. Один одного братами не називають, а Воду усі четверо рідною матір’ю величають.

    Буває таке на світі. Не завжди брат брата пізнає.

• Скажіть діти, чи вірно ведуть себе брати? А чому? А чому вони воду усі рідною матір’ю називають? Вірно, тому що вони усі походять від води. То що повчального є у цьому невеличкому оповіданні?
• Ви всі бачили як іде сніг?
• А на що він схожий?
• Ось послухайте віршик і скажіть про що він?

 

Погляньте, погляньте, яка благодать!

Дивіться! Метелики з неба летять!

Квітки повмирали, усі надворі, -

Мороз малює на шибках узори

Картинкою гарною стане віконце

Як трошки поблискає золотом сонце

 

Погляньте, погляньте, яка благодать

Метелики з неба летять і летять.

 

 

 

 

- Отже діти скажіть, що це за метелики, так з неба летять узимку?

• Вірно сніжинки. А які ви знаєте віршики про зиму?
• А тепер послухайте ще одне оповідання яке називається: “Витівки бабусі зими”

Розгнівалася бабуся Зима, задумала вона все живе заморозити.

Передусім вона стала до пташок добиратися: набридли вони її своїм криком та вереском.

Дмухнула Зима холодом, зірвала листя з лісів та гоїв і розкидала його по дорогах. Немає куди пташкам сховатися, почали вони зграйками збиратися, думу думати. Зібралися покричали й полетіли за високі гори за сині моря в теплі краї. Залишився горобець та і той під стріху забився.

Бачить зима що пташок її не здогнати і накинулась на звірів. Запорошила снігом поля завіяла кучугури ліси, одягла дерева льодовою корою і посилає мороз за морозом.

Ідуть морози, один від одного лютіший з ялини на ялину перестрибують, потріскують та поляскують звірів лякають.

Не злякалися звірі в одних – шуби теплі, в інших глибокі нори поховалися, білка в дуплі горішки гризе, ведмідь у бар лозі лапу ссе, зайчик підстрибуючи грається; а коники, корівки та овечки давно – давно в теплих хлівах готове сіно жують, тепле пійло п’ють.

Дужче озлилася зима – до риб вона добирається; посилає мороз за морозом один від одного лютіший.

Морози за морозами біжать гарно молоточками постукують,  на річках, озерах мости мастять.

Замерзли ріки та озера, але тільки зверху, а риба вся в глиб пішла, під крижаною покрівлею її ще тепліше.

Ну, заждіть думає Зима _ дійду я до людей! А сама мороз за морозом посилає, один від одного лютіший.

Затягли морози вікна льодовими візерунками стукають і в стіни і в двері, аж дерева тріщать.

А люди затопили пічки, печуть собі паляниці гарячі та над Зимою посміхаються.

А найбільш образилась Зима, що й малі дітлахи її не бояться! Ковзаються собі на ковзанах та санчатах у сніжки граються, баби ліплять, гори будують, водою поливають та й ще мороз закликають: “ Ну-бо допоможи “.

Ущипне Зима з люті одного хлопчика за вухо, другого – за ніс, аж побіліють, а хлопчики ухоплять снігу, та й ну терти  і розгоряться в них обличчя як вогонь.

     Бачить Зима, що нічим її узяти : заплакала від злості. З усіх стріх зимові сльози закапали. Видно Весна недалеко.

• У цьому оповіданні весна недалеко, а в нас попереду, ще вся зима, до весни ще далеко.

У грудні теж є багато свят, на слідуючи п’ятницю буде свято Святого Миколая.

Це - велике народне свято. Колись господарі варили пиво, кликали гостей, пили гуляли, веселились. В народних легендах та переказах Святий Миколай боронить людей перед лихом.

На Харківщині записана така легенда про Святого Миколая. Святий Миколай – Чудотворець на небі не сидить, А тут на землі людям помагає. Не те що Касян – за панича убрався і до бога пішов жалітися на людей : “ Вони – каже – Миколу шанують, почитають на його ім’я церкви будують, а мене і не згадують.”

Бог вислухав Касяна та й каже до янголів: “Покличте мені Святого Миколу . Скажіть, щоб зараз прийшов “.

• Не має його на небі! – кажуть янголи.
• А де ж він?
• Пішов на Чорне море, людей рятувати!
• Почекай, каже, Бог до Касяна, Микола прийде тоді поговоримо!

За якийсь час Бог знову посилає янголів за Святим Миколою.

- Нема його, - кажуть янголи. – На землі людей від пожежі рятує!

Втретє посилає Бог святих янголів за Миколою. Нема його, - кажуть янголи – він кайдани розбиває, козаків з турецької неволі визволяє.

Аж за четвертим разом з’явився Святий Микола перед богом, в старій свитині , мотузкою підперезаний, чоботи в болоті руки в грязі.

• Де ти був? – спитав Бог, а Святий Микола йому відповідає.
• Допомагав мужикові воза з багна витягувати!
• Ось бач, - каже Бог, до Касяна, - зо що його люди шанують? Він на небі не сидить на землі діло робить, а ти паном одягнувся і тут на небі ходиш. Іди геть від мене! Будуть тебе люди боятися, але не будуть шанувати!
• Скажіть, діти, чому Бог вигнав Касяна, а Святого Миколая залишив?
• Вірно запам’ятайте ми повинні завжди допомагати один одному і всіх любити.

- Скажіть якого свята ви чекаєте, що скоро буде?

• А ви любите це свято? А чому ви його любите?
• Хоч ще до Нового Року далеко, але я хочу вас привітати З Наступаючим Новим Роком.

Січень – кригу викував

Лютий – не вичікував снігом все замів,

Березень – весну веде.

Квітень – трактором гуде, посеред ланів.

Травень – прапором злетів.

Червень – квіти, шум гаїв, сонячні поля.

Липень – мед приніс бджолі,

Серпень – зорі до землі нижче нахиля,

В школу – вересень склика,

Жовтень всім трудівникам дав дороговказ,

Вже й листопад за вікном

Грудень вслід війнув сніжком – З Новим Роком Вас!