Виховна година "Національні символи України"

Тема: Національні символи України.

Мета :поглибити знання учнів про національні символи Україну; формувати поважне ставлення до культури та традицій свого народу; почуття належності до своєї країни, її історії та традицій; розвивати громадянські цінності: патріотизм, людяність, толерантність; розвивати логічне мислення, вміння порівнювати, аналізувати, узагальнювати і критично оцінювати історичні факти, робити висновки, відстоювати власну позицію; виховувати любов до рідного краю, дбайливе ставлення до культурних скарбів Батьківщини.

Хід виховної години

І. Вступна частина.

Україна – це держава, яка має дуже давню історію і власні неймовірні звичаї та традиції, які дійшли до наших часів з сивої давнини. Деякі з них втратили своє первинне значення, але багато зберегли його і донині. Сьогодні ми поговоримо про те, що крім державних символів, наш народ має дуже багато різних національних символів, які пройшли з ним крізь багато віків і зберегли для нас своє сакральне значення.

Запитання до групи:

• В яких звичаях використовують рушник?
• Де в хаті вішають рушники?
• Де можна побачити вишивку?
• Символом чого є вишивка для нашого народу?
• Що таке бандура і хто на ній грав?
• Що таке пісня?
• Про що співалося в піснях?
• Для чого людині мова?

ІІ. Основна частина.

Я хочу почати свою розповідь з рушника. Адже це настільки незвичайна річ в нашій культурі, що про нього можна писати цілі книги.

Хліб і сіль, рушник - гостинності ознака, Теж культові й обрядові знаки. Чудовий український наш рушник! На щастя, він ще з побуту не зник. Є звичай: рушником сватів в'язати, Дорогу молодятам вистеляти.

Рушники несуть красу із глибини віків. Недарма в народі говорять: "тримай хаточку, як у віночку, а рушник на кілочку". І ще "хата без рушників, як родина без дітей". І сучасну, і традиційну оселю в Україні важко уявити без рушників. Тчуть їх і вишивають ще й досі. Для прикрашення інтер'єру оселі, для домашнього затишку, просто так, для душі. Узори на рушниках - то давні забуті символи: ромб з крапкою посередині - засіяна нива, вазон чи квітка - світове дерево од неба до землі, людська фігурка, немов з дитячого малюнка, - знак берегині, богині хатнього вогнища. А подивіться, де висять рушники. Над вікном і над дверима, на покуті - це обереги од усього злого, що може зайти в дім. Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Без рушника, як без пісні, не обходяться народження, одруження людей, ювілейні урочистості.

Рушник. Він пройшов крізь віки. І хотілося б, щоб цей символ завше прикрашав нашу оселю, був ознакою великої любові і незрадливості. "Хай стелиться вам доля рушниками!"- казали, бажаючи людині щастя.

Українська вишивка

Україну можна пізнати серед інших держав і за вишивкою. Українським візерункам притаманні як геометричні орнаменти, так і рослинні та зоологічні. Проте, що це ремесло було в шані на нашій землі здавна, свідчать кам’яні скіфські баби, на яких добре збереглися схематичні орнаментальні зображення на одязі.  Вишивка – символ незламності народу та оберіг його майбутнього. Сьогодні вишивкою оздоблюють рушники, одяг, предмети побуту, це вважається стильно і сучасно.

Бандура

Бандура – унікальний музичний інструмент, який практично немає  аналогів у світі. Разом із кобзою та лірою вважається національним символом українців. Кобзарі і бандуристи, співці нашої історії, нашої слави, піднімали дух народу, творили епос України. Були першими журналістами і поетами, композиторами і піснярами. Ходили від села до села, знали що, де відбувається, які настрої у народу, розповідали у піснях і думах про побачене і почуте, про славне лицарство козацьке, гетьманів, славні подвиги, людське горе у неволі.

Українська мова

Говорити про розвиток культури народу і нічого не сказати про розвиток мови – це все одно, що будувати хату і забути про її фундамент. Наша мова – не лише засіб спілкування, а й знаряддя, інструмент духовної діяльності людини.  Завдяки мові людина мисляча – це насамперед людина фантазуюча. Без такої здатності ми не мали б не лише трагедій Евріпіда і Шекспіра, гетевського «Фауста» й гоголівського «Вія», а й ... теорії Ейнштейна та всіх матеріальних надбань цивілізації – від простого колеса до комп’ютера. 

«Українська мова в багатстві, витонченості і гнучкості форм не поступається ані жодній із сучасних літературних мов слов’янства і не бідна аж ніяк на поняття, аби нею заважко було перекладати глибину філософських думок і змальовувати високохудожні образи. Це не мова простолюду тільки, як твердять московські невігласи, а мова цілої нації, політичне майбутнє якої ще попереду, але чиє місце на право самостійного розвитку в ряду цивілізованих народів уже завойоване й не може бути зайняие ніким іншим».

М.П.Драгоманов. Гете і Шекспір українською мовою, 1882 р

Українська пісня

Українська пісня – душа народу, яка знайшла своє вираження та відображення в співочих образах. Переживання, будь-які враження, релігійні вірування та погляди висловлювались в різних пісенних жанрах. Натхнення для створення мелодій народ черпав звідусіль.

Своїм походженням пісня походить з сивої давнини, з часів, коли наші предки були язичниками, вірували у вищі сили природи, відповідно, в більшості пісень вони замовляли, спонукали та дякували силам  дощу, сонця за поміч в збиранні родючого врожаю тощо. Пісня для українців стала найдорожчим та невичерпним народним скарбом.

1. Рослинні символи України.

До рослинних символів відносяться калина, верба, дуб, тополя, барвінок, чорнобривці. Вони здавна уособлюють красу нашої України.

Верба

Верба — дерево цілюще. Настій із вербової кори знижує температуру. Відвар вербової кори вживають при грипі, вірусних інфекціях, ревматизмі.

Верба була священною для наших предків, священною вона повинна залишатись і для нас.

Верба-символ краси,безперервності життя. Вона живуча:встромиш у землю гілочку-і виросте дерево,засип ранку порошком меленої вербової кори-і кров зупиниться. З давніх – давен в Україні вербу вважали святим деревом. Перед Великоднем шостий тиждень посту називався  «Вербним». На Вербному тижні,у неділю,святили вербу. У багатьох селах України садили гілочку свяченої верби. Вважалося, що така верба  є особливо цілющою.  У сирій землі вона швидко пустить корінчики і виросте гарне дерево. Не можна допустити, щоб зникли вербові насадження на нашій Україні. Незабутні слова В. Симоненка з вірша

"Виростеш ти сину, вирушиш в дорогу..."
А якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі;
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

Освячені її гілочки служили оберегами полів від граду,під час грози їх викидали на двір,щоб,як казали, «град припинився», обкурювали хату від хвороб,клали у купіль немовляти. Діти хльостали один – одного освяченими гілочками,примовляючи:

Не я б ‘ю - верба б’ є.

За тиждень - Великдень.

Недалечко-червоне яєчко!

Спаси і сохрани,Матір Божа,

Під своїм покровом.

На це  хльостання не можна було ображатись,оскільки верба давала силу і здоров ‘я.

Тому  у  нашого народу  найбільш шанованим деревом є верба. „ Без верби і калини – нема України”, – говориться в народній приказці. Важко уявити нашу землю без верби. Говорять: „ Де вода, там і верба”. Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна. Під вербами молодь призначала побачення, освідчувалася в коханні. Про тиху, скромну вербу народ склав багато пісень. У багатьох творах згадує вербу  Т.Г. Шевченко. Перебуваючи на засланні у пустелі біля Каспійського моря, Шевченко посадив вербову гілку. Він поливав, доглядав її і виросла вона йому на втіху. Росте верба Шевченкова і досі. У нашій вербі живе і добра душа Левиної Мавки. Похилені вербові гілки викликають зажуру і смуток. 

Тополя

Поет не випадково сказав : "Прийдуть з України верби і тополі". Тополя також є нашим народним символом. Зі стрункою тополею порівнювали гнучкий дівочий стан та нещасливу дівочу долю. Про тополю написано багато пісень, складено легенди. Т. Г. Шевченко написав поему "Тополя":

По діброві вітер віє,
Гуляє по полю.
Край дороги гне тополю
До самого долу.

Існує така легенда. В одному селі жила красива дівчина Поля і мужній хлопець на ім'я Стриба. Вони кохали одне одного. Одного разу старші люди попросили Стриба побігти у сусіднє село і довідатись, чи все там спокійно. Побіг Стриба, але, не добігаючи до села, побачив багато ворогів. Швидше вітру прибіг юнак додому, розповів людям про те, що бачив. Вирішили забрати худобу, пожитки і перечекати у горах, поки вороги залишать їхню землю. Бог блискавки і грому Перун побачив людей і вирішив дізнатися, чому вони тут. Спустившись на землю, Перун розпитав у людей, що сталось. Люди розповіли. І тут він побачив Полю. Вона йому дуже сподобалась, і він сказав: "Ця дівчина така гарна, що я візьму її собі за дружину".

Люди зраділи, бо мати такого Високого покровителя не всім дано. А Стриба, почувши, впав непритомний. Побачив це Перун і промовив: "Бачу я, що на чужому нещасті свого щастя не побудуєш. Тож нехай вона буде нічия". Вдарив палицею об землю і там, де стояла Поля, виросло струнке зелене деревце. Люди, котрі стояли ближче, бачили, що відбулося, а ті, які стояли далі, питають: "Де Поля?" Їм відповідають: „ То Поля”. А Стриба Перун забрав з собою на небо і зробив Богом земних вітрів.

Символом рідної землі, символом дівочої вірності, краси є тополя.

Тополі на волі  

Стоять собі мов сторожа,

Розмовляють з полем.

І все то те, вся країна

Повита красою...

Неначе диво.

А кругом

Широколистії тополі.

Тополя містить і виділяє фітонциди (речовини, які очищають повітря від пилу, бактерій). Під тополею легко дихати. Якщо людина хоче пити, треба посмок­тати гілочку тополі і спрага мине. Тополя стійка про­ти сполук сірки, хлору. Тополя — прекрасний фільтр (затримує ЗО кг пилу і сажі за літній період). Брунь­ки тополі використовують як барвник для фарбуван­ня тканин. Мазі й відвари із бруньок мають цілющі властивості, їх використовують для лікування ран, ударів, опіків.

Символом сили, могутності, довголіття є дуб. Дуб живе довго. Відомий в Україні 1300-річний Дуб, який росте в урочищі Юзефін Рівненської області. У с. Верхня Хортиця росте 800-річний дуб, під яким, за переказами, відпочивали Т. Шевченко, І. Рєпін, М. Лисенко. Обхват його стовбура - 8м. Під час грози електричні розряди найбільше "притягує" дуб. Зі 100 ударів

Матері своїм синам на сорочці вишивали листя дуба, щоб син був сильним, міцним. Спали на дубових меблях, які, за повір'ям, додавали під час сну сили. Дуб, як і інші наші народні символи, має лікувальні властивості. У дубовому лісі добре почувають себе люди, які страждають на серцеві захворювання.

У багатьох індоєвропейських традиціях існував культ дуба, який вважався священним деревом, оселею богів, небесними вратами, крізь які божество може з'явитися перед людьми. Як і усі дерева, дуб виступає в ролі світового дерева: він символізує світову вісь, з'єднуючу верхній та нижній світи, живих та померлих предків, знаменуючи центр Всесвіту. Дуб означав силу, мужність, витривалість, довголіття, родючість, шляхетність, вірність. Це дерево було присвячено верховним богам-громовержцям: у Греції — Зевсу, у Давньому Римі  — Юпітеру, у  Німеччині — Донару, у  литовців — Перкунасу, у  слов’ян— Перуну.

А це калина-символ кохання,краси,щастя. Навесні калина вкривається білим цвітом і стоїть,як наречена у білому вбранні,а восени палахкотить гронами червоних плодів. Калиною уквітчують весільний коровай,оселю,печуть смачні пироги, лікуються. Народ склав про неї багато легенд та пісень. 

Легенда про калину.

Це було в той час, коли на Русь нападали орди татарські . Одного разу в одному українському селі було весілля. На нього прийшло дуже багато вродливих молодих дівчат. І коли весілля було саме в розпалі, на село напали татари. Завойовники побачили цих красунь і почали їх ловити, щоб продати в Цар-городі. Дівчата, щоб не потрапити в неволю, почали тікати на болота і там потопились.

На тому місці, де загинули українські дівчата-зірки, виросло дуже багато кущів калини. І з того часу дівочу вроду порівнюють з калиною. Про цей чарівний кущ складено безліч пісень, віршів і приказок.

Калина - це символ дівочої вроди, вірності, чистоти. Леся Українка написала драму "Лісова пісня", її героїня ,Мавка, у дні тяжкої зради, ходила в чорному вбранні. На грудях у неї червонів маленький пучечок калини. "То кров моя," - казала Мавка. Тут калина, як символ невгамовної туги за втраченим коханням.

Калина - це пам'ять. Пам'ять про матір, найдорожчу людину в світі, про тих, хто не повернувся до рідного дому. За традицією на могилах загиблих садили калину.

Калина - це і символ про неньку - Україну, свою домівку.

(Звучить пісня "Калина").

  Калинова сопілка,калинова колиска,калиновий лист-говорять у народі. Дуже любив цей кущ Т.Г.Шевченко. Він опоетизував калину в своїх творах:

Сонце гріє,вітер віє з поля на долину,

Над водою гне з вербою червону калину.

На калині одиноке гніздечко гойдає,

А де ж співає соловейко?- не питай,не знає.

Тече вода з-під явора,

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина,

Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

Чорнобривці

Немає України без білої хати і чорнобривців, які милують око до сивих морозів.

Чорнобривці — трав'яниста рослина. її є 20 видів, які у дикому вигляді зустрічаються в Америці. Є високі й низькі, зі своєрідним запахом і без нього. В Україні поширені декоративні чорнобривці.

Вважалося, що чорнобривці допомагають позбутися головного болю.

Для українців чорнобривці символізують дитинство, рідну матір і батька, рідну оселю.

Чорнобривців у народі називають  то жовтяки,то оксамитки,то бархатки,бо яскраві,виграють у промінні сонця всіма відтінками лимонних та золотистих,жовтих ,оранжевих,червонясто-коричневих барв. Але найбільш поширеною стала назва чорнобривці. Їх назва пов‘язана зі стародавньою легендою про майстрів-чоботарів,які виготовляли особливо гарні,святкові жіночі чобітки,що мали яскраво-червоні халяви та чорні голівки-чорнобривці.

Барвінок

Барвінок — теж сим­вол України. Україну називають барвінковим краєм. Прекрасна, осяйна ця рослина. Квітневої пори на ко­ротких пагонах розкриваються ніжні, кольору небесної блакитні, п'ятипелюсткові квіти барвінку. Чому так люблять і шанують люди барвінок?

Через нев'янучу зелень і виняткову живучість у середні віки барвінкові приписували чудодійну силу і вважали його символом вічності й постійності. Ка зали, що він оберігає від влади диявола і всякої нечисті й через те вішали над дверима оселі та ніколи не викидали на смітник, а лише у воду.

Барвінок — трав'яниста вічнозелена рослина, яка зустрічається у дикому вигляді на узліссі, на схилах, у лісах. Стебло стелиться по землі. Траву барвінку застосовують при туберкульозі, дизентерії, коліті, відвар п'ють при авітамінозі та зубному болю.

Барвінок має багато символів: символізує віру у свої сили, несе переможність природи, символ кохання, вірної і взаємної любові, краси, пам'яті.

Недавно ще гула метелиця,

І ще лежав в низинах сніг,

А вже барвінок стелиться

Зеленим килимом до ніг.

Цю рослину назвали так на честь кохання юнака Бара і дівчини Вінки. Барвінком прикрашають весільний коровай, його садять біля хати. Барвінок вплітають дівчата у віночок. Він зеленіє навіть під снігом. Барвінок є символом кохання, і  барвінок-символ вічності. Послухайте   ще одну легенду: «Ця рослина,коли ще не мала своєї назви,дуже заздрила запашній фіалці, та була у великій  шані серед людей. І тоді вона звернулась до богині Флори,щоб та подарувала їй аромат, красу і людську любов.

Однак не всесильною була богиня квітів і весни, і не змогла вона нагородити рослину великою красою. Зате дала їй гучну назву «вікна», що означає  «перемога». Що ж переможного вбачали люди у цій скромній, з такими ж скромними синіми квіточками рослині-вічнозеленій окрасі наших гаїв, садів? У ній прихована могутня  цілюща сила перемагати тяжкі  недуги. За це люди подарували барвінкові свою любов.

 

ІІІ. Підбиття підсумків.

А тепер спробуйте розв’язати кросворд по темі.

 

			п	и	с	а		н	к	а
	в	е	р	б	а
		к	а	л	и		н	а
	т	о	п	о	л		я
в	і	н	о	к
			р	у	ш		н	и	к

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Національний символ України, який дарують чи обмінюються на Великоднє свято.
2. Дерево – національний символ України, оспіване у народних піснях та віршах. Воно освячується у церкві перед Паскою і зберігається у домівках як засіб від злих сил.
3. Кущ, оспіваний у народних піснях, символ дівочої вроди.
4. Поширене в країні дерево, з яким порівнюють струнких дівчат.
5. Чим прикрашають голову українські дівчата?
6. Національний символ України, який матері дарують своїм дітям на щастя, на долю, виряджаючи у далеку дорогу.

Отже, ми з упевненістю можемо сказати, що в українців є багато оберегів, які лікують, прикрашають, оберігають від зла. Бережіть, шануйте, любіть обереги, вивчайте традиції свого народу, адже ми - українці, пишаймося цим.

 

Список використаних джерел:

1. Бойченко Л. О. Калина – символ українців: година спілкування / Л. О. Бойченко // Позакласний час. – 2001. – № 29. – С. 3–4.
2. Вовчок З. М. В океані рідного народу відкривай духовні острови: цикл виховних годин / З. М. Вовчок // Позакласний час. – 2000. – № 28/29. – С. 44-48.
3. Казимірчук, О. В. Без верби і калини нема України : масовий захід / О. В. Казимірчук // Позакласний час. – 2004. – № 1/2. – С. 40–41.
4. Коваленко В. В. Народні символи України: (усний журнал) / В. В. Кононенко // Розкажіть онуку. – 2004. – № 10/11, квіт. – С. 66–68.
5. Литвин Н. Символіка незалежної України: сценарій виховної години / Н. Литвин // Позакласний час. – 2005. – № 17, верес. – С. 29–30.