29 травня о 18:00Вебінар: Філософія для дітей: закордонні та українські практики

Виховний захід "Чорнобилю немає минулого часу"

Про матеріал
Розказати дітям про Чорнобильську трагедію. Викликати почуття співпереживання.
Перегляд файлу

Виховний захід на тему:

«Чорнобилю немає минулого часу»


Мета: осмислити та усвідомити масштаби трагічних подій, розбудити почуття відповідальності перед наступним поколінням, виховувати глибоку повагу до людей, які віддали своє життя в ім'я майбутнього життя людства, розвивати почуття гордості за свій народ, прищеплювати любов до рідного краю.
 

Оформлення сцени: лелеки летять над затемненою кулею, навкруг емблеми віночок з чорною стрічкою, над емблемою напис: “Чорнобиль – скорбота пам’яті людської”. Обабіч цитати. На столику горить свічка. З однієї сторони сцени державний прапор з чорною стрічкою, з іншої – плакат дзвону.
 

Учениця

Україна наша неозора, квітуча, співуча, щедра. Україна , що дала світові багато талановитих вчених, письменників і поетів, музикантів і співаків, спортсменів.…

Учень:  Україна, що в світову історію людства вписала немало визначних відкриттів в різних галузях науки і техніки. Україна, в багато вічній історії якої є немало сторінок повитих смутком і жалобою.

 

 

Учениця: Це – і роки монголо-татарського  іга, і роки голодомору, і роки Великої Вітчизняної війни.

Вихователь: Але, ще одна трагічна сторінка в історії України записана чорною барвою в мирні роки. 26 квітня 1986 року став для України трагічним днем. Настільки великою стала ця трагедія, що Міжнародною Організацією Об’єднаних Націй ця трагедія визнана найбільшою за наслідками в другій половині ХХ-го століття. Трагедія , наслідки якої відчула не лише Україна, а й багато держав Європи і , навіть, світу. Ця трагедія – аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Згадуючи трагічні для України дні кінця квітня 1986 року, давайте пригадаємо відомі нам факти про розвиток подій на Чорнобильській атомній електростанції.

26 квітня! В ніч із забуття

Йде страшне створіння – атомне дитя.

Суть його безкровна і зіниць нема

І уста безмовні, і душа німа.

Вирвавшись на волю з мороку ночей,

Вже калічить долі і батьків.

Виродок – створіння ціль страшну таїть

Поглина сумління, душі нам двоїть.

Простяга до серця щупальця страшні

І вселяє муки, муки неземні.

Присипляє мозок посвистом глухим

Стронцієву дозу сипле, наче дим.

26 квітня! Люди не проспіть!

 

Атомне століття раною горить.

 

Перегляд відео – пісні про початок аварії. (Чорнобиль-1)

 

Учень  запалює свічку  

 

Учениця:

.Стражденна наша земля... Зрита могилами, засіяна кулями, полита кров’ю... І здавалося б на цій, такій мученицькій землі, ніколи не повинно селитися ніяке горе, бо вже стільки було того горя, що крізь віки і досі чується відгомін тяжкого людського стогону...
Невже не досить було знищити Січ?
Невже не вистачило голодомору?
Невже навіть замало було репресій?

Учень

 Це, доля. Чомусь ставши для нас злою мачухою, послала ще одне нелюдське випробування – Чорнобиль. 31 рік  розділяє нас від тієї страшної трагедії.. Ось уже 31 рік  дзвони Чорнобиля стукають в наші серця. Змушують нас зупинитись і озирнутись в той страшний 1986-й... Скільки зламаних доль? Сироти, що втратили батьків, ненароджені діти, хвороби, туга за рідним краєм, дотепер радіоактивний заказник. Все це Чорнобиль.
 

Учениця. 

- Райцентр Чорнобиль. Ця назва походить від назви різновиду гіркого полину - чорнобилки. Це назва невеличкого містечка в 130 км від Києва. Спочатку так іменувалося давнє поселення, засноване ще у Древній Русі, потім місто, а згодом – і атомна електростанція, будівництво якої розпочалося у
1971 році. У 1983 вже працювали 4 енергоблоки із запланованих шести.

 

 Учень  - Мало хто знав про чорнобривого брата сивого полину, аж поки не стався страшний атомний вибух у місті, яке зветься Чорнобиль. І тоді згадали люди, що у книзі книг – Біблії говориться про полин і пов’язану з ним страшну катастрофу: „Засурмив третій Янгол, і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та водні джерела. І ймення зорі тієї „Полин”. І стала третина води, як полин, і багато людей повмирало з води, бо згіркла вона.

 

Вихователь:

- Ту мирну весняну ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була такою тихою, такою теплою і такою ласкавою. Саме в цю ніч, з 25 на 26 квітня 1986 року, відлік часу став далеко не мирним, а бойовим і аварійним.

Учень.  - О першій годині 24 хвилині, коли Прип’ять, містечко атомників, спало безтурботним сном, раптово пролунав вибух і над 4-м реактором атомної електростанції гігантське полум’я розірвало нічну темряву.

Відео Чорнобиль - 2

 

 

 

 

 

 

 

Учениця:

 - Аварія на ЧАЕС - смертоносне полум’я зловісної пожежі висвітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших, вони, ризикуючи життям, кинулися до реактора, аби своїми грудьми перестерегти трагедію.

Вихователь:

Країна ще нічого не знає. Довгі тривожні дні, правда придушена муром мовчання. Ще скільки часу буде потрібно, щоб реально осмислити те, що трапилося. А смерть уже відкрила свій чорний рахунок і забрала найкращих.

Аварія на Чорнобильській АС - смертоносне полум'я зловісної пожежі -висвітлило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших. Вони, ризикуючи життям, кинулися до реактора аби своїми грудьми відвернути трагедію.Сім чоловік загинули майже одразу. Так вони жили, працювали і відйшли у безсмертя.

Учениця:

 Серед тих хто загинув, приборкуючи ядерну стихію – молоді. Їм ще тільки починати жити, кохати, приносити радість у свої оселі. У кожного були свої плани, надії, бажання. Все було попереду, але хто міг передбачити? Та ніч для них була фатальною. Вони не озиралися, не відступали, не ховались за спини інших. В самому пеклі аварії вони виконали свій обов’язок до останнього подиху. Ми схиляємо голови перед усіма, хто ціною свого життя оплатив шанс на життя мільйонів. Їх…. Сім - перших!(лунає музика)

Відео Чорнобиль – 3  (герої Чорнобиля)

 

Вихователь:

 Правик Володимир Павлович

 Кібенок Віктор Миколайович

 Тишура Володимир Іванович

 Титенюк Микола Іванович

 Ващук Микола Васильович

 Ігнатенко Василь Іванович

 Телятников Леонід Петрович

Учень:

Першим важко: ви ж були найперші, 
Із вогню та в полум'я шугали. 
Не до подвигів і не до звершень, 
Ви ж собою людство заступали. 

Учениця:
Ви з вогнем назавжди подружили, 
Сівачі, поліщуки від роду, 
Залишили вірності присягу — 
Батьківщині. Матері. Народу. 
Учень:

Замуровує душу біль самоти, 
Бо не встигли нащадків лишити... 
І на цвинтарі чорно волають хрести 
На чотири сторони світу! 
 

 

 

Вихователь:

Ми схиляємо свої голови перед усіма, кого сьогодні вже немає з нами, перед тими, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільйонів. 

Хвилина мовчання, хвилина мовчання... 
Це мить не прощання, а вічне стрічання 
Із тими, кого вже не стрінемо ми. 
Коли наступає хвилина мовчання, 
У пам'яті нашій клекочуть громи. 
Тож устаньмо і — помовчимо мить — у пам'ять про тих, хто заснув вічним сном, сказавши своє вагоме слово в цій трагедії. 
Метроном Чорнобиль – 4 (хвилина мовчання)

 

Вихователь:

 Красивою та багатою була Чорнобильська земля з її врожайними  полями, садами та озерами, але тільки до квітневої ночі 1986 року. Наша пам’ять і пам’ять наступних поколінь-знову і знову буде повертатися до цих трагічних днів. Поля і луки, ліси і озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко уражені невидимою чорною хворобою.

Учениця:

 Над куточком планети враз нависла чорна хмара лиха, яка почала поширюватися з блискавичною швидкістю й поливати цим лихом, як дощем, нашу рідну землю. Це страшне лихо - радіація.

 

 

Вихователь:

- Аварія призвела до небаченого забруднення біосфери, до появи на території України мертвої тридцятикілометрової зони, до радіоактивного опромінення тисяч людей.

Звучить запис пісні „Чорнобильська зона”. Чорнобиль 5

Учениця.  

В зеленім лісі я була царівна,

В зеленім лісі я була жива.

Рудим став ліс, рудими стали тіні,

Рудою стала крона і трава.

Іржавий ліс, пустеля, мертва зона,

Табличка:” Дихати і ходити заборонено!”

І незбагненне:”   Не торкатися трави”.

Учень - Горе впало не тільки на Україну. Воно зачепило Білорусь і Росію. На забруднених територіях проживає близько 2 мільйонів осіб.            

Учениця.

- Атомний вибух негативно вплинув на все живе. Страшні наслідки аварії: ненароджені діти,вражені  радіацією, волосся геть раптово випадає, руйнуються живі клітини, змінюється склад крові.

Учень

- Людей вивозили із забрудненої зони. Важко було їм покидати свої рідні місця. Але залишитись - означало померти. Села стали спустошеними ....а села нема.

        Втекло кудись село,

        Було колись село.   Життя колись було.

Вихователь:

  • Дехто намагався повернутися та зустрічав на своєму шляху колючий дріт.

Учениця: 

Особливо важко жити в незнайомій місцевості було старшому поколінню, адже ці люди за все життя ніколи не виїжджали за межі свого району. Кожна стежка, кожне деревце, кожна річечка у рідному селі були їм знайомі.

Учень. 

- Вплив  чорнобильської аварії на здоров’я людей дуже значний і буде проблемою не тільки для нас, а й для кількох прийдешніх поколінь. Небезпека нависла над усією планетою.

Вихователь:

 Пролітають роки. Для людей цей край став мертвим, але природа і далі продовжує життя. Вона мовчки страждає за помилки людей. Природа оживає:

Учень: (Деркач Коля)

Жасмин цвіте, і трави косять, 
І сіно пахне і п'янить. 
І йдуть дощі, коли не просять, 
І з вітром колос гомонить. 
Усе живе жадає жити, 
Снаги і сили повне вщерть. 
І важко, й страшно говорити, 
Що над усім чигає смерть. 

 

Вихователь:

Повертаючись до безлюдної зони, журавлі дивуються, чому тут не чути веселих дитячих голосів, чому тут немає життя? У цій місцевості безлюдні будинки. 
Учениця  (Дмитренко Катя)
На пустищі дикім росте бузина, 
Сіріє край поля хатина сумна. 
Облуплені стіни, полин, спориші, — 
Не видно й не чути навкруг ні душі. 
І тільки при місяці, пізно  вночі, 
Коли над хатиною стогнуть сичі 
І вікна примарливим блиском горять, — 
З сіней у світлицю крадеться, мов тать, 
Якась неземна, потойбічна мара, 
І груша в дворі завмирає стара. 
І чути, як в миснику дзвонять миски, 
І хрестяться лячно побожні жінки. 
І світять очима коти з темноти, 
І хочеться швидше те місце пройти, 
Де буйно і дико росте бузина, 
Де пусткою хата сіріє сумна. 
 

 

 

 

 

Учень 
На грані людства, на краю — 
У тривозі атомній стою. 
Душа тривожить, мов птиця: 
А що, як висохне криниця? 
Тривожить у полі колос: 
Чому замовк пташиний голос? 
І вмить здригається планета, 
І річка Прип'ять і річка Лета. 
Не все, не все пощезне в світі. 
Ще в зорях — сад, земля — у цвіті. 
Лист подорожника. Дорога. 
Та в серці — атомна тривога.

Учениця 
Чорнобиля гіркий полин 
На серце ліг незримо й тяжко, 
І плине над землею дзвін 
Із тихим стогоном протяжно. 
То дзвонять дзвони не Хатині, 
Де слід лишила свій війна, 
Це стогнуть землі України, 
Де мирний атом не мина. 
Він впав смертельною росою 
На рай дібров, на зелень трав, 
Своєю чорною косою 
Провів по розмаїттю барв. 
І попелом покрились села, 
І згинуло усе живе. 
Пропали усмішки веселі, 
Замовкло птаство лісове, 
Лиш на отруєній землі 
Небачена розкрилась квітка - 
Про допомогу крик німий, 
Між попелом остання іскра, 
Запала тиша….. 

Інсценівка вірша В. Бурім «Чорнобиль-трава» 
Входять дитина і учень.

Звучить «Панорама» П. Чайковського.Чорнобиль 6. 
Дитина. Намалюй, будь-ласка, радість ї красу. 
Учениця: 
І малюю я веселку, квітку і росу, 
З посмішкою на обличчі дівчину в вінку 
І хлопчину, що кружляє з нею у танку. 
Дитина. Намалюй мені розлуку, смуток і журбу. 
Учениця: 
Я малюю лист осінній, схилену вербу. 
Що спустила свої віти голі до землі. 
І ключами в синім небі ринуть журавлі. 
Дитина. Намалюй мені ще ніжність. 
Учениця: Тема не проста. 
І малюю я рожеві мамині вуста, 
І метелика, і сонце, й квітку лугову, 
І зелену шовковисту молоду траву. 
Дитина. Намалюй, будь-ласка, намалюй біду. 
Учениця:
Як її намалювати? Спосіб не знайду. 
Чи поранену пташину, може, ледь живу? 
А рука сама малює чорнобиль-траву... 
Дитина 
Нащо ти траву малюєш? Це біда така? 
Учениця:

 Цю траву зовуть «чорнобиль», 
ця трава гірка.. 
В ній отрута, смерть, і сльози, 
і брудна вода. 
В ній хвороби, сум, неспокій. 
Це страшна біда! 
Дитина Краще намалюй щось гарне. 
Намалюй життя. 
А гірку траву чорнобиль 
Викинь на сміття. 
Учениця:
Так, дитино, намалюю я життя тобі. 
І надії намалюю, й мрії голубі. 
Намалюю синє небо, чисте джерело. 
Намалюю я лелеку, поле і село, 
Намалюю, віру, розу, доброту й любов. 
Та гірка трава чорнобиль проростає знов.

 

Вихователь:

 Сьогодні — День пам'яті, День скорботи і роздумів. Бо нам  є над чим замислитись. Живемо на технологічному вулкані. Чи не повториться трагедія в іншому місці? Чи стали ми більше шанувати рідну землю? Тож запалімо поминальну свічку — свічку надії .  Хай полум'я свічок у наших душах зіллється в одне полум'я віри. Ми будемо жити! 
Пісня Наталыя Май «Свіча»Чорнобиль  - 7

Запалюють свічки. 
Вихователь:

 Мимоволі хочеться гукнути: «Люди! Схаменімося! Дзвони Чорнобиля б'ють на сполох! І, як писав Хемінгуей, не питайте, по кому то дзвін. По кожному з нас.

Лунає гул дзвонів. - 8

Коли ми цей урок засвоїм, 
Що, ідучи всесильно до мети, 
Не треба забувати про озони, 
Про землі й води, жита срібний дзвін, 
Щоби ніколи омертвілі зони 
Нащадкам не залишити своїм? 
Чорнобиль дав нам кілька моральних уроків трагедії; 
1-й урок — безвідповідальності (ми не були готові до такої аварії ні морально, ні технічно. І коли вже сталася трагедія, довго все подавалося в присмерках напівправди); 
2-й урок — милосердя (всі люди відгукнулись на біду, прийшовши чорнобильцям на допомогу: збирали кошти у фонд Чорнобиля; діти-чорнобильці відпочивали й оздоровлювались у санаторіях, таборах відпочинку); 
3-й урок — патріотизму (ми мусимо завжди пам'ятати про подвиг пожежників, щоб у потрібну хвилину стати на захист, прийняти правильне рішення, насамперед думати про тих, хто нас оточує, а не про себе; бути чесними і сміливими, бути людьми, гідними свого народу і не зганьбити його; любити й берегти рідну землю). 
Урятований світ. — найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам'ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи не падала на землю гірка зірка Полин... 
Учениця:

О Боже Великий, наш Боже, наш Боже! 
Дай певність на радість, 
умнож наші сили, 
Аби підняли ми обпалені крила, 
Щоб швидше минувся час 
лиха й випроби, 
Щоб змився дощами пекельний 
Чорнобиль... 
 

Вихователь:

Хоч минув 31 рік з того трагічного дня, наслідки Чорнобильської трагедії відчуваються сьогодні. Збільшились захворювання та смертність людей, поширились дитячі захворювання. Ми, нинішнє покоління, повинні робити все можливе, щоб зберегти своє життя і життя майбутніх поколінь: дбати про чистоту землі, насаджувати дерева, прикрашувати землю квітами, травами, не забруднювати ріки, ставки та джерела.

Крапля дощу немов дитина на долонях,

Що пов'язано з нею?

На що вона схожа?

На роси в літньому лісі,

На різнокольорову сережку берези,

На краєчок весняного неба.

А ще вона схожа на сльозинку..

НА СЛЬОЗИ?

Так. На сльози дітей,

Які не побачать чисті джерела й первоцвіти,

На сльози  близьких, у долю яких увірвались онкозахворювання.

На сльози тварин, домівки яких зруйновані назавжди.

На сльози Землі, яка шепоче «Збережи».

Учень: (Дмитренко Денис).

Так давайте зробимо так,

Щоб не було кислотних дощів,

Щоб на обличчях дітей були лише сльози радості.

 

 

 

 

 

 

Разом

МИ майбутнє країни.

Ми сповнені мрій і сподівань.

Ми рішучі в своїх прагненнях.

Попереду в нас усе життя.

Ми діти України й прагнемо,

Щоб наша держава стала

Сильною, красивою, багатою,

Екологічно чистою і здоровою.

 

Вихователь:

 

Ніколи не забувайте тих людей, які пожертвували своїм житіям заради нашого блага... Шануйте їхню пам'ять!

Хай стане мир міцніший у стократ,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль – попередження набат,

Його уроків людство не забуде!

 

Лунає пісня про мир Чорнобиль  9

 

docx
Додано
27 лютого
Переглядів
74
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку