Виховний захід. Сценарій до дня матері

                    Сценарій дня матері

(Звучить пісня «Росте черешня..»)

 Ведуча.

У 1910 році Анна Джервіс з Філадельфії започаткувала День матері.

 В Європі його почали відзначати після першої світової війни.

В Україні цей день святкують з 1929 року з ініціативи Олени Кисілівської, редактора газети «Жіноча доля».Жінку-матір часто порівнюють з небесним творінням, богинею , святою.

Сонцем пашить слово ніжності

Й добрості «мати»,

Світлом її усміхається поле весні.

Всі ми, усі невсипущої матері діти,

Хто б не були –

Хлібороб, космонавт чи поет,

Серце її наближає найдальші орбіти,

Що від землі простяглись до холодних планет.

Очі її нас ведуть наче вогники віщі,

Через літа,

Котрі крутять дорогу не раз.

Шкода лише – наші мами нас віті не вічні,

Часто вони дуже швидко відходять від нас.

Руки її, щоб добро голубіло в зеніті,

Губи її , щоб не гасла розрада і сміх,

Всі ми , усі материнським теплом обігріті…

Мати іде. Треба встати. Це стосується всіх.

Ведуча.   Прославимо жінку-матір, чия любов не знає перепон…

Ведуча.   Люди завжди діти своїх матерів..

Ведуча.    Без матері немає ні поета, ні героя…

Ведуча.    Вся гордість світу від матерів.

Ти усіх святих святіша, ненько!

Моя ти квіточка біленька,

Моя любове, де причал

Знайшли і радість, і печаль.

Моя маленька й неозора.

Моя втіха і опора,

Моя весела і сумна,

Моя небесна і земна.

Моя стежина й Батьківщина,

Моя, як білий світ єдина,

Як білий світ,

 Як білий квіт,

З якого створюється світ.

Ведуча.   Мама, Матуся, Мамуня, Мамочка, Матіночка, Неня, Ненечка... Які надлюдські гли­бини скарбів містить це слово в собі, бо називає людину, яка завжди для нас найближча, найдо­рожча, найдобріша, найкраща, наймиліша.

Як добре нам жити і знати,

і вірити, друзі, весь час,

що кращого слова, як мати,

немає у світі для нас.

Вона - мов зоря світанкова,

Як хліб і людська доброта,

Як мова твоя колискова

Як доля і правда свята.

Ведуча.   Слово «мама» росте разом із нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квіточка, як тихо світить веселка і гладить дити­ну по голівці рідна рука. Усі кольори увібрав у себе образ неньки. Бо любить вона сіяти і плекати любис­ток та м'яту, матіоли, різнокольорові мальви, а понад усе чорнобривці.

(Звучить пісня «Чорнобривці )

Ведучий.   Із букви-краплинки та звуку-сльозинки народиться одного дня на світ святе слово «м-а-м-о», мовлене устами янголятка, і осяє ха­тину, як дар Божий. Це мить, і це вічність, бо мама завжди з нами, вона живе в нас і в наших дітях та внуках, в усьому нашому роді і береже нас та благословляє на добро.

                                  Велике і прекрасне слово «Мати»!

   Від неї все на світі! Навіть світ...

Ой як їй легко на руках тримати

                                       Дитину, як найвищий заповіт.

                                              Як то любо, як то мило,

Хто іще маленький,

Хто побавившись - погратись

Може коло неньки!

Ненька візьме на коліна,

Злегка погойдає,

Гарну казочку розкаже,

Пісню заспіває.

Ненька тихо заговорить,

Ніжно усміхнеться

А погладить по голівці

Смуток весь минеться.

Як то гарно, як то мило,

Хто іще маленький!

Та й великому побути

Мило коло неньки.

Ведучий.   Мама, матуся, матінка... Чарівне, ніжне слово вертає нас до батьківської оселі, де пройшли найкращі днини. Це слово співуче, ме­лодійне, як та пісня, що лине з вуст любої матусі зранку і до світанку, з дитинства раннього і до старості глибокої.

Мати наша - сивая горлиця.

Все до її серденька горнеться.

Золота бджола – намистинкою.

Небо – празниковою хустинкою.

Сивий дуб-прокуреним прадідом.

Білочка – мальованим пряничком,

Жура-журавель над криницею

Чистою сльозою-водицею.

А земля пшеницею ярою.

А літа – замисленим явором.

Ведуча.  Без колискової пісні немає дитинства, як без дитинства немає людини, її майбутнього. Під спів неньчиної пісні виростали по­ети і композитори, хлібороби і захисники рідної землі, філософи та мудреці, просто люди

 Отже, все починається з колискової.

(Звучить пісня  колискова)

Ведучий. Нема нічого на світі кращого і Богу милішого, як серце матері до своїх діточок - в ньо­му ніколи не згасає любов, воно ніколи не зали­шається байдужим! Немає нічого більшого і святішо­го, як любов материнська - безкорислива і чиста.

Учень.

Дівчину вродливу юнак покохав,

Дорожче від неї у світі не мав.

клявся, божився, що любить їі

Над сонце, над місяць, над зорі ясні.

«Тебе я кохаю. За тебе умру...

Віддам за кохання і неньку стару!».

Та мила його не боялась гріха:

Була, як гадюка, зрадлива, лиха.

Всміхнулась лукаво і каже йому:

«Не вірю, козаче, коханню твому...

Як справді кохаєш, як вірний ecu,

Мені серце неньки живе принеси».

Юнак, мов стерлеся; не їв і не спав,

Три дні і три ночі він десь пропадав,

І стався опівночі лютий злочин:

Мов кат, витяг серце у матері син.

І знову до милої з серцем в руках

Побіг, і скажений гонив його жах.

Ось-ось добігає, не чуючи ніг,

Та раптом спіткнувся і впав на поріг,

І серденько неньчине кров'ю стекло,

І ніжно від жалю воно прорекло,

Востаннє озвалось до сина в ту мить:

«Мій любий, ти впав... Чи тобі не болить?».

Ведуча.   Невтомні неньчині руки назавжди за­лишаться у нашій пам'яті. Начебто весь світ постійно потребує уваги й роботи материних рук. Немає, либонь, такого, чого б вони не вміли

 (Звучить пісня «Мамина сорочка)

Ведучий.     Мамині очі... Вони постійно освітлені зсередини м'яким живим сяйвом. Це погляд самої щирості, самого добра, самої любові.

Чи є на світі що світліше,

Як мамині очі,

Що все зорять за дітками ,

Вдень і серед ночі?

Чи є в світі що миліше,

Як мамині руки,

Що працюють для дитини

Щиро, без принуки?

Чи є в світі що щиріше

Як серденько мами,

Яке б'ється для дитини

Днями і ночами,

Чи є в світі що дорожче,

Як мама кохана,

Що трудиться для дитини

До ночі від рана?

Ведуча.   Мама -- символ усього найкращого, найдобрішого, найсвятішого.. Де б ми не були, щоб не ро­били, мама назавжди освітить наш шлях ніжним серцем

Ще поки наші матері

В турботі поночі над нами

Схиляють душі й на зорі

Тихцем прощаються зі снами,

Аби, не рипнувши дверми,

Впустити досвіток до хати,

Не вельми бідкаємось ми,

Щоб щастя-долі не проспати.

Не боїмося і проблем

Життя - ми просто мимоволі

За їх турботою живем,

Немов за пазухою в долі.

І поки ще в самотині

Вони живуть собі, як в ніші,

То й ми у завтрашньому дні

При них, старесеньких, певніші.

(Звучить пісня « Мальви»

Ведучий.   У матері всі помисли, турботи і пере­живання - про дітей, про їх долю. Добро в сер­цях і в справах дітей - це її щастя.

Ведуча.   Бережіть своїх мам.

 Мама ~ найрідніша для кожного з нас людина. Вона, як сонечко, яке оберігає, розрадить, допоможе подолати життєві негараз­ди. І скільки б тобі не було років - п'ять чи п'ятдесят, - для неї ти будеш дитиною.

Щаслив, хто рідну матір має,

хоч зморшки вкрили вже чоло,

на світ спокійно споглядає,

не знає, що то в світі зло.

Для матері ти все, дитина,

хоч ти розрісся, наче дуб,

вона піклується тобою,

хоч в тебе сивіє вже чуб...

Ти все для матері дитина

ти ціль життя її і зміст,

вона тобі вінки сплітає,

для тебе досягає звізд...

Вона все дбає, пам'ятає,

готовить тисячі утіх,

вона як ангел-хоронитель

змете з дороги зло і гріх...

Ах, серце матері незмінне

його часу не знищить зуб

для матері ти все дитина,

нехай і сивий в тебе чуб...

Ведуча.   Як хочеться мамі, щоб життєва стеж­ка кожного з нас була щасливою, бо щастя ма­тері - це щастя її дітей.

Ведуча.   Непомітно лине час. Не встигнуть ог­лянутися наші мами, як ми, діти, повиростаємо і випурхнемо зі своїх осель, як пташенята, роз­летівшись по світу. Але ніколи не забуватимемо писати своїм мамам. Бо у розлуці з дітьми, не­має більшої радості для матері, як їхні листи.

.Крізь дощ, крізь сніги і тумани,

Чи дороги туман обснує,

Приїжджайте частіше до мами,

Повертайтесь в дитинство своє.

Забувайте обов'язок, втому,

Не марнуйте дрібницями дні,

Приїжджайте до рідного дому,

Розвесняйте в нім душі свої.

Там ростуть чорнобривці і м'ята

Де пройшли ваші дні золоті.

Лиш не можуть вам вічними стати

Руки мамині - крила святі!

Щоб не мучила совість по тому

-Не приносьте батькам ви печаль,

Бо для них ви - сонячний промінь,

Тож не гасніть у рідних краях!

Ведуча.  Материнське серце здатне перейматися болем на відстані, журитися долею своїх дітей, онуків, правнуків, усе життя. І хочеться кожно­му з нас, щоб Сива Ластівка, Мати жила вічно.

(Звучить пісня «Материнський вальс»

Ведуча. Дорогі друзі! Бережіть матерів так, як вони бережуть вас. Даруйте їм радість і спокій. Хай із вами по життю крокує материнська мудрість, наснага, доброта і щирість. Адже все у світі розпочинається з матері.

Поклін усім вам добрі мами,

Ви квіти на зеилі, ви-матері.

Без вас і сонця не було б вгорі

Без вашого терпіння і любові

Пісні не існували б колискові,

Завмерла радість і ясне буття

А хто б тоді продовжував життя?

 Ведучий.   Наші мами! Сьогодні ми низько вклоняємося Вам за ваші нестерпні муки, в яких на­роджується нове життя, за Ваші безсонні ночі, ко­ли Ви сиділи над нашими колисками, за Баше ве­лике терпіння, ніжні руки і гаряче серце.. Здоров'я і щастя Вам, наші мами, і низький уклін!

 Ведучий 

Спасибі; матусю, спасибі, рідненька,

За те, що теплом зігріваєте нас,

За те, що в щасливу і скрутну хвилину

Ми можемо серцем схилитись до Вас   

Ведучий 

   Спасибі, матусю, що Ви нас зростили

щастя, і долю дали.

За руки невтомні і серце ласкаве

Низький Вам уклін до землі.

Молитва за маму(Засанська)

Ведучий

Найкращі квіти хочеться

В цей день принести вам,

Найкращі всі слова,

Щоб більше минуло в житті пісень

І лиш весна в душі цвіла,-

Ведучий

Хай радість осяває будні.й свята,

Хай святістю зориться_е доброта.

І щастя вам великого й багато

                                        На довгі-довгі сонячні літа.

(поклін)

(звучить пісня «Росте черешня»)