Виховна година "Подумай про майбутнє - обери життя"

Професійно-технічне училище №49 с. Красногорівка Великобагачанського району Полтавської області

 

 

 

 

 

 

Виховний захід

 

 

 

 

 

 

 

 

Подумай про майбутнє — обери життя!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала: викладач біології

Корж В.С.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета: Ознайомити учнів з поняттями СНІД і ВІЛ та їх ознаками, виховувати почуття цінності людського життя, сприяти усвідомленню учнями небезпеки, пов’язаної із поширенням СНІД на планеті, виховувати почуття відповідальності за власну поведінку та ведення здорового способу життя. навчати толерантному ставленню до людей, які живуть з ВІЛ.

Обладнання: презентація, відеоролики, музичний супровід.

 

Здоров'я – одне з основних джерел радості, щасливого та повноцінного життя.

Поріг ХХІ століття людство переступило з низкою жахливих хвороб. Особливо небезпечні ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) і його кінцева стадія СНІД(синдром набутого імунодефіциту). СНІД – особливо небезпечна хвороба, смертельна для людини.

З 1988 року 1 грудня відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом, що слугує справі зміцненню організованих зусиль у боротьбі з пандемією, яка поширюється у всіх регіонах світу.

Багато хто до  сьогодні повністю не знає, що таке СНІД і ВІЛ, і плутають ці поняття.

На сьогоднішній виховній годині ви ще раз почуєте про це захворювання, про вірус, який його викликає, і запобіжні заходи проти нього.

Слово СНІД утворилося з початковихбукв назви захворювання - «синдром набутого імунодифіциту». Що ж означають ці незрозумілі і загадкові слова?

«Синдром» означає, що мова йде не про окрему хворобу, а про цілий комплекс різних порушень в організмі.

«Набутий» означає, що це те, що можна «придбати», або чим можна «заразитися».

Слово «імунодефіцит» - складне. Перша його частина означає, що мова йде про імунну систему людини, а друга — що ця система порушена і не функціонує нормально.

У  хворого на СНІД вражається вся імунна система, в результаті чого організм перестає протистояти інфекціям і пухлинним процесам. Відбувається це тому, що в нього проникає дуже небезпечний вірус, який називається Вірус Імунодефіциту Людини, скорочено — ВІЛ.

Що таке вірус?

Вірус — це дуже дрібний мікроорганізм, який можна розглянути тільки під дуже могутнім мікроскопом. Віруси живуть усередині живих клітин, з яких складаються всі тканини організму людини. Наш організм налічує мільярди таких клітин. Вони об“єднані в групи і виконують різні функції.

Зовнішня сторона клітини називається мембраною. Це така собі шкіра клітини, що захищає її. Всередині клітини знаходиться рідина і ядро. Ядро відіграє дуже важливу роль. Це своєрідний міні-комп“ютер, що програмує і контролює життєдіяльність клітини. Коли вірус потрапляє в організм людини, він знаходить клітину, що впускає його, і змінює в ній програму клітинного «комп“ютера». Тепер, замість того щоб виконувати свої обов“язки, клітина починає виробляти віруси. Такі віруси можуть викликати різні хвороби: грип, кір, вітряну віспу. Людина на якийсь час занедужує, але швидко поправляється завдяки імунній системі, що негайно вступає в боротьбу з вірусом і перемагає його.

А ось вірус імунодефіциту людини відрізняється від інших вірусів і дуже небезпечний саме тому, що атакує клітини, які повинні боротися з вірусом.

Як виникла ця хвороба? Дізнаємось про це та про інші цікаві факти з перегляду відео.

Правда про СНІД: (відео)

У генеалогії цієї страшної хвороби багато загадкового. Науковці й досі не дійшли згоди про походження лиховісного ВІЛ — вірусу імунодефіциту людини.

Існує два види вірусу. Вони ідентичні за структурою, але різняться за генетичним апаратом. Найбільшого поширення дістав ВІЛ-1. ВІЛ-2 виявлений відомим французьким вірусологом й імунологом Люком Монтаньє лише кілька років тому в африканців, що лікувалися від СНІДу у Франції і Португалії. За своїми ознаками він наближається до вірусів, виявлених на території Гвінеї, Гвінеї-Бісау, Сенегалу та інших країн континенту, але попри це вчений не вважає, що вірус походить з Африки — на його думку, для цього бракує вагомих аргументів. До того ж, якби це було так, розмірковує вчений, то спершу вірус перекинувся б до найближчої за географією Європи, але не до США, як це сталося насправді.

Югославський лікар та історик медицини Мірко Грмек вважає, що привід до епідемії СНІДу — це порушення рівноваги між поширеними хворобами і тяжкими інфекційними захворюваннями, яких майже повністю позбулися завдяки успіхам медицини. За Грмеком, епідеміям нових, незнаних досі хвороб, передують їх поодинокі прояви впродовж десятиліть, навіть століть. Уся біда в тому, що медики просто не встигли своєчасно звернути на них увагу, вивчити й осмислити через ту ж таки їх обрідність у медичній практиці. До того ж новий вірус здатен досить довго нічим себе не виявляти в організмі людини, очікуючи більш сприятливих для себе умов.

А ось іще одна версія, теж не позбавлена наукового сенсу. Професор радіології з Пітсбургського університету Е. Шернглас та його колеги з Бременського університету, дослідження яких висвітлювалися у британській науковій пресі, вважають, що однією з головних причин появи вірусу СНІД у США та Африці є викиди в атмосферу радіоактивних елементів під час випробувань ядерної зброї. Сталося мутаційне перетворення одного з рідкісних у природі вірусів під дією радіоактивного випромінювання Стронцію-90, який у величезних кількостях викидався в атмосферу в 50—60-ті роки XX століття. Учені також спромоглися встановити, що переважна кількість Стронцію-90 випала на території Північної Америки і Центральної Африки. Як відомо, населення саме цих районів земної кулі найбільше постраждало від смертоносного вірусу. Цей елемент нагромаджується в організмі людини переважно у червоному мозку й уражує його клітини, які відіграють роль у діяльності імунної системи.

Цей вірус дуже дрібний, набагато менший за бактерії, проте неймовірно підступний. Розмножується, тільки потрапивши в клітини білих кров'яних тілець людини — основних вартових її імунної системи. Вірус руйнує їх із середини. Наслідки цього жахливі: людина стає беззахисною перед будь-якою інфекцією.

Практичне значення в передачі СНІДу мають тільки ті речовини, в яких збудник міститься в достатній кількості: кров, сперма, піхвові виділення, жіноче молоко.

Основні шляхи зараження ВІЛ-інфекцією:

•                   статевий;
•                   під час переливання донорської крові, зараженої вірусом імунодефіциту;
•                   при використанні нестерильного медичного інструментарію (шприців, системи для переливання крові та ін.);
•                   від ВІЛ-інфікованої або хворої на СНІД матері дитині до, під час або після пологів.

Інкубаційний період від моменту зараження ВІЛ до перших проявів інфекції може бути як коротким — чотири-п'ять тижнів, так і дуже довгим — декілька років. За цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити, що неминуче призводить до глибоких змін усієї імунної системи хворої людини. Особливо небезпечним є те, що вірус уражає клітини цнс.

Що повинно викликати занепокоєність у зміні стану здоров'я:

• збільшення лімфатичних вузлів практично одночасно у кількох місцях: на шиї, у ліктьових згинах, під руками, у паху;
• втрата ваги, що прогресує (режим харчування не змінений);
• часті гнійні й запальні ураження слизової оболонки рота, шкіри, статевих органів;
• підвищення температури тіла, що тримається більше як місяць без будь-якої причини.

Хто може бути найімовірнішим вірусоносієм? Це так звані групи ризику. До них належать: гомосексуалісти (бісексуали), наркомани, що вводять наркотики внутрішньовенно, повії, особи, які часто змінюють статевих партнерів. Групою ризику є також новонароджені, матері яких ВІЛ-інфіковані або хворі на СНІД.

Але було б великою помилкою думати, що СНІД вибирає собі жертви тільки серед груп ризику. Ризик інфікування на ВІЛ із більшою чи меншою ймовірністю загрожує кожній людині. Вірус-убивця розповзається планетою з невловимою швидкістю. Епідемія страшна не тільки смертями, а й тим, що призводить до тяжкої соціальної та економічної деградації суспільства.

Щодня у світі СНІДом заражується до 5 тисяч осіб. Перед цією хворобою виявилися беззахисними дорослі й діти, багаті й бідні, чоловіки і жінки, білі й чорні, люди різного віросповідання.

Що треба робити:

• здійснювати санітарно-профілактичні заходи боротьби зі СНІДом;
• вести жорсткий контроль донорської та плацентарної крові, її препаратів та інших біологічних рідин;
• у лікарнях вести контроль за стерилізацією ріжучих, колючих та інших інструментів;
• пам'ятати, що основний шлях зараження — статевий;
• пам'ятати, що вберегти нас від СНІДу може тільки власна обачність;
• дотримуватись закону України «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення»;
• дбати про соціальний захист, виявляти милосердя та співчуття до ВІЛ-інфікованих осіб та хворих на СНІД;
• створювати служби профілактики ВІЛ-інфекції, служби здоров'я, анонімне обстеження.

           Запам'ятайте ситуації, коли ВІЛ не передається:

1. Дружні поцілунки.
2. Обмін одягом.
3. Обійми.
4. Користування туалетом.
5. Укуси тварин або комах.
6.  Купання в басейні.
7.  Життя в одному будинку з інфікованою людиною.
8.  Потискання рук.

 ВІЛ в Україні.

 Сьогодні кількість ВІЛ — інфікованих в Україні щонайменше вдесятеро перевищує кількість офіційно зареєстрованих носіїв інфекції, й СНІД загрожує кожному українцеві. Тоді як українська статистика повідомляє про 40 тисяч офіційно зареєстрованих носіїв вірусу, за даними ВООЗ, темпи ураження СНІДом в Україні наближається до країн африканського континенту й реальна кількість ВІЛ — інфікованих становить близько півмільйона. При цьому носії інфекції являють собою реальну загрозу для всіх оточуючих, оскільки рівень профілактичної роботи, медичне обслуговування не дають можливості захистити інших членів суспільства від загрози ураження СНІДом.

          Всього з 1987 року в Україні офіційно зареєстровано 304 914 випадки ВІЛ — інфекції, за цей час від СНІДу померло 42 987 осіб. Найбільш уражені ВІЛ — інфекцією регіони — це Дніпропетровська, Донецька, Київська, Миколаївська та Одеська області, а також м. Київ.

  За 6 місяців 2017 року зареєстровано 1 496 випадків смерті від СНІДУ.

 Протягом першого півріччя 2017 року зареєстровано 4 687 нових випадків СНІДу.

 На сьогодні під медичним наглядом перебуває 136 965 ВІЛ-інфікованих громадян України, із них 41 524 хворих з діагнозом СНІД.

            На жаль, поки що не винайшли ліки, від яких могла б одужати людина, хвора на ВІЛ або СНІД.

            В основному допомога таким людям полягає у своєчасній інформації про хід хвороби і психологічній підтримці.

  Для цього існують телефони довіри, куди можна зателефонувати в будь-який час і розповісти про свої проблеми. Можливість поділитися своїми тривогами і страхами дозволяє людині відчувати себе не таким самотнім. По телефону можна також отримати вичерпну інформацію про ВІЛ та СНІД.

   У багатьох містах зараз відкриті Консультативні центри з проблем СНІДу. Тут можуть отримати інформацію всі без винятку як ВІЛ-інфіковані, так і здорові люди. У таких центрах діють групи підтримки і взаємодопомоги.

Національна лінія телефону довіри з проблеми ВІЛ/СНІД: 0-800-500-451. Це постійно діюча безкоштовна “гаряча лінія” для населення.

        Символом боротьби зі СНІДОМ є червона стрічка, жодна акція в цій області не обходиться зараз без неї. Ця стрічка як символ розуміння СНІДУ була задумана весною 1991 року. Її ідея належить художникові Франку Муру, який  жив в провінційному містечку штату Нью-Йорк .

       На закінчення нашої виховної години пропоную вам відповісти на декілька питань. Ризиковано чи безпечно:

1. Користування чужою, зубною щіткою (ризиковано).

2. Обніматися і триматися за руки (безпечно).

3. Статевий акт (ризиковано).

4. Їсти за одним столом (безпечно).

5.Спати в одній кімнаті (безпечно).

6.Грати в футбол (безпечно).

          7.Пити воду із загального фонтанчика (безпечно).

Пропоную вам пройти ще один тест: “Перевір свої знання про СНІД”

1. Чи спричинює вірус імунодефіциту людини
СНІД?

2. Чи уражає ВІЛ імунну систему організму?

3.  Чи відрізняються за зовнішнім виглядом ВІЛ-інфікований та хворий на СНІД від здорової людини?

4.  Чи передається СНІД через поцілунок?

5.  Чи передається СНІД через нестерильний медичний інструментарій?

6.  Чи допоможе використання презерватива під час статевих контактів уберегтися від СНІДу?

7. Чи можна виявити вірус відразу після інфікування?

8. Чи проводить держава політику:

 а) на виявлення хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих;

 б) на ізолювання їх від суспільства?

9. Чи має медицина ліки від СНІДу, вакцину, що перешкоджала б інфікуванню?

Відповіді:

1 —  так; 2 — так; 3 — ні; 4 — ні; 5 — так; 6 — так; 7— ні; 8 «а» — так;  «б» — ні; 9 — ні.

           Пропоную переглянути вам ще один фільм "Захисти себе від СНІДу".

Після надто важкої, а простіше, жахливої інформації, яку ви сьогодні почули, просто неможливо не вибрати життя. Нехай усе жахливе, що сталося з іншими, обійде вас, залишиться далеко. Нехай кожна людина до кінця усвідомить усю небезпеку, яку несе СНІД, і зробить усе можливе, щоб уберегти себе і своїх близьких та рідних від цієї страшної інфекції, бо СНІД може увійти практично в кожен дім, кожну сім’ю.

Дякую всім за увагу!