Виховна година "Слово про мову"

       Виховна  година  « Слово про мову» (До Дня української писемності та мови)                                                      Мета: Формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови.  Пробудити почуття національної гідності.Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.                                                                                                                                                                              Вчитель:       Це свято було встановлено в нашій країні 9 листопада 1997 року. Цього ж дня православна церква вшановує память святого преподобного Нестора-літописця.       Преподобний Нестор-літописець — киянин, у сімнадцять років прийшов у Києво-Печерську лавру послушником. Прийняв його сам засновник монастиря преподобний Феодосій. Молитвою та послухом юний подвижник невдовзі перевершив найвидатніших старців. Під час постригу в ченці Нестор був удостоєний сану ієродиякона. Книжкова справа стала змістом його життя.                                                                                                                                                                            Найвизначнішою працею Нестора-літописця є «Повість временних літ» — літописне зведення, складене у Києві на початку XII століття. Це перша у Київській Русі пам’ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Преподобний Нестор довів розповідь з літописних зведень кінця XI століття до 1113 року. Всі наступні літописці лише переписували уривки з праць преподобного Нестора, наслідуючи його. Але перевершити так і не змогли. «Повість временних літ» була і залишається найвидатнішою пам’яткою слов’янської культури. Тому преподобного Нестора-літописця можна по праву вважати батьком не лише вітчизняної історії, а й словесності. У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. “Повість минулих літ” називає книги “ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини”. “Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, – зазначав літописець, – то знайдеш користь душі своїй”. .                                                                                                                                                                   Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова. Колись цього дня віддавали до школи дітей. Батьки зі школи йшли до церкви та ставили свічку перед образом преподобного, вірячи, що він допоможе дитині вивчитися. І, що головне, вчитися все життя багато, старанно і завжди. Адже «користь від цього є велика», бо «Хто вчиться змолоду – не зазнає на старість голоду».                                                                                                  У 1989 році Верховна Рада УРСР надала українській мові статусу державної. Вона також є рідною мовою українців, які проживають за межами України: в Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, США, Австралії та інших країнах. Українською мовою розмовляють майже 45 мільйонів людей і вона належить до найпоширеніших мов світу.                                                                                                                                                                                                        Генеалогічно українська мова належить до індоєвропейської мовної сім’ї. Про це свідчать і архаїзми, і деякі фонетичні та морфологічні ознаки, які зберегла наша мова протягом століть.                                                               Давньою українською мовою написані козацькі державні документи й хроніки, створена самобутня художня писемність епох – від Івана Вишенського до Григорія Сковороди. Українці мають свою могутню класичну літературу, визнаних світом геніїв: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника…                                                                                                                                               Учень : Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVIII століття з виходом у 1798 році першого видання “Енеїди” Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови. 
Так Котляревський у щасливий час Вкраїнським словом розпочав співати, 
І спів той виглядав на жарт не раз, Та був у нім завдаток сил багатий. 
І огник, ним засвічений, не згас, А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.                                                                                   Мова — це неоціненний божественний дар, який дано людині. Вона супроводжує нас від самого народження й аж до смерті .У щоденній практиці спілкування не обійтися без мови. І навіть коли ми думаємо, в пам'яті відтворюємо відомі нам слова і фрази. Власні думки формулюємо і передаємо за допомогою мови. Світ пізнаємо через мову, бо в ній нако­пичено життєвий досвід попередніх поколінь .Через мову ми впливаємо на емоції та почуття людей, формуємо їхні естетичні смаки. За милозвучністю наша мова визнана вченими другою (після італійської) серед європейських мов.                                                                                                          (Учні зачитують Дати в скорботному календарі української мови: )                                                                                                1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.
1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.                                                                                                                                                                    1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.
1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.
1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.                             1884 р. – закрито всі українські театри.
1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою , “могущей визвать последствия, угрожающиє спокойствию и безопасности Российской империи”.
1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали.
1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов?язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.
1989 р. – видано постанову яка закріплювала в Україні  російську мову  як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.                                                                                                                                                                              Ну що б здавалося слова Слова та голос — більш нічого.                                                                                                                 А серце б'ється — ожива, Як їх почує! Знать, од Бога                                                                                                                        І голос той, і ті слова Ідуть меж люди!.. Т. Шевченко                                                                                                          Мова - втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови...Максим Рильський                                                                                                                                                                       Чужою мовою розмовляє у державі або гість, або найманець, або окупант, який нав'язує їй свою мову Карл Маркс                                                                                                                                                                                   Мов поганих не існує в світі, Є лише погані язики. А. Бортняк                                                                                          Мова – це наша національна ознака, в мові - наша культура, сутність нашої свідомості." Іван Огієнко                                                                                                                                                                                                     Рідна мова дається народові Богом, чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів.                                  В. Захарченко                                                                                                                                                              Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу” – Ліна Костенко.                                                                                                                                         "Поки живе мова – житиме й народ, яко національність ... От чому мова завжди має таку велику вагу в національному рухові, от чому ставлять її на перше почесне місце серед головних наших питань."Іван Огієнко‎                                                                                                                                                  Ой яка чудова українська мова! Де береться це, звідкіля і як? 
Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва, Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак, 
І така розкішна і гнучка, як мрія... Є в ній хурделиця, віхола, 
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль. Та не в тому справа, що така багата. 
Помагало слово нам у боротьбі, Кликало на битву проти супостата 
Та звучало сміхом на полях плаката, І за все це, мово, дякуєм тобі.

 Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків. Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, але може на краще  поміняти саму себе.. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.                                                                                                                                        Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам, Хоч і живе своїм живим життям.                                                              Прислухайтесь, як океан співає – Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово – це перлина, Це праця, це натхнення, це людина. Максим Рильський

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.                                                                                      Хтось ними плакав, мучився, болів, із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше!                                                                                  Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші.
Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.  Ліна Костенко

Мова кожного народу неповторна і – своя;
в ній гримлять громи в негоду, в тиші – трелі солов'я.                                                                                                          На своїй природній мові і потоки гомонять;
зелен-клени у діброві по-кленовому шумлять.                                                                                                                 Солов'їну, барвінкову, колосисту – на віки –
українську рідну мову в дар мені дали батьки.                                                                                                      Берегти її, плекати буду всюди й повсякчас,
бо ж єдина – так, як мати, мова в кожного із нас!  Оксана Забужко

Мова, наша мова, мова кольорова, в ній гроза травнева, тиша вечорова.
Мова наша, мова — літ минулих повість, вічно юна мудрість, сива наша совість.                                               Мова, наша мова — мрійнику — жар-птиця, грішнику — спокута, спраглому — криниця.
А для мене, мово, ти — як синє море, у якому тоне і печаль, і горе.                                                                   Мова наша, мова — пісня стоголоса: нею мріють весни, нею плаче осінь.
Нею марять зими, нею кличе літо, в ній криваві рими, сльози "Заповіту".                                                                Я без тебе, мово, — без зерна полова, соняшник без сонця, без птахів діброва.
Як вогонь, у серці я несу в майбутнє незгасиму мову, слово незабутнє! Юрій Рибчинський

Мені казав один ханжа, що наша мова геть відстала,
Що краще йшла б мені чужа, немов до хліба – кусень сала,
Що весь мій поетичний план спинитись може напівході,
Що я – останній з могікан, що наша мова вже не в моді.
Гей, проповіднику! Стривай! Твої слова – старенька ряса.
Я не піду в твій тихий рай, я – син Великого Тараса.
Як Прометей не вмер від ран, не вмре і мова – гарна зроду.
Я не останній з могікан, я– син великого народу! Василь Діденко

Мова рiдна, слово рiдне! Хто вас забуває, той у грудях не серденько, а лиш камiнь має.                                     Як же мову ту забути, що нею учила нас всiх ненька говорити, ненька наша мила.                                          Ой, шануйте, поважайте  рiднесеньку мову, і навчайтесь розмовляти своїм рiдним словом.                                                Мова рiдна, слово рiдне! Хто вас забуває, той у грудях не серденько, а лиш камiнь має.                                    Сидір Воробкевич

Хоч дивно це, але мене питають, чому по-нашому завжди я розмовляю.
І всім таким я мусив одвічати, що не люблю нічого позичати,
Ні перед ким схилятись не бажаю, що мову я свою чудову маю.
І головне – це мова, мислю я, моїх батьків, мого народу і моя. Василь Сосюрченко

Спитай себе, дитино, хто ти є, і в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє просяє, наче зірка світанкова.                                                                                             З родинного гнізда, немов пташа, ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа і вся твоя дорога, вся Вітчизна.                                                                      У просторах, яким немає меж, не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш, допоки буде в серці рідна мова. Дмитро Павличко