Виховна година-свято "Поетична осінь"

ВИХОВНА ГОДИНА

Поетична осінь

Свято

Мета. Розвивати навички виразного читання віршів, мовлення, пам’ять, спостережливість. Вчити бачити прекрасне у віршованих рядках, у навколишньому світі. Виховувати любов до рідної природи, до праці, людей, почуття прекрасного.

Обладнання: осіннє листя, яким прикрашено зал.

Хід свята

Вчитель:

Осінь... Скільки поезії в цьому золотаво-сонячному слові і скільки радості й тихого смутку! Її часто називають чудовою, замріяною, золотою, загадковою, незбагненною. Щороку осінь неповторна у своїй красі й витівках. А яка вона непостійна! То ніжна і лагідна, то похмура і непривітна, то весела і життєрадісна, то мрійлива та плаксива. Може, саме через це її не оминали і не оминають увагою поети, композитори і художники.

1.                й учень:

Хай усім буде затишно з нами,

Хоч за вікнами дощик шумить.

Поговорим про осінь віршами,

І хай музика ніжно звучить.

(Звучить музика — осінні мотиви з альбому «Пори року» П.І. Чайковського. На фоні музики звучать слова.)

2.                й учень:

Журливо музика заграла —

І закружляло в вальсі листя.

В країну осінь завітала —

Красива, сонячна, барвиста.

3.                й учень:

Відкриваємо завісу ненароком,

Зазираємо в осінню пору року,

Вона тоді буває чарівна,

Коли стає золотокоса.

Отож запрошуємо в осінь.

4.                й учень:

Золота осінь

Ще недавно в небі синім

Пролітали журавлі.

А сьогодні в безгомінні

 Ходить осінь поземлі.

1 від краю і до краю,

І від двору до двора

Золотого урожаю

Знов прийшла до нас пора.

(А. Малишко)

5.                й учень:

Золота осінь

В парках і садочках,

На доріжки й трави

Падають листочки

Буро-золотаві.

Де не глянь, навколо

Килим кольористий,

Віти напівголі

 Й небо синє, чисте.

Метушні немає,

Тиша й прохолода —

Осінь золотава

Тихо-ніжно ходить.

(К. Перелісна)

6.                й учень:

Осінь

Коли вона загляне в сад —

Наллється соком виноград.

І кислі яблука ранет

Солодкі стануть, наче мед.

Коли огляне баштани —

Наллються гордо кавуни.

І залишається в хустках

Товста капуста на грядках.

Як помандрує по гаях

З чарівним пензлем у руках —

Все розмалює по путі.

Берези стануть золоті!

І ми її уклінно просим:

Заходь у гості, славна осінь!

(А. Кульська)

(Заходить дівчина-Осінь, тримаючи в руках кошик із фруктами. За нею виходять хлопчики-місяці Вересень, Жовтень та Листопад.)

Осінь:

Ось я — за сосною,

Ось і листя в’яне...

Осінь я. За мною

Йдуть густі тумани.

Осінь я. Осоння

Листям засипаю.

Осінь. Трави сонні

 Долу нагинаю.

Ранками імлиста,

Вдень — як позолота,

Обриваю листя —

Це моя робота.

(А. М’ястківський)

7.                м учень:

Осінь

Нарядилась осінь

В дороге намисто,

Золоте волосся

Розплете над містом.

Кольорові фарби

Вийняла з кишені

І малює осінь

Жовтим по зеленім.

Здогадатись можна

 В парку по деревах:

Є червона фарба

В неї і рожева...

Ще й відтінків різних

Безліч осінь має,

А стрункі ялинки

Боком обминає...

їй не шкода фарби

Й часу ні хвилини —

Колються нікчемні

Сосни та ялини.

(М. Хоросницька)

Осінь:

Не сама до вас прийшла —

Я синочків привела.

Як моїх синочків звати,

Прошу я вас відгадати:

У південний край землі

Відлітають журавлі,

Знов лункий шкільний дзвінок

Нас покликав на урок.

Як цей місяць звати?

Прошу відгадати. (Вересень.)

Вересень:

У серпанку павутини

Білі ниточки снуються,

Вже тумани по долині

У ранкову пору в’ються.

В лісі верес розкриває

 Свої килими бузкові,

І багрянець покриває

Пишні фона калинові.

(Вибігає дівчинка у шкільній формі, з портфелем у руці і де­кламує.)

Школярка:

Здрастуй, вересень, світлий вересень!

Руку дай!

Пахне м’ятою, стиглим вересом

Рідний край.

Ще жоржинами яснолицими

Квітне сад.

Поряд з айстрами і гвоздиками —

Виноград.

Розмовляємо із калиною:

Ну й краса!

Наче лебеді над стежиною —

Небеса.

Глянув вересень, із усмішкою:

В школу час!

Він із зошитом, він із книжкою

Входить в клас.

Здрастуй, друже наш!

В стиглім вересі

Дні летять.

Будем вчитися, любий вересню,

На дванадцять!

(Діти виконують пісню «Осінь чарівна», слова і музика Л. Ле­вицької.)

Осінь чарівна

Є чотири пори року.

Але з них лише одна

 Починає рік навчальний —

Наша осінь чарівна!

Приспів:

Осінь, осінь —

Золота пора.

Ти до школи кличеш,

Осінь чарівна.

Заглядає осінь в класи

Та милується з вікна,

Мабуть, хоче теж «дванадцять»

Наша осінь чарівна.

Приспів.

Та скінчився рік навчальний,

Вже пройшла зима й весна,

Але знову кличе в школу

 Наша осінь чарівна.

Приспів.

8.                й учень:

Вже брами літа замикає осінь...

Задощило. Захлюпало.

Серпень випустив серп.

 Цвіркуни й перепілочки припинили концерт.

Чорногуз поклонився лугам і садам.

Відлітаючи в Африку, пакував чемодан.

Де ж ти, літо, поділось? Куди подалось?

Осінь, ось вона, осінь! Осінь, ось вона, ось.

Осінь брами свої замикала вночі,

Погубила у небі журавлині ключі.

(Л. Костенко)

9.                й учень:

Де стояло літо

Облітає листя, .

Висохла трава.

Дивиться з ялиці

Заспана сова.

Лис послухав тишу,

Кинувся на мишу,

А спіймав — листок.

Стежечка розмита

Повертає вбік.

Де стояло літо

Виріс боровик.

(Л. Талалай)

10.             й учень:

Вересень

Звозить вересень в комори

Кавуни і помідори,

Спілих яблук, груш і слив

Цілі гори натрусив.

І вантажить гарбузи

На машини і вози...

Йде до гаю, де гриби

Виростають щодоби.

На чолі іскриться піт —

Сто турбот і сто робіт.

(М. Сингаївський)

Осінь:

Може, вам винограду солодкого, яблук червонобоких, кавунів червоних, як жар? Все у мене є, всім я багата, любі! Подивіться, який багатий урожай у нас виріс!

(Виходять двоє учнів.)

11.             й учень:

На зеленому городі —

Ну, дива тобі, та й годі!

На зеленому городі

Заблудили ми сьогодні.

12.             й учень:

Овочі — шикуйтесь!

Рівняйсь, струнко!

(Виходять діти-овочі й стають у ряд. Двоє учнів розказують вірш «На зеленому городі» і показують на овочі.)

Учень:

Кукурудза круглоока

Поросла така висока.

Заблудили я й Маруся,

А знайшла нас там бабуся.

Учениця:

Ось квасолька і горох.

Бачте родичів обох?

Круглі зернятка у ряд

 У стручках зелених сплять.

 

А отам копни раз, другий —

І побачиш вглибині,

У сіренькому лушпинні

Картоплин очки рясні.

 

Там он кріпчик і петрушка

Запахущі та рясні.

Будеш їсти борщ чи юшку —

Вкиньте їх собі й мені.

 

А отут вам хто лежить,

 Причаївся і мовчить?

Це ж зелений огірок

Заховався під листок.

 

Гичку вгору, хвостик вниз,

Ціле літо гарно ріс.

А скажіть, він зветься як?

 

Ой, Марусю, це ж буряк!

 

А оце хто тут уклався?

Чи не спати він зібрався?

Бач, аж боком в землю вгруз!

 Хто ж цей лежень?

 

То ж гарбуз!

 

А отут зручненько сіла

 Капустина кругла, біла,

Загорнулась в сто хусток,

А корінчик весь промок.

 

А оце хто причаївся?

Бачиш, як зачервонівся!

Е, та ще ж і не один...

Помідором зветься він!

 

Гріло сонечко ясне,

Землю цілувало, —

От і соняшник розцвів —

Золоте кружало!

Учень:

Що тут купками росте

Та дрібненько так цвіте?

Учениця:

То щавель, борщу смачного

Не навариш ти без нього!

Учень:

А ото що кучеряве?

То морквиця там на славу.

Заховалася вона,

Бо солодка і смачна.

Учениця:

На зеленому городі —

Ну, дива тобі, та й годі!

А щоб більше див було,

Щоб гарненько все росло, —

Треба вмілі руки мати,

Треба добре працювати.

Доглядати день при дні —

Стане див тобі й мені!

(Діти співають пісню «Гей, збирай урожай», слова Т. Волгіної, музика А. Філіпенка.)

 

 

Гей, збирай урожай

Ми всі кошички несем,

Дружно з піснею ідем.

Гей, збирай урожай,

І на зиму запасай!

Гей, так, ти збирай

І на зиму запасай!

Кукурудзу ми зберем,

Спілих соняхів нарвем,

І горох про запас —

Урожай хороший в нас.

Осінь:

Кличуть нас ліси, поля, сади

Дозбирати осені плоди,

Із дерев спадає листя жовте,

То землею ходить місяць... (Жовтень).

Жовтень:

Осінь

Висне небо синє,

Синє, та не те,

Світить, та не гріє

Сонце золоте.

Чистим стало поле

Од серпа й коси,

Ніде приліпиться

Крапельці роси.

Темная діброва

Стихла і мовчить

Листя пожовтіле

З дерева летить.

Хоч би де замріла

Квіточка одна;

Тільки й червоніє,

Що горобина.

Здалеку під небом,

В вирій летючи,

Голосно курличуть

Журавлів ключі.

(Я. Щоголів)

(Діти виконують пісню «Шпачок прощається», слова М. Івенсена, музика Т. Попатенко):

Шпачок прощається

Осінь. Дощик сіється,

Клен весь пожовтів.

А шпачок на гілочці

 Пісеньку завів.

Приспів:

Гілка ледь гойдається,

Дощик не кінчається,

З нами шпак старесенький

До весни прощається.

В путь-доріжку дальню

Треба відлітать.

Пісеньку прощальную

Як не заспівать.

Приспів.

Де ясні, веселі дні,

Сонце золоте?

Сумно над шпаківнею

Пісню шпак веде.

Учениця:

Жовтень

Подивись: на видноколі мов змінилися ліси.

Хто це їх у жовтий колір так барвисто прикрасив?

Ось край річки жовті клени і берези золоті.

Лиш ялиночки зелені залишились в самоті.

І пишаються дерева золотим своїм вбранням.

Це якийсь маляр, напевно, догодити хоче нам.

А маляр цей — місяць Жовтень —

 у відерцях чарівних жовту фарбу

 перебовтав і розбризкує по них.

(Н. Забіла)

1.                й учень:

Осінній клен

Знов золотії листочки клена

Летять на землю і на мене.

Такі тендітні та сумні,

Летять, кружляючи, крилато,

І, мов сліди качиних лапок,

Лягають тихо на землі.

(А. Костецький)

2.                й учень:

Жовтень

Тихо осінь ходить гаєм,

Ліс довкола аж горить,

Ясен листя осипає,

Дуб нахмурений стоїть.

І берізка над потоком

Стала, наче золота.

Вітер, мовби ненароком,

їй косиці розпліта.

(Н. Приходько)

13.             й учень:

 

Осіннє листя

Настала осінь. Холодом

Повіяло навкруг,

Все більш береться золотом

Зелений ліс та луг.

Від вітру колихаються

Пожовклі дерева,

А листя з них зривається

 І пісеньку співа:

- Веселі танцюристи ми,

Кружляєм в висоті —

Листки, листочки, листики

Червоні й золоті!

Зриваємось ми зграями

З топольок та беріз,

Злітаємо, кружляємо

 І падаємо вниз.

(Н. Забіла)

(Учні виконують пісню «Падає листя», слова М. Івенсена, музика М. Красєва):

1.                 Падає, падає листя,

Листя в саду мерехтить,

Жовте, яскраво-вогнисте,

Тихо за вітром летить.

2.                 В вирій птахи відлітають —

Гуси, граки, журавлі...

Ось і остання вже зграя

 Сумно курличе вгорі.

3.                 Візьмем до рук козубочки,

Разом до лісу підем.

Пахнуть стежки і пеньочки

Смачно грибком і дощем.

Осінь:

З давніх-давен восени, коли вже зібрано врожай, в Україні проводився ярмарок.

Троє учнів розігрують сценку «Куди йдеш, Явтуше?».

1.                ша кума:

Добридень, кумонько! Куди йдеш?

2.                га кума:

Доброго здоров’я, кумасю! На ярмарок.

14.             ша кума:

О! А куди це твій сусід йде?

15.             га кума:

А зараз спитаємо. Куди йдеш, Явтуше?

3.                ша кума:

Куди йдеш, мій друже?

Явтух:

Не скажу!

4.                га кума:

Та коли твоя добрая ласка, то й скажеш!

Явтух:

На базар.

4.                 ша кума:

Ой, що несеш, Явтуше?

5.                 га кума:

Ой, що несеш, мій друже?

Явтух.

Не скажу!

2-га кума:

Та коли твоя добрая ласка, то й скажеш!

Явтух:

Груші.

3.                ша кума:

Ой, дай же мені, Явтуше!

4.                га кума:

Ой, дай же мені, мій друже!

Явтух:

Не дам!

1.                ша кума:

Та коли твоя добрая ласка, то й даси.

Явтух:

Візьміть ось гниленьку! ,

2.                га кума:

А що ще є на твоєму возі, Явтуше?

Явтух:

Не скажу. Ви он в Осені спитайте.

(Явтух йде. Осінь виходить. Усі учні стають в коло. Осінь — у центрі.)

1-ша кума:

Щедра Осінь і багата З подарунками прийшла.

Тож дозволь нам запитати...

Учні:
	Що ти, Осінь, принесла?
Осінь:
	Принесла пшениці.
Учні:
	Будуть паляниці.
Осінь:
	Стиглі груші запашні.
Учні:
	Заготуємо сушні.
Осінь:
	Ось городина для вас!
Учні:
	Буде суп і борщ у нас.
Осінь:
	Стиглі яблука, мов жар.
Учні:
	На варення, на узвар!
Осінь:
	Різних овочів з городу,
	Хліба з поля принесла.
Учні:
	Чи хорошу ти погоду
	В подарунок нам дала?
Осінь:
	Дощ! Дощ!

(Хлопчик-Дощ вибігає і ловить дітей. Діти біжать і сідають свої місця.)

Осінь:

Капле з неба, дахів, стріх.

Дощ холодний, перший сніг,

Почорнів без листя сад...

Що за місяць? (Листопад.)

Жовтень (до Листопада):

Похмурий, брате, ти та сірий.

Полинули пташки у вирій,

Мовчить діброва, мов німа,

Вже близько матінка-зима!

Листопад:

Зникли біленькі хмаринки,

Небо не синє, свинцеве.

Зрідка снуються сніжинки

В це переддення грудневе.

Хмарна не радує днина,

Вітер висвистує в кронах.

Лиш молода горобина

Світиться в гронах червоних.

Зажурилась квітка

Небеса прозорі,

Як глибінь ріки,

Падають, як зорі,

З явора листки.

А над полем нитка

Дзвонить, як струна,

Зажурилась квітка —

Чує сніг вона.

(Д. Павличко)

Березовий листочок

Іще не сніг і навіть ще не іній,

Ще чути в полі голос череди,

Здригнувся заєць — ліс такий осінній,

Куди не ступиш, все щось шарудить!

Чи, може, це спинається грибочок?

Чи, може, це скрадається хижак?

То пролетить березовий листочок,

То пробіжить невидимий їжак.

(Л. Костенко)

16-й учень:

17-й учень:

18-й учень:

Ідуть дощі

Йдуть і йдуть, і йдуть дощі,

Стали чорними кущі,

І дерева чорні стали,

Бо листочки всі опали.

Тільки дуб стоїть у листі

 І калинонька в намисті.

(М. Познанська)

Вчитель:

До своєї домівки піде незабаром від нас Осінь. Ляже відпочити і засне. Спатиме міцно, що й незчується, як випаде і через три місяці розтане сніг, як розцвіте живою красою Весна, як зміниться вона стиглим Літом...             

(Звучить музика — осінні мотиви-з альбому «Пори року» П. Чайковського. Діти танцюють.)