Виховна година "Ти і твої друзі. 6 грудня – День Збройних сил України."

ВИХОВНА ГОДИНА

Тема. Ти і твої друзі.

          6 грудня – День Збройних сил України.

Мета. Допомогти учням розібратися у поняттях «друг», «товариш», «приятель». Виховувати бажання бути чуйними й уважними до своїх товаришів, бути са­мому справжнім другом.

1.                 Гра «Школа дружби».

На дошці великими буквами написані слова: «Школа друж­би». Учитель ділить дітей на групи. Просить їх уявити, що во­ни — вчителі в школі дружби і мають пояснити своїм учням, як подружитися одне з одним (з учителями, із батьками, зі своїми братами й сестрами, з природою, з речами тощо.) Наприклад: щоб подружитися з братами і сестрами, треба частіше цікавитися їхніми справами тощо.

2.                 Бесіда.

•                  Що ви порадите людині, яка хоче мати друзів, але не може їх знайти?
•                  Що потрібно зробити, щоб ваш друг дитинства залишився ва­шим другом на все життя?
•                  Хотіли б ви мати сто друзів?
•                  Якби ви зустріли людину, у якої сто друзів, про що б ви її запитали?

3.                 Обговорення проблемної ситуації.

Таня і Наталя живуть в одному будинку, в одному під’їзді й обидві на восьмому поверсі. Вони разом ідуть у школу, завж­ди разом повертаються додому, і тому називають себе «друзі- нерозлийвода».

•               А як ви гадаєте?
•               Кого називають справжнім другом?

4.                 Слухання пісні «Справжній друг»

(музика Б. Савельєва, слова М. Пляцковського).

Справжній друг

Дружба віддана не зламається,

Не розклеїться від дощу і хуг.

Друг в біді не лишить,

Щирим словом втішить —

Отакий він незрадливий,

Справжній друг!

Ми посваримось — і помиримось,

«Нерозлийвода»,— кажуть всі навкруг.

Вдень чи в ніч негожу

Друг мені поможе,—

Отакий він незрадливий,

Справжній друг!

Друг завжди мене прийде виручить,

Він не жде подяк і не жде послуг.

Буть комусь в пригоді

В будь-якій негоді —

Отакий він незрадливий,

Справжній друг!

- Що співається про друга?

Висновок: справжній друг завжди поруч. Він допоможе, по­радить, виручить, підтримає словом і ділом, поділиться всім, роз­ділить з вами радість і смуток.

5.                 Читання ситуативних статей із збірки «Спів польового цвіркуна» Бруно Ферреро.

Двоє друзів

Старший називався Франк і мав 20 років. Молодшого звали Тед і йому було 18. Разом вони проводили багато часу. їхня друж­ба сягала ще молодших класів школи. Разом вони прийняли рі­шення піти до війська. Перед виїздом з дому склали присягу перед собою і перед родинами, що берегтимуть одне одного.

їм пощастило, і вони опинилися в одному батальйоні. А далі їх послали воювати. Це була страшна війна, що точилася посеред розпечених пісків пустелі. Якийсь час Франк і Тед перебували в обозі. Та ось одного вечора надійшов наказ здійснити рейд на во­рожу територію. Вояки, під пекельним вогнем супротивника, ішли вперед цілу ніч. Зранку добралися до якогось села. Проте Теда не було. Франк кинувся його шукати, аж натрапив на прізвище друга у списку пропалих безвісти. Франк підійшов до командира з проханням дозволити йому рушити на пошуки.

- Це надзвичайно небезпечно,— сказав командир.— Я уже й так втратив твого друга, а ти хочеш, аби позбувся й тебе? Там іде страшна стрілянина.

Проте Франк, попри все, подався шукати Теда. Минуло кіль ка годин, доки він знайшов його. Тед був смертельно поранений. Франк обережно взяв його на плечі. Але тут зненацька пролунав постріл. З останніх сил Франкові таки вдалося донести друга до табору.

- Чи ж варто було вмирати, аби рятувати вбитого? — спитав командир.

- Так,— прошепотів Франк.— Перед смертю Тед вимовив: «Я знав, що ти прийдеш».

- А як ви гадаєте, чому так відповів Франк?

Приятелі й ведмідь

Двоє приятелів ішли якось дорогою, що вела через темний небезпечний ліс. Раптом із хащів, із грізним риком, перед ними вискочив величезний ведмідь. Один із хлопців, перелякавшись, одразу видряпався на дерево і сховався поміж гілками. Другому не вдалося накивати п’ятами. Побачивши, що утекти від дико­го звіра неможливо, він упав на землю і вдав із себе мертвого. Хлопець-бо знав, що ведмеді не їдять мертвечини.

Ведмідь наблизився до нього, понюхав, відтак заревів і спро­бував писком перекинути. Бідолаха з усіх сил затримував подих. Ведмідь і справді вирішив, що той мертвий, та й відійшов.

Другий приятель, побачивши, що ведмідь зник у хащах, зліз із дерева і спитав друга:

- І що тобі шепотів ведмідь на вухо?

- Він сказав мені, аби я більше не рушав у дорогу з прияте­лями, які, замість допомогти у небезпеці, дають драла.

- А як вчинили б ви, потрапивши в подібну ситуацію?

6.                 Створення малюнка «Пам’ятник герою»

Діти уявляють, що люди стали ставити пам’ятники тим, хто пожертвував собою заради іншого і малюють пам’ятник якій- небудь людині із життя або літературному герою, який пожерт­вував собою. За своїми малюнками діти розказують про подвиги, які вчинили ті або інші люди.

7.                 Творче завдання «Наші вірні друзі».

Діти мають перерахувати всіх людей, яких вони можуть на­звати своїми вірними друзями, і пояснити чому. Наприклад: ма­ма — мій вірний друг, тому що вона лікує мене, коли я хворію, читає мені цікаві книжки; тато — мій вірний друг, тому що він учить мене розбиратися в машинах і бере із собою на рибалку і т. д. Потім діти пишуть лист подяки для найвірнішої людини у своєму житті.

Висновок: кращими друзями в нашому житті можуть стати і наші рідні. Це люди, які люблять вас і ніколи не зрадять. Став­теся й ви до них із любов’ю, розумінням, добротою, і ви знайдете справжніх друзів на все життя.

8.                 Сценка «Помири друзів».

Учитель ділить дітей на групи, по три учні в кожній. Діти ма­ють придумати невелику сценку про те, як двоє друзів сваряться, а третій друг їх мирить.

•                  Які вчинки зміцнюють дружбу, а які — руйнують? Висновок: бережіть своїх друзів, не сваріться через дрібниці.

9.                 Робота з прислів’ями про дружбу.

•               Дерево міцне корінням, а людина — друзями.
•               Не той друг, що лащиться, а той, хто печалиться.
•               3 добрим дружись, а лихих стережись.
•               Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти.
•               Людина без друзів, як птах без крил.
•               Старий друг краще нових двох.
•               Задля друга нового не покидай друга старого.

10.             Гра «Я почну, а ти закінчуй».

•                  Товаришувати можна з багатьма дітьми, а дружити — лише з одним чи кількома. Адже друзів пов’язує велика довіра, повага одне до одного, принциповість у взаєминах, симпатія, взаємодо­помога. Давайте пограємо у гру «Я почну, а ти закінчуй».

Друг — це той, хто...

Мого кращого друга я ціную за...

Справжній друг ніколи не...

Я можу бути гарним другом, тому що...

Дружити — це значить...

Учитель: дружба не може бути міцною, якщо в ній немає міс­ця довірі, чесності, принциповості. Друг завжди допомагає в біді, захистить, підтримає, але він має і першим прямо сказати про твої вади чи хиби, запропонувати їх виправити.

1 1. Розповідь про ябеду. 

- Важливо також навчитися справедливо оцінювати справи класу, чесно говорити собі й товаришу про недоробки.

(ІЦоб навчити дітей розрізняти чесність і ябедництво, учитель розповідає про випадок, що трапився в одному класі однієї школи.)             

А може, так і треба?

Коли вчителька принесла контрольні, Оленка з Тамарою ще були подругами. І коли почали виставляти оцінки в журнал і ко­жен називав свою оцінку, все йшло добре. Але ось назвали пріз­вище Оленки. «Чотири»,— сказала вона. Тамара так і підскочила: у зошиті подруги була трійка. «Вона говорить неправду! — за­кричала Тамара. — У неї не “чотири”, а “три”».

Оленка образилась на Тамару. «Я розумію, я вчинила погано. Але хіба повинні подруги робити гак, як Тамара? Чи, може, по­чесному так і треба?»

- А як вважаєте ви?

Діти обговорюють це питання в групах і роблять висновки.

12. Читання вірша.

Легко, радісно жити пліч-о-пліч із тими, хто не акцентує уваги на невдачах інших, не хизується власним авторитетом, службовим становищем батьків, престижними речами.

-Послухайте вірш і скажіть, чи можна вважати дівчаток подругами.

(Цей вірш може бути розіграний учнями як сценка.)

Справжні подруги

П’ятикласниця Людмила

Вранці мамі заявила:

- Все, до школи я не йду!

Я не стерплю цю біду.

Щастя скінчено моє:

Адже в Рити джинси є!

І тепер зі мною Рита

Відмовляється дружити...

Здивувалась мама дуже:

- Ви ж були найкращі друзі!?

-Так. Але сказала Рита,

Поки буду я ходити —

Не у джинсах, а в спідниці,—

їй не хочеться й дивиться,

Бо вона вважає: жінці

Для краси потрібні джинси...

Мамо! Дружбу виручай:

Джинси і мені придбай!

Мама спершу подивилась

На похнюплену Людмилу,

А потім мовила: «Діла-а-а,

Ви — спра-а-вжні подруги...»

Й пішла...

А ви що скажете мені:

Це справжні подруги чи ні?

- ІЦо є основою дружби дівчаток?

- А як би мало бути між подругами?

- Яким треба бути, щоб із тобою хотілося дружити, довіряти тобі?

- А часто буває так, що дуже хочеться мати справжніх друзів, яким можна довіритися, порадитися з ними, але...

(Виходить дівчинка і читає або розповідає.)

Як знайти подругу? Можливо, я чогось не розумію — інакше чому мені так не щастить на подруг? Спочатку я дружила з Валею Розтопчиною. Вона, нічого не скажу, хороша дівчина, все тобі щиро розповість, але трошки лінькувата! їй би на дивані цілий день лежати і дивитися телевізор. Валя на мене своїми лінощами погано впливала. Ми з нею не сварилися, просто роздружилися.

Я почала ходити з Марійкою. Якось їй дещо розповіла про Вальку. Ніякого чесного слова, щоб вона про це мовчала, що це таємниця, я з неї не брала. Адже й так зрозуміло: подруга подрузі каже, а далі — могила. Хіба ні? Ну, а язиката Марійка роздзво­нила по всій школі.

Звісно, після цього випадку я з Марійкою не розмовляю. Вона до мене підлизується, але я вирішила — з мене досить!

З Ларисою в мене теж дружба не виходить: вона все щось торочить, а я слухаю... Коли ж я хочу щось розповісти, Ларисі ніколи слухати.

Мені дуже хочеться мати справжню подругу, з якою можна по­радитись і все їй розповісти. Вкотре я подумки перебираю наших дівчат, і що ж виходить: Оксана Гесь — донощиця і ненажера, у Лариски Швець — тільки любов на умі, Симка зараз нерозлийвода з Валькою Розтопчиною... Я зовсім розгубилася, не знаю, як бути далі?

- Що б ви порадили дівчинці?

Учитель пропонує учням уявити, що в класі росте дерево по рад, і малює дерево на дошці. Учням роздаються маленькі аркуши­ки і пропонується написати на них пораду дівчинці. Потім требп вийти до дощки й наклеїти свій папірець на дерево, намальоване вчителем. Учитель зачитує поради й обговорює їх з учнями.

14. Творче завдання «Взаємодопомога». 

Учитель пропонує дітям обговорити, як два класи можуть до­помагати один одному. Усі думки дітей педагог у ході обговорення записує на дошці.

Щоб дружба була довгою та міцною:

•                  у ставленні до інших завжди будь чемним, уважним, до­брозичливим;
•                  ніколи не дозволяй собі насміхатися над недоліками ін­ших;
•                  не намагайся бути «кращим» за всіх;

не соромся поступитися іншому.

 

Двоє друзів

Старший називався Франк і мав 20 років. Молодшого звали Тед і йому було 18. Разом вони проводили багато часу. їхня друж­ба сягала ще молодших класів школи. Разом вони прийняли рі­шення піти до війська. Перед виїздом з дому склали присягу перед собою і перед родинами, що берегтимуть одне одного.

їм пощастило, і вони опинилися в одному батальйоні. А далі їх послали воювати. Це була страшна війна, що точилася посеред розпечених пісків пустелі. Якийсь час Франк і Тед перебували в обозі. Та ось одного вечора надійшов наказ здійснити рейд на во­рожу територію. Вояки, під пекельним вогнем супротивника, ішли вперед цілу ніч. Зранку добралися до якогось села. Проте Теда не було. Франк кинувся його шукати, аж натрапив на прізвище друга у списку пропалих безвісти. Франк підійшов до командира з проханням дозволити йому рушити на пошуки.

- Це надзвичайно небезпечно,— сказав командир.— Я уже й так втратив твого друга, а ти хочеш, аби позбувся й тебе? Там іде страшна стрілянина.

Проте Франк, попри все, подався шукати Теда. Минуло кіль ка годин, доки він знайшов його. Тед був смертельно поранений. Франк обережно взяв його на плечі. Але тут зненацька пролунав постріл. З останніх сил Франкові таки вдалося донести друга до табору.

- Чи ж варто було вмирати, аби рятувати вбитого? — спитав командир.

- Так,— прошепотів Франк.— Перед смертю Тед вимовив: «Я знав, що ти прийдеш».

- А як ви гадаєте, чому так відповів Франк?

 

Приятелі й ведмідь

Двоє приятелів ішли якось дорогою, що вела через темний небезпечний ліс. Раптом із хащів, із грізним риком, перед ними вискочив величезний ведмідь. Один із хлопців, перелякавшись, одразу видряпався на дерево і сховався поміж гілками. Другому не вдалося накивати п’ятами. Побачивши, що утекти від дико­го звіра неможливо, він упав на землю і вдав із себе мертвого. Хлопець-бо знав, що ведмеді не їдять мертвечини.

Ведмідь наблизився до нього, понюхав, відтак заревів і спро­бував писком перекинути. Бідолаха з усіх сил затримував подих. Ведмідь і справді вирішив, що той мертвий, та й відійшов.

Другий приятель, побачивши, що ведмідь зник у хащах, зліз із дерева і спитав друга:

- І що тобі шепотів ведмідь на вухо?

- Він сказав мені, аби я більше не рушав у дорогу з прияте­лями, які, замість допомогти у небезпеці, дають драла.

 

Справжні подруги

П’ятикласниця Людмила

Вранці мамі заявила:

- Все, до школи я не йду!

Я не стерплю цю біду.

Щастя скінчено моє:

Адже в Рити джинси є!

І тепер зі мною Рита

Відмовляється дружити...

Здивувалась мама дуже:

- Ви ж були найкращі друзі!?

-Так. Але сказала Рита,

Поки буду я ходити —

Не у джинсах, а в спідниці,—

їй не хочеться й дивиться,

Бо вона вважає: жінці

Для краси потрібні джинси...

Мамо! Дружбу виручай:

Джинси і мені придбай!

Мама спершу подивилась

На похнюплену Людмилу,

А потім мовила: «Діла-а-а,

Ви — спра-а-вжні подруги...»

Й пішла...

А ви що скажете мені:

Це справжні подруги чи ні?