Сценарій Свята Покрови
Мета: ознайомити учнів із народними традиціями святкування Покрови; виховувати почуття патріотизму та гордості за звитяжні подвиги наших співвітчизників у давні і сучасні часи; розвивати креативність школярів.
Необхідні прилади і матеріали: інтерактивна дошка, записи козацьких дум, стрілецьких пісень, хроніка УПА, репродукції козацьких ікон.
Хід заняття:
Покрова, матінка Покрова,
Ти вічна тиша вечорова,
Ти ніжний, лагідний світанок,
Кленового листка танок.
Усі ми під твоїм покровом, —
Свята земля, свята основа,
Хай буде радість, буде свято,
Бо ми живем, бо нас багато.
Козацька слава не погасне,
Як образ дорогий і ясний,
Як ніжний, лагідний світанок,
Кленового листка танок,
Як вічна тиша вечорова, —
Покрова, матінка Покрова.
Вона усе на світі може —
поправить вчинки і слова,
у ризи вдягне образ Божий,
догляне вольності права.
Ізцілить рани і образи,
одягне в золото ліси,
усе покриє, всіх розважить
і сповнить — що б не попросив.
Свята Покровонько, як мати,
ти нашу юність зігрівай,
і українську нашу хату,
і наш веселий рідний край!
Покрова - це не просте свято. Містика цього дня вселяла та вселяє сили, натхнення, мужність у кожного, хто вірить, адже для людини, яка вірить, все можливе. Тому не дивно, що велике християнське свято стало великим національним святом для нашого народу. Свято віри, надії на спасіння в українській транскрипції стало святом мужності, доблесті та військової звитяги.З найдавніших часів на свято Покрови роздавали милостиню жебракам, закликали до себе на обід бідних і бездомних.
Це свято пронесло в собі крізь віки мітку доброчинності, милості й любові.
Що розказував нам батько,
не забуть до скону,
про Покрову, Божу Матір,
про святу ікону.
Сарацини* підступали
під мури Царграда,
хоч відважно бились греки —
не дали їм ради.
І коли вже воювали
за рубіж останній,
на всеношній святий Андрій,
а з ним Єпифаній
(його учень) раптом бачать
прямо перед ними
у повітрі Матір Божу
з багатьма святими.
І коли вже сил у греків
зовсім не ставало,
розпростерла Мати Божа
біле покривало,
омофор Свій, над їх станом,
благаючи стиха
про спасіння того граду
від біди і лиха.
Підбадьорені святими
словами молитви,
вийшли греки з небезпеки,
не програли битви.
Й нам в родині Мати Божа
додавала сили.
Богоматері ікону
ми дуже любили.
І тепер прохаєм часто,
зустрівшись із горем:
“Покрий же нас, Божа Мати,
Своїм омофором!"
Серед нашого народу
надія не згине,
поки молишся за грішних,
Свята Берегине.
Учень розповідає легенди і прикмети, пов'язані із святом Покрови
ПРЕЗЕНТАЦІЯ (2-6 слайдів)
Встала в небі зоря вечорова
та й за руки веде зорченят…
Будь здорова,
козацька Покрово! —
найдивніше з осінніх свят.
Для козаків Покрова була найбільшим святом. Цього дня відбувалися вибори нового отамана.
Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю козаки вважали своєю заступницею і покровителькою. На Запорожжі була церква святої Покрови. Козаки збудували також багато однойменних храмів та шанували особливо ікони Покрови.
Запорозькі козаки вважали Святу Покрову своєю покровителькою та заступницею. Згідно з народними переказами, заснування й організацію Січі козаки повязували з провидінням Богородиці. На її честь на Січі було збудовано Покровську церкву, над її Царськими вратами золотом сяяв напис: “Молим, Покрий нас чесним Твоїм Покровом і ізбав нас од всякого зла”. У своїй похідній пісні козаки співали: “Нам поможе святий Юрій і Пречиста Мати турка звоювати!”. Під час руйнування Січі Катериною ІІ у 1775 році козаки, що відходили за Дунай, зайшли до січової церкви, щоб попрощатися зі своєю духовною святинею. Помолившись, забрали вони з собою ікону Покрова Богородиці, тричі обнесли навколо церкви й з нею рушили в чужі краї. Легенда свідчить, що під час руйнування Січі ця церква дивовижним чином не потрапила до рук московських солдат і провалилася під землю “вся як була — із дзвіницею і хрестом, так і пірнула”.
Мати Божа вважається покровителькою і кобзарів та лірників, які полишили свої сумні голоси у вікових відлуннях свята Покрови. Саме в цей день учні кобзарів складали іспит на «цеховій раді», а потім присягу іменем святої Покрови та іменем батьків – на вірність кобзарським традиціям.
Воїни Української Повстанської Армії продовжили козацькі традиції. День 14 жовтня УПА обрала як Свято зброї. Тому тепер це не тільки релігійне свято, а й народне: День козацтва, День УПА, День зброї, день молитви за тих, хто віддав життя за волю України.
Вони безумовно вважали себе вільними людьми, без примусу ставали партизанами, мали схожу мету боротьби, але вже відповідно до свого часу ("Боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу!"). У складі Української Повстанської Армії була молодша і генеральна старшина, використовувалися такі військові звання як хорунжий, сотник, осавул. Збереглися й назви військових частин армії як сотня, курінь. Не дивно, що у 1947 р. Українська Головна Визвольна Рада вибрала свято Покрови днем утворення військових частин ОУН - УПА.
Насправді утворення УПА не відбулося в один день. Перші повстанські загони почали створюватися восени 1942 р., один з яких очолив Сергій Качинський. Деякий час окремо діяла інша УПА або "Поліська Січ", де отаманом був Тарас Бульба-Боровець, яка з часом стала частиною Української Повстанської Армії.
Саме тоді були поєднані події різних історичних періодів, щоб у свято Покрови пригадати, яке значення воно мало для людей у давньому чи недавньому минулому, для козаків і для повстанців, а тепер має для нас.
Водночас святкуючи це велике релігійне свято, думаю, варто пригадати і завжди пам'ятати слова повстанської пісні-молитви:
"В єдності — сила народу!
Боже, нам єдність подай".
І сьогодні у час відвертого протистояння із ворогом, коли наші брати і батьки гинуть відстоюючи незалежність нашої держави ми звертаємо наші молитви до Богородиці з проханням про захист і з вірою у справедливість нашої боротьби. З Єдиним Господом та молитвою на вустах і вірою в серці, живою традицією в образі ветеранів УПА, підкріпленими столітніми козацькими традиціями, ми повинні стояти на сторожі Незалежності, вірою та завзяттям боронити те, що здобувалось кров’ю наших земляків…
Як проходить пресвітла Пречиста,
Шелестить позолочене листя.
І пряде, і пряде без упину
Срібний шовк — дорогу павутину.
Усміхається сонце осіннє,
Мерехтить поміж листом проміння.
І летить понад стерні, над полем
Павутиння ласкаве поволі.
Як проходить пресвітла Пречиста,
Горобина їй сипле намисто.
Україною йде в кожну осінь
З веретеном Предобра і досі.