Виховна година "Свято української мови"

Про матеріал

Виховна година «Свято української мови» Мета: Виховання любові до рідної землі, до рідної мови, до її носія – українського народу, до держави Україна, до народних традицій; формувати переконаність у нетлінності духовних скарбів народу, прагнення своєю працею примножувати здобутки українського народу.

Перегляд файлу

Виховна година   «Свято української мови»

Мета: Виховання любові до рідної землі, до рідної мови, до її носія – українського народу, до держави Україна, до народних традицій; формувати переконаність у нетлінності духовних скарбів народу, прагнення своєю працею примножувати здобутки українського народу.

Хід заходу

Інсценізація «Розмова малого Тараса з матір’ю»

Куточок української хати. Заходить жінка, вбрана в селянський одяг, несе запалену свічку,ставить на столик біля портрета Т.Шевченка, до неї підходить хлопчик.

Хлопчик. Матусю, а правда що небо на залізних стовпах стоїть? (Слайд 2) Мати. Так синочку правда (Жінка сідає на лаву, хлопчик сідає біля неї).

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні,великі,а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна,скупа її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей,робить їм добро, тоді свічка такої людини світить ясно,і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся, мій хлопчику.

Ведучий: Рідна мова - це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов'язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

На сцену виходять ведучі хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишиваному рушнику.

Дівчинка
Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.
Хлопчик
Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.
Для людей відкрита хата наша біла,
Тільки б жодна кривда в неї не забігла.
(Під музику в зал заходять учні, одягнені в український одяг)
Вчитель

Шановні батьки, діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови.
Дівчинка

Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна – це наша Батьківщина.
Хлопчик

У нашій світлиці сьогодні тепло і світло, то ж давайте поговоримо про нашу рідну мову.

1-й учень
Мій друже, брате,
Звертаюсь сьогодні до тебе
Мовою землі твоєї,
Мовою матері твоєї,
Народу твого мовою.
2-й учень
Вся історія народу — в мові,
Мова — душа народу.
Позбавити народ рідної мови —
Це означає вбити народ.
3-й учень
Слова летять у душу як лебідки
І пахнуть п’янко житом і росою,
Калиною, цілющою травою,
Вербички юної дівочою красою.
4-й учень
Зневажати мову мамину — біда,
Котра пустими зробить наші душі
І ми нащадкам зможем передать
Лиш те, що корені калині сушить.
5-й учень
Зневажати мову — зрадити себе,
А зрадників хто може поважати?
І стане чорним небо голубе,
Вмиратиме у муках рідна мова.
6-й учень
О не згуби свого народу,
Безсмертна мово, рідна і терпка,
Ти є душа співучого народу
Що був і є, і буде у віках.
(Звучить пісня "Мова у серці народу", сл. Н.Красоткіної).

Ведуча: 6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: "На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: "Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора Літописця".

Ведучий: Із святом вас, шановні добродії, із святом, шанувальники рідного слова. Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов'янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам'ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів.

Ведучий: Сьогодні наше свято - це свято української мови та писемності. З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.

Ведуча: Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми - знак миру. Потім - схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті - ієрогліфи. Прямим попередником слов'янської мови - є алфавіт, створений великими просвітителями слов'ян - братами Кирилом і Мефодієм.

1. Неначе юна зоря світанкова,
Ти лісами, степами ідеш.
Українська чарівная мово,
Ти у серці народу живеш. (Двічі)
2. Мелодійна моя, промениста,
Як земля, твій багатий словник.
Українськая мово пречиста,
Ти ж у серці народу навік! (Двічі)
Українська прабатьківська мово,
До зірок через терни ідеш.
Рідна мово моя пелюсткова,
Ти у серці народу живеш! (Двічі)
Вчитель

Діти, ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Ви здогадались, що я маю на увазі.
Учні (хором)
Це наша рідна мова!
Учень

Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім нам. Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.
Учениця

Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова – чудова, мелодійна, багата.
Учень

Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ — патріот своєї країни, він любить її, поважає ЇЇ закони і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає.
Учениця

А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, а саме у 1991 році. Тепер у нас є свої держава, воля, своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли і не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується.
Учень

Бо й не змовкла в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна наша українська мова.
1-й учень
Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,
І нищити її не смій!
2-й учень
Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже,
Як правильно у світі жить.
3-й учень
В ній стільки слів, що й не збагнути!
І приказок, і порівнянь.
А мову знаючи, здобути
Ти зможеш просто безліч знань.
4-й учень
То ж мову вчи і прислухайся
До того, як вона звучить.
І розмовляти так старайся,
Щоб всім її хотілось вчить.
5-й учень
Вона ж у нас така багата,
Така чарівна, як весна!
І нею можна все сказати,
І найрідніша нам вона.
– Мово! Пресвятая Богородице мого народу!
З чорнозему, з любистку, м'яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народна.
– Мово! Мудра берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримає народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.
– Мово! Велична молитво, у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог Любов, і Бог Віра, і Бог Надія!
– Мово наша! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі! Твої джерела б'ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в тобі ясні зорі, тому й ласкава така.
1-й учень
Мово рідна, слово рідне!
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
2-й учень
Як ту мову можна забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?
3-й учень
От тому плекайте, діти,
Рідненькую мову
І учіться говорити
Своїм рідним словом.
4-й учень
Доню, моя доню,
Синьоока зірко,
У житті буває
Солодко і гірко.
Як би не манили
Твої очі зваби,
Не посмій вчинити
Батьківщині зради.
5-й учень
Не посмій забути
Маминої мови.
Нею квітне поле,
І гудуть діброви.
Можеш призабути,
Запах рути-м’яти,
Але рідну мову.
Мусиш пам’ятати.
6-й учень
Можеш не впізнати
Голосу діброви,
Та не смій зректися
Маминої мови.
Бо як відречешся,
Кине тебе пісня,
Будеш ти без неї
Наче вишня пізня.
7-й учень
Любіть свою мову й ніколи
її не забудьте в житті.
А хто свою мову забуде,
Той серце забуде своє.
8-й учень
Вона, як зоря пурпурова,
Що сяє з небесних висот,
І там, де звучить рідна мова,
Живе український народ.
9-й учень
Ну де ще є така чарівна пісня?
Серед яких на світі мов?
То серце від журби неначе стисне,
А то повіє радість і любов.
10-й учень
Пісня українська!
Хто не був зачарований нею?
Вона натхненна, мелодійна,
Безмежна широтою і красою образів.
Пісні лунають над широкими ланами
І високими горами.
(Виконується українська народна пісня: "Ой, дівчино, шумить гай", "Ніч яка місячна").
Вчитель
Українська мова багата на слово...
1-й учень
Слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між них левиний рев.
2-й учень
Із слова починається людина,
Із мови починається людина,
Моя ласкава, мамина, єдина —
Щебече соловейко на весь світ.
3-й учень
Бентежна, тополина, калинова
Не випита, не вибрана до дна —
Це наша українська рідна мова,
Немов бандури вічної струна.
4-й учень
Моя земля – це гори темнолиці,
Навчили мови рідної мене
І підняли мене немовби птицю,
Під склепіння неба тихе і ясне.
5-й учень
Може, десь земля є краща й вища,
А над нею небо золоте,
Та мені найкраща та, де вишня,
Там, де вишня мамина цвіте.

Сьогодні ми зробимо уявну подорож Шевченківськими дорогами.

Поетична творчість Шевченка

Робота в групах : «Калина» «Верба» «Барвінок»

- Зараз в групах попрацюємо.

Лідерів ви обирайте,

Працювати починайте.

Завдання 1.

Вікторина «Чи знаєте ви твори Шевченка?»

Неначе сонце засіяло,
неначе все на світі стало
моє... лани, гаї, сади!...
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до… (води).

Дивлюсь, аж світає,
край неба палає,
соловейко в темнім гаї
сонце… (зустрічає).

Не називаю її раєм –
тії хатиночки у …(гаї).

Тече вода з-під явора
яром на долину.
Пишається над водою
червона… ( калина).

На панщині пшеницю жала,
втомилася; не спочивать
пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина …( годувать).

Садок вишневий коло хати,
хрущі над вишнями гудуть,
плугатарі з плугами йдуть.
співають ідучи …(дівчата).
В лиху годину,
якось недавно довелось
мені заїхать в …(Україну).
Завдання2

Складання «Дерева життя і творчості Т.Г.Шевченка»:
9 березня 1814року – народився Т.Г.Шевченко
22 квітня 1836 року – викуп із кріпацтва
1838р. – вступив до Академії мистецтв
1840р. – вийшов у світ «Кобзар»
1843р. – приїхав на Україну
1845р. – закінчив Академію мистецтв
1847р. – арешт поета, заслання
1858р. – друзі добилися звільнення і повернення із заслання
1861р. – видав для дітей України «Буквар»
10 березня 1861р. – Т.Г.Шевченка не стало
Вчитель

Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.
1-й учень
Друзі шановні,
Матусі і тата,
Вдячні ми всім,
Хто прийшов на це свято.
2-й учень
Ми – українські – велика родина,
Мова і пісня у нас солов’їна.
Квітне в садочках червона калина,
Рідна земля для нас всіх Україна.
3-й учень
Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мова!
У барвінки зодягайся, українське слово.
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали,
Як з дитячої колиски мову покохали.
4-й учень
Вже кінчилось свято
І прощатись нам пора.
Ми бажаємо Вітчизні
Разом
Щастя, миру, добра.

 

Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку