Виховна година у 2-А класі. "Дбай про інших!"

Тема: Дбай про інших.

Мета: розширити уявлення дітей про доброту як чесноту людини; удосконалювати вміння аналізувати власні відчуття, учинки людей; спонукати на добрі вчинки; формувати особисту життєву позицію; виховувати повагу в учнів один до одного.

Обладнання: презентація.

Місце проведення: Криворізька педагогічна  гімназія, кабінет 303.

Дата проведення: 13.02.2019.

Форма проведення: класна година.

Хід заходу

1.                      Організація класу.
   1.       Привітання.
2.                      Вступна частина.

•                 Діти я познайомлю вас із нашою гостею. Це свічечка! Погляньте,  яка у неї вогненна зачіска! Вам приємно дивитися на її полум'я? А якщо піднести руки ближче до вогника, що ми відчуємо? (Тепло) (Слайд 1)

•                 Як ви вважаєте, чи може людина світитися, як свічка дарувати світло та тепло? За якої умови це може статися? (Коли людина робить добрі справи гарні, вчинки)
•                 У доброї людини очі сяють, як зорі, а своїми добрими вчинками вона заспокоює, ніби притягує до себе. Якщо накрити свічку скляним ковпаком, то побачимо: світло є, а тепла ми не відчуваємо. Запалена свічка – добра, щира людина, а свічка накрита ковпаком – людина, яка дбає тільки про себе. Нехай свічечка залишиться з нами і нагадує нам, якою людиною треба бути.
•                 Сьогодні кожен з нас буде розмірковувати над запитаннями: «Чи потрібна доброта людині? Що ви хотіли б змінити у собі?» І дамо відповіді на них наприкінці заняття. (Слайд 2)

3.                      Основна частина.
   1.       Гра «Хто найчуйніший».

Діти об’єднуються у групи. Учитель пропонує різні ситуації, наприклад:

•                 ви почули плач дитини у дворі;
•                 ваш друг одержав погану оцінку;
•                 ваша мама прийшла з роботи дуже стомленою;
•                 ваша бабуся потрапила до лікарні;
•                 людині, яка сидить поряд із вами в потязі, стало погано.

Група, яка швидше придумає, як краще допомогти людям у тій або іншій ситуації, отримує зірку доброти. Група, що отримала 5 зірок – найчуйніша.

2.       Гра «Співчутливі слова».

 Учитель просить дітей назвати які-небудь співчутливі слова або вирази. Усе назване записує на дошці. Дітям пропонують уважно подивитися на своїх друзів і подумати, хто з них потребує співчуття. Потім діти на папері виражають своє співчуття кому-небудь із класу, не підписуючи свого імені. Наприклад: «Василько, ти дарма турбувався, коли отримав двійку з математики, ти здібний і швидко її виправиш». Педагог збирає всі аркуші та роздає їх адресатам. Потім разом із дітьми обговорює, чи потрібні людям слова співчуття.

3.       Бесіда.

•                 Якщо хтось плаче, падає, забивається або хворіє, чи співчуваєте ви цій людині?
•                 Що ви відчуваєте, коли вам співчувають або, навпаки, не співчувають
•                 Які люди і в яких ситуаціях викликають у вас співчуття?
•                 Як ви проявляєте своє співчуття до них?
•                 Чи повинна людина співчувати тваринам?
•                 Чи можуть тварини співчувати людям?
•                 Хто у вашій сім’ї вам найбільше співчуває, коли вам погано?
  4.       Читання й обговорення оповідання.

•                 А зараз послухайте оповідання В. Сухомлинського про хлопчика, який навчився жаліти.

Як Сергійко навчився жаліти?

Маленький хлопчик Сергійко гуляв біля ставка. Він побачив дівчинку, що сиділа на березі.

Коли Сергійко підійшов до неї, вона сказала:

•                 Не заважай мені слухати, як хлюпають хвилі.

Сергійко здивувався. Він кинув у ставок камінець. Дівчинка запитала:

•                 Що ти кинув у воду?

Сергійко ще більше здивувався.

•                 Невже ти не бачиш? Я кинув камінець.

Дівчинка сказала:

•                 Я нічого не бачу, бо я сліпа.

Сергійко від подиву широко відкрив очі й довго дивився на дівчинку.

Так, дивуючись, він і додому прийшов. Він не міг уявити: як це воно, коли людина нічого не бачить?

Настала ніч. Сергійко ліг спати. Він заснув з почуттям подиву.

Серед ночі Сергійко прокинувся. Його розбудив шум за вікном. Шумів вітер, в шибки стукав дощ. А в хаті було темно.

Сергійкові стало страшно. Йому пригадалася сліпа дівчинка. Тепер хлопчик уже не дивувався. Його серце стиснув жаль.

Як же вона, бідна, живе в отакій темряві?!

Сергійкові хотілося, щоб скоріше настав день. Він піде до сліпої дівчинки. Не дивуватиметься більше. Він пожаліє її.

В. Сухомлинський

•                 Кого зустрів Сергійко біля ставка?
•                 Що робила дівчинка?
•                 Чому Сергійко здивувався? Що він вирішив зробити?
  5.       Творче завдання «Великодушний учинок» (Слайд 3)

•                 Поміркуйте, які із запропонованих учинків можна назвати великодушними, а які – ні.

6.       Бесіда.

•                 Що відбувалося б зі світом, якби в ньому не стало доброти?
•                 Як ви думаєте, чи важко бути добрим?
•                 Чи може доброта зцілити людину?
  7.       Читання й обговорення оповідання.

•                 А чи підтримуєте ви своїх друзів чи однокласників?
•                 Яким чином?
•                 А зараз послухаємо оповідання «Горбатенька дівчинка» В. Сухомлинського та дізнаємося чи підтримали дівчинку чи ні.

Горбатенька дівчинка

Клас розв'язував задачу. Учні схилились над зошитами. Коли це у двері хтось тихо постукав.

•                 Відчини двері й подивись, хто там стукає, – мовив учитель.

Чорноокий хлопчик, що сидів за першою партою, живенько відчинив двері. До класу зайшов директор школи з маленькою дівчинкою. Тридцять п'ять пар очей впилися в незнайому дівчинку.

Вона була горбатенька.

Учитель затамував подих і повернувся до класу. Він дивився у вічі пустотливих школярів і мовчки благав: хай не побачить дівчинка у ваших очах ні подиву, ні насмішки.

У їхніх очах була тільки цікавість. Вони дивилися на незнайому дівчинку й лагідно всміхалися.

Учитель полегшено перевів дух.

•                 Цю дівчинку звуть Оля, – сказав директор.
•                 Вона приїхала до нас здалеку. Хто поступиться їй місцем на першій парті? Бачите, яка вона маленька?

Усі шість хлопчиків і дівчаток, що сиділи за передніми партами, піднесли руки.

Учитель був тепер спокійний: клас витримав іспит.

В. Сухомлинський

•                 Як клас зустрів незнайому дівчинку?
•                 Чому так хвилювався вчитель?
•                 Як ви розумієте слово «милосердя»?
•                 Чи є у цього слова у синонім? (Співчуття, співчутливість)
•                 Кому з ваших знайомих необхідне милосердя і співчуття?
•                 Як ви вважаєте, якою має бути людина, щоб вчасно прийти на допомогу; сказати те, що потрібно; зробити те, що необхідно в цей момент? (Людина має бути уважною, уміти зрозуміти і вислухати іншого.)
  8.       Обговорення ситуації.

Оксанка була дуже скупою і недружелюбною дівчинкою, тому ніхто і ніколи не звертався до неї з проханнями. Одного разу Оксана забула ручку і попросила сусіда по парті Тараса. У нього була запасна ручка, але він добре пам’ятав, що Оксана завжди відмовляла у дружніх послугах і йому, й іншим. Що ж робити? Порадьте.

(Якщо Тарас не позичить ручку, то це означає, що він також скупий. Якщо позичить – присоромить Оксану без докору. У стосунках з однокласниками на зло слід відповідати тільки добром)

4.                      Підсумок заходу.

•                 Отже, ми змогли переконатися, що дбати про інших потрібно у будь-якій ситуації – добре діло саме себе хвалить.
•                 Як називають людину, яка дбає про інших?
•                 Які риси повинна мати така людна?
•                 Що ви хотіли б змінити у собі?
•                 Сьогодні нам було затишно і приємно. І не тільки тому, що наша свічечка нас зігрівала і світила нам, тому, що в кожній людини є доброта, кожен у нашому класі добрий.
•                 Наша виховна година добігає кінця, але розмова триває. Подбаємо про те, щоб кожен з нас випромінював добро, ніжність, не забував, що таке добро, що таке – погано.

Як Сергійко навчився жаліти?

Маленький хлопчик Сергійко гуляв біля ставка. Він побачив дівчинку, що сиділа на березі.

Коли Сергійко підійшов до неї, вона сказала:

•                 Не заважай мені слухати, як хлюпають хвилі. Сергійко здивувався. Він кинув у ставок камінець. Дівчинка запитала:
•                 Що ти кинув у воду? Сергійко ще більше здивувався.

•                 Невже ти не бачиш? Я кинув камінець. Дівчинка сказала:

•                 Я нічого не бачу, бо я сліпа.

Сергійко від подиву широко відкрив очі й довго дивився на дівчинку.

Так, дивуючись, він і додому прийшов. Він не міг уявити: як це воно, коли людина нічого не бачить?

Настала ніч. Сергійко ліг спати. Він заснув з почуттям подиву.

Серед ночі Сергійко прокинувся. Його розбудив шум за вікном. Шумів вітер, в шибки стукав дощ. А в хаті було темно.

Сергійкові стало страшно. Йому пригадалася сліпа дівчинка. Тепер хлопчик уже не дивувався. Його серце стиснув жаль.

Як же вона, бідна, живе в отакій темряві?!

Сергійкові хотілося, щоб скоріше настав день. Він піде до сліпої дівчинки. Не дивуватиметься більше. Він пожаліє її.

В. Сухомлинський

Горбатенька дівчинка

Клас розв'язував задачу. Учні схилились над зошитами. Коли це у двері хтось тихо постукав.

•                 Відчини двері й подивись, хто там стукає, – мовив учитель.

Чорноокий хлопчик, що сидів за першою партою, живенько відчинив двері. До класу зайшов директор школи з маленькою дівчинкою. Тридцять п'ять пар очей впилися в незнайому дівчинку.

Вона була горбатенька.

Учитель затамував подих і повернувся до класу. Він дивився у вічі пустотливих школярів і мовчки благав: хай не побачить дівчинка у ваших очах ні подиву, ні насмішки.

У їхніх очах була тільки цікавість. Вони дивилися на незнайому дівчинку й лагідно всміхалися.

Учитель полегшено перевів дух.

•                 Цю дівчинку звуть Оля, – сказав директор.
•                 Вона приїхала до нас здалеку. Хто поступиться їй місцем на першій парті? Бачите, яка вона маленька?

Усі шість хлопчиків і дівчаток, що сиділи за передніми партами, піднесли руки.

Учитель був тепер спокійний: клас витримав іспит.

В. Сухомлинський