Виховна година у 5 класі на тему: «Я вірю в силу доброти»

 

Виховна година

 5 клас

 

Тема: «Я вірю в силу доброти»

Мета: формування моральних основ дитячої особистості, сприяння вихованню позитивного світосприйняття, доброї, чуйної, лагідної людини, потреб в самовдосконаленні та самовихованні, розвивання вміння відрізняти погане від доброго; шляхом створення психологічних ситуацій вибору підвести дітей до розуміння важливості взаємодопомоги в колективі, сприяти створенню дружнього дитячого колективу

Завдання:

1) розширювати знання дітей про доброту;

2)      формувати у школярів найвищі людські цінності: ввічливість, милосердя, людську гідність, чуйність, любов і повагу до ближнього;

3)       виховувати бажання духовно вдосконалюватися;

4)       розвивати творчу уяву, мислення, пізнавальний інтерес.

5) формувати відповідні відношення до членів сім’ї, друзів та близьких: бережність, безкорисливість, ввічливість.

Форма проведення: бесіда з ігровими елементами

Діяльність: групова – підготовка ілюстративного матеріалу, складання пам’ятки;

індивідуальна – заповнення анкет, виконання завдань на картках, підготовка до виразного читання віршів;

фронтальна – прослуховування вчителя, однокласників, перегляд відеозаписів та обговорення їх.

Діяльнісна структура: 3 учні – підготовка малюнків «Сила добра»; 4 учні – зачитування вірша напам’ять «Душа»; 6 учнів – цитування афоризмів про добро; 3 учні – зачитування вірша «Вітько-бідак».

Обладнання:  картки з прислів’ями, анкети, кущ рішень, відеозапис «Вся суть добра», тексти творів

Місце проведення: класна кімната

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План виховного заходу

 

І. Організаційний етап

Вчитель: Діти, сьогодні ми поговоримо про найважливішу цінність людської душі – про доброту. Кажуть, що весь світ стоїть добром людського серця. Злі та недобрі почуття – пригнічують та нівечать наші душі. А доброта творить,  відроджує, лікує… Що людині потрібно для щастя? Так,  здоров’я, хороші друзі, щоб рідні довго жили. А ще потрібно, щоб поруч з нами були завжди добрі чуйні люди.

 

ІІ. Реалізаційний етап

Вчитель: Хочу розповісти вам одну історію.

Дуже давно, у старовинно­му місті, мешкав один мудрець. Слава про його мудрість розійшлася далеко за межі міста. Та жив у тому місті один чо­ловік, який заздрив славі мудреця. І от вирішив він придумати таке запитання, щоб мудрець не зміг на нього відповісти. Пі­шов чоловік на узлісся, спіймав метелика, заховав його в до­лонях і подумав: «Спитаю я в мудреця: скажи, о наймудріший, який метелик у мене в руках – живий чи мертвий?». Якщо він скаже «живий», я стисну долоні, і метелик помре; а якщо скаже «мертвий», я розкрию долоні, і метелик полетить. Ось тоді всі зрозуміють, хто з нас розумніший.

Так усе і сталося. Зловивши метелика, лихий чоловік попрямував до мудреця і запитав у нього: «Який метелик у мене в руках, о наймудріший, живий чи мертвий?». І мудрець, який і на­справді був дуже розумною людиною, відповів: «Усе у твоїх руках, чоловіче» [5].

Вчитель: Отже, друзі, як ви гадаєте, що мав на увазі мудрець, коли так відповів чоловікові? (Що від самої людини залежить, житиме метелик чи помре.)

Вчитель: Правильно. Але в цих мудрих словах є ще один зміст: від людини залежить, чого у світі стане більше – доб­ра чи зла.

- Що ж таке, на вашу думку, доброта? (Доброта – це уміння співчувати іншій людині, відгукуватися на її горе, яке може спідкати кожного з нас, це милосердя по відношенню до того, хто потребує допомоги, це добре ставлення до всіх людей.) Все своє життя, починаючи з дитинства, людина пізнає, що таке «добре», а що таке «погано».

Вчитель: Доброта людини – у її погляді, лагідних очах, щирій посмішці. А ще в доброму привітному слові. Часом, нам так не вистачає його. Кажуть, що словом можна і ранити боляче, якщо воно зле і безсердечне, і вилікувати, оживити, якщо воно чуйне та сповнене безмежної турботи. Бути добрими та чуйними, ставитися до людей з теплом вчить нас українська мудрість- прислів’я та приказки.

Гра «Склади прислів’я»

Зараз у нас буде робота з прислів’ями (вчитель роздає учням роздруковані картки з частинами прислів’їв). Діти діляться на дві групи, кожна з них отримує по сім прислів’їв до яких необхідно дібрати закінчення.

      - Краще добро робити, ... (ніж гарно говорити).

- Не одяг красить людину, ... (а добрі діла).

- Добре діло твори ... (сміливо).

- Від добра добра ... (не шукають).

- Хто людям добра бажає, той ... (і собі має).

- Добрі вісті ... (не лежать на місці).

- Без доброго діла немає ... (доброго імені).

- Роби добро скільки можеш - від цього ... (не занеможеш).

- Добрий чоловік … (надійніше кам'яного мосту).

- Все добре переймай…( а зла уникай).

      - 3 добрим дружись…( а лихих стережись).

- Про добро пишуть на піску…( а про зло на камені).

(учні зачитують прислів’я).

-До доброї криниці…(стежка втоптана).

- Злий не вірить…(що є добрі люди) [3].

Вчитель: Не випадково люди провели чітку межу між людиною доброю і злою. Добра справа ­­­– це справа кропітка. І тут гарними фразами не обійдешся. Потрібно діяти – в будь-який момент прийти на допомогу, вміти поступитися своїм заради чужого.  Добро – завжди дієве, воно не буває пасивним, а пасивне добро – це вже не добро.

Учень 1.:Найогидніші очі – порожні,
Найгрізніше мовчить гроза,
Найнікчемніші душі – бездушні,
Найпідліша-брехлива сльоза.

 

Учень 2.: Найпрекрасніша мати – щаслива,
Найсолодші вуста – дорогі,
Найчистіша душа – незрадлива,
Найскладніші люди – прості.

 

Учень 3.:Але правди й брехні не розмішуй,  
Не ганьби все підряд без пуття,
Бо на світі лиш той наймудріший,
Хто найдужче любить людей і життя [1].

                                   

Гра «Збери слово»

 Вчитель: Поруч із добром по життю йдуть його друзі і щоб познайомитись з ними нам потрібно виконати завдання ( а саме із букв скласти слово). На дошці або набірному полотні виставлені картки з буквами. Треба переставити картки так, щоб вийшли слова, і пояснити їх значення.

Матеріал для гри:

н, ч, й, і, у, с, ь, т (чуйність)

и, т, ь, щ, р, с, і (щирість)

д, о, і, з, и, ч, с, т, ь, л, и, б, р, в, о ( доброзичливість )

Пояснення складених слів та прикріплення їх на дошку:

Чуйність – турботливе, уважне ставлення до людей.

Щирість – відкритість душі, чесне став¬лення до людей.

Доброзичливість – побажання людям добра, радості, готовність прийти на допомогу.

Вчитель: Ставитися до  інших відкрито, по-товариськи, дружньо, з прихильністю може лише добра людина.

Вчитель: Найкоротша відстань між людьми – це усмішка. Тож частіше усміхаймося. Будьте вищими від усяких пліток, образ. Умійте прощати.

Учень 1: Стежте за своїми думками – вони стають словами.
Учень 2: Стежте за своїми словами – вони стають учинками.
Учень 3: Стежте за своїми вчинками – вони стають звичками.
Учень 4: Стежте за своїми звичками – вони стають характером.
Учень 5: Стежте за своїм характером, бо він визначає вашу долю [2].

- А зараз пропоную вам заповнити  анкету. Відповідати на  запитання в ній треба «так» або «ні».

1. Чи можна примусити людину бути доброю?

2. Чи згодні ви з думкою, що «добротою світ живе»?

3. Чи можна стати добрим лише на деякий час?

4. Чи потрібно виявляти доброту у ставленні до будь-кого?

5. Чи можна сказати, що доброта - найбільша окраса душі?

6. Чи легко бути добрим?

7. Чи можна доброту порівняти із сонцем?

8. Чи є у вас бажання чинити добрі справи?

Вчитель: Порахуйте, яких відповідей у вас виявилося більше: «так» чи «ні». Якщо більше відповідей «так», то ви прагнете чинити добро. І це дуже правильно, адже воно приносить радість оточуючим. Доброта, як чарівні ліки, здатна вилікувати від суму, скрути, безпорадності. Я впевнена, що ви у своєму житті вже встигли зробити чимало добрих справ, про які ви зараз згадаєте.

Вчитель: Тепер наступне випробування. Не менш складне. А називається воно «Конституція дружби». Річ у тім, що в королівстві Добра діють злі закони, які заважають мешканцям королівства потоваришувати одне з одним. Повсюди тут сварки, негаразди, ворожнеча. Тож вам потрібно придумати такі закони, що об'єднають мешканців королівства і зроблять їх добри­ми і дружніми.

Гра «Конституція дружби»

Учасни­ків гри ділять на чотири команди. Кожній команді дають аркуш паперу й олівець. Завдання командам – за дві хвилини при­думати якнайбільше законів доброти, за якими мають жити мешканці казкового королівства. Перемагає команда, яка придумає найбільше законів.

Вчитель: Команди, зачитайте свої закони доброти. Після цього, ми виберемо найваж­ливіші закони із тих, що запропонували команди, та запишемо їх в пам’ятку.

Орієнтовний список законів:

1.       завжди прислухатися одне до одного;
2.       не брехати одне одному;
3.       не кривдити та не обзивати одне одного;
4.       завжди підтримувати одне одного;
5.       не залишати одне одного в біді;
6.       завжди чинити по справедливості;
7.       завжди поступатися одне одному;
8.       допомагати одне одному.

Вчитель: Ці та інші закони доброти, любові і дружби, записані в пам’ятці. Пам’ятайте їх, дотримуйтесь і тоді у вас буде багато друзів, які вас любитимуть і поважатимуть.

 

Вчитель: Цей звіт добрих законів я обов'язково залишу меш­канцям нашого королівства Доброти. А зараз давайте переглянемо відеозапис «Вся суть добра».

Зверніть увагу на вчинок головного персонажа, як ви вважаєте, чи правильно він вчинив?

- А як зробили б ви в даній ситуації?

- Які емоції він у вас викликав?

 

Вчитель: Як бачите, в кожній істоті багато як гарного, так і поганого, злого. Тому, давайте намагатися i надалi берегти, i примножувати  добрi вчинки. Щоб вашi обличчя були завжди радiснi вiд того, що ви зробили доброго, а на обличчi нiколи не зникала усмiшка.А ще, нехай у вашому житті ніколи не трапляються такі історії, яку ви зараз почуєте [5].

 

Учень 1: Вітько-бідак страждає так,

Аж здригає ногами!

Він – за столом, він пише твір:

«Я помагаю мамі».

Старанно олівець гризе

та супить брови грізно,

але нічого – хоч умри! –

до голови не лізе...

Та ось тихесенько зайшла

в його кімнату мама.

Вітюнь, будь ласка, в магазин

сходи за сірниками.

Ідея! – вигукнув синок, а мамі...

Ну й морока! Сама іди!

Я твір пишу, роблю важкі уроки.

Учень 2: І мама вийшла... А Вітько

швиденько пише в зошит:

«Я в магазин завжди ходжу,

коли мене попросять...».

Хвилин за десять мама знов

з'являється у дверях:

«Вітюнь, картопельки начисть,

а я зварю вечерю».

Сама начисть! – кричить Вітько,

та так, що ледь не лопне.

Я твір пишу! Я – зайнятий!

Сама вари картоплю!

Учень 3: Виходить мама, а синок

писати знов сідає.

«Я мамі сам варю обід,

вечерю і сніданок...».

Радіє син. Не твір, а люкс!

Оцінка буде гарна!

І геть не думає про те,

що він радіє марно...

 

Вчитель: У нас на дошці виріс чарівний фруктовий кущ. Але його плоди страждають від людської невихованості, злості і байдужості. Наша з вами задача, зробити так, щоб його плоди достигли, були солодкими і смачними.

На столі у вас картки з зображенням плодів. Щоб наш фруктовий кущ ожив, напишіть на «плодах», яку добру справу  ви б хотіли зробити і цей «плід» прикріпить до куща. Ось і подивимось, оживе наш кущ, чи ні. Зробити це потрібно швидко та акуратно.

Вчитель: Зараз ми переглянемо відеозапис «Час повертатися додому»

- Які почуття, емоції, виникли у вас під час перегляду цього відеозапису?

- А ви часто провідуєте своїх дідусів та бабусь?

- Що б ви хотіли побажати сім’ї старенького дідуся?

Час невпинно біжить вперед. Збігають хвилини, години, пливуть роки. Хочеться вірити, щоб у вас все було гаразд, хочеться, щоб слова доброти почуті сьогодні, ви пронесли крізь усе  життя. Пам’ятайте, люди на цім світі не вічні, життя коротке і гріх розтринькувати  його на погані справи.

 

ІІІ. Підсумковий етап

Вчитель: Сьогодні ми з вами ближче ознайомились з поняттям «доброта», визначили найвищі людські цінності: ввічливість, милосердя, людську гідність, чуйність, любов і повагу до ближнього

Будьте добрими, людяними, милосердними, терпеливими, нехай не черствіють ваші душі у щоденних клопотах, бережіть своє серце від усього злого. Всім нам не легко у сьогоднішній час, але пам’ятаймо, що поруч є люди, яким набагато  гірше. А ми можемо хоч на крихту покращити їхнє життя своїм відношенням, усмішкою, теплим поглядом…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Аксьонова Л. Чарівний барвінок. Хрестоматія. / Л. Аксьонова / – К.: Бао, 2009. – 512 с.
2. Бріцина О. Традиційні персонажі української народної казки /              О. Бріцина – К., 1983. – Вип.1. – С. 28–36.
3. Дунаєвська Л. Ф. Українська народна казка. / Л. Ф. Дунаєвська / – К.: Вища школа, 1987. – 127 с.
4. Українська література. Підруч. Для 5-го кл. – К.: Грамота, 2005. – 296 с.
5. Шкуркіна В. Пограйся зі словами / В. Шкуркіна ; ілюстр. М. Карманова. — Х. : Ранок, 2006. — 8 с. : ілюстр.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учень 1.:Найогидніші очі – порожні,
Найгрізніше мовчить гроза,
Найнікчемніші душі – бездушні,
Найпідліша-брехлива сльоза.

 

Учень 2.: Найпрекрасніша мати – щаслива,
Найсолодші вуста – дорогі,
Найчистіша душа – незрадлива,
Найскладніші люди – прості.

 

Учень 3.:Але правди й брехні не розмішуй,  
Не ганьби все підряд без пуття,
Бо на світі лиш той наймудріший,
Хто найдужче любить людей і життя [1].

 

 

Учень 1: Стежте за своїми думками – вони стають словами.
 

Учень 2: Стежте за своїми словами – вони стають учинками.
 

Учень 3: Стежте за своїми вчинками – вони стають звичками.
 

Учень 4: Стежте за своїми звичками – вони стають характером.
 

Учень 5: Стежте за своїм характером, бо він визначає вашу долю [2].

 

 

Учень 1: Вітько-бідак страждає так,

Аж здригає ногами!

Він – за столом, він пише твір:

«Я помагаю мамі».

Старанно олівець гризе

та супить брови грізно,

але нічого – хоч умри! –

до голови не лізе...

Та ось тихесенько зайшла

в його кімнату мама.

Вітюнь, будь ласка, в магазин

сходи за сірниками.

Ідея! – вигукнув синок, а мамі...

Ну й морока! Сама іди!

Я твір пишу, роблю важкі уроки.

 

Учень 2: І мама вийшла... А Вітько

швиденько пише в зошит:

«Я в магазин завжди ходжу,

коли мене попросять...».

Хвилин за десять мама знов

з'являється у дверях:

«Вітюнь, картопельки начисть,

а я зварю вечерю».

Сама начисть! – кричить Вітько,

та так, що ледь не лопне.

Я твір пишу! Я – зайнятий!

Сама вари картоплю!

 

Учень 3: Виходить мама, а синок

писати знов сідає.

«Я мамі сам варю обід,

вечерю і сніданок...».

Радіє син. Не твір, а люкс!

Оцінка буде гарна!

І геть не думає про те,

що він радіє марно...