Виховна година у формі диспуту "Чи залежить майбутнє України від мене?"

Тема: Чи залежить майбутнє України від мене?

Мета: виховувати у учнів любов до рідного краю, держави, родини, народу, поваги до українських та родинних законів, звичаїв, обрядів і традицій; формувати відчуття своєї приналежності до України, усвідомлення себе українцем, прагнення до збереження та примноження духовних та матеріальних багатств українського народу, виховання патріотичних почуттів, правової культури, поваги до Конституції України, Законів України, усвідомлення своїх прав, свобод, обов’язків, шанобливе ставлення до державної символіки, культурного та історичного минулого України; формування в учнів етнічної та національної самосвідомості, мовної культури, толерантне ставлення до інших народів, культур і традицій.

Обладнання: Карта України, відео ролик з Б. Ступкою, презентація “Моя Україна”, ПК, терновий та заквітчаний вінок, виставка книжок, збірник цитат

Епіграф

Велична і свята, моя ти Україно,

Лише тобі карать нас і судить.

Нам берегти тебе, Соборну і єдину,

І нам твою історію творить

 

«Ніхто нам не збудує держави,

коли ми самі її собі не

 збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації,

коли ми самі нацією не схочемо бути»

                           (В. Липинський).

Форма проведення: Виховна година у формі диспуту

 

(Під фонограму пісні «Україна» ( І куплет)  виходять дівчатка в українському вбранні, в руках однієї дівчинки терновий вінок. Передаючи одна одній терновий вінок вони говорять слова…)

1-а дівчина     (з терновим вінком в центрі сцени)

Невпинний  час страждань, людського болю,

Нам відраховує і днини, і години,

Вінець терновий, оповивши волю,

                        Лежав і на чолі, й на серці України.

 

2-а дівчина      (бере вінець).

Він коле серце і стискає груди,

 І голками впивається у тіло,

Чи не пора нам схаменуться, люди?

                       Інакше б сонце нам тоді світило!

 3-я дівчина        (бере вінець):

Цей  вінець клятий стільки зла накоїв,

Історію спотворив нанівець,

Він нашу пам'ять у могилі заспокоїв —

                      Безславний пророкуючий кінець.

4-а дівчина        (бере вінець).

Культуру, прадідами пещену віками,

Ламав, калічив і кидав у багно,

Розплющив він колючими руками

Ту віру, що народжує добро.

5-а дівчина        (бере вінець).

Намірився і дух до рук своїх прибрати,

Страх сіяти і душу засмітить,

Хотів би брата натравить на брата

І мову батьківську занапастить.

6-а дівчина       (бере вінець).

Він міг довго душі нам косити,

Принижувати і вбивать людину,

Ні, досить цей вінець носити, (кладе терновий вінок та бере вінок з квітів)

Ти долі іншої достойна, Україно!

Хлопчик:            Все,  що мріялось нами,

                             Сповнилось, настало!

                             "Ще не вмерла Україна"-

                              Гордо прозвучало!

 

Слова вчителя. :        Україна... В одному цьому слові і для нас, і навіть для чужинців бринить музика смутку і жалю... Україна – країна  трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої вікової героїчної боротьби за волю. Шлях України позначений високими степовими могилами, руїнами та прекрасними, безіменними, невідомо коли і ким складеними піснями.

Народе України! Твоєю силою, волею. Словом утвердилася на нашій рідній землі самостійна Українська держава – Україна.

Слова вчителя: Україна – це земля, де живуть українці. Вона  є всюди там, де гомонить наша рідна українська мова й пісня, всюди там, де пам’ятають про спільну минулу долю й недолю, всюди там, де люди бережуть давній український звичай, усюди там. Де хочуть свобідного українського життя.

Слова вчителя: Нема кращого неба, ніж небо України, так і нема кращої Землі, ніж наша Україна. Бути українцем – значить пишатися своєю Вітчизною.

Відео з Богданом Ступкою «Я бачив світ…»

Слова вчителя: А зараз проведемо віртуальну подорож мальовничими куточками України.

Вікторина «А чи знаєте ви мальовничі куточки України?”

Презентація “Моя Україна”

Слово вчителя: Україна це не там і десь я теж Україна, і своїми вчинками  ми формуємо власну громадянську позицію, ставлення оточуючих до себе та формуємося як особистість, громадянин, українець.

Як ви вважаєте, які цінності повинен мати справжній патріот і громадянин?

Вправа «Асоціативний кущ» (діти прикріплюють свої  відповіді  на пелюстках ромашки)

• Громадянська відповідальність;
• Громадянська активність;
• Громадянський обов’язок;
• Громадянська свідомість;
• Громадянська гідність;
• Розуміння і сприйняття української ідеї;
• Дотримання Конституції України, дбайливе ставлення до національних багатств, до рідної природи;
• Сприяння розбудові незалежної України;
• Готовність до захисту Батьківщини;
• Пошана до історичної пам’яті;
• Любов до рідної культури, національних свят і традицій;
• Збереження та зміцнення власного здоров’я і здоров’я однолітків;
• Доброта;
• Толерантність;
• Справедливість;
• Щирість;
• Сумлінність;
• Повага до оточуючих;
• Принциповість;
• Непримириме ставлення до фальші, цинізму, лицемірства.

Слово вчителя: Щоб перевірити наскільки ці цінності сформовані у вас пропонуємо вам  розв’язати задачі

Як би ви вчинили у такій ситуації?

1. Ольга стала студенткою престижного Київського ВУЗу. З рідного волинського села її проводжали щасливі та заздрісні погляди. Приїхавши через  місяць додому вона говорила ламаною українською мовою хизуючись та вихвалючись перед односельцями своїм студентським життям. Чому?
2. Батьки Романа працюють за кордоном, щоб дитина мала все. Кожного місяця вони висилають гроші, купили квартиру, вивчили та запхали на роботу. Та молодик не хоче працювати, обов’язки виконує так аби відчепилися, весь вільний час проводить  у сумнівних компаніях. Якось мати захворіла та приїхала лікуватися, довідавшись про страшний діагноз, рак, за нею приїхав і батько. Роман невдоволений. Чому? Як би ви вчинили в подібній ситуації?

Висловлювання учнів

Слово вчителя. Історія нашої держави багатогранна та цікава, у ній є все і злети і падіння, і ворожі навали і герої які завжди стояли на її захисті, відомі вчені які своїми винаходами дивували світ, актори та митці, які зачаровували та чарують і сьогодні. А чи знаєте ви відомі особистості, які вплинули на хід історії та можливо змінили її?

Висловлювання учнів

Слово вчителя: Але не тільки відомі імена впливали на хід історії. Сотні, тисячі невідомих особистостей віддали своє життя заради нашого майбутнього. Це і учасники ВВВ, учасники визвольних воєн, які були на території нашої держави, і люди, які своїми руками піднімали країну з руїни після ВВВ, люди, які не дозволяють забути традиції рідного краю, зберігаючи та передаючи їх як найбільшу реліквію, адже вирубаний ліс можна посадити а забуті традиції відродити неможливо.

Слово вчителя:  Цей список можна продовжувати до безкінечності, адже наша земля це колиска патріотів, працелюбних та вихованих людей бо як сказав Кочевський

 «Я — українець, а не малорос,

Пишаюсь родом тисячокорнінним...

Тарас за мене мучився й боровсь,

Щоб я зродився зерням України».

Кожна людина, яка сумлінно виконує покладену на неї справу вкладає свою лепту в розбудову держави. А як ви вважаєте чи залежить від вас майбутнє України?

Учень я вважаю що так, адже як сказав Б. Стельмах

Вірш Б. Стельмаха

Щоб ви могли краще аргументувати думку пропонуємо вам вислови відомих людей у збірнику цитат на ваших партах

Висловлювання дітей, диспут

Слово вчителя: Як підсумок хочеться сказати словами Чехова: «Якби кожна людина на своєму маленькому клаптику землі зробила все, що вона може, яка прекрасна була б земля”

Слово вчителя: А зараз проведемо гру “Країна мрій”. Уявіть, що ви перенеслись в Україну 2050 року. Я тримаю в руках ці долоньки, на яких ви  спрогнозує майбутнє України за формулою: я бачу Україну…, Що я можу для цього зробити… (продовжує свої думки)

Учні прикріплюють долоньки на карті України

Слово вчителя: :      Чим повниться земля – руками золотими,

Незламним духом вольності бринить,

Онуками, нащадками своїми,

Яким Бог дав на Україні жить.

І щоб сором не сліпив нам очі,

За лінь, байдужість, що нам душі рве,

Нехай збуваються слова пророчі:

Не вмерла Україна і не вмре!

Вона жива і буде довго жити,

Бо то є  мати, що завжди одна!

Велика честь на нас лягає, діти,  відродити,

Те, що плекала й пестила вона.

Слово вчителя: Прозрімо ж! Люди ми, чи ні?

Чи ми раби борщу і сала?

Ми тут. Ми є. Ми — всі. Ми — гурт.

Єднаймося! Ми той є грунт

Подій майбутніх вирішальних.

(М. Вінграновський)