Виховна година до дня пам'яті жертв Голодомору
”Україна пам’ятає!"
Хід заняття
Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному сні 1933 року.
А люди біднії в село,
Неначе злякані ягнята,
Позамикалися в хатах,
Та й мруть….
Сумують комини без диму,
А за городами за тином
Могили чорнії ростуть.
Гробокопателі в селі
Волочуть трупи ланцюгами
За царину і засипають
Без домовини.
Дні минають,
Минають місяці.
Село навік замовкло, оніміло,
Кропивою поросло.
Зараз щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили або колективні. Воістину говорять колективний голод, колективний холод, біль і страждання, колективна смерть, вони й понині кровоточать у серцях тих, хто пережив страшні роки, а тепер дістав таку можливість розповідати, свідчити, переконувати.
” У 1933 році померла моя сестричка…, їй було лише три роки. Вона не кричала, не вередувала, а лише тихо просила їсти…”
Микола Піскун, 1926 р. н., смт.Сиваське, Херсонська область.
”Корда мне было 12 лет, осудили за колоски меня маленького на 5 лет к тяжелым работам. Мама пухла вместе с сестрой и умерла на моих глазах. Одно спасенье: мыши наносили в норки запасы, землей обворачивали их в круглих кучках, а мы уже ее раздалбывали зимой и забирали эти запасы”.
Петро Оливка, 1921 р.н., смт. Петропавлівка, Дніпропетровська область.
Голод почався ще у 1932 р. Врожай був непоганий, але увесь хліб намолочений забрали під мітлу… В поле нікому було виходити, люди мерли, як мухи… за день вмирало до 20 душ. Не було кому ховати”.
Іван Приступній, 1916 р.н. с.Єгорівка, Одеська область.
А мені згадався 1933-й ”То ж таки був геноцид! Пів – Сухої виморено голодом за одну весну. Сім'я Булата – коваля, де діти старші поїли менших… А ті мої товариші-однокласники Киселі, що незрівнянні успіхи виявили в математиці, - сьогодні в школі були, а на завтра вже не прийшли: померли обоє. А торгсини, Галещинська біофабрика окороки відправляє на експорт… Ні, то довічний Сталінів гріх, злочин, якому ніколи не буде виправдання…”
Письменник Олесь Гончар, 1918 р.н., щоденники, запис від 23.08.1980р.
”Великий голод 1932-1933 років в Україні забрав життя від 7 до 10 мільйонів невинних людей…”
Спільна заява делегацій 65 держав-членів ООН 7 листопада 2003 року.
Голодомор мовою фактів
Складовими політики Голодомору були:
- Насильне вилучення всіх продовольчих припасів
Липень 1932 р. – влада ухвалила завідомо нереальні до виконання плани хлібозаготівель;
Серпень 1932 р. – прийнято закон ”Про п’ять колосків”, за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях;
Листопад 1932 р. – запроваджено натуральні штрафи, що означало вилучення всіх харчів у селян;
Грудень 1932 р. – примусово вивезено із колгоспів усі фонди, в тому числі і насіннєві.
Блокада мешканців окремих територій та всієї України:
Листопад 1932 р. – в Україні запроваджується система голодних гетто – ”чорних дощок”. Занесення на 2чорні дошки” колгоспів, сіл і цілих районів означало їх повну ізоляцію, вилучення всього продовольства, заборону ввезення, будь-яких товарів та інші жорстокі репресії, що було рівнозначним смертному вироку їх мешканцям. Всього на ”чорну дошку” було занесено до третини сіл України;
Січень 1933 р. – забороняється виїзд за межі України. Відповідно до директиви Сталіна території УСРР і Кубані, в той час переважно заселеної українцями, були оточені збройними законами для блокування виїзду селян ”за хлібом” в інші регіони. Таких заходів більше ніде і ніколи не застосовувалося в СРСР.
У той час, як від голоду умирали мільйони українців, влада продовжувала вивозити зерно за кордон. Також в Україні у той час на повну потужність працювали спиртзаводи, які переробляли зерно на горілку, що йшла на експорт.
Наказ Президента України «Про оголошення в Україні 2008 року Роком пам’яті жертв Голодомору».
Ушановуючи пам'ять мільйонів громадян, які стали жертвами Голодомору 1932-1933 років, з метою донесення правди про геноцид українського народу до української громадськості і міжнародної спільноти.
Отже, ви вже знаєте, що 1932-1933 роках в Україні був страшний штучно творений голод, під час якого померли мільйони українців. Чого так і називають – Голодомор. Твоя родина теж, мабуть, постраждала від голоду. Розпитай батьків, бабусю з дідусем, кого з твоїх родичів забрав голодомор.
«Сімейні хроніки» - заведи зошит з такою назвою. Запиши у ньому всіх своїх родичів: живих і тих, хто помер (зазнач дати народження і смерті) – намалюй родинне дерево. Роби у зошиті нові цікаві записи про родину. Це буде твоя пам'ять, пам'ять твоєї родини. Сімейні хроніки пишуть у всьому світі.
На знак вшанування пам’яті невинних жертв Голодомору у суботу 26 листопада з 16 години приєднуйтесь всією родиною до всеукраїнської акції «Засвіти свічку!».
Із настанням темряви засвітіть і поставте свічку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів співвітчизників.
Україна пам’ятає!
Світ визнає!
1