« В дитинстві відкриваеш материк, котрий назветься потім Україною»
Мета: успадкування духовних надбань українського народу;
_ вивчення історії та традицій українського народу;
_ виховання моральної відповідальності за все, що робиться на рідній землі;
_ палке прагнення боротись за розквіт, велич, могутність своєї Батьківщини, готовність її захищати;
_ утвердження принципів загальнолюдської моралі, правди, милосердя, патріотизму.
Ведуча: Добрий день. Перш ніж розпочати наше свято, хочу представити почесних гостей, які присутні на ньому. Це….
Учень:Дав нам Бог лани широкі, степи і поля.
Дав нам Бог гори високі, ріки і моря.
Дав нам Бог гаї зелені, пісні солов'я.
Дав нам Бог молитву неба, мамині слова.
Дав нам Бог чудову мову, слово Кобзаря.
Душу, сповнену любові, мудрості й добра.
Тож прославим Україну разом ти і я,
Що би квітами рясними розцвіла земля!
Ведуча: Відчувати себе невід'ємною часткою своєї держави, діти можуть тільки тоді, коли вивчають та знають історію свого краю, свого народу.
Учень: Я черпаю сили з рідної землі,
Мудрості учусь в свого народу.
Я так живу, щоб світ болів мені
У полум'ї незгасної любові.
Ведуча:Ніколи так не буде, щоб було у нас все. Завжди чогось не вистачає. Комусь здоров'я, комусь влади, комусь грошей, комусь любові… І в пошуках цього «чогось» ми часто не помічаємо того, що маємо. І не вміємо радіти тому, що в нас є. Щасливий не той, хто має все, а той, хто цінує кожен день свого життя, вдачі та досягнення своєї держави. Для цього ми з вами повинні навчитись співпереживанню, як простому людському почуттю.
Перш ніж захоплюватись просторами та красою своєї країни, ми повинні навчитись милуватись красою того, що нас оточує постійно у повсякденному житті.
Перш ніж людина почне трудитись на благо своєї Батьківщини, вона повинна навчитись виконувати прості трудові доручення, працювати на благо свого класу, школи, сім'ї.
Волею долі сталось так, що кожен з вас має дві сім'ї. Я дійсно вважаю, що наш інтернат, діти, ваш другий дім.
Учень:Не жалійте, люди, нас
За те, що інтернат наш дім.
Нехай живемо без прикрас,
Але щасливі ми у нім.
Прийшли маленькими сюди,
Хлебнувши гіркого життя.
Немає більшої біди,
Коли в дітей зась майбуття.
Дитячі душі покалічені
І кожному своє болить.
Забуті долею, зневірені,
Вогонь надії в очах горить.
Тут нас зігріли, приголубили.
Турботой охопили всіх.
Дізнались все, що можем, любимо
І залунав веселий сміх.
Коли ми чуєм: « Бідні діти,
Як важко в інтернаті вам.
Повинні люди зрозуміти-
Знайшли собі ми других мам.
Окрім того, що нас навчили
Читать, писать та рахувать,
Дали міцні та дужі крила,
Щоб по життю упевнено літать.
Про ближніх дбати, цінувати
Життя людського кожну мить.
Не тільки брать, а й віддавати, Свою Вітчизну віддано любить.
Твої ми діти, Україно,
І хочемо дорослішать скоріш,
Щоб розквітала ти соборна, неділима
Та набирала з кожним роком міць!
Нищенко Т.В.
Ведуча: Мені радісно від того, що наші діти виростають не просо гарними людьми, а патріотами своєї країни. Учень нашого класу Данило Білець почав писати вірші, реп. І свій перший текст він присвятив місту, де живе і навчається –нашому місту Таврійську. Життю та дозвіллю сучасних підлітків.
РЕП ПРО ТАВРІЙСЬК
Всем привет.
Это рэпчик про Таврийск.
Тут нереальний движ.
Есть в Таврийске наркоманы, Алкаши, бомжи..
Но есть и нормальные пацаны.
И мне по фиг, что вам не нравится,
Я хочу что б под мои строки все качалися…
Что я вам хочу про них сказать:
Они бегают, занимаются на турниках, отжимаются.
В Таврийске есть мосты.
Все прыгают с них с шестиэтажной высоты.
Ведуча: Ось така пісня від Данила. В ній він агітує сучасну молодь вести здоровий спосіб життя. Тому, що саме здорова людина( морально, духовно
і наскільки це можливо фізично ) може бути повноцінним громадянином своєї країни.
Багато українських письменників, поетів, простих людей писали про нашу Україну.
Учень: Можеш вибирати друзів та дружину,
Вибирать не можеш тільки Батьківщину.
Учень: Людина без Вітчизни, як соловей без пісні.
Учень:Як забудеш рідний край,
То висохне коріння.
Учень:Батьківщина –мати
Вмій за неї постояти.
Ведуча: «Це так, як дихати, любити Україну»- писав В.Сосюра український поет і письменник .Я вважаю , що саме любов лежить в основі патріотичних почуттів, патріотичного виховання. Любов до свого народу, до співучої української мови, до історії та культури народу.
МиколаК.: Ми вільні духом й серцем незалежні.
Цьому нас вчать степи наші безмежні.
Ніколи наш народ не стане на коліна,
Бо ми могутня нація, єдина.
Пісня «Ми молодь України»
Все , що було – згоріло,
Сонце зайшло – стемніло.
Розум заполонило..
Серце моє закрило.
Люди неначе звірі .
Все те, у що я вірив,
Зникло так, як вітер
Та почорніли квіти.
Приспів: Ми змінемо світ, зітрем стереотипи ,
Ми – молодь України, її шалені діти.
Ми змінемо світ, ми можем це зробити…
Все, що я знав – напевно,
Те, що я мав – даремно.
Зникли пріоритети.
Влада наклала вето.
Хто на Майамі гріє.
Хто про хлібину мріє,
Та відвертає очі,
Правду таку не хоче.
Приспів:
Учень:Майорить, тріпоче на усіх вітрах
Наш жовто-блакитний український стяг.
Ну а « Ще не вмерла…» - в будні та свята
Радісно співає наша дітвора.
І не розуміють кляті вороги
Звідки ми беремо сили та снаги.
Скажемо їм прямо: « Нас не подолать,
Будем до загину рідне захищать»
Виховали змалечку так дітей своїх,
Що Вітчизна й мати – це святе для них.
Свободолюби вий й гордий ми народ,
Ніколи і нікому нас не побороть.
Ведуча: Хай літають завжди журавлі,
Колоски виспівують налиті.
Ми за те, щоб мир був на землі
Для усіх людей на цілім світі!
Я вважаю, що наші діти показали вам , що знають і люблять патріотичні вірші та пісні, а зараз спробують показати наскільки вони знають традиції та звичаї свого народу.